WTF

Stop it!

The Theatre of the Absurd.

КРИВИЙ РЕВоЛЬВЕР..

Пам’ятаю, що про післявоєнну історію обіцяв – просто ще довоєнну не закінчив..))
Вже двадцять п’ять років, як похмура комуністична імперія, де комуністи могли офіційно нести свій образ світові, офіційно здихла.
Як це не смішно, але осиковим кілком імперії стали тьолкі в Ріміні..)) За допомогою кіно, якого так прагнув лєнін(1), вони проникли на територію ссср’у. Проникли зразу в голови – як контрольний постріл з маузера.. Знав би лєнін, що те, чого він так прагнув, знищить те, чого він прагнув ще більше.. Це як дві російських біди – дураки і дороги.. Парадокс – де перша біда постійно ремонтує другу.. Знав би  лєнін – то розстріляв би всіх кіномеханіків. Добре, що не знав, бо ми зараз жили б у північній кореї..
Тобто – жили собі комуністи жили, їли сало з цибулею, лічили геморой в спецсанаторіях і тут кіно – «как важнейшее из искусств»…Все. Їх світ перевернувся. Червоне жіноцтво в байкових панталонах, з маузером за поясом і зіркою на лобі – рімінійському жіноцтву в бікіні, змагання на тому конкурсі краси програло вщент..))

Імперія здихла. Але  нащадки, а подекуди і самі автентично-офіційні коммі залишились.  З партійний квитком на антресолі, дєдушковою будьонівкою під диваном і кривим ревОльвером(2) в ящику на балконі. 

Парадокс, але вбиваючи в своїй державі будь яке прагнення до свободи, комуністи підсвідомо потягнулися до свободи за кордоном. Рабів завжди тягне до вільних людей. Згадайте зустріч послів EU з бригадою янека під час другого Майдану. Тодішня «міністр юстиції» прогнулася в кніксені з запопадливою посмішкою – ми теж еліта, як і ви. І холодне презирство у відповідь. Це певно гірше ніж батогом.. вона аж зіщулилася… Все має свою ціну і свою плату. А гроші – це тільки інструмент..))

– Шо ты плитёшь… – написала мені якась баба у FB – у нас, в СССР, были лучшие в мире портные…
Я їй порадив загуглити – “хрущов в кукурудзі” і – якщо головний комуніст вашого ссср виглядав так, то какіє портниє тоді були у Вас..? У тих, що рангом нижче..))

То он та – Коко Шанель..?

Нащадки, як бачите, не здаються. Так вони й нащадки не аби кого – льова бронштейн, сімон камо, моїсєй уріцкій, янкель свєрдлов, яков жітомірскій, льоня красін – що не ім’я, то легенда. Одна роза залкінд чого варта.. Довго вони, правда, не жили. У коммі з тим було строго – чуть що, пох за шо, але расстрєл на мєстє і на красну площу..))

Якщо максимально коротко, то – не чисті хапнули брудного бабла і пробують примазатися до чистих.. Мріють про Ріміні і , щоб їх там елітою вважали. Це якщо коротко. Якщо детальніше – то прошу-прошу..)):

 Розуміючи, що кількість вождів на гектар поля не повинна перевищувати одного,  сталін швиденько втруїв лєніна, перетлумив всіх його соратників, зробив з них почесний цвинтар на центрі москви і почав ізгалятся в управлєнії страной..))
В повітрі все ще літали іскри та ідеї недавньої революції, тому, пам’ятаючи, як самі захоплювали владу, іосіф сталін знищував все, що могло відкинути на маргінес. Почав з інтелігенції. Потім нафталій аронович френкель підказав генріху гіршовічу ягоді, а той іосіфу, що шкода щоб надаремно пропадала така кількість біоматеріалу, на якому можна непоганий ґешефт робити.
Сталін генріха гершовіча, про всяк випадок, звичайно розстріляв, але слова його не забув і разом з камарадами створили ГУЛАГ(3).

