То був такий – засніжено-передноворічний вечір. До мене в кабінет ввалився Кузьма. З музикантами, гітарами – всі заметені снігом..
– Майк, привіт братіку, ми до тебе…
– Ти все переплутав – януковіч тобі братік, сірожа. Гримерка для артістів з того боку сцени..
Більше з ним не бачились. R.I.P., Чувак…

Сумний та невеселий сидів дурак при владі. Сумний та невеселий, бо був переконаний, що він має рацію. Рація не працювала, бо була «Made in РФ-пєдєрація», а раціо не включалось, хоч сам собі кіл на голові теши.
Мене врятує точка біфуркації – подумав дурак. Що це таке він не знав, але мав надію…
Ця глава буде про «офісний планктон». Взагалі-то вона мала б називатись «рафінований долбойоб», але то би був чистий “click–bating”, а маніпуляції, то прерогатива чуваків з «оп – на банковій». Може, навіть, авторське право зареєстрували…
Ти був переконаний, що рафінованим буває тільки цукор? Ще буває олія, а особливо ідіоти. Рафінований ідіот – це те, що твоя держава могла б експортувати в промислових масштабах. Якби попит був..

CoFFee BreAk:
В країні латентного нео-комунізму виродилася  нова професія – професійний ідіот. І – це в академічному значенні слова. Хоча про латентність, це я мабуть  погарячкував. Зовнішніх ознак того нео-комунізму – аж стрілка за шкалу вискакує.
Колись гітлєр заставив іудєєв носити  жовту гексаграму на рукаві. Ну, щоб відразу було видно – іудєй. Чекаю, коли твої нео-комуністи придумають заставити тебе носити на рукаві жовтий хрест. Ну, щоб відразу було видно – християнин…
А, що країна? А країна знову гучно відгуляла «дєнь юріста». Обстругали всі кабаки…
Стоп. Який «дєнь юріста» в державі, де немає законів? Ну, бо ми тут всі бабло в «офшори» возим – це не тому часом, що в нас «закони» не працюють і суди корумповані? Тобто, може все таки – а які, в звізду, юристи??…
А, де ми тут всі бабло берем? В держбюджеті. А де там береться? З посполитих стягуємо. А де посполиті беруть? А кого то їбе?
То якийсь бєспрєдєл і може з цим тре якось боротися? А ми й боремся. Суддям он підняли зарплати й пенсії. Хто їм підняв? Та ж ті, що вимушені свої гроші в «офшорах» тримати. Зловив нео-комуністичну «логіку»? Суддям, через корумпованість яких приходиться свої гроші тримати в «офшорі», підняли зарплати й пенсії – ті, що через корумпованість суддів і беззаконня, вимушені свої гроші тримати в «офшорі». Але то ще не все – судді ж теж вимушені. Ну, бо ж беззаконня. Може тим суддям зарплату і пенсію переводити відразу в «офшор»? Ну, бо – якщо боротися, то кардинально – нє?
За що вони тоді тут жити будуть, якщо туди переводити? Та ж з корупції – все в них буде рівно, не переживай.
Так званий, глава фракції зєльоних кхмєров розказав – яка отой «офшор» класна штука. Навіть його жінка там все бабло тримає. Я, правда, не зрозумів – класна йому, його жінці, чи їм обидвом?
Де вони гроші беруть? Він краде з бюджету. Звідки в бюджеті беруться? Ти даєш.
Ну, ось бачиш, як все просто – і коло замкнене, і схема робоча:
Вони крадуть з бюджету, в котрий кладеш ти. Вони податки не платять, бо це класно. Ти податки платиш, бо тобі це не дуже класно…
Аааа… Я зрозумів – тебе пре платити податки, щоб вони мали з чого красти. А потім з накраденого через «офшор» податки не платити.
Бля, і як це я відразу не допер….

Знайома розказує – їй подзвонила вчителька і сказала, що ваш малий не хоче йти на перше причастя. Знайома перепитала – він в класі один такий? На що отримала відповідь – ні, ще вісім, але ті вісім мусульмани…
В класі де 28 дітей – 8 мусульмани. Процентне співвідношення на калькуляторі виводити вмієш?
Пам’ятаєш я рік назад писав, як влада торгує паспортами? Видно «торговать родіной» приносить нєхуйово – нє?..
Хоча і це «логічно» – в «офшор» же щось вивозити треба, а не всім законало стати суддями.
Посполитий, може вже починайте їм пам’ятники які потрохи ставити. Ну, бо орденів вони собі й самі понаприсвоювали, що не хватило б на спінджаку місця, якби з якогось їм зайшло в голову ті ордени одягнути.
До речі, питання на засипку – чому ордени є, а вони їх не носять? Невже встидаються? Якщо так – то сумно їм і не весело. Мабуть…
Але, погодься, що пам’ятники то було би по-приколу. І тим, що в «офшор» возять, і тим, через кого возять. Тобто – одним і тим самим. Уяви тільки – їдеш, а навколо пам’ятники… І, ні разу, не лєніну…
Не зайшла ідея з пам’ятниками? А чо – гарно було б. Пам’ятники, до речі, різні бувають… Деякі взагалі нічо такі… Майже La’підарні…
Помріяв? А тепер маску на морде і на лохdown. Аж бігом!!! То – десь там в Україні пацани козацького роду.. А тут – не з твоїм хитровиїпаним щастям, чувак. В тебе он, навіть, призедент офшорний…
Сиди, думай де гроші на податки брати…

 Біткоїн? Заміна подуставшєму «офшору». Не включай дурака – всі знають, що ти це розумієш…

Як працює Логіка? Чітко і без емоцій. Наприклад? Наприклад є людина і вона має права і свободи. Потім офшорний прізєдєнт з подєльніками людину тих прав позбавляють. Людина автоматично перестає бути людиною. Ні, твариною вона теж не стає. Тварини, то трохи вища каста ссавців. Людина без громадянських прав стає істотою, Посполитий. Вітаю – ти зміг…
***

