To each his own..

2022. August,13

Хочеш мене налякати? А вже придумав
що будеш робити, коли я не злякаюся..?

Свінасабакі, з ранку до вечора і навпаки, розказують один одному і навіть пробують розказати іншим, що то вони воюють з англосаксами. Розказують відразу всі – включно з «армієй», «інтєлігєнцієй», всіма «знамєнітостямі», марьяной з Сиквтиквкару і рештою мешканців тої клоаки. Навіщо? Ну тут відразу два фактори – «загадочность гуzкой души» і  дурнувате, безпідставне бажання відчуття значущості себе, як персони. Напевно, то так прийнято серед нацьістів.
Як вони ту значущість уявляють? Та примітивно, як і всі недалекі. Вчепити собі на спінжак блямбу «ВІП» – це перше. Вчепити блямбу «для – ВІП» на дверях свого out of doors клозету. Це все. А, що ти ще хотів від істот, котрі в другу світову мародерили красіві пляшки з-під шнапсу, а зараз унітази? Істоти, Сер..
В чому бачать сенс свого життя? Спиздити десь нємнога дєніх, виїхати на якесь азійське узбережжя, напитися дешевого шмурдяку і верещати в стані душевного збудження – «тагііілллл». Але верещати так – щоб на всю акругу. Кого дальше чути, той більший ВІП.
Ну, а ось тепер вони воюють з англосаксами і всьо. Тут в когось може виникнути запитання – а то обов’язково було в Україні робити? Може вартувало відразу з Аляски почати? Нє, таке – то не про них. Про Аляску вони склали пісню – отдавай нам землицу алясочку, отдавай нам родимую взад… І вирішили, що цього досить. Завжди, коли чув цей «шедевр», хотілося спитати – а зад не лопне? От дійсно – російська поезія, то сплошной сєрєбряний вєк. Вєк волі нє відать…
Чому Україна? Бо вони собі вирішили, що вона достатньо слабка і її можна пабєдіть. Вони так завжди собі ворогів вибирали – чим слабший, тим більший ворог. І від всіх, в результаті, витягували тягла.  А потім йшли бухати і складати легенди про дєдов з побєдов. Вони і зараз пісень напишуть – в ре-мінорі обов’язково. Таких тіпа – паймалі мальчішку, паймалі за сраку, сгарєл в єсаула паслєдній кардан… Але це трохи згодом, а що зараз? А зараз їх народний єсаул – нацьіст-аутіст гірькін, починає розмови про те, що білоруси не такі однозначні, як їх бацька. І, що мабуть вартує ту білорусію теж завоювати. Бля – а якшо ще й білоруси дадуть тягла?
Все в свінасабак, як анекдоті, котрий однозначно увійде в Історію. Вірніше – він вже там:
– А що це в Україні відбувається?
– Та росіяни кажуть, що в них там війна з англосаксами.
– і як?
– Вже втратили понад сто тисяч «солдатів» і угробили «техніки» на пару ярдів.
– А які втрати в англосаксів?
– Та вони ще не приїхали..

Расєянє, ви воюєте зі штатами? Так нападіть на них, нехай вас за дві години знищать і розслабтеся нахуй.
***

Нє – ну тепер пьінька вже точно розбудує імперію. Як вони кажуть – с отріцатєльним расшірєнієм. Всьо то совкове жєлізо звезли в донбасс, воно там утилізується, а китай може Маньчжурію йти забирати взад хоч з рогатками. Будуть розказувати своїм піонєрам – мой дєд на мєдмєдя хаділ с рогатіной… Лиш би тепер вже їм зад не лопнув.
Чому донбасс з маленької літери? Бо я не вважаю російське скорочення від «донєцкій бассєйн» історичною назвою. Коли все закінчиться – я б там зробив національний парк. Посадив би березові гаї..
Вася, забудь що береза, то російське дерево. То дуже класне і корисне дерево. Російське дерево – то мох в тундрі..
***

Як відходять в забуття комуністи? Давай на прикладі. В 1944му комуністи захопили Львів. Австріяки його перед тим гарно розбудували. Реально – не місто, а витвір мистецтва. Що зробили ті ідійоти?  Та все примітивно – вислали в Польщу поляків, вислали в Сибір українців і  вселилися в їх квартири. Десь так приблизно вони і зараз планували. Просто – тоді вселилися, а зараз підуть нахуй. Але – вселилися і що? Може почали класно там жити? Ні – це знову не про них. Пушкіністи не вміють жити, вміють тільки нищити. Така їх суть. Тобто – засрали, перетворили на обдерту помийну яму і – частина розсіялася світами, частина (вже їх диряві нащадки) продовжують донищувати, а ще частина шляється з паличками старими парками – ті на путінґа чекають…
Ось саме так це колись і проскочить в Історії однією фразою – на 50 років владу в місті захопили пушкіністи-невенгри. Так, як були безнадійно тупі, то все розікрали, забудували історичний центр безглуздими одороблами, обвішали зверху павутиною дротів і розсіялися світами. Це все.

Як би той Львів мав виглядати, якби не крали? Фасадами так, як зараз виглядає фасад університету..

