2022. April,25

Танцювала риба з раком, риба з раком,
А петрушка з пастернаком, з пастернаком,
А цибуля з часником, а москаля молотком..

Розгубивши по дорозі половину особового складу «двісті п’ятдесятими», червонозоряний отряд імені кантаміровской дівізії увійшов в Мелітополь. Орки передчували, що то ненадовго, а тому, як голий в баню, почали організовувати мітинг, на який запросили безмежно щасливих локальних посполитих. Потрібен був відеорепортаж про веселих локальних мешканців, котрі б з оптимізмом дивилися в синю даль.
На двох, радянських танках з китайськими гусеницями та одному повністю китайському «БТР-Д», російська «десантура» приперлася в центр міста.
Спочатку хотіли приїхати по-модному на броні  «сау мста-с». Так – шоб з гармошками і «маладєцкім посвістом». Але прапорщік толстьіх-задэ, що перманентно перебував в стані сто двадцять п’ятого аватара, сказав – то тре години три, бо полетів торсіон.
Відповідальний за відео нацьіст-аутіст сідоров, швидко розказав нацьісту прапорщіку куди саме  йому запхати той торсіон, якщо зніме і скомандував – паєхалі. А, ну так – і взмахнул рукой… 

На площі вже стояли ті, що жаждалі асвабажденья. Так – прийшли всі семеро.
– Ех, мнє б сєйчас горн какой будьоновскій красноконньій, для пафосу, ілі хотя би мєгафон какой, для внєзапности – подумав сідоров і зіскочив з танка, що саме заглох, випустивши в бік мелітопольських комуністів чорну хмарку жирного їдкого диму.
Для оптимістичних страдальців за руzкій мір у russische zoldaten, звичайно ж, що був «падарок». Аж з москви приперли. Що саме привезли? Та лєніна панятно – а шо ще? Маленького жовтого лєніна…
Примотаний синім скочем до броні ленін, ногами впирався в каністру з соляркою, а носом в холодильник без дверцят, котрий теж був примотаний до «БТР-Д».
Але комуністична ьіліта Мелітополя, чомусь стояли і дурнувато посміхалися. Було видно, що падарок їм не зайшов. Крім лєніна вони жаждалі ще часи «Командирские-Хуавей», духі – «пані Валєвска» і путьовкі в придністровьє…
– Нас явно втягівают в какіє-то странньіє і мною нєпонятньіє игрища – відправив нацьістці марьяні смс сідоров і почав відмотувати клейку стрічку.

Покрутивши носами, локальні комуністи розійшлись по хатах пісні співати – двоє інтернаціонал, а решта хава нагілу.
Маленького жовтого лєніна покинули на площі самого…

Сумний та невеселий сидів дісантнік сідоров коло нічного монумента. Сидів просто на асфальті, механічно щупав лєніна вище коліна і думав про отриманого від нацьісткьі марьяньі листа.
В листі марьяна розкатала цілу істерику. Пише – як тільки вас стало нє відно із окон – приперлися китайці. Повставали на березі Байкалу і воду п’ють. І то так демонстративно-підкреслено п’ють. Отак – зачерпнуть повну кружку і п’ють повільно. Потім подивляться отак свьісока і знову зачерпнуть. І то так вже третій день… Я їм кажу – не смєйтє піті нашу водіцу, бо Байкал, то наша скрєпа, а вони далі зачерпують. Кажуть, що будуть водопровод тягнути Байкал – Пекін… і взагалі – Байкал, то їх китайська скрєпа… А ще на козу твою поглядають. Нєхорошо так поглядають – прям, як ти на Ваньку гармоніста.. Карочє – вазращайся сідоров, бо треба з німі якусь вайну дєлаті, внатурє, бля…
Ага вайну… – промимрив сідоров – ще один Мєлєтополь асвабадім і нас взагалі не залишиться…

– Вот такіє пірагі, Вовка камєнний… і прішлі ж, сука, в бейсболках!!!… Нє в будьоновках, нє в какошніках, ну – ілі в чьом там у нас іщо ходят. Ну ладно – пусть в красньіх, но в бєйсболках!!!  Ну нє підараси – а? Асвабаждай іх послє етого… Сідоров підвівся, сплюнув жовтому лєніну під ноги, і поплентався кудись – в далєко-дальоко… В синю даль.

Ще якийсь час було чути його – йоб же ж тваю мать,  нє – ну шо за нєпруха…

PS:
На заході України досить поширене чоловіче ім’я Орест. Жінки своїх там кличуть – Орку.. Якось то буде тепер не альо – нє?

