Дєвушка с вєслом, або ода.. Холєра ясна...

WTF

Stop it!

Дєвушка с вєслом, або ода львівському,
сімейному і не тільки, ідіотизму..

Вищеозначена дєвушка з, не менш означеним, веслом – це символ “гіпсового соцреалізму ”. Як на мене, то це один з перших символів радянського ідіотизму. Ідіотизму в культурі, мистецтві і у всьому, що з цими словами має зв’язок. Міцний зв’язок. Związek radziecki..

Довідка:

Висота оригінальної скульптури біля 12 метрів. “Скульптор» – Іван Шадр. Це початки совєтської художньої школи. При совєтах, так званий соцреалізм, був єдиним, офіційно дозволеним в радянському союзі «творчим методом» літератури і мистецтва. Всі інші були обізвані псевдомистецтвом і заборонені. Сьогодення не нагадує? Тоді – ті, хто насправді були псевдо, забороняли нормальних; а тепер ті, що крадуть – “ведуть війну” з корупцією. Ось такі маніпуляції. Нещадна боротьбв за, бодай якесь, місце біля корита, вибачте – бюджету держави.

Нащадки Івана Шадра зараз будують театри на Подолі та знищують наші парки, сквери, площі, своїми «архітектурними» витворами. От нормальному сучасному, наприклад, художнику, не вистарчить совісті, а може просто вистарчить розуму, не пхатися зі своїми роботами (нехай навіть класними) і не вішати їх в Луврі біля Мони Лізи. Нащадки совєтіко дєбілє монумєнталє, чомусь не хочуть будувати в чистім полі. Якщо Львів – то площа Міцкевича, якщо Київ, то Андріївський. Здається – знайди собі чисте місце, збудуй, і здивуй всіх своїм талантом. Нє))) – воно зі свинячим рилом да в калашний ряд– здається так казали расеянє..? Варвари блін..))

А дєвушку з веслом поставили спочатку в Москві, потім в Луганську, а потім вони, як гриби, почали розростатися по всіх містах. Львівська дєвушка замість весла з гімнастичним кругом. Хто її автор не знаю…

Оригінал Шадра не зберігся, а от копія стоїть в Третяковській галереї. Іскуство – йопта..))

«Архітєктор» – олєг дроздов.
«Головний архітєктор» міста – алєксандр свістунов.
Мер, при якому видали дозвіл – алєксандр омельчєнко
Мер, при якому збудували – віталій клічко.

В соцреалізмі – “вбачали «естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства». А справжня реальність – ідіоти захопили владу, накрали грошей, дорвалися до крабів і шампанського – тим попсули собі здоров’я і«задумалісь о вєчном». Рішили пам’ять по собі залишити. Ще раз – не десь “на многоетажной окраінє”, а в самому центрі.

Весь час кажу знайомій – не пробуй прикрашати чуже, що вже й так прекрасне. Ну вона хоча б чує. А ті будують.. Поймал Іван дурак Васілісу прєкрасную і ну давай на нєй жєніться….

Довідка:

Про появу нового методу першим заявив анатолій луначарський, який ще у 1906 році назвав його «пролетарським реалізмом». В Україні «пролетарський реалізм» пропагували теоретики ВУСПП (б. коваленко). В 1924 році олєксєй толстой запропонував інший термін — «монументальний реалізм». У 1932 році з ініціативи івана гронського з’явилася й назва «соціалістичний реалізм». Автори усіх трьох термінів наголошували на тому, що новий художній стиль продовжує традиції реалізму XIX сторіччя, і є таким чином альтернативою модерністським течіям — таким як символізм, експресіонізм, абстракціонізм, конструктивізм тощо…

Неповний список тих, що започаткували:

Найвизначнішими представниками «соціалістичного реалізму» вважають письменників м.горького, в. маяковського, м. шолохова, режисерів к. станіславського, с. ейзенштейна, в. пудовкіна, о.довженка, композиторів с. прокоф’єва (головним чином радянський період творчості) та д. шостаковича (з другої половини 1930-х років), живописців б. йогансона, а. дейнеки, б. пророкова, п. коріна, скульпторів с. коненкова, в. мухіної, драматургія в. вишневського.……

…………………………………………………..

Ну, а взагалі, жити варто біля океану – там ідіоти тільки з трьох боків..))

………………………………………………

Будівля укрсоцбанку:

Протягом 1996–1998 років тривав двоетапний конкурс із кваліфікаційним відбором претендентів. Переможцем обрано проект о. базюка, о. огоновського, за участі в. швеця (на той час головного архітектора Львова), та в. князика. Будівництво тривало протягом 1998–2005років.
В народі – «унітаз». Спочатку там був банк зятя президента, зараз стоїть порожній. Ідіоти будували, а ще більші ідіоти це дозволили… На хіба..???

Готель Ібіс:

Архітектор данило швець. Його батько автор ідіотизму на площі Міцкевича.
Замовник – алєксіс деларофф, генеральный директор компании ООО «Рашэн Мэнэджмэнт Хотэл Кампани» (ACCOR Hospitality). Москва.
Співучасник – андрій садовий.

А було ось так. До того як не почали прикрашати…