Люксембурзька Угода

ЛЮКСЕМБУРЗЬКА УГОДА
12го дня Листопада 2025

Ні разу невенгри спали і їм снилися тривожні сни. Нав’язливі і гострі, як бите скло. Ні разу не венгри хотіли хаосу.
Пуштунскій цадік Іцхак Цвіштуцєр прокинувся і потягнув за бороду Сруля Шміґальпаркенштекера – голову конгресу таксистів східного обряду. Навіщо потягнув? Щоб той прокинувся. І той прокинувся. Прокинувся, вхопив і собі за бороду Іцхака, намотав її на сухий кулак і каже лагідно:
– Шо хочєш от мєня, бидлаку сєміпалатінскій?
– Хаосу хочу.
– Я теж хочу, але тебе за бороду при цьому не хапаю.
– А то ти мене зараз за що тримаєш – га? Я тєбя спрашіваю!!!
Іцхак посіпав срульову бороду:
– Відпусти мою, то я відпущу твою…
Пройшло три години. Сруль з Іцхаком все так само сиділи один навпроти другого – тримаючи один одного за намотані  на кулаки сиві бороди. І, дивлячись не моргаючи – очі в очі, продовжували сперечатися, хто має відпустити першим:
– Пєршінгом по нім надо било в’єбать.
– А ти поєдь в Кієв і посмотрі.
– На шо?
– На Лядскіє ворота.
– І шо?
– А куда оні вєдут?
– Куда?
– В Польщу!!!
– І шо?
– А то, шо там єсть і Єврєйскіє ворота.
– В Польщє?
– В Кієвє, дєбіл.
– І куда оні вєдут? В Єврєйщу?
– Ти дєбіл і дурная башка….
Ще через годину:
– А я тєбє говорю, что в Умані всєгда жілі 42 мілліарда єврєєв.
– Мілліарда???
– Ну, да ошібся – мілліона.
– Да нєт, как раз мілліарда, но нє 42, а 43!!!
Без стуку увійшов Рауль Валлєнштурмен:
– Привіт дєбіли, а чим це ви тут займаєтесь?
– Шукаєм сенс життя. Шо тібє ніясно? – прохрипів, не відводячи погляду від очей Іцхака, з присвистом Сруль.
– Чи, принаймні, адресу кінця світу – так само охрипло просвистів Іцхак і теж – не відводячи своїх очей від срульових – не хочеш до нас на фінальну зупинку перед пеклом?
– Що сталося?
– В Нью-Йорку вибрали мером антісвєніта – Сруль з Іцхаком разом повернули голови до Валлєнштурмена і глянули на нього з Надією. Потім,  одночасно, методом тягнення донизу бороди, намотаної на кулак, розвернули один одному голови в попереднє положення і знову продовжили свою битву поглядів.
Надія Штормцвінґєр, що  увійшла слідом за Раульом, поклала ліву руку на його праве плече, правою поправила бретельку ліфчика і промовила вкрадчіво, як на тренінгу:
– Я знаю, що треба зробити. Треба підписати тристоронню Люксембурзьку Угоду.
– Маєш на увазі – Wiedergutmachungsabkommen? – поклавши їй руку на талію перепитав Валлєнштурмен.
– Вієдєр шо? – одночасно повернули голови Сруль з Іцхаком.
– Угоду про відшкодування. Бля, та  відпустіть вже ті бороди – голова потім буде боліти.
– В мене вже півгодини як болить – прохрипів Шміґальпаркенштекер і раптом вдарив вільним кулаком Іцхаку в сонячне сплетіння. Той охнув, відпустив бороду Сруля і, вхопившсь двома руками за трубу спинки ліжка, почав сповзати на підлогу голосно втягуючи повітря. Іцхак не відпустив його бороду, поки той не ліг спиною, на напастований китайською мастікою паркет.
Увійшла санітарка Анжєла Тамаркіна – голова офісу головного лікаря  Брюханова-Хільштейн Заде:
– Пацанчікі, по укольчіку – вже десята ранку…
Сруль закотив рукав:
– А єму в жопу укалі – показав на Іцхака, що важко дихав на підлозі.
– Магу і в жопу, я люблю в жопу – проказала, зосередженно  роздивляючись на світло мірну шкалу шприца, котрий тримала догори голкою, Тамарка.
– Що ти їм колеш?  – спитала Надія.
– «Бурєвєстнік-Алоє».
– А шо то? Молекула яка?
– Новокаїн з ваніліном – відповіла їй Тамарка, все ще пробуючи вирівняти рівень «Бурєвєстніка» з поділкою шкали.
– А укольчікі краси вмієш?
– Зайди потім до мене в підсобку, я ти вколю.
– Ти точно вмієш?
– Абіжаєш, мать – у мєня Ядвіґа Ашкєлонская кололась.
Ще три годин по тому:
Артур Штурмцвіхєль сидів на підлозі і коло настільного дзеркала, що стояло між ногами намотував бороду на тонкі бігуді:
– А шо то вона про якусь Угоду плела?
Рауль, що дивився гей-порно через монітор розбитого «Самсунга» відірвав на мить очі:
– То тема її сьогоднішнього хакатону. Каже – Ізраіль має виплатити Україні компенсації за Голодомор, як колись ФРН виплачувала Ізраілю за Голокост. Пише наукову дисертацію на цю тему.
– От дурна баба – а яким боком Ізраіль до Голодомору? Його тоді ще в природі не існувало.
– А яким боком ФРН до Голокосту? Її тоді ще в природі не існувало.
– Але Голокост робили німецькі німці.
– А Голодомор совєтскіє єврєї.
– Там не тільки совєтскіє єврєї приймали в тому участь.
– А там не тільки німці приймали в тому участь. В Румунії погроми були не менші і не тільки в Румунії. Питання – чия ідея і хто керував.
– А чому угода «Люксембурзька»? Це щось, ніби як Гамбургскій счот?
– Просто підписана в Люксембурзі.
– Серйозно? Коли?
– 10 вересня 1952 року.
– І вони не були проти?
– Проти були іудєї з Меа Шеарім.
– А чого?
– Казали, що поки не прилетить мошєах, то ніяких угод.
– Не прилетів?
– Ше нє.
– А їм на то шо?
– А їм Бен Гуріон каже – я не хочу, шоб бабло пропало.
– А вони йому шо?
– Обізвали підарасом і пішли до себе на район.