Розказати про університет і освіту? Цікава тема. Ось ти знаєш, що колись не було медінститутів різних і такого всякого. Це все були підрозділи все того ж університету. То вже зараз з кожного ПТУ поробили «академії» наук. А тоді ще був університет, до складу якого входив підрозділ, що готував медиків. Воно так і будувалося все тими ж австріяками. Ось зараз відреставровано лише головний корпус. А піди подивись на той медінститут – обдертий, як «дом бьіта» в Смолєнскє. Стоять його корпуси, як байстрюки облуплені. А архітектура там – ні разу не гірша за головний корпус – будувалося ж все в комплексі. Ще раз написати, що невенгри не вміють створювати, а єдина їх робоча функція – це нищити? Вже сам знаєш?
Навіщо стільки тих «академій»? Бо проффесорів дуже багато. Хочеш мені заперечити? Ок – назви мені пару досягнень української «науки» за тридцять років незалежності. Винаходи там може різні… Давай – не встидайся. А я тобі лінків накидаю – на сторінки випускників того вищого учбового закладу. В одному слові п’ять помилок. І – це з автоправкою, зауваж. Без неї була б автокатастрофа – навіть той, шо написав не розумів би про що саме він писав. Ну, взагалі –  це малописьменність, а там же ж не тільки філологів готують. Уявив рівень знань, коли вони навіть писати не навчилися.

Ось я собі так розумію. Якщо я хочу чогось навчитись, то спочатку обираю в кого б я хотів цьому навчитись. Тобто я повинен знати, що цей хтось знає те, що мені треба. Ок – не буду умнічать. «Педагоги» всіх «вишів» вміють збирати бабло в конвертах. Підозрюю – більше нічого. Це теж треба вміти? Ок – навчу швидко і безплатно. Якщо не маєш проффесорського портфелика, накинь на себе щось з кишенями. Далі просто – підходиш, береш, кладеш в кишеню. Це все.
Як виглядає той проффесор? В більшості 60+. Спінджак. Портфелик. На обличчі вираз стомленої зажури та абсолютної винятковості. Що в портфелику? Брошура «Як за допомогою нумерології і ретроградного Меркурія лікувати чиряк на сраці» Ще – пару конвертів. Так, як їх ніхто не рухає, то конверти особливо не ховають. Це все.
Це він тебе має чогось навчити? А чого саме, ти казав..?

А як ті, шо 60 мінус? О в тих зараз проблеми. Та нє – брати вони вміють. Проблема в 75 відсотках. Саме стільки відсотків зарплати треба мати, щоб уникнути мобілізації. То тобі не чиновник райдержадміністрації, то треба добре побігати і добре занести. Кому занести? Тим, що 60+ і які розподіляють. Ось ти знаєш, що по «вузах» ставки роздроблені навіть по 0,25? Як виживають з такими зарплатами? Ой та вони згідні були б і безплатно. Але – до мобілізації. Тепер бігають. Такі – молодьожні, з рюкзачками на спині. Як заробляють? Задають різні запитання студентам. Відповідь завжди платна. Якщо б все було навпаки і питання задавали б студенти, то платили б вони, бо рівень знань приблизно однаковий. Але поки що – є, як є.
А ще вони не люблять жінок педагогів. Не обов’язково тому що гоміки. Гетеро теж тих жінок ненавидять. Ну – бо і так в армію не берут, ну то – нашо дурно ставки займати – нє?

Ви там собі ламаєте голову віддавати в школу, чи таки онлайн? Нема чим ламати – і те до сраки, і те туди ж. Не навчать нічого. І так, і так. Попробують впхати в голову – шо пушкін, то геній, а не впхається – то й хуй з ним… Ось це і є та славетна радянська освіта, яку на різних платформах восхваляють різні цукєрброди..

Про жінок? Ок – теж цікава тема.
Жінки здебільшого ескортніци. Навіть, якщо офіційно займає посаду генерального директора компанії. Вірніше – тоді стопітсот процентів. Дуже добре навчилися (не в університеті) робити вигляд. Ок – розкажу на прикладі.
Знайома вчора розказувала:
Забігає в салон дівчинка – убєжєнка. Каже – дєффкі, робіть з мене, аж бігом, принцесу. Бо там в нас ні одного салону нема, то буду робити бізнес.
Ті кажуть – а ти де? В Польщі?
– в якій Польщі? Я в Австрії.
– у Відню?
– Ну чому відразу у Відню, там в нас багато малих містечок є.
– А шо за бізнес?
– Відкрию салон. Тому робіть шось, щоб я виглядала, як цукерочка, а вони розуміли про що мова, бо там навіть вії нафарбувати не вміють…
– Там у вас, що – салонів нема???
– Прикинь нема. Зато є пару наших дівчат, то якраз візьму їх на роботу…

