Парафіновані оповідання

CHAPTER NINETEEN

АХ, ЛЄТО
13го дня Вересня, 2025го року

Я бачив дивний сон – на Варшаву падав дощ. Так, на ту, що в Польщі. Так, на ту, шо на маленькій голубій планеті – третій від зірки в сузір’ї Тау-Кита. Так – там теж була своя Польща. І навіть, кажуть, колись була своя есисера.
Нічною вулицею тої промоклої Варшави, в спінджаку з одним рукавом,  йшов небінарний гомосексуаліст та есисерний філософ –  Сірожа Шихман-Лєщєнко. Брів собі мокрим тротуаром  – понуро переставляючи ноги.
Телефон в задній кишені з викликом заграв «голубую луну» і Сірожа підніс до очей монітор. Прочитав – «Мустафа з жд» і відповів на виклик гундосим –альо.
– Та льйот… Іду готовітса к ґєй-параду… Нєт – слухі об мойом прєждєврємєнном арєстє виявілісь только слухамі… А ти гдє? В «Хлопском ядлє»? Сча подойду – я тут нідалєко…

Пуштунскій комсомоліц Мустафа сидів коло вікна за масивним дубовим столом І розглядав підставку під пивну гальбу від – «Lech Valensa Stu Mostów Browar». Увійшов Сірожа. Роздивився з підозрою по порожньому залу генделика поверх окулярів. Потім побачив Мустафу, підійшов і знесилено осів на оббитий бордовим плюшем диванчик. Майже такого ж бордового кольору, але з жовтими прожилками, галузка плюща, що ріс собі в вазоні на підвіконнику, спадала по стіні. Пружини диванчика гойднулись вниз/вгору і галузка плюща мило вляглася листям на плече Сірожі. Якраз на те місце, де колись починався відірваний рукав. Сірожа витягнув ноги і підвів очі:
– Блять…
– Что нє так?
– С настроєнієм нє так.
– А что нє так?
– Кріптокашєльок патірял.
– Как ево можно патірять?
– А вот так – вчіра бил, а сєгодня нігдє нєту.
Мустафа, повернувшись до барної стійки:
– Ей, бармєнє, налєй піва для меґо пшіяцюла.
Бармен взяв зі стійки перевернутий кухоль і сказав:
– Пацани можєтє говоріть па рузкі – я спортсмєн са Львова…

Ще через годину бармен сидів на диванчику коло Сірожі, пив з гальби лагер «Miłosław» і пробував дискутувати:
– Адже в них реально був рай… Вони мали все…
– Чому не знаю називають хатинку в гаї тихим раєм – пафосно продекламував, вже п’яний в гафтно Сірожа.
– Що ти маєш на увазі? – перепитав в бармена пригнічений Мустафа.
– Реально ж не робили нічого. Гроші брали просто з бюджету… Їм платили за те, що вони нічого не роблять… Чи це не рай?
– Як це нічого не робили – аж перестав підстрибувати на дивані Сірожа.
– А що вони робили?  Придумували собі посади і виплачували собі премії? За те, що придумували собі посади і виплачували собі премії? Чи це не рай?
– Маєш на увазі – Ізя, гдє ти бєрьош дєньґі – в тумбачкє.. –  Мустафа вертів в пальцях «Lech Valensa Stu Mostów Browar». Його погляд був все такий же пригнічений і осоловілий…

Ще через годину Сірожа високо стрибав на місці – крутячи над головою спінджак, а бармен з Мустафою йому аплодували. Ні – не під пісню групи «Морє Лаптєвих». І не під «Голубую луну». З трьох телефонів, включених майже одночасно, лунало – «лєто звонкоє громчє пой»…

Не знаєш – хто і як створив есисеру? Цікаво, але лінь перечитувати цілу купу пропагандистського мотлоху? Ок – розказую коротко і по суті:
Есисер створили упороті іудєї, котрих колись, не менше упороті поляки, навіщось назвозили в, так звану, бялорусію. Поіменно? Прошу – лєнін, троцкій, свєрдлов, камєнєв, зіновьєв, дзєржінскій. У всіх, крім останнього – це «клікухі», а не прізвища. Всі, до єдиного – іудєї, котрі потім назвуть себе рузкогаварящімі єврєямі. Той, що лєнін, то по мамє взагалі внук дуже упоротого равіна, якшошо…  Ні, тут нічого особистого. Просто – банальна Історія.
Чи був дєдушка лєніна пуштунскім цадіке? Не знаю – пох на обидвох.

Тобто отой есисер вони створили, а потім їм всім одночасно захотілось бути в ньому за главного. І на хвилі модного тоді куртуазного маньєрізму – давай один одного знищувати. І їм вдалось. Знищили – і себе, і потім есисер.