То був такий – теплий літній вечір. Нє – не так. Все з початку. Подзвонив мені якось один ні разу, як я тоді думав, не дурний чувак. Ти його знаєш. Ні, ви не обов’язково знайомі – просто ти його знаєш. Подзвонив і запропонував очолити його девелоперську компанію.
То був 2008й рік і навколо буяло масове звільнення «офісного планктону». Навіщо звільняли? Через кризу «Lehman Brothers». Так, я і з ними мав деякі справи, якшошо. Що за криза? О – це була найглобальніша афера від «мва». Найглобальніша – це до афери з криптою, звісно. Я там вище писав про трьох «мва»-деганів на острові. Це було те ж саме, тільки масштабоване в мільйони разів. Ладно – напишу про це десь там нижче..
Подзвонив мені отой, що ти його знаєш, чувак і каже:
– Понімаєш, я набрал дєбілов. Карочє – поувольняєш іх всєх нахрєн. Гдє-то к сєнтябрю с крізісом всё прояснітся, набєрёшь новую команду…
За день, перед цим дзвінком, з ним був ще один прикольний телефонний діалог:
– Прівєт, у тєбя во Львовє єсть гдє жіть?
– Знайду, якщо буде така потреба. Це, якось ні разу не проблема, я так думаю.
– Ок. Завтра лєтім туда моім самолётом. Давай в 9 утра в Жулянах.
– Ooops, problem.. Я не літаю самолётами..
– ???
– Та, ні – проблем немає. Просто скажіть – де і о котрій я там маю бути і я там буду.
– Как скажєш. Завтра в 11 во Львовє в кабінєтє у Вішнєвского.
І далі гудки..
Але я відволікся. Був теплий літній вечір. Я йшов тротуаром мимо Володимирського ринку. Йшов конкретно злий. Чому – не пам’ятаю, але мені в той момент потрібно було когось порвати.
Навпроти “Майямі” до мене підійшов хлопчина. Такий – в офісному костюмчику і окулярах. Звичний пацанчик – з тих, що називають офісним планктоном. Підійшов і попросив купити йому хліба. Мене то чомусь дуже вкурвило – я напхав йому повну торбу і пішов. Я й пройшов то всього кроків з п’ять, поки вкурив що витворяю, розвернувся – його нема. Я запізнювався на потрібну мені ж зустріч, але подзвонив і відмінив її. Я облазив весь район. Я облазив все Сільпо на теперішній Малевича. Не було пацана – не знайшов..
– Братанчік, всяко в житті буває, може колись це прочитаєш.. Вибач, Старий – я був неправий.. Бач скільки років пройшло, а я пам’ятаю..
І ось прям наступного дня мені дзвонить чувак і пропонує звільнити всю компанію. Кажу – ви їх набрали, ви їх і звільняйте. Треба буде нових набирати – кличте…
Розповідаю знайомій. Вона крутить пальцем біля скроні. Потім тягне до себе до комп’ютера – вот ето єво сайт, вот ето всє єво «девелопери»… Это этіх ты нє хотєл увольнять? Ты дебіл…?
Морди «девелоперів» були дійсно ще ті. З сайту на мене дивилася сєкта отпєтых ідіотов…

Ні – чувак той, ну котрого ти знаєш – він на початках був чувак матьорий. Реально і я це бачив. А потім його огорнуло підсектою «мва». Дивлюсь інтерв’ю з ним на каналі ще одного «матьорого» – прізвище чєрняк, здається. Сидять такі двоє в обтягнутих білих штанах і широко ноги розставили – ну, тіпа, два мачо:
– Віталій, а ти свой бізнес масштабіруєш ілі нєт?
– Масштабірую, как можно нє масштабіровать.
– Ну, да – бо нємасштабірований бізнес, то какой-то бізнес совсєм нє масштабірований.
– Я тібє больше скажу – у мєня в топ-бордє топ-спеціалісти масштабіруют с утра до вєчєра.
Що таке «в топ-бордє» чєрняк не знав, тому перевів розмову…

Взагалі совковий «бізнес», то дуже прикольна штука і його, коли світ знову включить розум, обов’язково включать до освітніх програм. До того часу розказати тобі все в деталях не можу, а тоді вже буде лінь, то розкажу зараз, але без деталей і прізвищ.
Мова йшла про девелопмент на одній з львівських площ. Я намалював чуваку концепт – «торгова галерея з нічним клубом». Продумано все було до міліметра – навіть історичний фасад зберігся.  Чувак за ідею вхопився, потім почав буксувати, а потім просто перестав брати трубку. Я набрав його зятя і питаю – шо за вигон? Що сталося? Зять про все в компанії знав і каже – ти повів себе надто агресивно і надто впевнено. В тебе все було легко і без проблем там, де його «генерали» зайшли в глухий кут. Щоб ти розумів – проти тебе виступили абсолютно всі, а особливо Наташа. Вона сказала, що в неї є краща концепція – вона розробить проект готелю і зможе продати ділянку разом зі своїм проектом дурним лохам за великі гроші…
Було й таке, чого зять не знав. Наташа декілька разів пробувала демонструвати мені свої білі трусики. Прям на собі. Я не повівся. Вона була цікава, але в мене в планах було попрацювати з олігархом. Він би це просік – реально був з матьорих. А вона мені то не прастіла…
Чим скінчилося? Давай, краще – чим могло скінчитися. Я прорахував і гарантував вихід на точку беззбитковості за три роки. На якійсь вечірці познайомив чувака з одним із топ-офіцерів «Rezidor-group». Той на пальцях пояснив – чому там готель, то не реально і, що такий в управління вони не візьмуть ніколи…
Але Наташине було зверху. Чим все таки скінчилось? А нічого не скінчилося. Все в процесі. Море, вкладеного різними людьми бабла, котре вже не відіб’ється ніколи. Море амбіцій від людей, котрі не потребують додаткових амуніцій. Все по класиці «мва» – купили собі менінгіт за гроші.
Сподіваюсь без жмурів обійдеться…

А «мва»-ейчари понабирали персонал. Персонал не працює. Не працює, бо не вміє, а головне – не хоче. Персонал не знає – ні меж своїх повноважень, ні зони своєї відповідальності. Якось так дуже розмито, то деякі ще розуміють. А більшість не знають і розмито. Знайома фігня? Я знаю, що знайома..
Перевір мене – хто в твоєму бізнесі може виразно і хоч більш-менш зрозуміло пояснити, чим саме він займається. Так – вони всі дружно освоюють teambuilding’и і шукають мотивацію. Передивляються на тренінгах ролики про успішний успіх і грають в Арагу Пєгу… А, як щодо результату?
Я в курсі, що ти теж матьорий і хочеш сказати – а, хто сказав, що процес це не результат?… Cкажи, не встидайся. Мені? А, що мені – мені фіолетово..

