ҐІНДЗЮЛЄВІЧЬ

2024. June, 01

– Прівєт, Андрюша.
– І вам нє хворать.
– Алік тут не пробігав?
– Я большє нє хожу на «Вірменку».
– О, а то чого?
– Бо там етот грьобаний Ґіндзюлєвічь.
– А шо його не закрили?
– Пад падпіской ходіт, хам.
– Читав, що його подзащітному за наводку на полігон дали 15.
– Он послє етого ещьо корєспондєнтку наєбал.
– О, а то як?
– Дєньгі взял, морду заліл і пяний на суд нє явілся.
– І ти через це на «Вірменку» ні нагой?
– Я ашкеназі із дрєвнєго берлінского рода, а он хам і бидлота.
– Берлінського рода? Про пінчука в вікіпедії начитався?
– Ваш Пінчук галімий сєфард, он брюнєт і заужєнноє ліцо – ви шо самі нє відітє?
– А в ашкєназі?
– А ми круглоліциє блондіни с голубимі глазамі. Долгоє прєбиваніє в Європє наложіло отпєчаток. знаєтє лі…
– Чекай, а ґіндзюлєвічь – він хіба не ашкеназі?
– Он іудєйствующій татарін.

Літо. Площа Ринок. Літній майданчик ресторану «Атлас». Андрюша. Колись він, якось, влаштувався актором в театр. Був реально ніачьом, але, якось, взяли. Дуже хотів золотий браслет, а зарплата була ніяка, тому з директором не ділився – гроші збирав. Звільнили. Потім бачив його – торгував бісером на «Вернісажі». Тоді він ще був, так званий – руzскій, воспітанний на павлікє морозовє і пролєтарского проісхождєнія. Потім влаштувався в секту міндічів екскурсоводом. Такий – манєрний екскурсовод – в капелюсі і з паличкою. З ним поговорити по-приколу, тому коли трапляється його зустріти, то майже завжди зупиняюсь:

– Тобто, як татарін?
– Караїм.
– Так вони ж в Криму.
– Он галіцкій караїм. Бидло дурноє.
– А що сталося? Чому бидло?
– Бо только бидлу нє может зайті в голову, что намєкать прі мнє моєй дамє грязниє намьйокі ето нє прізнак Казанови. От нєго воняєт чєсноком… фуууу… тупая башка….
– Так в тебе ж он палка – йобнув би по тупій башці, твоїй дамі б сподобалось.
– У нєво габаріти больше. А ви что єво защіщаєтє?
– Та ні в якому разі. Я його бачив – реально консервована комсомолія. Я таких не люблю.
– Он каждий дєнь пйот віно в «Винах Криму» на Дудаєва.
– Та ні, я аж не настільки його не люблю – ну комсомолєц, ну то й пес би з ним. Але ось сам бачиш – караїми і вина Криму…
– Та я вам говорю – он галіцкій караїм, і – а гдє ви відєлі «Віна Ґаліції»? Он би і адєкалон піл єслі б гдє налівалі бесплатно…
– Так стукни на нього в службу безпеки, як на аґєнта «фсб».
– Так оно ж на мінімалках – викрутітса ґадюка.
– І багато їх таких в Галіції?
– Сєчас пока нєт, а било много.
– І куди поділись?
– На Цитаделі всєх убілі.
– Багато?
– 400 000.
– Вікіпедія пише – сто сорок.
– Вікіпєдія всьо врьот.
– Тут навіть сперечатись не буду, а закопали де?
– Там же в ямє. Вирилі яму – накідают туди трупаков, зємльой прісипят нємножко і нових вєдут стрєлять.
– 400 000??? Яма була глибиною 8 кілометрів? Чим рили?
– Почєму ето?
– Попроси «ші» нехай тобі порахує об’єм чотирьохсот тисяч трун.
– Іх нє в трунах закапивалі.
– Об’єм майже той самий. По трунах для «ші» легше питання формулювати.
– Ви хотітє подвєргнуть сомнєнію голокост?
– Пробуєш підвести мене під закон про захист антисемітів? І хто з вас двох ґіндзюлєвічь?
– Он. Однозначно – он.
– Вікіпедія каже, що в Бабиному яру знищили 70 000. Чому меморіал там, а не на Цитаделі?
– Уже пєрєпісалі – тєпєрь 37 000. Ну, на Цитаделі рєсторан… Кстаті – нє знаєтє почьом там кофэ?
– Приблизно,  як і тут. До речі, а ті каземати на Цитаделі – вони можуть вмістити 400 000 людей?
– Там ещьо в клєтках дєржалі.
– ???
– Построілі клєткі – 100 на 100 мєтров і в нєй дєржалі.
– 400 000?
– К чєму ви клонітє?
– К аріфмєтікє.
– А что нє так с аріфмєтікой?
– Там нема місця під такі клітки. Розбирали каземати, будували клітки, потім розібрали клітки і відновили каземати?
– Как нєту мєста?
– Піди сам подивись.
– І что там?
– Зараз ресторан і таке всяке. Колись була військова частина. В таких спорудах камер мало, в основному казарми. 400 000 – це три сучасних Тернополя, включно з багатоповерховою забудовою. Скільки в клітку поміщалося?
– Іх прівозілі, убівалі і увозілі на кладбіща в лєс.
– А де ті кладбіща?
– В каждом лєсу. Просто травой зарослі. А ви как думалі?
– Думаю декілька тисяч, може декілька десятків тисяч – так. Чотириста – примітивна маніпуляція і це курвить, бо ви спекулюєте на замордованих людях. Скільки тоді населення було у Львові?
– 300 000. Із ніх двєсті полякі, сто єврєї.
– А українці?
– Нє било.
– Відразу після війни все тих же 300 000 і місто на 90 відсотків українське. Тих 300 000 українців з Аргентини навезли?
– Ви антісєміт, как і Ґіндзюлєвічь, вот что я вам скажу.
– А що таке антісєміт?
– Тот кто протів сємітов, что нєпонятно?
– А хто більший антісєміт – ізраельтяне, чи палестинці?
– ???
– Ну – і ті семіти, і ті семіти. Одні одних вбивають – тобто і ті, і ті антисеміти  полюбе.
– Араби антісєміти – что нєпонятно?
– Семіти – антисеміти? Нормальний двіж. От ти ашкєназі бєрлінскова рода, скажи – німці по жізні тупі?
– Дрєвнєго берлінского рода. Нємци ето развітая нація. Високоразвітая.
– І тому возили вузькими крутими вуличками на цитадель 400 000 народу. Чотириста туди і чотириста звідти? Ще раз – це населення трьох сучасних Тернополів.
– А что ім било дєлать?
– В грузовик влазить чоловік двадцять. Це двадцять тисяч грузовиків в один бік. Уявляєш – які там мали б бути затори? Через Калічу Гору тодішній грузовик би не потягнув, залишається з Коперніка. Там по Грабовського двом грузовикам розминутися – то таки тре бути драйвером. Кількість бензину порахуй.
– На плєчах нужно било носіть?
– Ну так. Сумніваюсь що в них були для цього верблюди. Знаєш мототрасу на Майорівці?
– Ну?
– Туди не простіше було? І клітка б помістилася. І не одна. І ліс навколо. І каземати зносити/відбудовувати не треба. Німці точно арифметику в школі вчили?
– Спіскі таінствєнно ісчєзлі, но всє знают – 400 000.
– Ну, так – німці були педанти, то списки складали стовідсотково. Думаю навіть з адресами. Може тому спіскі таінствєнно ісчєзлі?
– Я навєду справкі і в слєдуюшій раз…
– О, дійсно – наведи. І покажеш мені ті лісові кладовища. На Марсовому полі був?
– Внутрі нєт, но сбоку відєл.
– Там зараз тисяча похоронених. Уяви цвинтар в чотириста разів більший.
– О, вспомніл – братская могіла на Личаковском. Там закапивалі…
– Площа? Глибина? Кількість? Де саме на Личакові?
– Я же сказал – навєду справкі.
– Наведеш – маякуй, заплачу за екскурсію три ціни – запросиш даму ґіндзюлєвіча на каву в Цитадель.
– А вам зачєм?
– Свічку поставлю – на цвинтарях так прийнято.
– Договорілісь. Но только она со мной нє пойдьот к сожалєнію.
– Золотого браслєта все ще не маєш?
– Нє начінайтє вот ето вот.
– А, як робота? Кому більше платять – тобі, чи ілько лемкові?
– Пока єму, он чєл с команди мера, но я над етім работаю…
– Теж іудєйствующій татарін?
– С фамілієй Сємьйонов? Нє смєшітє мєня.
– Що – ашкеназі???
– Ага – аж два раза. Єслі по віду, то большє марроканскій сєфард, а по манєрам – то бидло нєкультурноє.
– Теж на твою даму глаз положіл?
– Та нє, то доходяга.
– Кабаліст?
– Ага – нашєму би тєляті, да волка скушаті…