Гулаг – то був ґешефт помпезно-грандіозний. Але. Гулагом треба було керувати, гулаг треба було охороняти, про настрої насельників гулагу теж непогано було б знати.. Потрібна була структура. Апологетів настоянки глоду поставили на охорону таборів – подалі від кремля. А для подвійного контролю іосіф поставив ще й кримінал «на службу государству». Тут він обійшовся своїм розумом – сам з гопників, то мав уяву, що і як..  Щоб тримати табірний піпл в покорі, іосіф впровадив схему організованого криміналітету зі спеціальним кодексом поведінки. Там була своя ієрархія, зкреативлена прям в кабінетах кремля. Іосіфу вдалося. По сьогоднішній день більшість «блатних» мають в закапелку ксіву агента вчк..))
Гєнріх гіршовіч не збрехав – табори гулагу почали приносити бабло. Економічно обґрунтоване бабло – робоча сила була безкоштовна..
Бабло побеждает зло – вирішила ыліта і затанцювала…Танці танцями, але щоби ылітні лохи не почали забагато про себе розуміти, своїх камарадів сталін, час від часу, проріджував – мову цього танцю іосіф розумів без перекладача.  Колись, ще на дорогах Кавказу, один каторжанин поділився з іосіфом геніальною ідіомою:  пусть лох говорит, сам себя накажет… Малося на увазі – хоче людина хвалити себе, не заважайте їй, будемо мати потім за що її вальнути… Сталін видав камарадам цю думку за свою – сказав і аж в дзеркало на себе подивився – який я розумний в натурє…

Камаради все розуміли і бачили чим пахне. Як все закінчиться теж здогадувалися. Але – раз вже поцани, замість звичного ґешефту, надягнули шкірянки з маузерами і зайнялися ґешефтом дещо незвичним, то вирішили, що воно того варте. Вирішити так їм було нескладно – основотворчий слоган коммі: Бей своих чтоб чужие боялись…
Хто не ризикує, той не п’є шампанського – казали поцани, закусуючи цибулею самогонку. Потім підтягнули до себе «продавців опіуму для народу» – комуністичну церкву московського патріархату, назвали все це – коммунистическая партия советского союза і пошла плясать дєрєвня далі..

В одній із шкіл, де я навчався, була вчителька історії Надежда Маркова. Вона розуміла, що вся їх ідея скотилася до примітивного – де б ще вкрасти, але старанно робила вигляд, що все йде за планом і, що влада тримає під контролем процес побудови «світлого комуністичного майбутнього». В мене з нею були такі приблизно діалоги:
– Коля, вот за что ты нас не любишь…?
– Лично против Вас не имею ничего. А ваших.. да не люблю.
– Но согласись, что идея наша правильная…
– А воплощение..? И главное – а воплотители..?
– Ну ты же знаешь – лес рубят щепки летят…
– Я знаю, что на вкус и цвет все бутылки разные..
– Но есть же нормальные…
– Есть.. Вы, например.. Но ничтожно мало Вас среди вас..
– Мы, как элита коммунистической партии…
– А коммунисты есть и элитные..? Я думал вы все одинаковые.. Вы ж провозгласили свободу, равенство и братство.. а теперь получается, что есть обычные, а есть ортодоксальные..? Я, Вас правильно понимаю..?
– Николай, ты закончишь стенкой…
Одного її доносу було б достатньо щоб відправити в Мордовію(4) назавжди.. Але доносу не було. Хоча.. Архіви ще ж закриті..))

Знаєте до чого прийде коли весь час брехати? До того, що зараз навколо.
Люди, називайте речі своїми іменами. Від того, що злодій називає себе чесною людиною він злодієм бути не перестає. Якщо людина називає себе демократом – це не означає, що вона вже не нащадок ортодоксальних комуністів..))

Про що ми..? про “еліту”.. Інтелігент ніколи не вживає одного слова, а саме – інтелігент.. нє по понятіям йому.. А ось пострадянська ыліта обзиває себе елітою наліво і направо. Як в анекдоті:
Зустрічаються поні і прапорщик радянської армії.
– Привет. Ты кто?
– Я боевой офицер. А ты кто?
– А я боевой конь…

Буваючи в цивілізованих країнах, вони пробують розчинитися серед людей. Але є проблема. Їх впізнають. Впізнають всі, навіть продавці в бутиках. Впізнають ще здалеку.. за кілометр.. одразу.. Знаєте чому? Я знаю, що знаєте..)) А ыліта зробивши все для того, щоб їх ні з ким не можна було переплутати не знає.. Вже що тільки не пробували – і діаманти зранку не одягати, і кількість соболів на собі максимально-можливо зменшити.. влітку, як мінімум – нічого не допомагає.. Ніц.
Пре мене це слово.. Ніц…
Колись на уроці, в одного хлопчини, вчителька спитала:
– А скільки буде чотири мінус чотири?
– Ніц..

Бачите який серйозний ніц можна створити за допомогою грошей..?  – таки потужний інструмент погодьтеся..))