Є там серед матьорих «бізнесів» ще одна фігня. Ті, що таки працюють, роблять це продуктивно лише чотири години на день. Працюють вони без особливого ентузіазму, але все одно – це все таки, скоріше, плюс для компанії. А ще вони заповнюють «звіти». Нах нікому не потрібні – ще раз –  нах нікому не потрібні, бо  в них ніхто не вникає, звіти. Це теж входить в ці чотири години. Решта чотири години – «планктон» не працює, але сидить в офісі. Спалює електрику, витрачає воду… Спалюють собі соц мережами моск. Це мінус. Мінус трохи менший за плюс, там де менший, звісно – тому вся ця секта якось тримається на плаву. Тобто не тоне. Яка в них ціль? Переконати власника «бізнесу», а у випадку держуправління – посполитих, що ще пару «teambuildings» і всьо буде заїпіс. Треба просто почекати.
Тих поодиноких, котрі приносять результат, «ейчари» до тімбілдінгу не залучають – розуміють, що будуть послані. Не залучають, але ненавидять, як поплавський бонч-бруєвіча. Проти таких вони плетуть інтриги – це їх ворог номер один. Тобто – спеціаліст, котрий дає результат, є ворогом номер один людини, в посадовий функціонал якої входить пошук саме таких спеціалістів? Так – все саме ось так. Це – нонсенс? Для тебе, мабуть. А «ейчару» платять за пошук.  Тому й шукає він тільки тих, котрі надаються до тімбидлінгу…
Резюмувати? Прошу-прошу:
Ти – «набрал дєбілов», і шукаєш – «кто б іх поувольнял»? Дебілів тобі «ейчар» привів?  А «ейчар» в тебе звідки взявся? Ти сам знайшов? Ти розумієш, що ти сам собі доктор коморовскій?…
І ще – якщо в тебе в компанії, хоч раз проскочила фраза: «топ-менеджер во главе с HR-дірєктором, началі масштабный проект…», то слово прибуток можеш викреслити з пам’яті. Хіба почнеш паралельно на даркнеті продавати наркотікі за крипту. Вона, до речі, саме для того була створена, якшошо.. Саме так – крипта створена в першу чергу для наркоторгівлі. В другу? Як інструмент приховування «брудного безналу». В третю? Для створення хаосу. В четверту? Тобі перших трьох мало?
Чому це так з «ейчарами» всьо хуйово? Тому, що «ейчар» – це той, хто хоче покерувати, не несучи за це відповідальності. Ти це знав? Та – шо ви такоє ґаварітє…
Що таке «тімбілдінг»? Це не складно. Все, як в анекдоті:
– Сынок, ты пачєму такой поцарапанный? Что с ліцом?
– У нас в садіке утрєннік был. Мы хороводы вокруг ёлкі воділі…
– І, что …?
– Ёлка большая, а дєтєй в группє мало….
Пам’ятаєш свої перші тeambuildings? Двір у новобудові..
Ще незнайомі між собою люди і є потреба визначитись – хто лідер… А потім це минає – дитинство проходить і дворова команда розсипається, як замки з піску…
Так ось – у дворовій команді teambuilding доречний і логічний. А в твоїй компанії… Ви там ще не визначились хто лідер? Смію Вас запевнити, що у такому випадку, вже й не визначитесь. Відкрию секрет – бізнесом завжди керує одна людина. Всі решта тупо виконують її вказівки. Всі. Вся команда. Якщо це не так, то бізнесом не керує ніхто.
Не знаєш як назвати структуру управління – «топ-менеджер во главе с HR-дірєктором, началі…»?  Така структура називається – “накидав, як дурному в шапку.” Назву дарую – це безвоздмєзно…
Кожний чує тільки те, що розуміє… /продовження цього речення платне../
Ще чогось безплатного? Вчи українські прислів’я. Ти й не уявляєш скільки в них закодовано..
***

– Ніколай, здравствуйтє. Нам очєнь понравілось Ваше резюме і мы бы хотєлі прігласіть Вас на собєсєдованіє…

– Дякую.. Як Вас звати?

– Валєнтіна.

– Дуже приємно, Валєнтіна.

– Вам будєт удобно завтра на 9 утра встрєтітся с нашім владєльцем?

–  Валя, у Вашого владєльца бессонніца…? Навіщо в таку рань?.. Чи він  з тих, хто після садіка імєні 27мі бакінскіх коміссаров – відразу в Eton College?
– ???
– Жартую. Мені буде зручно. Скажіть – а який результат потрібний вашому власнику від  претендента? Яка ціль?
– Как какая цель? Работать.

– Ваш власник абсолютно точно знає, що мені необхідно робити і треба буде просто виконувати свій, детально прописаний, функціонал? А що – я можу якшошо..

– Ніколай, нє хітрітє.. – от Вас будут ожідать Рєзультат…
– Валя, я кризисний менеджер. Мені потрібна ціль. Конкретна ціль. Наприклад – я маю заробити для компанії сорок мільйонів доларів. Або розвалити компанію, бо там в долях вже колишня дружина. А потім відтворити її з попелу як птіцу Фєнікс, але вже без дружини. Або створити дві успішних компанії – одну для власника, іншу для його колишньої. Ну, бо інакше це буде процес. Нє – ну можливо ви готові платити за процес, але акцентую – платити прийдеться багато, бо рутина відбирає в два рази більше енергії, ніж робота на результат.. Мені дорожче обійдеться відновлення сил.. У вашого власника яка ціль?
– Я Вас услышала, я уточню і чєрєз час наберу.
– Гарного, Вам дня.. 