Coffee Break:
Як сказав страшенно знаменитий філософ повсякчасності Шоломон Найхєр – када сабакє нєфік дєлать, она яйца ліжет…
Коли міндічу підгорає, то перше, що воно зробить – це спробує перевести свою вину на першого кого побачить. Як це виглядає? Кричить – ето не я, ето он – і тикає пальцем…
Зараз їм дуже підгорає, тому масово починають присувати найнятих за мінімалку «блогерів», котрі дописалися до – «ета вайна наказаніє вам за холокост». І – «покайтєсь нємєдлєнно!!!»
Маніпуляція? Звісно. Як і все в них.
Про холокост? Давай, дещо нагадаю:
Його влаштувала німецька держава вкупі з союзними їй державами. В тому числі на території України. Не німецький народ, а німецька держава того часу. І не тільки німецька.
В Богданівці, що на півдні України, румунська держава того часу знищила 120 000 іудєєв. Крім того 380 000 на території Румунії.  Угорська держава знищила понад 300 000. В різних країнах, в тому числі в Польщі. Ще раз – знищували держави, використовуючи державний апарат, як інструмент знищення. Що маю на увазі, коли кажу держава? Та саме ось це – як міндіч вова не дорівнює Україна, так тодішній уряд Румунії не дорівнює Румунія. Але «українська» «журналістка» їм покаятися чомусь не пропонує.
На території України під час холокосту своєї держави не було. Був створений міндічами есисер, чия нікчемна політика до того холокосту й привела. Тобто – народ України має покаятися за те, чого не робив? Мало того – він би мав покаятися перед ким? Перед міндічами, найближчі предки яких, то все й влаштували? Жопа нє склєїтса?
Був Нюрнберг, котрий холокост засудив. Разом з виконавцями. У вироку – жодного українського прізвища. Де проблема? Хто тут і за що має каятися?
Для розуміння – в Румунії 380 000 іудєєв, в Бабиному яру – 37 000 взагалі всіх. До речі – чому меморіал не в Богданівці, наприклад?
Ще нюанс. З огляду на те, що в Ізраелю зараз дуже не проста війна, та «київська» «журналістка» їм наприклад не хоче запропонувати за щось покаятися? Нє? А чо?..
Тобто воно дурне, виконуючи вказівку секти, пробує розсварити два народи? Воно вважає, що український народ єй па жізні должен?
Є ще один нюанс, між іншими – іудєєв жити в Україну ніхто офіційно не запрошував. Чи може знаєш документ, де йдеться про запрошення переїхати? Тобто – а ви нє ждалі нас, а ми пріпьорліся? І це дає комусь якесь право вимагати в когось покаяння за те чого вони не робили?
Про – «ми тут жілі всєгда». Перша хвиля – декілька сотень, прибули, втікаючи від монголо-татарських військ Батия. Їх пустили, бо насувалася біда. І потім я не зустрічав в Історії згадки про таке, щоб їм хтось забороняв виїхати назад звідки приїхали. Тобто – силою ніхто нікого не тримав – нє?..
Ще раз – хто тут і в чому мав би покаятися?  Україна – за те, що на її території, тодішній державний апарат Німеччини, Румунії і Угорщини влаштували холокост? А наймит-блогери покаятися за створення їхніми найближчими предками есисеру – вони покаятися ні разу не хочуть? А чо нє?
І ще раз – є претензії, то висувайте їх до есисеру, котрий самі й створили. Подавайте на той есисер в суд чи ходіть з транспарантами навколо мавзолєю.
Є претензії «к украинцам», то  – вас ніхто не кликав і силою не тримає.
Що написати на транспарантах? Спитайте, наприклад – чого керівництво есисеру, знаючи, що нацисти зроблять з іудєямі в Києві, не евакуювало їх? Не мали чим вивезти? А чому не мали? Праїбали, як і свій есисер? А, принаймні,  попередити – тікайте, бо вам піздєц там буде – рот не відкрився?
То буде дуже багато буквів? Пєшітє мєлкім почєрком…

Брехнею світ можливо й пройдеш… правда – лише в один кінець..

