Грудень, 2019

Шёл весёлый барабанщик –
громко плакал и рыдал…

«… потому, что вы даже не знаете, что такое интерполяция! А я знаю восемь способов интерполяции, я профессор, я программно их реализовал. А тут… Да ему это президентство до одного места, чтоб вы знали… Он в любой момент бросит эту фигню… Он же обеспеченный человек. Он может уехать в любую другую страну, но он остался, чтоб не воровать…»
(З інтерв’ю папи призедента).

«…Какие люди разочарованы? Биомасса эта? Конечно, если человек голодный, он во всем президента будет обвинять. Страну довели до бешенства…» — подытожил отец Владимира…»
(Звідти ж)

«…Он хотел сделать киностудию. У него была мечта – снимать кино. Вместо киностудии Довженко, Одесской киностудии. Он творческий человек, он уже стал режиссером. Поэтому, если сохранится фирма, он, если что, туда уйдет и будет заниматься киностудией...»

«Интерполяция – это вычисление значения недостающего пикселя по значениям соседних с ним пикселей».
(І це також там..)
…………………………………………..

КІНОСЦЕНАРІЙ для «ВОВА-ФІЛЬМ»

А попід горою – яром долиною йшла дружина легіону хабад-комсомольців..
– Слухай, а Юzік.. він – не піксєль часом?
– Піксєль сука, грубий піксєль… А той поц – то взагалі лисий піксєль…
– Чекай, але якщо вираховувати значення піксєля котрого бракує, за значеннями сусідніх з ним піксєлів…
– Я про друге думаю – а якщо ще й Лєнка також піксєль..?
– Лєнка то фігня, от якщо Юzік в будь-який момент покине ту всю фігню і поїде в любую другую страну…
– Шоб не воровать?… 

А на горі шуфріч ліниво пиздив ківу. Пиздив кулаками в живіт, через раз пробуючи попасти нижче пояса. Ківа стиха ойкав, кряхтів та кивав головою. Згори додолу, рудою біомасою, розтікалися куми, свати та інші комісари. Вони теж хотіли, хоча б в райраду – шоб нє воровать. Тому, розтікаючись, з цікавістю спостерігали за діалогом двох илітних діпутатів.
– Інтерполяція – стогнав ківа.
– Бікубічна – відповідав йому шуфріч, пробуючи наносити бокові удари…

Година потому.
На горі ківа пиздив шуфріча.
– Виграний ти піксєль – примовляв ківа, стараючись попасти в печінку. Шуфріч закрив ліве око, а праве викотив, пробуючи спопелити ківу силою інтелекту. Ківа не займався.
– Йобаний пажарнік – рикнув шуфріч і, послизнувшись на шматку слизької біомаси, впав на спину. Біомаса радісно закричала ура і шуфріч з’їхав на спині вниз – аж на греблю ставка очисних споруд.
На греблі, сидячи на сирій землі під березою, широко розтягував гармошку опереточний тенор грішко. Він натхненно-драматичним голосом співав – моя країінаааа, рідна мааааатииии – не вкрадеш, не будеш мати…
На тім боці ставка в кукурудзі срав Юzік. Він прокручував в голові варіанти, шо б то могло означати – любиє другіє страни…

А попід горою, розмитою колоною, йшла маршем дружина легіону хабад-комсомольців…
– Знов сі нині будем пиздити? Мене вже чєлюсть болит від тих трєніровок…
– Чуєш, а то правда же Юzік з Лєнков спит?
– Нє, йому не можна, доктура нє разрішают – в нього піксєль маленький. Він має Галку Погорєлову…
– А з Галкою разрішают?
– Та, бо вона нєчуствітєльна – то її можна. Чуєш а може дійсно йдем в мєнти? Бо внатурє  заїпло – вотетовот всьо…