Липень, 2020

Когда-то россияне – Ванюши, Тани, Мани,
Под бересту и ложки, прославили кадриль…

Офіс призедента живе і діє за принципом – жодного дня, чи вчинку без того, щоби обісратися…
Обходиться такий Ванюша держбюджету 2 500 000 за кожен день.

Кабінет міністрів слави не бажає, а тому в нього і принципи інші – кради що можеш і не відсвічуй.
7 483 000 /день.

Парламент, той навпаки – відсвічує, як Маня фейковими бруліками і збирає на себе колективний негатив. Тобто не прийняття парламентом ще жодного закону, який би був корисний для розвитку країни, обходиться в день – 5 450 000.

Тобто 15 мільйонів кожного дня псу під хвіст. Але це прямі видатки. А ще є видатки за результатами їх рішень. Порахувати ще все решта..?
Ти все ще хочеш доводити всім, що – ми бідна країна..?

Прем’єр-міністр, раз на місяць з’являється, як колгоспний биньо з конопляного поля, каже: – Посполиті!!! – страшний вірус!!!! Р-р-р-ррр!!!! Караул!!! Особливо на заході та в центрі країни. Всьо- всьо- всьо – карантин… І знову зникає на місяць. Це нагадує анекдот – …ми тебе завели, щоб було кому мусор виносити..
Не задорогий, як на асенізатора..?

Але в призедента є план Б. ..
У напрямку Донецького кряжу, покоцаною нерівною колоною, рухається група дивних героїв. Вони схвильовані, зосереджені та при орденах. Йдуть і дивляться всім в очі, як учасники останнього параду..
Попереду Ослан Бодоєв на віслюку. З піонерським барабаном в руках, та сі-бемольним флюгельгорном на три вентилі, за спиною.
За ним, пішки в ряд – Юзік з прикритим чорними мега-трусами бемолем, Юлька – та шо ще не беременна, а між ними посередині Давід на верблюді. Всі в червоних будьонівках, лише Давід в зеленій тюбетейці. В Давіда, до верблюда, прив’язана соснова дошка, капроновий шнур і плетена сітка з господарським милом.
На питання зустрічних – а ви куди? Всі чемно відповідають – в кремль на йолку, а Ослан, в цей момент, ще й вибиває короткий вступ до комсомольської кадрилі.
Зустрічні ковтають сльози – це йдуть нахуй їхні надії на воскресіння савецкава саюза.
Зустрічні зітхають примовляючи: хто – ойвей, хто – тваю ж мать, а хто – курва, що з нами тепер буде…
– Эх мороженка бы, да на морько – за троїстими будьонівцями, тягне ногу вбік, весела зграйка різноманітних «націонал-патріот-інтернаціоналістів». Відсвічуючи різнокольоровим шифоном, парчею та гіпюром, вони символізують толерантну толерантність, та доносять її вслух народу..

Замикає колону невесела Ірина Верешчак. Вона тягне на собі широкомензурну тубу, в яку задуває у дві щоки, та підстрибує на місці з однієї ноги на іншу. Порівнюючись з зустрічними, пробує награвати – всюди цвітуть каштани…

За колоною біжить бухветчик будинку уряду і верещить, перекрикуючи тубу –Эй, куда? Нажрали, а платить кто будет???!!!