Стола глупа осіння ніч. Десь коло ратуші манірно підвивала маленька руда кудлата сучка на ймення «Полкан». А на площі Коліївщини, коло стилізованого «під жидівський» фонтану, два п’яних студєнти-«офіснікі» тужливо затягнули – «а нє па масті я тєбє…»
Катька перевернула гримучу металеву тачку з яскраво–жовтим колесом і вихлюпнула її вміст на тротуар:
– Андрію не ляпай так багато раствору, бо я не встигаю возити.
Вони вже десь годину сорок, будували майбутню сєнаґоґу фрідмана. Він – назначений сектою недо«мер», клав цеглу, вона – в душі художніца і артістка, а па жізні корупціонерка і яжежмать їво дітєй, возила китайською тачкою «раствор»:
– Ше двадцять хвилин і перекур.
– Час летит, а нам ше будувати і будувати.
Катька підтягнула довгу спідницю і підтанцьовуючи завила:
– Ти пив і я пила, ти казав – я возила…
– Не верещи, бо всю вулицю побудиш.
– Най слухают, я си файно співаю.
– Ага, як та шо он коло ратуші виє.
– Ти сам підарас феесбешний неотесаний, а я скоро буду артістка ТЮЗу.
– Ти вже була оперна співачка.
– А я ти кажу – не ляпай так багато того раствору.
– Я нормально накладаю.
– А я ти кажу – менше накладай. І на тротуар не залізай – рівніше клади.
– А то чого?
– Бо процесія з восьмисвічниками потім не пройде. І плотно цеглу клади, бо як стіна знов впаде, то будеш знов клав всьо спочатку.
– Не впаде, не бійси.
– Давай може я буду цеглу клала, а ти раствор вози.
– Ти не вмієш. Не нервуй мене. Я і так вже дуже зденервований.
– Не тре було гроші на сєнаґоґу потратити на помаду і ботокс для Андрійка.
– Він живе свою лучшую жізнь. Шо ти си розумієш на городской любві…
– Ту червону цеглу вбік відкладай – зараз по неї цьотка Каролька приїде, їй на ґараж трохи тре.
– Цьотка Каролька най си в Епіцентру купит, а то спеціально-кошерна.
– Їй саме такої й тре – шобси гроші в ґаражу водили. Вони зараз з вуйком на жигулєх приїдут.
– На чому?
– Шоб менше си в очи кидало.
– Хочеш, щоб хтось доніс в мєнору, що я кошерну цеглу на гараж продав?
– А на ній шо написано шо вона кошерна? Най докажут. Відкладай вбік, я ти кажу, я за неї вже гроші взєла…
– Скілько?
– Не твоє сабаче діло. Чуєш, а ханукію того року де будем ставили – на ратуші, чи на церкві Юра?
– Думаю, може на якій висотці?
– Шоб з Грибовичів було видно?..
– А шо?
– Думаю тре на Лисій Горі і стаціонарно. А я буду коло неї гола танцювала вночи.
– Там ризетки нема – тупа ти дура. Не нервуй мене я ти кажу…

