Червень 2020

Вільний той, хто
може
дозволити
собі не брехати..

Вода, з гуркотом, несла важкі камені. Вода несла камені легко та невимушено, обертаючи їх, як ніби то вони були з пінопласту. Берегом річки бігав з виряченими очима шмигаль і кричав на воду, розмахуючи руками.

– Куди?!! Стій!!! Карантин!!! Покажи свій паспорт!!!

Медична марлева пов’язка, від Louis Vuitton, намокла від дощу і сповзла на живіт, відтягуючи далеко вперед посинілі вуха. Порухом вух, шмигаль закинув маску на лоба і пострибав на міст через водоспад…
***

Вова сидів закритий на ключ і, раз за разом, вперто пробував думати. Він щойно записав відеозвернення до працівників локомотиво-ремонтного депо – щоб не їздили по рейках на німецьких дрезинах. Тепер сидів дивлячись на відкладену вбік камеру і думав паралельно дві думки.
Перша про ту наглу бабу… Він набрав її і сказав, що їй личить бути схожою на корабельну сосну. На що вона відповіла – якщо треба то сосну, але я товар штучний... Це як? – зробив вигляд шо не пойняв, вова. Дуже просто – менше, як за штуку – всі в ігнор…

Друга думка була розлогіша, але опасна.. Що не скажи – думав вова – а всі відразу ржуть. Раніше то монетизувалося, а зараз якось ну зовсім навпаки. Цікаво – то софістика, чи діалектика? Тре буде в Давіда спитати..
Але зараз, як ніколи, маю шанс. Якщо зараз, за один день, підняти вертольоти і закрити всіх дотичних до вирубки дерев… Від лісничого до самого верху… всю цепочку… всіх 48 педерастів… Блін, я тоді відразу стану героєм і рейтинг виросте ще більший ніж був…
***

Лісничий сидів на сосні. Від сосни до річки було метрів з 50, але він добре бачив, як вода понесла вниз його хату.. Мабуть треба буде потім підпалити стодолу, якщо встоїть – подумав лісничий, докурив і натягнув з бороди на зад мокру маску…