ГОЛИЙ АНДРІЙВАНОВИЧ…

2022. December, 15.

Сидів недавно зі знайомим в якомусь генделику. Пили класний кальвадос від Christian Drouin та про різне всяке балакали. Потім він каже:
– Читав те, що ти пишеш. Ти так пишеш, що ні хрєна не понятно.
– То й забий, які проблеми..
– Нє, я реально не розумію, про що ти пишеш..
– Та, бля – не звертай уваги.
– Я відчуваю, що то не просто хуйня. Я, допустим, хочу зрозуміти. Скажи – яку книжку мені прочитати, щоб зрозуміти, що ти маєш на увазі?
– Ну тут однією не обійдешся.. Тут треба пару тисяч…
Я хотів сказати, щоб почав з Франка. Той писав здебільшого про той регіон. То легше б заходило. Але бля – Франка теж треба розуміти.. Кажу:
– Є такий чувак. Звати Роберт Фріпп. Групу тримав – King Crimson називалася. Ти про нього не чув, бо нічого попсового реально не написав. Але є один нюанс в його музиці. З однієї його музичної фрази середньо-арифметична група могла б створити пісню, а з однієї його пісні – то мінімум десять альбомів. Уявляєш глибину? А про нього ніхто крім спеціалістів і не знає.
– А ти, прям, King Crimson?
– Нє. Можу паспорт показати. Але якщо дійсно хочеш зрозуміти, то осмислювати потрібно кожну фразу. То не прочитаєш по діагоналі. Тіпа проглянув і –  а, тобто йожик дав підсрачника пєтушку, всьо панятна… Мені так нецікаво.
– Бля, а чого ти не хочеш писати так, щоб було зрозуміло кожному?
– Мені так нецікаво. Ну і чисто технічно – тоді книжка буде тисячу двісті сторінок. Погодься – хуйня нездорова. Я просто втискаю масу інформації в кожне речення. Так що просто треба осмислювати кожну фразу. Так – як слухати музику Роберта Фріппа.
– Ага-ага..
– Вибери будь-яке речення, я зараз тут при тобі з нього оповідання зроблю.
– А так ніхто читати не буде і хрєн ти її продавати масово будеш.
– Похуй. Сковороду по сьогодні більшість не розуміє.. 

Чого згадав ту розмову? Я сьогодні в’їхав, що саме треба прочитати посполитим. Це “Нове вбрання короля” – Ганса Крістіана Андерсена.
Поясню звичайно:
Попався на очі текст від якогось чувака. Пише – «…він родину відправив до Австрії, на свої маєтки, а сам ночує по гей-клюбах. То на хулєри йому світло?…»
Шо за чувак і про кого пише? Каже, що працював в команді мера, поки не осознав всю ницість битія в тім льокалю. Може правду каже, а може мер його з собою до ґей-клюбу не брав. Залишимо це поза увагою. Про кого пише? Та про мера, панятно – про кого ще? Але в цій його короткій фразі – все, що зараз відбувається з «батальйоном «Монако». Зараз – це коли тут світло є рідше, ніж нема..
От самий главний судья тупьіцько каже, що знімає хату в Відню, як дешевий фраєр. Може воно й дійсно так. Але тоді він реально лузєр. Справжні opinion leader’и від корупції, насправді мають там маєтки. Хоча і він мабуть має – не та посада в нього була, шоб по зйомних хатах ніщєбродити. Чому тоді так каже? Та бо піздить – шо нєпонятно? Піздить негарне слово? Ну добре – цукербродить.
Чому закривають очі на ті маєтки місцеві «правильні» пацани? ТІ що українцям кажуть – у вас корупція, і – як вам не айяяй? Алгоритм їх дій простий до неможливого. Поки той поц краде в своїх і сюди возить, то най то так і буде. Перестане бути лідєром мнєній там, ми його маєтки тут реквізуєм, а йому покажемо – в якому напрямку нахуй…
От підараси цинічні – нє?

