АГОНІЯ.. | Europe Liberal

WTF

Stop it!

September, 10

Циркумцизований член четвертого комінтерну і депутат від «комуністичної партії – слугою вибраний в нарот» – Бужанскій Маркс Абрахамовіч прокинувся в номері якогось готелю при трасі Чоп – Магдебург.
Тоді теж була весна і циркумцизію, як свою дипломну роботу, проводив молодий випускник вищого московського ґештальт-медичного університету імені лєніна – ґвардії лейб обер лєйтєнант Вєніамінов Лєйба Тарасовіч. В кабінеті приємно пахло скипідаром, карболкою і десь тихо грала якась музика…
Але це було тоді, а зараз на покоцаній тумбочці, поруч з нешироким ліжком, вперто трусився вібровикликом мобільний телефон. Видно ці вібрації депутата й розбудили.
З характерним цмокаючим присвистом втягнувши в себе язик, Марк повернувся на бік і глянув на монітор. Там світилося фото плямисто-пухнастої угорської свині і напис – Не брать!!!/Наташа Влашченко.
– Какая же она не-га-тив-на-я, однако – сказав по складах Марк, дивлячись в невелике дзеркало на салатовій стіні. Він мав проблему – під кожен рух нижньої щелепи в нього випадав з рота язик. То був давній трабл і колись він навіть пробував це лікувати.
Тоді саме зайшло якесь бабло від комінтерну і він зважився. Пробиратися нічними лісовими стежками через лінію фронту до вищого ґештальт-медичного було не комільфо, тому поїхав в дорогу клініку до Ґерцлії. Там молодий веселий кучерявий лікар сказав, що це лише при збуджені і, що це через те, що вуздечка закоротка, і що – і з не таким люди якось живуть…
Розрахувавшись на касі, він ще тоді подумав – где, бля логика? Бьіла б короткая, то не вьіпадал бьі, а наоборот…
Все ще лежачи, потягнувся до дорожньої сумки і дістав блискучий китайський ноутбук. Кришка звично не відкривалася і він гримнув ним об коліно. Кришка відскочила і Маркс зайшов в інтернет:
Відомий на Лук’янівському ринку пісатєль-кабаліст Вадім Пейсаховіч випустив нового поетичного ессея – інтрижила реклама від яндекс. Зацікавлено клікнув по виділеному рядку і відкрив поезію:

Птицы холодные – инеем крытые,
Водкой напились и салой накушались,
Сорока нюхнула дорожку – хитрющая.
Что тебе снится, Анфиса в купальнике?..

Маркс проскролив нижче:

Наташа брала, закат пламенел,
Негатив по шее стекал.
А он челюсть сомкнув и билет не купив,
Уехал на Кос-Арал…

– Містіка – подумав Марк і зайшов на таємний телеграм-канал. Ввів пароль – слово Кос-Арал, своє псевдо «Максім» і номер з купюри, яку йому колись подарував на зустрічі з майбутніми депутатами в Трускавці – Високий Ерец-герцог Бєнямівін Спісуарій. Та зустріч тоді була поки що єдиною.
– Цікаво де він зараз? – подумав Максім і натиснув enter.
– Ваш дзвінок дуже важливий для нас – з’явився напис на моніторі – чекайте сім хвилин і сорок секунд.
В правому верхньому кутку монітора випав чат-вилітайка:
– Прівєт, народний діпутат, нє давай Абраму взад.
– Тьі кто, бля? – визвірився клавіатурою Максім,
– Я Штучний Інтелект.
– Аааа. Наплодили вас… Я ему и не давал.
– В мене є відео з сауни. Прислати?
Максім зденервовано закрив чат і повернувся в реал. Глянув на рівну білу стелю, потім перевів погляд на стіл коло вікна. На столі лежав запакований жовтий конверт. Коли він звечора лягав спати – там нічого не було…
– Опьять мистика – промовив вголос Максім і, не зважаючи на гострий біль у попереку, підвівся з ліжка та підійшов до столу. Розірвав конверт – всередині був обтріпаний закордонний паспорт.
За вікном закувала зозуля і десь, зовсім поруч, затріщала теж невидима йому сорока.
– Бандерлоговскоє отродьє – буркнув Максім і повернувся до ноутбука.
До назначеного йому часу ще було півтори хвилини. Він відкрив паспорт.
Пропищав сигнал відеодзвінка і на моніторі ноутбука з’явилася аватарка – морда намальованої мавпи з вищиреними зубами і виряченими очима:
– Добрый день, Максім.
– Здравия жилаю, товарищ Ґройсман.
– Паспорт нашли?
– Он на имя Аарон Рувимович Пельше, а я просил Максим Валерьевич Писаренко…
– Это транзитный для перехода границьі – в Угорщине вам выдадут другой.
– Да уж пожалуйста – мне ж на это имя потом всю жизнь откликаться.
– Я не вижу денег у себя здесь. Вьі передали?
– Да, еврейской почтой.
– Где, когда и через кого?
– Вчера в сауне.
– В сауне? Кто там ещё был?
– Та наши все – Ара, Хам, я, Абрам Иванович и ваш представитель Рувим Эскадронович Шнеерзон – через него и передал…
– У нас такого нету. Как он выглядел?
– Ретельно поголений та надзвичайно впливовий… говорив, що займається впровадженням крипто-марксистського постдеконструктивного фемінізму…
На останній фразі язик випав лише на слові крипто-марксистського, а на всіх інших словах вуздечка спрацювала. Максім аж підморгнув собі в дзеркало.
– Это агент НАБУ Катерина, йобаный ты идиот – заверещала мавпа з монітору – я смотрю видео с сауны. Вам же её показывали – ты чьо опух? Где твои глаза?
– Он бьіл в халате я ж как…
В паніці вуздечку заклинило зовсім, зла мавпа на моніторі зникла і Максім пальцями запхав язик на місце.
Трохи заспокоївшись, провів вказівним по трекпаду – той не спрацював і Максім дістав з дорожньої сумки мишку. На екрані з’явився новий ессей від Пейсаховіча:

Вчера в Оперетте давали Аиду,
Был там с кузиной – брехня, что с толстой.
Зовут Ефимой – где взять другую?
Лиловые птицы коснулись солнца.

А брешет френд по фейсбуку – Изя
Найду – начищу собаке в рылу.
В буфете Оперы – он там бывает.
Сжигают листья в Садах Победы.

Наш Вова багряный – наш флаг Коминтерна
Свисает ногами с банковской крыши,
Притула приехал – рагуль нищебродный
Удачно же он за жену свою вышел.

Пойду напишу на него накладную,
Уже поступил мне от Севы звонок.
Сельодок откушаю и отправлю –
Здесь я, сука, фраер, а он фраерок.

Сельодок в буфете уже не давали,
Ну, вот – сегодня опять не успел.

Вино наливала Наташа угрюмо –
Хормейстер пристроил, он тоже мегрел.
На Прорезной живет возле ЦУМа –
Смотрится норм и наш вроде с виду

Приехал Гриценко, Притула уехал –
Пойду завтра в оперный на Энеиду…

– А зачем фото с Ефимой удалил – сказав вголос Максім – совсєм спісался пісака… а какім стілєм владєл… как это у него бьіло:
а Наташа з Максімом йшли в ресторан “Вечірній Краків”, замовляли собі «занзібарський краков’як» і танцювали… танцювали…
– Мог же – знову вголос промовив Максім – а она… какая же она стала чер-но-ро-та-я, право… – відсунув ноут і приліг на ліжко.
До наступного сеансу зв’язку з комінтерном було ще тридцять три хвилини. Закурив, пускаючи дим в стелю, потім присунув до себе ноут і зайшов на фійсбук.
– Абрам Івановіч надіслав вам запит дружби – прийшло повідомлення від цукербергів. Максім мовчки натиснув – підтвердити.
– Сьогодні святкують день народження Ґанна Ґєрманъ-Януковічь та ще шість осіб. Побажайте їм…
– Хуйов тачку – буркнув Максім – нет, ну разви не мудаки? Когда я копипейстю – «с днюхой, тебя», то они ж мне шлют – «нам видається, що своїми діями ви порушуєте наші правила спільноти. Ваш обліковий акаунт обмежено на 24 години» И сами тут же предлагают снова… – от грьобаные бандерлоги…
В правому верхньому кутку монітора випав чат-вилітайка:
– На багато бабла попав?
– Снова тьі? Ниче – мьі скоро вапсче бабло отменим.
– Ви – це хто, перепрошую?
– Мьі – це Коминтерн.
– Перейдете на натуральний обмін продуктами і послугами?
– Куда захотим туда й перейдем.
– Це ти з Абрамом Івановичем так за щось розрахувався і звикаєш до нової форми розрахунків, чи то розваги у вільний від роботи час?
– А тьі, что – ревнуешь?
– Печери, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, а тепер назад? Вже майже феодалізм, потім буде рабовласництво і знову печери? Лохи поведуться?
– Скажем им, что криминала не будет – это раз.
– Кримінал буде рівно стільки, скільки існує Людство.
– А ты оказывается тупой – что будут воровать если вместо денег будут баллы? Баллы с ограниченным сроком годности…
– Та те, що буде – те і будуть красти. Форма розшириться, асортимент збільшиться – ото і все.
– Как то яснее можна?
– Був тридцятирічний вор Нікіта Махачкалінскій, тепер добавиться тринадцятирічний айтішнік в законє Сєва Малафєєв.
– Баллы будут целевые и со сроком годности – использовать до…
– Ти вже казав. Нічого не зміниться Сєві Малафєєву прийдеться швидше працювати. Але й Нікіта Махачкалінський нікуди не подінеться – розбій нікуди не зникне, а якраз навпаки.
– ???
– Чуваку, який два дні не їв, стає похуй на бали, закони і Абрама Івановіча – він бере сокиру і йде полювати. Про погроми щось чув?
– На мамонта?
– Або на тебе – хто під руку трапиться.
– Есть полиция.
– Вона і зараз є – що саме ви хочете поміняти? Я бачу, що просто вам «комунізм ва всьом мірє» – всьо уснуть нє дайот…
– Тьі рагуль нищебродньій!!!
– Як скажеш. Про всяк випадок – в Чопі немає річки Прут..