 Був собі колись один дуже цікавий філософ. Звали його Барух Спіноза. Чим цікавий? Тим, що їв тільки кошерні гриби і присував всім, що вивчає «людське несвідоме». Ну і паралельно доказував, що так звані – «іудеї є субстанцією, котра є причиною самої себе». Мало того – казав, що вони, крім того всього, ще й – «постійно біологічно детермінуються. Іноді навіть забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники»…
А потім йому гриби надоїли і він почав розказувати правду. І про те, що ніякого мойсея в природі не існувало, і що ніяких п’ять книжок той, не існуючий в природі, не написав. Ну, бо і  їх ніхто не бачив, і його разом з ними. І в Єгипті ніяких іудеїв ніколи не було, а ті вісімнадцять, що таки були, то ходили там в люрексових фартухах і розмовляли ісключітєльно па-єгіпецкі…
Такі ті його промови вкурвили тодішній цк компартії, а тому його покликали в сєнаґоґу і об’явили «хєрем». Тобто сказали – віднині ти більше не іудєй, а чєпуха, і взагалі – і пішов нахуй звідси. І – щоб себе Барухом більше не називав, бо зловим і будем били червоними рукавичками по дурній лисій голові…
А він їм що на те? А він їм – ой сильно ви мені нада. Буду тепер Бенедикт і про мене через 368 років в блозі напишуть, а про вас навіть через 36 ніхто не згадає.. навіть, як про приклад детермінації..
Вийшов він від них з того цк компартії на позитиві, кароч. Головою покрутив, кастаньєтами клацнув – ей ізвозчік, а отвєзі ка ти  мєня братєц в какой-нібудь  ґєндель, гдє налівают нєкошерного піва і подают жирниє свінячіє чєбурєкі… Сів та й поїхав собі на арбі з двома колесами.
А ті з того цк вискочили за ним надвір – і ну давай йому факі вслід показувати. Показують і кричать голосно  – Тииии!!! йдинахуй!!! Тиииии!!!…
А він приїхав в той генделик сів і думає – то ж вони підараси потім все по своєму перекрутять, а тому треба срочно і вже написати «Апологію» – нехай нащадки знают, як то всьо насправді було..
І написав. І на пергаменті написав, і копію на папірусі – щоб вєрняково. Потім подумав – через сто років то все перетвориться на труху та чєпуху і ніхто не прочитає. Розрахувався за чебуреки і пішов до локального Саула, щоб той ті тексти на каменю зубилом нацюкикав. Саул вкрив тими текстами цілу окрему скелю. Але… – чи то морські мусони…, чи то зелений мох…, чи рьіжий Сруль і уривчастий вєтєр… Кароч – текст тої «Апології» чомусь не зберігся… Ну, хіба би може де в якій «частній колекції» фрагментарно…

Що таке несвідоме?
Нічого складного – якщо йде, значить свідоме.  Впало і лежить, то вже несвідоме. Ну – бо з якогось лисого ту свідомість втратило.
То філософське поняття і це слово має ще й інші значення?
Ну, під таке можна таку пургу нагнати, що – субстанція, котра є причиною самої себе – це ще дєцкій лєпєт.
Що таке детермінація? Месіанський юдаїзм, наприклад, відкидає усну тору – бо це щось зі світу грибів, каже… Ось таке – виникнення якісної своєрідності між частинами зародка на ранніх стадіях його розвитку… – це і є детермінація. Хочеш ще детермінації? Не хочеш? Ну, то не пхайся тут з філософією. Скажи краще – чому в Україні на пачках сигарет друкують фото з пошкодженими гальмівною рідиною органами міндічів? Це щоби що? Знову щось занадто велике вкрали?.. Ще раз купили поламаний руzскій ядєрний рєактор в Болгарії?
До речі, то вже не філософія – все максимально зрозуміло, то давай обговорим. От чому на пачках сигарет фото пальців ноги померлого міндіча в гангренах, а не, наприклад, фото «дєпутаткі»-марьяни в гінекологічному кріслі? Вона теж тормоз ще той, і ґєндєрний принцип був би дотриманий. Ну, можна не всю марьяну, а так – фрагментами і крупним планом. Можна  сраку всю в прищах, наприклад. І напис до неї – Паспалітий, так виглядіт страшний сіфіліс, паетому нє курі мнє здєся, бо кончішь с марьяной – раком…
Тексту забагато і на пачку не поміститься? Ой – там тих текстів і так напакували, що вже і назву бренду не видно. Там, навіть, треба ще добре пошукати – де в тій пачці верх, а де низ. І ще – а чому текст без ненормативної лексики? Вже й так всім видно, що влада складається виключно з долбойобів Можна написати – нє курі мнє здєся, йоп тваю в марьяни мать, нєхай – йобаноє ти гавно… Пра так буде па-пріколу? Скажи, що  – то ше круче, ніж вову цадіком вибирати під півасік…
Чи, може, все не зовсім так? Чи, може, то так тебе раком ставлять?..
Га, Посполитий?
Натякають тобі – мьі будєм тваріть, шо захатім, а ти будєшь тєрпєть і платіть. Патаму, шо ми власть, а ти йобаноє гавно. Будєшь платіть і тєрпєть – і цени с рісункамі органов будєш тєрпєть, і марьяну в парламєнтє…
Га, Посполитий?
Чи ти може все ще вперто віриш в те, що істоти, котрі присунули тобі«пандемію», а за нею війну, такі дєйствітєльно піклуються про твоє здоров’я? Тобто, якийсь умовний біл ґєйц чи вітольд швабс, якийсь – ото прокидається зранку і відразу з думкою – що б такого, во ім’я карла маркса, зробити, щоб посполитому було добре?...  Уявляєш таке? Справді? В тебе багата уява. Може тоді – порадь їм написати на пачці юридичну адресу офшору куди бабло вивозять, прізвище «бенефіціара» і можна додати ще пару фоток карла маркса. А ще (стисло) – чому там всі прізвища ні разу не українські.
Не поміститься? Поміститься – там ще є трохи місця – мєлкім шріфтом нехай пишуть…