А шо має той мер, крім маєтку в Австрії? Має мороку. У випадку кіпіша і і лютого піздєца, він звичайно ж бігом на ноги , через венгерський кордон і нахуй звідси. Все гарно, але там той маєток тре утримувати. Тобто треба щоб тут «капало». Бо будь-які гроші мають властивість закінчуватися. Навіть дуже великі. Там «заробляти» ніхто не дасть. Що робити, щоб тут продовжувало капати? Пудрити посполитим моск. Він це і робить. Ну чисто тобі – курва інфлюенсер. Чи має цільову аудиторію? Аякже. Зайди на його сторінку – глянь скільки дурнуватих там буквально моляться. Цілий тобі – рудий апостол комуністичної секти червоної сатани. Формує, бля громадську думку і краде
як не в себе.
Чому так робить? Ну бо його ніхто не пиздить. Пльоткою в ґей-клюбі то трохи не те.
Взагалі-то – цей рік можна було в Україні назвати роком червоної сатани. За китайським гороскопом панятно…
Але залишимо гороскопи цільовій аудиторії. Щоб мали чим себе зайняти, поки той малий не прийшов і не сказав – бляяяя, народ, а ваш андрійванович голий. Ну той – з казки Андерсена, котру варто прочитати. Вдумчіво, бля прочитати.

Давай краще поговоримо, як так сталося, хто такі опінюки і що таке цільова аудиторія.
Люди загалом діляться на дві категорії. Перша це ті, хто сповідує раціо (від слова – розум). Друга (назвемо її так для зручності) – емоціо.
Раціо – це коли людина довіряє тільки вчинкам, власним очам і логіці. Переважно  це чоловіки. Але справжні. Бо інфантили – це емоціо.
Емоціо вірять словам. Туди можна пхати, як в бак для сміття – шо попало. Хоч теслу в космос, хоч садового в вишиванці. А якщо сказати – що він ще й на дудуку грає, як трохи в ґей-клюбі си вип’є – то вапсче. Лиш би слова підбирати такі, що заходять. І далі – пхай, як дурному в шапку.
Емоціо вірять словам не задумуючись, чи вотетовотвсьо взагалі можливе. Бодай навіть з точки зору гравітації. Пох на всі аргументи – сказав маск летимо на марс і всьо. Хоть камні с нєба. Летимо і піздєц. Крапка. Сказав андрійванович – я не краду, бо я в вишиванці. Значить не краде і дуже класний. Всьо. Це навіть не обсуждається. Емоціо, йопта.
Потім коли він втече, то вони може й прозріють, і може навіть скажуть – от підарас. А може й не скажуть. Скажуть – так він підарас, але такий класний. В вишиванці – ммммммм…

Цільова аудиторія (ЦА) – це, коли людина не має власної думки. А не має власної, то їй припхають ту, яку треба.
Хто це придумав? Лідера думок, чи – інструмент впливу на певну ЦА, як людини,  думка якої має значення для певної аудиторії – було придумано двома пацанами. Як їх звали? Одного поль лазарсфельд, іншого – еліу кац. А ти може думав, що якось по іншому?
Як це працює? Давай на прикладі фармацевтики.
У фармі цих істот називають опінюками. Купуєш такому проффесору від медицини шубу і вона починає розказувати про надзвичайні якості – саме ось цього «лікарства». Тобто не потрібно тратитись на спеціалістів, на розробку і вдосконалення – зробив похуй шо, купив лідєра мнєній і цільова аудиторія пішла поклони бити. Ну бо то дешевше тій сучарі шубу купити.
Ще приклад? Запросто. Даєш авторові цифрового контенту – блогерші-ваксєр 500 баксів на місяць і вона, по три рази на день, тільки те й робить, що «ходить» то торгових центрах, там випадково натрапляє на пункти вакцинації – і тут же коле собі дозу. А через місяць знов все спочатку. Така навакцинована ходить – ледве в двері розсувні влізає. Та бо то не шутка вісімнадцять доз на місяць – нє?
Чому вони це роблять? Бо їх ніхто не пиздить. Тобі такий їх «стиль життя» дуже нра і ти б і сам не проти? Ось за це тобі зараз і прилітає.

Я ніяк не міг зрозуміти – навіщо з ілона маска роблять лідєра мнєній. По суті те, що він несе – це набір хуйні бесполєзної. Але зробили вигляд, що він геній. Генієм був Стів Джобс, а цей просто газірований. Тепер вже знаю. Видно зовсім хуйові справи в путіна, раз аж таким козирним тузом банальні шістки пробують бити…
Але цільова аудиторія аж пищить від захвату. Полетимо на марсссс… На гіпер лупі з Києва до Відня за пів години. Бля, телепню, про перевантаження щось чув? При такому прискоренню льотчикам спеціальні костюми придумали, щоб свідомість не втрачали. Маск нє дурак і прідумаєт отріцатєльную гравітацію? Обов’язково щось придумає – лиш би ти всасував. Коли ви там летите вже?..