Давай, напишу тобі смішний текст про «бізнес» в рф-педерації. Нє, не так. Давай, напишу тобі текст про смішний «бізнес» в рф-педерації. Про «мва»? В тому числі. Ну, і  про «ейчарів», звісно.
«Фірма» з недоросії, за сприяння московського «HR-Consult Агєнтства», впровадила в себе, на їхню думку, геніальну ідею мотивації співробітників.
Так, як компанія була аж з самої рязані, то головним бонусом була звісно ж «лада каліна», ну  і панятно, шо червона. Бонус той, вже сам по собі – мотивація так собі, але як вони самі кажуть – умом рассєю нє панять. Тобто – їм там видніше.
Крім основного призу там були ще не основні. Що ще було? Та все, як прийнято в педерації – китайські пральні машини, китайські телевізори і китайські жувачки «Педро».
В чому суть того «кейсу»? Всім співробітникам протягом року видавали спеціальні лотерейні квитки. За кожне досягнення, чи якийсь хороший поступок. А під кінець року розіграли лотерею. І тут трапилась трагедія:
Майже всі призи виграла якась локальна Марь Івановна. Тобто всі її робочі показники були в районі відмітки нуль, але видно робила які добрі діла, чи може така фартова була…
В цьому місці власник компанії, котрий вдруг зрозумів, що йому тупо підрозказали про новий берег Сахаліну, взрєвєл – прям, як мєдмєдь. Той, що на лого московської партії необтесаних.
Взрєвєл, і ну давай те добро назад відбирати. На користь тих, хто на відміну від Марь Івановни, таки працював. Але – нє тут то было. Марь Івановна за 22 секунди показала власнику десять разів фак і тут же звільнилася. З матюками, «ладою каліна» і блоком «Педро». Ось така Араґа Пєґа…
Хто це все придумав і впровадив? Правильно – «ейчар» «компанії». Хто навтирав власнику про автоматизацію, KPI і прочую пургу? Правильно – «ейчар» «компанії». Хто повівся на прочую пургу? Правильно – лох…
В чому проблема бізнесу в Україні? В тому, що пробують злизати форму з московського. А там бізнес апріорі неможливий. Там можливий лише колгосп. А формалізм, то не те слово, яке обертається на орбіті слова успіх. Тобто, якщо суть підміняти формою, то швидше за все на вихлопі отримають формалін  і можуть ним  хіба якого лєніна поливати…

Що з цього всього варто винести? Все.
Навіщо стільки місця витратив на підсекту «мва»? Бо з цього почалися – перехід на літній час, боротьба з курінням, гіперлупи на Марс, боротьба з готівкою, оголошення пандемії там, де не дотягувало навіть на епідемію… І ще багато чого, що йшло мимо логіки. Саме тоді дурним зайшло в голову, що наглість важливіша за совість, а знання можна відкинути, як рудимент.

А взагалі – винести потрібно дураків. Від управління будь чим, в першу чергу..

Для бізнесу важливо розуміти – ні один «ейчар» «компанії» не розуміє суті бізнесу. Ще раз – жоден «ейчар» «компанії» не розуміє суті бізнесу…
В тій рязанській «фірмі» весь колектив рік відпахав в сподіваннях на «ладукаліну»… Потім ще рік будуть мститися і псувати обладнання, поки ніхто не бачить. Бо то – рф-пєдєрація. Там так живуть – колгоспом. Для них колгоспні ігри і такі самі колгоспні тімбілдінги під колхозную кадріль від газманова – це щось таке дуже рідне. Як парена рєпа – не менше…

А що саме зараз  «HR-Consult Агєнтства»? А саме – плетуть. Плетуть – «мы вступаєм в эпоху нізкой маржі, і такой жє нізкой рєнтабєльності. Пєрвое, что мы должны сєйчас сдєлать – это смірітся с этім…»
Ось так – ні більше, ні менше.
Вони стараються. Пробують заплітати гарно – науковоподібними звітами і картінкамі. При цьому, не розуміючи, що рівень рентабельності – це не даність і не фіксована величина, а об’єкт управління. Це предмет роботи керівника організатора, а не «ейчара» «компанії»  вкупі з «бізнес-трєнєром».
Тобто – не «топ-менеджмент на чолі з ейчар–дірєктором», як вони собі намріяли, а «ейчар» в пошуку тих, що потрібні топ менеджеру, котрий власне і відповідальний за результат. Саме пошук і саме тих, що потрібні саме тому, хто відповідає за результат, а не нав’язування йому своїх підгодованих ідійотів, і потім звіздьож власнику про – «эпоху нізкой маржі»…

Чому це все саме так відбувається? Тому, що саме така була ціль. Можу розкласти це по–модному, по IDEFО, наприклад… Блоками:
Глянь збоку. Печера. Плем’я. Хитрожопий член племені, обкрадає свою печеру і йде з тим накраденим до сусідньої печери. Які логічні дії сусіднього племені? Все, що приніс хитрожопий, зрозуміло забрати, а йому дати підсрачника. Чому так? Тому, що він зрадник, а нафіга племені псувати собі генетику?
Взагалі – нормальна, психічно здорова людина, навіть не звертаючи на це уваги, завжди включає механізм інтуїтивного розпізнавання безглуздості виконуваної нею дії. Це ще з печер. Так ось «школи» «мва» покликані вбити цей механізм. Це їхній базис та надбудова…
Тобі чешуть про маркетинг, про 3Р (Place, Price, Product), 5Р, 15Р… Так можна і до 200Р дійти. Питання – а на хуа? Якщо ти не розумієш, що за цими словами, то це просто набір слів. Щоб розуміти – треба думати. Думати не вчать. Вчать – іспалнять. Це все, що тобі треба знати про «мва», якшошо..

 І ще. Як бонус:
Як тільки людина отримує владу, вона відразу починає втрачати здібності, які були їй необхідні, щоб цю владу отримати. Як – більше не потрібні. Іншими словами –  людина, що отримала посаду, втрачає здатність дивитися на речі з точки зору інших людей.. Так – вона не бачить очевидного. Тому, що так влаштована кожна людина. Далі – думай сам. Розклади собі в голові. Можеш «блоками», можеш «кейсами» – як хочеш, кароч.
Пейсами? Ні, пейсами не варто…
…………………….

