Давно це було .. Прибилася до нашої хати, чорна маленька кішечка. Я її назвала Ганзя . “Ганзя цяця, Ганзя киця, Ганзя гарна молодиця ..” Чомсь мені ця пісня подобалася і в той час, а мені було років з пятья, я її наспівувала i доречно , і не до діла …  І ось ця киця – завжди пахла молоком. Приємний запах такий, хотiлося нюхати і лащитися з нею.. Так от, вiд чого з’являється такий запах? Кiшка домашня, не гуляла на дворі, вдома не пила молока. І моя бабуся, на моє запитання: чому Ганзя завжди пахне молоком, відповіла: “Напевно це відьма, яка перетворилася на кицю. Мабуть вона в ночi, ходить до сусiдської худоби i п’є у неї молоко .. тому і пахне їм .” Бабусині слова, дали мені чимало тем для фантазій і казкових снів … І кожен вечір, коли я лягала спати, брала Ганзю з собою у лiжко і вткнувшись носом в її пахнучу молоком шубку казала: “Ти коли вночі нап’єшся молочка, обов’язково повертайся додому! Не йди до iншої дiвчинки, бо я буду за тобю сумувати. ” Ганзя дивилася на мене прищуленими очима, муркотiла, топтала мене лапками, легенько випускаючи кігтики .. ніби казала: “Спи, спи …. Мені вже пора йти .. Коли повернуся, прийду до тебе в твій сон ..” Мені й зараз хотілося б знати, чому всеж таки пахла вона молоком ?