Тут потрібне пояснення. Якщо тобі дівчина через фійсбук пише – ти знаєш  скільки мені обходиться бути гарною? І ти, після цього, до мене з  шоколадкою…? Ти галімий ніщєброд!!!… – то вона правду тобі каже.
Пудрове напилення, ламінування, біозавивка… ще купа всякого різного і головне – ін’єкції. Ін’єкції – нон стоп. Так–ця фішка не разова. Тре підправляти, бо ліцо розтечеться, як паляниця. А ін’єкції не тільки в ліцо. Ще – губи, вилиці, лоб… Не віриш спитай в шустера – він знає. А ше ж стегна, попа… А як тобі – доктор, а можете с живота вьікачать, а в попу закачать…?
Знаєш в чому головна проблема? Крім – поровняла нос, поднялась губа… Проблема в пошуку грошей. Підправляти треба регулярно і тому постійний пошук грошей на нову ін’єкцію. Муж нормально краде і то не проблема? То для тебе не проблема. А для неї. Муж сьогодні є, а завтра знайшов іншу. Зрозумів розмір трагедії?
Ти бачив її класні фото з залу? Вони туди тільки заради цих фото і ходять. Зайди в зал – переконайся. Вона не може займатися – може тільки пару раз обережно присісти. Чому обережно? Тюнінг може не витримати фізичних навантажень – розсиплеться на молекули.
А тепер поясни мені – на пса тим австріячкам той менінгіт.? Як думаєш – піде дівчинці той бізнес? Я тобі скажу – піде. При умові, що в їхнє містечко приїде десант наших. Якщо ні, то цей бізнес буде – shit deal..

Ти такий, потягнувся задоволено, тіпа – а я натягався заліза і мені норм без ін’єкцій? Ой – не спіши. Скажи за кого будеш топити – за притулу, чи арестовіча? Озадачив? Це ж в тебе критерій вибору президента єдиний – о, класний пацан – такий, як я. За нього і проголосую. Він не вчився? Ой – навчиться. Я  ж навчився бути марчендайзинг-представником компанії «вкусна ковбаса», а вчився на юриста в лісотехнічному..

PS:
Не всі дєффкі ескортніци. Є і нормальні, і фізично активні, і без проблем з гіалуроновою кислотою. І їм – респект..

PPS:
Руzкій нацьіст ванька, сдавайся нахуй… Відсидиш, і зможеш влаштуватися проффесором в МГУ. Сделаешь марьяне силиконовую долинужопу на всю морду лица…

PPPS:
Скільки обходиться державі, тобто тобі, оте освітянство? Та то бля вапше.. Давай може не будем про сумне?

PPPPS:
Люся, вова і потап з подоляком… Я бачу, що вже визначилися з квартетом потенційних орденоносців та героїв. За визначний вклад  в Перемогу. Особливо потап, котрий живе десь у Франції і знімає відосіки з Джавеліном «на полі бою». Ну, так – справжній тобі герой. Але і про притулу не забудьте.

PPPPPS:
А путін кидається останніми ракетами. Кидається й натякає з надією в голосі – дядя зі США, ну признай мене елітним. Потім в маразмі пробує пробувати присунути – вам можна, а мені, що – ні? Я теж можу. Тобто все не відпускає його ні маразм, ні остання надія. Але – не може. І на його – ну пачіму???!!! Є проста відповідь – тому, що ти путін.
………………………..

Міхайла Путінґ. Визначний діяч на кресах московської губернії (колишня російська п/ф-едерація).
Член КПСС. Партійні псевдо – «міхал іваньіч», «хуйлО» (жителі марьиной рощи і, чомусь,  ростовської області вимовляють зі східним акцентом – «хуйлА»).
Був очарований генієм гебельса і частково шрьодера. Пробував розвивати і експортувати в світ російський нацьізм.
Знаний історик. Закінчив краснознамйонньій інстітут і чотири тренінги про успєшний успіх. Один, від плінтусєвіча – заочно.
Знаний економіст. Закінчив краснознамйонньій інстітут і чотири тренінги про успєшний успіх. Один, від шльомо лазара – індивідуально.
Знаний географ. Під кінець каденції зрозумів, шо РФ то, в реалі – свінасабача недоімперія і навічно просранная страна.
Знаний Фельбмаршал і пушкініст. Закінчив краснозн…
Ким знаний? Та ж – марьяною з Сьіквтьіквкару.

Пробував наостанок дати в зад маргаріті сімонян – не зміг… Пробував сам дати в зад безрукову – вже той не зміг. Дуже розчарувався в житті. Повісився.
Буде ще якийсь час обласканий цілою купою різних епітетів – посмертно.

Основні досягнення:
За його, доволі тривалої, каденції опосередкований росіянин, що до того жив собі тихенько, раптово почав вставати з колін. І так йому це сподобалось, що почав розказувати всяким хахлам і іншим різним хамам, що він і його племінники, то развітая нація, а вони всі нєдоразвітая. Потім зачислив в нєдоразвітиє хами взагалі всіх. Особливо англосаксів, бо вони ніяк не зрозуміють, який він красівий. За це отримав по горбу, швиденько став на коліна і затих. Парамога. Фінал.
І путінґа, і опосередкованого.
Логіка все розставила на місця.
……………………………………

(Сh 23 з нового блог-роману – 2022.. або Пазорная звізда)

………………………………………

Майк Новосад
“Театр, або той тойвово..”

Apple Books

і Rakuten Kobo

і: Smashwords