PS..
З якогось старого поста:
Вулицями блукають дивні істоти. В їхніх очах немає майбутнього, в них немає планів,  в них вигорів інстинкт самозбереження..
Маска на бороді, як символ віри, поліетиленовий пакет в руках, як символ уявного достатку, і – заздрість. Агресивна заздрість, що хвилями пульсує навколо кожного з них.
Вони – це упороті масочники, з яких витравили вміння сказати ні.. Вміння сказати ні – це позиція сили.  Але сила їм не потрібна. Власна сила їх лякає. Натомість вони кажуть – природа нагородила нас пандемією. Кожна така «природа» має ім’я і адресу. Але упороті роблять вигляд, що все нормально. Що – створити «вірус» і запустити його, то теж нормально, що так і має бути.
Мені було цікаво – хто перший скаже: а хто запустив цю «пандемію» і яке покарання на нього чекає?
Ніхто? Схоже на те.  І всі в захопленні від китаю…
Ну-ну..

Ні, ця глава не буде називатися – “Майк і його понти..))”..
Ти б хотів, бодай, ознайомитись з главою “Майк і його понти..))”? Really? Та запросто..
Але – лише фрагмент, бо ця глава вже й так занадто довга. Мав я один «кейс» – чистої води траблшутінг. Одна несімейна пара ніяк не могли визначитися – хто з них кому лідер. І в поліцію зверталися і до блатних – і все ніяк. На одній з розмов з жіночою половиною пари я сказав, що завжди доводжу до кінця те, за що взяв гроші. Вона не могла зрозуміти – як це, і я порадив їй глянути кіно – “The Good, the Bad and the Ugly”, а в тому кіно звернути увагу на персонажа, котрого грає Lee Van Cleef. Про що там йдеться? Правильне запитання – теж не люблю, коли мене посеред тексту пробують спровадити по зовнішньому лінку. Кароч – в  тому кіно чувак – кіллер. Один з замовлених пропонує йому гроші, щоб перекинути замовлення на замовника. Чувак гроші бере, потім каже – розумієш, я завжди виконую те, за що взяв гроші.. І натискає на гашетку. Потім заходить до замовника, рапортує, що завдання виконане, але є нюанс – він отримав від замовленого гроші за замовлення самого замовника. А він завжди виконує те, за що взяв гроші..))
Вона подивилась те кіно і їй сподобалось. Але про це не в цій книзі. В цій – про театр, а в цій главі за «бізнес».

Тому розкажу тобі про “BEP”. Ні – це не про криптоактиви, котрі не мають власного блокчейну. Це про, так звану, «точку беззбитковості».
Що це таке? Ой, та це просто. Це, всього-на-всього, обсяг продажу, при якому сукупний прибуток дорівнює сукупним витратам. Break-Еven Point – якщо англійською.
Що таке обсяг писати не буду і це принципово. Що таке продаж – теж, і теж принципово.
Напишу хіба для сертифікованих, що то таке прибуток. Прибуток – це різниця між Total Revenue і Total Cost. Для сертифікованих знову ж таки – різниця дорівнює Total Revenue мінус Total Cost.
Бажано щоб Total Revenue була вищою, бо якщо це не так, то буде повна зрада. Тобто, якщо ми раптом візьмемо Fixed Cost і розділимо на різницю між Price і Average Variable Cost – то що ми отримаємо? Так, чувак – ми отримаємо ту саму Break-Еven Point. Але, це в натуральному вираженні. Треба ще в грошовому? Аж ні разу не проблема – чого тільки не зробиш для тих, хто вміє читати. Береш грам коксу Total Revenue, мінусуєш від нього Variable Cost і отримуєш Marginal Revenue. Але який бізнес без коефіцієнтів – нє? Ок – давай вирахуємо коефіцієнт маржинального прибутку. Теж нічого складного. Береш Marginal Revenue і ділиш на Total Revenue. Так не вставляє? Ок – поділи Marginal Revenue відразу на Price, на вихлопі все рівно отримаєш – «коефіцієнт маржинального прибутку». Тебе зацікавило, а що вийде якщо твої постійні витрати (FixedCost) розділити на той коефіцієнт? Вийде, ти мабуть не повіриш, але та сама  точка беззбитковості. В грошовому вираженні. Точка “G” від бізнесу для ідійотів. Її ще називають «порогом рентабельності», або «критичною сумою виручки, при якій прибуток дорівнюватиме нулю»…
Не знаєш як обізвати той весь процес? Я тобі підкажу – мастурбація. Це «бізнес» на папері, це – продаючи сімсот порцій корейської лапші в день, дрочити на графік прибутку компанії Apple. До речі, про корейську лапшу – дуже цікавий «кейс» з практики, я навіть десь там нижче викладу окремою главою…
Навіщо це все придумали? Для «Start up’ів» при кредитних грошах. Але воно, як і «мва», може працювати тільки в вакуумі. Чому так? Бо система «мва» можлива тільки серед порядних людей. Мені хтось колись плів, що серед порядних людей і комунізм ні разу не людиноненависницька ідея…
Що таке порядні люди? Колись головний «дипломат» есисери, нєкто молотов, сказав Конраду Аденауеру: «а як це ви допустили в своїй країні Гітлера?» А той йому відповів: «Я, на відміну від вас, руки йому не подавав..»
Все таки на прикладі про ту «BEP»? Ок.
Якщо ти купив яблуко за три, а продав його за п’ять, то ти бізнесмен. Якщо ти купив сто яблук по три, а збираєшся продати їх по п’ять, то ти бізнесмен. За умови, якщо є нев’яла впевненість, що на всі сто буде попит.
Якщо у тебе є вихід на призедента і, на крайняк, він викупить всі сто за гроші з держбюджету по вісім, то ти не бізнесмен, а разом з ним ви два злодії і підараси, котрі роблять корупцію.
Якщо ж ти вирішив, що ти все таки бізнесмен, а тому сидите в офісі з директором і вираховуєте Break-Еven Point, то ви з ним два ідійоти, котрим нема чим зайнятися. З чим вас і вітаю. Можете вже починати малювати графіки і влаштовувати персоналу тімбилдінги. Ну і дрочити на графіки прибутку Apple…
*** 

Coffee Break:
Прикольний осінній вечір.  Субота. Порожні магазини. Порожні бари. На дверях теліпаються аркуші паперу (а4й формат, прозорий файл, скоч), з написом – «персонал вакциновано. Не вакцинованим не заходити». Ну ось вам – і сегрегація, і початковий геноцид…
В магазинах нікого, лише запаковані в маски продавці. Від кого маска – нема ж нікого. В декотрих барах сидить по декілька чоловік. Дуже добре видно – хто вакцинований, хто сертифікат купив. Перші з виразом обличчя радянських активістів –  тобто чувство виполнєнного долга на всьо ліцо. Другі – з хитрим прищуром радянського комсомольця на виході зі спецмагазіну. З сумкою вареної ковбаси… Ці – илітні…
І тих, і тих дуже мало. Скучно..