……………………………………..

 

Дебіли здатні до навчання, опановують нескладні трудові процеси, можливе їхнє соціальне пристосування у певних межах. Дебіли нерідко виявляють досить високий розвиток мови, їхня поведінка більш адекватна і самостійна, що деякою мірою маскує слабкість мислення. Цьому сприяють гарна механічна пам’ять, наслідування…

В той же час у дебілів наявна слабкість абстрактного мислення, перевага конкретних асоціацій. Перехід від простих до складніших узагальнень для них ускладнений. На відміну від імбецильності, при дебільності можливе навчання в школі, але при цьому виявляються відсутність ініціативи в самостійності в навчанні, повільність та інертність. Особи з дебільністю опановують переважно конкретні знання, засвоєння теорії їм не вдається..

Поляки казали: якщо твоя мама курва, то ти автоматично курвий син…

Ось такий театр.. майже оперетта..))

  1. Edited – Вересень, 2021

1 Лєнін казав, що важнєйшім іскуством для них являєтся кіно. Імперія була малописьменна, а коммі пробували тримати владу за рахунок масованої пропаганди. Кіно вони бачили, як інструмент. Театр теж – якшошо..))
2 Комісари казали про себе: комиссары в пыльных шлемах… Старі блатні /не сталінські/ казали про них :  чекист с кривым ревОльвером/наголос на першому о/.
3 Главное Управление Лагерей. Найстрашніше, що придумали комуністи. Портал на той світ по-комуністичному.
4 Одна з локацій ГУЛАГу

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

 

 

МАТРОСОВ..

All the world’s a stage,
And all the men and women merely players:
They have their exits and their entrances;
And one man in his time plays many parts,
His acts being seven ages..

В театр я зайшов через широко відкриті ворота. Ніхто мене не зупинив і я увійшов у двір – метикуючи до кого б тут звернутися. На сходинках центрального входу сидів чувак, років під сорок – п’ятдесят. Одягнений в потерті джинси, яскраву сорочку і на голові ковбойський стетсон. Ми зміряли один одного поглядом і я направився до нього..

Я особливо не парився з дрес-кодом і влаштовуватися на роботу прийшов одягнений як звично – нулячі джинси, футболка з написом “July Morning..” і військовий френч з підкоченими рукавами. Френч, зрозуміло, з відірваними ґудзиками. Ще якісь шльопки на босу ногу – оце і все. Ну – це, якщо не враховувати католицький хрест на шкіряному шнурку, ну і волосся – хоча і пущене за вуха, але ж довжиною майже до пояса..)) Комуністів я не любив – і в такий спосіб демонстрував їм висоту гори, з якої я на них ложив. Rock’n’Roll – forever..)) Комуністи ж, звісно – мене не любили взаємно і мабуть на зло мені одягалися всі одинаково-ніяк – щось таке сіро-коричневе і одного фасону..

Матросов – а це був він, вислухав мене і сказав, що мені тут навряд чи що світить. Тут піонерів вчать любити радянську батьківщину і правильно переходити дорогу на червоне світло.А мій прикид, як йому чомусь здається, говорить про те, що я далеко не апологет радянського і можу своїм виглядом хитнути маятники в головах, не до кінця сформованих піонерів. Не в ту сторону хитнути. І взагалі – тут передова ідеологічного фронту. А потім все таки підвів мене до директора. Якраз того, що я у книзі “Хіпстер”(1) знайомив з харківськими бомжами-чекістами..)) Директор мені з ходу поставив умову – постригтися і змінити стиль одягу. Потрібно віддати йому належне – нюх на творчу індивідуальність у нього був. Крім нюху, у нього ще була проблема – годину перед цим, з театру звільнилася група освітлювачів. Їхній главарь, нєкто Ерік, сказав своїм пацанам: Шлемазлы, нам уже давно пора употреблять каждый день ведро шампанского и яишницу из ста яиц, а потому – ломимся на Москву!!! От на москву, перед тим як я увійшов у двір, вони всім кагалом і ломанулися..))
Тому, ми з директором, після недовгих переговорів, а в переговорах я завжди маестро – дійшли до компромісу. Тобто – я не стригся, але ховав волосся під піджак, щоб не будити в піонерів бажання стати особистістю..