ДЕСЬ В УКРАЇНІ..

– Бачив? Обленерго атакували хакери..
– Та ну..
– Аво –  «російські хакери атакували сайт та інші ресурси Обленерго. Атаку вдалося “відбити”, але сервіси компанії можуть працювати із затримками. Про це повідомили у Обленерго…»
– Уявив. Кабінет того енерго. Сидит вуйко Влодик з пані Катеринов і атаку відбивають.
– А як відбивают?
– Як то як? Звіздошат тапков по монітору єдиного вільного від фійсбуку компутера.
– А чого не теніснов ракєтков?
– Вдома забула. Перекладала ключі і з сумочки витягнула, а назад не поклала.
– От вареха. Ракетков було б вєрняково. А нашо вона її з собов носить?
– Їй здається, що так всі думають, що вона майстер спорту. Нічого – вона і так незле справляється. Правою рукою тапков по монітору лупить, а лівою пост на телєфоні в фійсбук набирає..
– Шо пише?
– Посполиті. Поки ми тут з паном Влодиком хакерів б’єм, то ви всі бігом на сторінку Андрійванича сі молити.  Потім, так само бігом, по дегенератори і в мерію за компенсацію домовлятися. Нам час платити комунальні за австрійску хату, а з тих грошів шо заскирдовані то брати гріх, казав отець Милян…
– А бачиш? Ти казав, що олігархи тупо доять ті енерго собі на карман. А в них он і комп’ютери є, і з сайту компанії трансформатори включають, і спеціалістів он яких виростили..
– Та праїбав. Хоча – і вуйко Влодик і пані Катя там офіційно не є працевлаштовані, а б’ют хакерів на аутсорсингу. А хто запостив ту сенсацію?
– Суспільне, здається.
–  Тобто ЗСУ всі «іранські» мопеди» позбивали, а включати не хочеться, то придумали оцифрованих хакерів, шо на сайт і ресурси нападають?
– Чому воно все так?
– Був один смішний одеський єврей. Такі прикольні короткі тексти писав. Каже – колись світом керували розумні. Це було жорстоко. Розумні заставляли тупих вчитися. Тупим було важко. Тепер світом керують тупі. Це чесно, бо тупих стало більше. А розумні тепер вчаться говорити так, щоб тупим було зрозуміло. Якщо тупий щось не зрозумів, то це проблеми розумного. Колись страждали тупі, тепер страждають розумні.. Ось вся ця двіжуха дегенераторна…
– Будеш тепер писати так, щоб зрозуміли тупі?
– Ні. Навіщо їм страждати?
– Багато знань – печаль велика?
– Дурне спить – дурне сниться.
– Я знаю автора. Не хочеш його назвати?
– Він вірив, що недоросів можна тюнінгувати. Вірив в малоросів, котрих зневажав. Тобто – пішов тупіковим путьом. Нехай спочиває – земля московська йому пухом.
– Зневажав?
– Так, я мав з ним розмову. В кінці-кінців – розумні знають хто автор, а тупим то лишня печаль…
***

Як до такого дійшло? Пушкіністи готувалися. Для початку треба було щось робити з раціо. Його вирішили нівелювати через емоціо. А так, як раціо то більше чоловіча властивість, то ставку зробили на жінок. Особливо бальзаківського віку. Але цього було замало чисто арифметично, то почали переводити й чоловіків. Як? Елементарно – пропагуючи серед них пасивний гомосексуалізм. Там раціо відразу йде нахуй і переходить в емоціо непомітно для самого ґея, чи як він там після цього називається. Ґей вже не матиме власної думки, яка буде відрізнятися від генеральної директиви партії.
Навіщо тій секті стільки гомосексуалістів? Щоб перетікало з раціо в емоціо.
***

Гей, Андрійвановичу, ви не туди пішли – вогні не в тому напрямку. Я зажгу сваї – буркнув рудий апостол і поперся в ґей-клюб…
***

Наша тканина має дивну властивість — вона невидима для людей, що є непридатними для своїх посад, або надмірно дурні – переконували пройдисвіти, роблячи вигляд, що заправляють невидимі нитки в ткацький верстат…

А ваш король, голий, бля – раптом вигукнув з юрби якийсь хлопчик… Men han har jo ikke noget paa, бля..

Ганс Крістіан Андерсон.

…………………………..

(Сh 7 з нового блог-роману – 2022.. або Пазорная звізда)

Майк Новосад
“Театр, або той тойвово..”

Apple Books

і Rakuten Kobo

і: Smashwords