Весь світ два роки як зупинили, а фінансової кризи немає – не думав чому..?
***

Розказати ще про «мва»? Можу – я їх багато бачив:
«Вам треба всьо автоматизувати» – це перше, що з заклопотаним виглядом скаже тобі  ембіейщик – відразу на першій же зустрічі. Далі, в прямій залежності від того наскільки він апгрейднутий, почне присувати про консультантів з Бостона і їх неперевершену матрицю. Про «товар – проблему», «товар – звізду», «товар – дойную корову» і «товар – собаку». Тобто про те, що сніг білий і холодний. Можливо почне і з чогось іншого, кажу ж – залежно від того, коли його востаннє апґрейдили. Але матриця незмінна – сніг білий і холодний. Ти готовий слухати, а тому – далі, як дурному в шапку. Про систему ERP, котра сама вирішить всі бізнес задачі, про комплексну цільову архітектуру рішень, про реінжиніринг бізнес-процесів та причетність співробітників. Якщо ще слухаєш, то про внєдрєніє управлєнія по цєлям, сістєму сбалансірованных показатєлєй, разработку сістємы нєматєріальной мотіваціі…
Коли побачить, що інтерес згасає, швидко переключиться на методологію функціонального моделювання і запропонує малювати всі процеси. Бажано блоками, звичайно. Далі припхає пару слів на кшталт IDEF0 і заполірує то все томно-сексуальними NPV, DPB, PI, IRR… Якщо на цьому етапі ти зазвіздячиш йому в ніс – він образиться і піде. Але ти не зазвіздячиш – раз тобі його привели, то ти вже лох, а значить будеш слухати про те, що у кожного бізнесмена має з’явитися можливість відійти від справ. Але офіс має продовжувати успішно працювати на нього, навіть, без його особистої присутності. Потім виявиться, що у нього якраз є спеціалісти, котрі зможуть це все в твою відсталу компанію впровадити. Вони дуже зайняті, але він їх приведе. В тому, що приведе – можеш не сумніватися.
Що далі? Та розваляють тобі все к іпеням – що сам цього не розумієш?
На прикладі? На прикладі і блоками по схемі IDEF0? Можу:
Якщо я підтягуюсь на турніку тридцять разів, а сусід не може ні разу. Як ти думаєш – скільки разів він зможе, якщо йому біля турніка повісити графічне зображення турніка, фотографії згину ліктів у верхній точці, ключові показники ефективності разом із фотографіями інших турніків? Хотів на прикладі сексу, але згадав, що цю нішу вже зайняв сєргєй супєр-мачо іванов…
Хочеш на якомусь глобальнішому прикладі? Ок – давай на прикладі управління твоєю державою. Її вже спокійно можна перейменувати на «колгосп – 30 лєт бєс урожая». Потенціал держави? Надгігантський. Результат керування нею? Як кажуть наші сусіди – gówna warte. Надто грубо? Ну добре – mniej niż zero.. Не розумієш польської? А общєєврєйскій імєні достоєского понімаєш? А чого така вибірковість? Але, то є твоя справа.
То означає, що результат – гівна вартий.
Чи є в дєятєлєй от «мва» «бізнес-план»? Ну, ми – ті в котрих в голові моск, а не ковидло, давно знаємо, що бізнес-план, це набір псевдонаукової хєрні, котра за здатністю щось спрогнозувати, може змагатися з генератором випадкових чисел. Але в них і такого нема. Він їм і не потрібен. Вони навіть свій базовий інстинкт вже втратили. Ти думав, що основний інстинкт – це розставлені ноги прикольної актриси? Ні, базовий – це страх. Як основний захисний механізм людини. Тільки після нього іде інстинкт втамування голоду і аж тоді інстинкт розмноження. Як казав «мер» П’ємонту Андрєй Івановіч Ковідло-Блювайсбєрґ –  «Андрійку, або йдем ввечері в сауну, або я тебе засаджу… на десіть років засаджу»… І той пішов. І не через інстинкт розмноження…
Тобто – вони неспроможні вирішувати примітивні задачі, але направо і, особливо, наліво – називають себе професіоналами.
Професіонали в чому? В ідійотизмі?..

Розказати тобі про «товар-корову»? Давай краще за бика Яйцеслава.
Яйцеслав був конкретний, ні разу не колгоспний Бик. Був з яйцями і легко міг перевернути невеликий трактор. Звідки знаю, що міг? Два рази бачив. Ну, бо шо той тракторист тут їздить туда-суда – долбойоба кусок, внатурє..
Яйцеслав був веселий і міцний – він радісно ричав “ Бикам Cлава ” у відповідь на – “Слава Бикам”.
А потім на нього одягнули законтачений, неякісно зклепаний, ланцюг з блямбою «Дія». Бик повівся – ну, бо, а як я без нього заграніцу поєду, наприклад?
Насправді про ніякі поїздки вже не йшлося, але він цього не зрозумів. Він просто тішився тому ланцюгу, як мала дитина – бренд, хулє…
Але ланцюг реально галімий, тому Яйцеслав, час від часу вазмущаєцця – шо за підораси його склєпалі, внатурє? То не ланцюх, а якась хуйня… А потім так зверхньо поглядає на тих биків в кого ланцюга ще нема… Так тіпа – ніщєброди, бля…
Знаєш, де хуйня? Ланцюг, поправлять. Секта хабадників, хоч і жопорукі, але з цим якось справляться. А ось бик навіть не помітить, як з вільного Яйцеслава перетворився на тихого трильовочного яйцеславіка, прив’язаного поправленим ланцюгом до дверей колгоспної свиноферми..