Монітор згас. Максім закурив і ворухнув мишкою – монітор не зреагував і він запустив перезапуск. До сеансу зв’язку залишалось менше хвилини.
Монітор знову засвітився вишкіреною мавпою. Мавпа мовчала.
– И шо мне теперь делать? – спитав Максім.
– Пробирайся до речки Прут. В Чоп иди.
– А там?
– Там на вокзале есть пацанчики, они через брод перевезут тебя на джипах в Угорщину.
– Что им сказать?
– Что ты ризеншнауцеров разводишь, блять!!! Не нужно им ничего говорить. Они тебя за речку перевезут и свободен.
– А за речкой шо?
– Найдешь наших из Коминтерна.
– Как я их найду?
– У любого спросишь. Их там все знают.
– У кого спросишь? Я по-ихнему нем тудом.
– Та в Угорщине все по руски говорят – ты шо никогда не был в Угорщине?
Монітор знову згас.

Максім увійшов з будівлю вокзалу. Зал був порожній, за винятком двох пацанчиків, що дійсно сиділи на дивані з гнутої полакованої фанери.
– Привет, пацаньі, меня Макс зовут.
– Ігарёк – відповів один. Другий промовчав.
– Ну, шо – погнали?
Пацани мовчки підвелися. Десь за годину виїхали на високий безлюдний берег Тиси. Максім підійшов до краю – на тому боці була Невенгрія. Він поставив на землю сумку, підняв руки і потягнувся всім тілом.
– Ну ось і все – подумав якось спустошено. В голову закралося ще щось недобре і він нахилився щоб взяти сумку. В цей момент Ігарёк пружно присів і штовхнув його в поперек, а другий паралельно підхопив ручки сумки і потягнув до себе. Максім, пробуючи вхопитися за Ігарька, що на його думку мав би стояти позаду – розвернувся, хапаючись руками за повітря і на долі секунди завис над прірвою. Потім язик йому випав і він полетів спиною вниз.
– Макс – закричав йому вслід пацанчік, що до цього мовчав – допливьош в Воєводіно до Дуная, то там сворачівай направо. Протів тєчєнія сворачівай… А то снова вірньошся туда, откуда стартовал.
– Кругообіг бабла в природі – ні з того ні з сього промовив Ігарёк – поплив максім…
***

Агонія була недовгою, але Макс ще встиг побачити видіння –
Навколо храму Ісаака Звєздітєля, що в селі Сапєжанка, Івано-Франківської області, рухалася процесія. Очолював її преподобний отець Юліан, з червоним прапором в руках. Легкий вітер розвівав поли його ряси. За ним йшли прислужники з хоругвами, на хоругвах червоніли літери – КПЗУ. За прислужниками йшли прості посполиті – женщіни в платках і чоловіки з непокритими головами. Процесія йшла по колу і через кожних дванадцять кроків отець Юліан зупинявся, хрестився знизу вверх і поглядав на вирізану з червоної фанери велику звізду на куполі…
– Ось саме так виглядають запроданці – як один з останніх проявів життєвих функцій, пролетіла крізь голову Максіма остання думка…
***

А на березі Тиси Ігарьок розстебнув зіпер на сіро-синій дорожній сумці. Відкинув в траву китайський ноутбук, целофановий пакет з шкарпетками і дістав великий перемотаний жовтим папером пакунок. Клацнувши фліпером, розрізав скоч…
– Тваю ж мать – в пакунку, дбайливо перемотані банківськими стрічками, лежали томики Пушкіна А.С. – видавництва «Каменяр»…

А в особнячку на Одеській трасі, чер-но-ро-та-я Наташа сочіняла великого ессея про героїчних месників української повстанської армії. Зв’язковий на псевдо «Максім» саме пробирався нічними лісовими стежками – він ніс депешу, зашиту в лацкан спінджака до Головного Керівника Проводу – Наталії Вікторівни Варченко…

А в пекінській опері атмічалі 8є марта. Атмічалі, навіть не здогадуючись про існування – ні циркумцизованого комуніста на псевдо «Максім», ні його чорноротої Наташі, ні навіть отця Юліана. Щось чули про Ігарька, але то такоє…

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1