Березень, 2020

Синопсис історичного роману.
It’s free..

Веня сидів на балконі і курив сумний bamboo.. Невеселі думки обсіли його сиву голову. Він розумів, що його, схоже, таки зроблять ворогом Країни номер один. Він бачив, що їм це вдається..
– Йобаний інтернет – сказав старий і тицьнув товстим пальцем в пульт. Балкон накрило хрипким голосом Алєгрової:
הבה נגילה, הבה נגילה
הבה נגילה ונשמחה.
– Давайте зрадіємо – закликала внучка одного з двадцяти семи бакинських комісарів, але радість не заходила.

Веня натиснув на імя начальника охорони:
– Привет, шо у нас там с путями отхода?
– А шо валимо? Все ж ніби під контролем…
– Вижу що эти дебилы решили меня размотать… в угоду нищежопам… Да и сук осиновый ночью снился… Держи всё на старте и жди сигнала.
– Окау, шеф.

Начальник охорони сів і замислився..Про штольню з сейфом знає чоловік з десять. Де вона знаю я, Хімік і Віталік.. Де в ній сейф тільки я і Віталік… Віталік…
Він набрав номер:
– Альо, Валька, мені тре пару ампул клофеліну… На яку вагу..? На плюс мінус 50 і на, приблизно сто. Так, з летальним…
Потім знову набрав номер:
– Альо, Віталька…, шо старий…? – танцює на балконі хаву набілу під Алєгрову… Ти шо ввечері? Давай прибухнем… Ок з мене шпинат… І Хіміка поклич, веселіше буде… Так. Ще передзвоню…

Віталька, випив двісті Метакси і відкусив кусок синьої кримської цибулі… Невже повісять старого… А – нехай вішають… він знав на шо йшов… Та й мені давно час валити звідси… Через штольню і циганськими дорогами в Найробі… Стоп. Штольня… Знає Хімік і шеф… може ше хто… Ну, ше старий, але на нього вже пох…
– Альо, Валька? – тре пару ампул клофеліну… На яку вагу..? На плюс мінус 50 і на… Думаєш 80? А що ти хочеш мені сказати..? Ок, давай зустрінемся…

***

Jambo, Jambo bwana,
Habari gani, Mzuri sana.
Wageni, Wakaribishwa,
Kenya yetu
Hakuna Matata..

Скучно на карантині? Хочеш, як Габріель Гарсія Маркес, з першого роману стати знаменитим мільйонером? – Початок тобі накидав – це безкоштовно.. а далі, як кажуть брати поляки – поводзеня..)))