Шо не так з криптою? Все.
Починаючи з того, що гроші, які не є еквівалентом товару, то не гроші, а яйцеслав…
Тобі розчесали, що перехід на «повний безнал» – то для боротьби з прєступностью і ти надів блямбу – «я проти готівки» на свій фейс у фійсбуку?
Розчарую.
Знаєш, як зараз розраховуються за наркотікі? «Шляхом безготівкового банківського переказу міжнародної криптовалюти в розмірі 0,6 біткоїна, що за курсом НБУ становило приблизно 600 доларів США»… Це була цитати з вироку «суду» якшошо…
Чому то попало до «суду»? Бо сума мала. Там, де більші суми, то «суди» йдуть туда-суда – всєм составом суда.
Ось такий «мва», безготівковий ти наш…

Шо не так з криптою? Скажи краще ти мені – а що з нею так?..
***

Про Lehman Brothers Holdings, Inc обіцяв..
У лорда Байрона є розкішний текст:
– Іуда, навіщо ти продав Вчителя?
– Кожен торгує тим, що має… я мав Вчителя…
Лєхмани торгували їплом грошима… Доторгувалися до – «тату, кінчайте торгувати, бо нема чим здачі давати». Підгоріло їм конкретно і вони зрозуміли, що тут звичне – «ти, что – антісєміт?» може не спрацювати. Тоді швидко почали бабло розпихати – як горбачов «золото партії».
Були їх емісари і в Києві. Був з ними на зустрічі.
Складових там було дві. Перша – цифри. При таких цифрах стріляють завжди. Друга – сатана там був присутній і це реально відчувалося.  Відчувалося навіть на запах. Не знаєш, що то таке? То така галіма хуйня – краще не зв’язуйся. З ним ще нікому не законало.
На тій зустрічі ніхто ні про що не домовився, якшошо. А я залишив собі на пам’ять блокнотик. Зі стильним написом фарбою кольору долара – «Lehman Brothers Holdings, Inc.» на білому фоні…
Взагалі про них зняли кіно. “Margin Call” і “The Big Short”. Глянь, якщо цікаво.
Зовнішній лінк не даю, але і все кіно переповідати не буду – sorry.
На другий день була ще одна зустріч. На той раз вже не в офісі, а в тодішній «Зебрі» на Володимирській. Зустріч була неофіційна – запросили «поговоріть за жізнь». Чим закінчилася? Я в черговий раз праїбав свій шанс стати доларовим мульти-мільйонером за два місяці. Там же вперше почув про, так званий, «гаввах».
Що це таке? Тебе грузить нічим не оправданий ріст цін і повна безнадьога попереду.  Це – воно. Простими словами? Ок – це садизм, але з пейсами.
Був в мене знайомий мажор Марік. Ні, не іудєй – Марік, то поганяло. Був в нього акваріум з золотою рибкою. Його «гаввах» був в тому, щоб вилити воду, разом з рибкою, в умивальник. Дивитися – як вона задихається, потім покласти її в акваріум, ще почекати і тоді відкрити кран з водою. Чим він закінчить? Та десь там поруч з тим, про кого я тобі розказав пару рядків вище і радив з ним не зв’язуватися…
***

Coffee break:
Не знаєш що то таке ідійотизм? Ось ти коли небудь бачив, щоб чувак який курить бігав за тими, що не курять з вимогою закурити? Не бачив? Це тому, що серед тих, що курять дуже мало ідійотів..
***

Діалоги..

Знайомий, що живе зараз в Герцлії:
– Понімаєшь, Майк… мы странныє какіє-то. Єслі уже горіт – мы хватаєм чємоданы, распыляємся по міру і тщатєльно скрываєм, что мы іудєї. Но когда нас в одном мєстє становітся много, нам сносіт крышу от жєланія правіть міром... Бля – это какоє-то проклятіє…

Його ж діалог з ще з одним моїм знайомим, пару хвилин по тому:
– Ну вот тєпєрь зажівём как в Ізраілє… Кстаті, знаєш, что у нас самый нізкій процент антісємітізма…?
– Пока не зажівёте. Это классно, что у вас мало антісємітов. Вот єщё б стало мєньшє долбойобов…

Знайома:
– Що я маю знати про Warren Buffett?
– Нічого.
– ..?
– Це лише ім’я. Знати тре про поступки і наслідки. Цього достатньо. Імена – вони змінюються. А знати потрібно – якщо я зроблю так, то на вихлопі буде ось так..
– Це все?
– А ще варто знати, що гроші не підкріплені товаром, це не гроші. А hedge-фонд, це не бізнес, а разводняк (шахрайство юридичною), результатом якого завжди буде викинутий на вулицю офісний планктон..
***

Розказати ще про твоїх  айтишніків? Запросто.
То такі люди, що обслуговують в тебе на фірмі системи звітності і управління. Майже у всіх юзаних «CRM системах», зі ста відсотків інформації – корисної для тебе не більше, ніж десять. Але. Але ці десять відсотків надійно заховані під масивом тупого спаму. Тобто айтишнікам теж хочеться по-модному тусувати офісом серед іншого планктону з надутими губами. Вони вже зрозуміли в чому суть роботи «ейчара» і «юриста», перейняли їх діловитий вираз обличчя і, час від часу, підкидають тобі спамчику. Щоб ти ні в якому разі без них в цьому музеї мотлоху не розібрався… Тобто – накидав як дурному в шапку…

На вихлопі – і не Шредінгер, і не його кіт. Скоріше – коробка з-під кота, але це не точно…
***