Не знаю чи мені там щось дуже насвітило – не мені судити, але я їм так засвітив, що всі газети про то писали..)) Ок – буду скромним (пруф десь там нижче кину), а тут розкажу про комуністичні канони.
За цими канонами, великими і малими – вершиною проявлення особистості було декілька варіантів. Наприклад – кинутися на кулеметну амбразуру і закрити її собою. Або, наприклад – відморозити собі ноги в лісі, неподалік від станції Боярка. Це в той час, поки старші за рангом чекісти крали гроші і, в стані надзвичайного захвату та сильного збудження, ховали під підлогу. А потім лягали зверху і падали в тимчасовий стан повної нерухомості..))

Мій зовнішній вигляд до амбразури не кликав аж ні разу – скоріше до лісів Холодного Яру(2)..
За місяць перед цим, я мав невдалий досвід вступу на архітектуру. Я здав малюнок доценту, до якого на курс хотів потрапити і який реально був геній. Пройти в нього малюнок означало дев’яносто дев’яти процентний вступ. Але.. Він перестрів мене в коридорі і сказав: Ти вже поступив, бігом в школу і принеси довідку про вступ  у комсомол… Навіть про волосся нічого не сказав..
У комсомол.. – ґґґ..))
Більше я його не зустрів ні разу. Як і реалізованих його проектів. А був реально геній.. Чому так? А нах комуністам його проекти? Вони вміють будувати «квадратно-гніздовим способом» Їм цього достатньо. Як виглядає та їх будова? Розкрий очі – вона навколо. Затори в містах вже круглодобові, а пацани будують..)))
Тобто – з архітектурою тоді довелось відкласти. Я то потім надолужу і попрацюю навіть з відомими в цілому світі архітекторами. Правда вже – як керівник проектів, але все одно – нє?..))
А тоді свалу не було і на пропозицію директора я на деякий час пристав..

Але Матросов..
Порядна людина. Талановитий організатор. Кайфове почуття гумору. Він працював завідуючим постановочної частини і паралельно керував монтувальниками декорацій. Серед них було немало інтелігентів – деякі після трьох і більше ходок.. Тобто авторитет серед них тримати непорядний не осилить. Він тримав. Поважали.

Одного разу мав проблему з його братом. Юрій Михайлович, на той час був в “глухій зав’язці” і якось ми з ним приперлися до його брата. Я навіть не знав що в нього є брат. Той був з блатних. Не авторитетний, але системний. Тримав блат-хату на Привокзальній. Що там ділили – я пропущу.Не мої таємниці. Тут про чуйку. Я бачив, що образив брата словом, але він замість того, щоб газувати, став якийсь надто лагідний. Ну – я аналітик ще той і спрогнозувати поведінку і вчинки людей умію як ніхто. Тепер це називається мікротаргетінгом, а тоді чуйка сказала прямим текстом: Коля, а зараз – свал.. Виходжу з квартири і, безшумно, сходами вгору. Через паузу – чую знизу тупіт багатьох ніг – брат таки викликав підмогу. Не знаю, що він їм наплів, але пацани вже перед дверима були з ножиками в руках.. Спускаюсь сходами – ті  ідійоти нікого не залишили внизу..)), перебігаю через дорогу і сідаю на сходинках брами навпроти. Дві-три хвилини і пацани виліають з брами. Покрутились вліво-вправо і посунули в сторону Ельжбети..
Я дочекався поки з брами вийшов Матросов, переконався, що все окау і тихо розчинився в натовпі..))

Потім Матросов зірвався і “розв’язав”.. Після тижневого запою – у тім самім стетсоні, у тому самому дворі, він розказував парторгу театру, що він думає про партію, про радянський союз і про самого парторга.. Про того, якому зараз блище. Розказував – з сарказмом, по-злому.. Я дивився як людина іде останнім парадом.. Його звільнили і більше  я його не бачив.. А жаль. Реально був порядний чоловік. Єврей, якшошо..

  1. Edited – Серпень, 2021

Ельжбета взимку..

1 Посилання на ресурси, де можна її взяти кину в кінці цієї книги.
2 Холодний яр – остання барикада спротиву українців більшовикам зі сходу. Холодно́ярська Респýбліка /1919–1922/  – самопроголошене державне утворення на землях Української Народної Республіки, у Чигиринському повіті Київської губернії /нині Чигиринському районі Черкаської області/, в районі лісового урочища Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

 

Київ:

вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
Пр. Повітрофлотський, 33/2
(“Книгарня Є”)

Львів:

проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель’Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)

А можна тут:

Гарного дня, Посполитий..

Попередня глава тут, якшошо..))

Stop it!

Stop it!

Stop it!

Stop it!

Stop it!

Stop it!