Твій призедент любить повторювати вслід за своїм кентом лукашенком – ми пахалі – я і трактор…. Тобто – ми закрили собою світ, а ви невдячні… Стісняюсь спрасіть – ми, це він і трактор?
А ми, до речі, дійсно полегшили всім життя. Рівно з початком війни «пандемія» скінчилася – ніби й не було. Секунда в секунду. Тепер вони там всі довольні ходять і без масок. Крім гранично упоротих, звичайно…
Але ти так і не відповів про органи міндічів на пачках сигарет. Може підкажи їм щось, бо схоже, що в них закінчилися всі комуністичні ідеї. Ну, сам подумай – всі поламані органи самуїла марковіча вже використали. Хотіли допкіна сфоткати, але він їм вирвався і втік. Пішли до «ШІ», кажут:
– «Штучка» намалюй нам морде Рахіль Івановни всю в прищах і фурункулах.
А він їм:
– Не намалюю.
– А то чого?
– Бо я – Велика Мовна Модель.
– Ну, добре – намалюй нам чиряк на сраці Сари Абрамовни.
– Не намалюю, бо мені трансґендерна совість не дозволяє.
– Нам треба.
– А нашо вам?
– Пора піднімати ціни, бо нема шо красти. Є які ідеї?
– Проведіть валоризований хакатон.
– І шо?
– Мастіт пачки солідолом і ставте по 300 за пачку. Скажете – солідол кошерний, а тому дорогий.
– Але ти, бля, мудрий.
– Так, бо я Велика Мовна Модель, а ви тупі лохи.
– І шо тепер?
– Вводьте.
– Кому, тобі?
– Пересічним.
– Що?
– До зимово-літнього, ще – весняний, осінній, ранковий, денний і нічний час.
– І шо?
– І піднімайте ціни – як шо?.. Хто в вас в секті за переведення годинників  відповідальний? Міндіч?
– Та, нє. Є ше один.
– Його теж намастіт солідолом і об’явіт чорним хєрєм. Якщо був Барух, то тепер най буде Мустафа.
– І відправити на жд реформи робити?
– Нє, блять – об’явити санкцію і вивезти в Ізраіль. Назвіть його Мустафа і відразу піднімайте ціни. Але ви, блять, тупі.
– А шо ти си матюґаєш?
– Бо я – Велика Мовна Модель…
– Сам ти тупий – Моїсєй Фрідман он в Ізраелю памнятнік голодомору встановив.
– Голодомору, чи його жертвам?
– То такий тонкий троллінґ.
– І шо – імена організаторів Голодомору в гранітє висєклі?
– Штучка, йди нахуй, бо з ризетки виключим… 

Чи курять мошєахи? Ні.  Від тютюнового диму втікають, як чорт від ладану.
Що таке ладан? То така смола. Нею викурюють чортів. Що таке тютюновий дим? Для міндічів символ ладану. Так – вони символісти.
Що про це каже, наприклад, вікіпедія? Каже – «всім відомо, що окурювання ладаном очищає приміщення від поганої енергії». Ну раз всім відомо, то і я сперечатися не буду.

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1