Мабуть, давай і з «юристами» питання закриємо. Як я вже там вище писав – від зятя кучми я пішов. З одного боку через те, що «фірма» стала кібуцом, з іншого – просто стало скучно. Чи був там «гаввах»? Навалом. Мені реально було на то пох. По версії John C. Maxwell я лідер п’ятого рівня і на мене езотерика не діє. Простими словами? Лідер першого рівня отримає результат. Він буде перти, як бронепоїзд і кричати – Уррра!!! В пєрьйод!!! За мной!!!… Лідер п’ятого рівня теж отримає цей результат, але ти не помітиш, як він це зробив. Другий, третій і четвертий? Градація між першим і п’ятим. Це, якщо коротко і просто. Чи це дійсно так просто? Просто, але не так. Можу організувати «семінар» в Буркуті. В липневий повний місяць.. Поїдеш?..))
Тобто – мені просто стало скучно. Земельна ділянка під судом, судам не видно кінця краю, сидіти без діла – це не про мене.. Пішов, кароч, до Вови «олігарха» – там хоч насміявся…
Якось при мені зять кучми запитав в своїх «юристів» – це я за 20 млн. дол. США купив собі суд з Шуфрічєм?…
Суд почався в 2006му році. В 2014му дивлюсь новини… Wow – на екрані паркан, який буквально при мені зводили. Моя ділянка – тут мало би бути «місто майбутнього»… З зовнішнього боку паркану, в клубах різнокольорового диму, наступає група захвата. Прєводітєль – свободний діпутат мірошнічєнко, голосно кричить і пробує залізти на паркан. Соратнікі прєдводітєля паркан розхитують і пробують його зламати – в кібєну мать. Дії прєдводітєля і сподвіжніків явно не узгоджені – паркан хитається, діпутат падає.
Ті, що з внутрішньої сторони, відбиваються більш професійно – фаєри, димові шашки, а особо буйних штрикають загостреною арматурою… Баталія, бля…

Цю главу я писав в 14му. Було написано – суд ще не закінчився… Восьмий рік, як не закінчився… Зараз редагую і за вікном 21й. Тре сходити глянути чи на місці паркан…
В тебе виникло запитання? Хочеш сказати – а, що ж ти ж лідер п’ятого рівня ж он написав?…
А ще вище написав – я завжди виконую те, за що взяв гроші. Якби зять кучми тоді хотів «місто майбутнього», там було би «місто майбутнього».  Він, мабуть, хотів кібуц.
Давай краще про паркани. Бачиш – як вміють зводити паркани, коли який начальнік над головою стоїть…
Про діпутата?  Бачиш, – на що йдуть гроші з твоїх податків?
Про гроші? Відмовитися платити  податки злодіям, а з точки зору закону це саме так називається, тобі в голову ні разу не заходило?..

Але давай з тим довгим судом закінчимо:
Якось так сталося, що «юристи» з обох боків були мої знайомі. Ну, не так, щоб виключно мої – між собою вони були знайомі не менше. Сиділи ми на балконі “Арени”, я собі втикав на людей внизу, «юристи» вели жваву дискусію: – на цьому засіданні суду ми атакуємо, ви відбиваєтесь, на наступному атакуєте ви… як думаєш – на два роки зможем затягнути…? Затягнули. На вісім. Станом на 14й рік. Чи може на п’ятнадцять. Станом на зараз.  Ну, бо «мва» – бля..

Олігархи, а ви точно про таке мріяли? Ви мріяли, щоб персонал тримав вас за лохів? Вітаю – у вас вийшло. Ваша мрія здійснилася..
***

Тут би цю главу й закінчити, бо буде надто довга, але ще є що розказати..
Писати ще одну главу також влом… Ладно – там буде видно, а тут ще один
лайфхак..
Попав я в одну компанію. Девелоперили дуже серйозний проект в Ялті. Було два інвестори. Мій і ще один. Назвем його «співінвестор», хоча дуже велике питання – хто там був кому спів…
У «співінвестора» була своя будівельна компанія. Досвідчена. Забудували пів Києва. Але він, як чувак не глупий, сам запропонував його компанію не розглядати, щоб не було кривотолків в майбутньому. Мій вирішив «заробити» всі гроші. Каже мені:
– Сдєлаєш так, чтобы Володя выіграл тендер…
– Це нереально. Вони інженерна компанія – крім зовнішніх мереж і не робили нічого. На пса нам такі рамси..?
(Я б їх і на інженерію не взяв, якщо чесно..)
– Они построілі девятіэтажный дом в Бєлоруссіі…
– І з цим аргументом я повинен переконати партнерів, що беру його на будівництво двадцятиповерхового готелю? На зсуві над морем?
– Это нє твоё дєло. Здєсь мойо піво – задачу понял…?
Ну що тут сказати? Саме час валити нафік. Фірмою, де ти працюєш гордитися треба, а тут – яка вже в звізду гордість? До всього ще й «друга Валодю» з дружиною «боса» в неловкій ситуації на кухні застукав..
Не зрозумілі аргументи? Ок – коли все вилізе, а воно вилізе хоча б тому, що завжди вилазить, як думаєш – мій інвестор перед іншим покається? Чи буде все на мене валити – та то мой руководитель проектов намутіл, а я святой …
Пішов я прикольно..
Нарада. Мій «шеф», його «друг», «співінвестор» і я. «Друг» кладе переді мною бюджет будівництва. Переглядаю – все завищено в рази… Питаю:
– Скільки людей ви плануєте вивозити на об’єкт?
– Ты невніматєлєн, там єсть страніца со спіском на посєлєніє…
Кладу перед собою аркуш (а4, як юшченко) і пишу цифри:
– Ось це затрати на матеріали. Ось це – заробіток вашої компанії. Ось – зарплата ваших будівельників. Все правильно? Тепер давайте поділимо цю суму на їх кількість. У вас будівельники отримують по дванадцять тисяч доларів на місяць?  У вас вакансії для мене немає часом..?
– Да, что ты плєтёшь, быть такого нє можєт… программа счітала… у мєня всё автоматізіровано…
Підсовую йому його ж бюджет, листок а4:
– Покажіть де я помилився.. 

Ти інвестор і все ще переконаний, що автоматизація процесів прикольніша за те, що є в голові в здорової людини? Автоматизація тут ні при чому? Що туди напхали те вона і порахувала? Так – основна її проблема в тому, що ні в одному процесі немає всіх даних, які потрібні для обрахунків. Більшість з них «на глаз». Анекдот про «на глаз насыплю» я вже десь там вище написав..

Чим все закінчилося? «Співінвестор» встав і мовчки вийшов. Я встав і вийшов вслід за ним. Зі словами:

Антрахт, Нєгодяї..

………………………………….

Вже скоро в мережі магазинів “Книгарня Є”..

Гарного дня, Посполитий..