Увійшла Надія з роздутими губами:
– Мальчікі как я вам?
– Ахуєть как круто…
***

Найвпливовіший на планеті есисерний єврєй вова спав і тяжко марив уві сні. Йому снився липкий і чорний, як кипляча смола сон. Ну, так з бульбашками – кипляча ж. Що саме йому снилося? Спершу, що всіх посадили в тюрму. Абсолютно всіх – навіть прибиральниць. Тільки він сам один, липкий від нічного поту, лазив будівлею офісу і зазирав в розхристані навстіж двері кабінетів. В кабінетах не було нікого…
Потім йому снився товстий Юzік. Він кричав на вову не своїм голосом. Чиїм кричав? Чиїмсь – схожим на табачніка, але то не точно.  Що саме кричав? Ой, та то навіть не знаю як інтелігентним людям таке цитувати. Кричав –
«Ти, бля, ідіот!!! ідіот, якому власний ідіотизм не дає виграти конкурс ідіотів!!! Ти нахуя знов ціни на сигарети підняв? Яке шило тебе в жопу коле, ішак ти сєміпалатінскій?!!»
Юziк був великий і страшний, як Голіаф. Він верещав, як проповідник на балконі в Умані і крутив очима, як мавпа, що намагається розшифрувати код ядерної торпеди «баришня–бояришня». Ось такий юzікогенеруючий був той сон. Юzікогенеруючий і липкий, як непомита барна стійка в есисерному пивбарі.
За Юzіком прилетів на великих чорних крилах боголюбов. Блискучий, наче щойно відполірований літак. Він бив крилами об сервант і теж кричав. Кричав – віддай мені три мільярди, бо я не маю шо їсти і за шо курити….
Потім вові снилося, що він пише заяву про звільнення. І цей сон теж був тягучий, як ідіотська, нескінченна джазова імпровізація від піаніста Самуїла Марковіча Ґройсмана. В абсолютній тиші скрипіло гусяче перо:
«Я єсмь Я. Тобто – Меркантильний Недо-Ідіот на Аутсорсингу і Віце-Чемпіон. Цим  свідчу, що моя реальність розбита, як лобове скло після зіткнення зі швидкісним трамваєм на його території. Я – функція без сенсу. Я дзвоню сам собі – і сам себе посилаю нахуй. Я, як віслюк, що ще не пробував конюшини. Мене огортають липкі тривожні сни. Такі, що наскрізь просочені холодним потом і метафізичною тривогою. Позавчєра, я аж через бавовняну кофту прилип до матраца. Грьобаний квантовий вакуум у матриці, де навіть охоронці кудись зникли. А Андрюшка кричить на мене з матюками і цей крик жалібний, як останній стогін привида комунізму. Весь цей безглуздий корпоративний ритуал доводить мене до сліз екзистенційного відчаю і перманентної діареї. А тому я звільняю себе, бо не хочу бути касиром, який обслуговує порожнечу. Де вони всі поділися???… Я хочу кокосу з мівіною і на ручки, а нікого нема… Я вам взагалі хто – частина мертвої системи, Віце-Чемпіон, чи голодний, спітнілий ідіот, що боїться прилипнути до матраца? Янєлох і лічно вам нічєво нє должен – пойнялі?  Вот тотоже…
ЗЬІ:
А казали – всьо будєт в баблє і танцующіх хасідах. І де це всьо? Завтра підніму ціну на сигарети втричі і всьо»
***

Рудий Донні зайшов до кабінету, глянув у вікно, потім сів в великий шкіряний фотель і закинув ноги на журнальний столик. Потім закурив, навіщось глянув на годинник і спитав:
– А що там Майк – що пропонує?
Джон, що сидів біля сусіднього вікна, підвів очі:
– Закрити всіх, крім найвпливовішого. Залишити його з імунітетом самого в порожній будівлі. Буде по-приколу.
– А як з ідеєю, що «путєнґ» підпише капітуляцію клоуну, котрий грав на гармошці його генералам по саунах?
– Підпише привиду комунізму – так ще прикольніше
– А є за що прям всіх посадити?
– Так. Там крали всі. Можна навіть прибиральниць закрити.
– А вони шо крали?
– В основному миючі засоби, але в промислових об’ємах.
– Це метафізика?
– Ні, це корупція і зловживання владою етнічним злочинним угрупуванням.
– Кодова назва – «легітимний привид комунізму»?
–  Поки що робоча – «табачнік і кобзон»…

… Де-біт… Кре-діт… Залишок нуль… Всі в тюрмі… – бурмотів уві сні про щось своє, прилиплий до смугастого матраца, вова…