дитячі забавки..
Roxana Tors’ka
в дитинстві я з дідом і бабою на ціле літо їхали на Волинь в рідну дідову хату. то був час канікул, поїдання ягід прямісінько із дерев, кущів і грядок, сидіння по пів дня на улюбленому горіху і забав із сусідськими дітлахами. от якраз ввечері всі чогось зібрались в нашому дворі, поки їхні батьки працювали на своїх полях коло нашого саду. в школу ми ще не ходили, мені було років 5-6. і вирішили ми собі погратись. а в що діти граються? в дорослих вони граються, інколи імітуючи дійства та поведінку останніх. от і ми вирішили, в що будемо гратися, обрали головного персонажа, ним із логічних причин була я, бо я найлінивіша, я лягла на нашу лавку в дворі, мені дали якогось патика, замість свічки, і почали. через якийсь час в двір зайшов мій дід, і коли це побачив, то в нього щелепа, певно, відпала.
— що ви робите?
— граємо.
— в що?
— в похорон.
ми так і не зрозуміли, чого нас дід розігнав. нормально ж гралися собі, тихенько.