Не знаєш – хто і як створив, так звану уесисеру? Та ті ж самі і створили. Скупили тут запроданців і їм вдалось. Запроданців вони називали в різних регіонах по різному. Там де були бандерівці – «ястрєбкі», ще десь – ще якось. Щоб було коротко і по суті – давай узагальнимо і нехай всі запроданці в цьому тексті називатимуться «ястребкі».
Твоя сучасна влада і всі її держчиновники – нащадки «ястрєбків». Можеш перевірити родословную кожного. Тобто – їх предки колись зрадили Україну, а ці, навіть, не зраджують – вони, хто осмислєнно, а хто по зову забитих прєдков – тупо продовжують тими прєдками започатковане. А ще вони дуже добре розуміють – у випадку закінчення війни перемогою України – їхньому раю настає кінець.
Як їх виявити? Ну, якщо не розумієш значення слова всі, то можна, як пропонував колись нєкто Саакашвілі – по статках і дорогих машинах. По статках – які не доведені заробітками. Тобто той Саакашвілі мав рацію. А тепер гниє в тюрмі? Ну значить – рацію мав, а включити її побоявся. І таке буває.
Половина з них втекли до Польщі, але ж звідти донатять? Кажуть, що донатять. Кажуть і роблять – це зовсім про різне. Сьпівак-діпутат славко теж так каже.
Чи є в них надія? Так – це «дія». «Дія», то їх остання надія. Отака калічна? Іншої в них для тебе нема. Придивись уважно до родоводу тих, хто ту «дію» тобі присуває – побачиш, або хитрий рудий писок, або фотки дєдушка-ястребка на антресолях помежи пластінок прімадонни.
Чи будуть вони за це покарані? А вони вже вродилися покарані – повною відсутністю художнього смаку. Ну, так  – і раціонального мислення теж.
Чим зараз займаються? Ті, що ще тут, то в основному «будують». Що? Шлакоблочні «шедеври». Де? Де тільки можуть. Пройшов недавно пішки всю Замарстинівську – це ж яким тре бути «ястрєбком», щоб знищувати твори архітектури і поверху забудовувати отими – бікубічними постройкамі. Так, я розумію, що це від заздрощів до тих, хто художнього смаку не був позбавлений. Чи розуміють, що вони ніколи не зможуть збудувати щось варте? Іноді так. Їх тоді від того накриває і вони йдуть вирубувати дерева. Так, ніби ті дерева їм якось винуваті. Не знаєш – як виглядає підарас? А ось так і виглядає – з китайською бензопилою коло дерева в скверику.
Ті, що вже не тут? Частина з них зараз в Польщі, частина – далі світами. Частина з тої частини, навіть, отримує зарплату. Отримує – десь там, звідкись з тут. Це не їх винахід – перший зє-прізєдєнт, нєкто віннічєнко, теж так отримував. Він тоді  у вигляді гонорарів від лєніна…
Зараз запроданці з ентузіазмом показово тішаться в мережі тим, що в Польщу залетіли шахеди. Навіщо? Бо хочуть, щоб упороті поляки закрили доступ зброї через свою територію. Навіщо? Бо хочуть з Данії злорадно втішитися, перемогою рф-педерації. Ну, бо дуже добре розуміють – у випадку закінчення війни перемогою України – їхньому раю настає кінець. Те, що цьому раю палюбе вже кінець, вони не розуміють – покарані відсутністю раціо в голові.
Чи поляки це розуміють? Звісно. Упороті роблять вигляд, що асоціюють їх з українцями, а насправді розуміють, що це зрадники. Тобто грають в свою гру. В яку саме? В – бендзє Польска до Амура.
Нє бєндзє – cool dawn..

Що робити? З тих, що тут – створити «добровольчєскій корпус імєні віннічєнко». Видати поламані есисерні «калаші» і відправити на бамбас. Тих, що в Польщі і далі  – позбавити громадянства. Навіщо на бамбас? Нехай там відразу здаються в плєн. Всім корпусом – разом з заржавілими «калашами». Крємльовські аналітікі собі придумали – відправляти під китайську граніцу своїх «есвео». Вони не поїдуть. А ці поїдуть, бо свалу нема. Тут три в одному – операція «Вісла» не буде потрібна – це раз. Навички роботи з китайською бензопилою вже є – це два. Китай з запчастинами до тої мотопили під боком – маєш три.
Навіщо тих позбавити громадянства? Бо, по факту, це не громадяни України. Це запроданці, котрі шукають світами кому б ще запродатися. Громадяни України – живуть в Україні.
Нє всьо так однозначно? Ти ж відосік звіздюка, який наконєц то в Польщі і радить не брати з собою кухонні ножі, бо не пустять – бачив? Це він громадянин? Як бачиш – всьо саме так однозначно.

Чому не поїдуть під китай ті, що з того боку «нуля»? А на фіга їм? От дивись –  є якийсь умовний палковнік кандратєнко. На участку, котрий він контролює – це цар. Він там кришує торгівлю наркотою. Він там має свою «гвардію». Його влада закінчується – з одного боку там, де починається участок палковніка васілєнко, а з протилежного там, де починається участок палковніка ноздратєнко. В тих двох ситуація аналогічна. Свою «гвардію» на штурм вони не посилають – бо, а охороняти царя хто буде? На штурм «гвардія» жене тих, кого їм з тюмєні пришлють. Скажи – на якого пса їм ото туди під китай? Вони тут царі. При інших розкладах поїдуть – на москву. Ксіва «есвео»  для прікрітія є, бригада своя з ксівами «есвео» є, наркоту кришувати вміють – яке под кітайскую граніцу?…
Любий з цих палковніков з радістю прийме в плєн «корпус імєні віннічєнко». Ну, бо – це ж скільки халявних «штурмовіков» відразу. Хочеш – синтетику їм продавай, хочеш – в kill zone відправляй. А в реалі – і те, і те…
В есисері був тупий анєкдот про тупого хахла. «Хахол собіраєтса на войну. А жєна бєгаєт вокруг нєго і прічітаєт. Хахол одєваєт кальсони, повєрх шаровари, телогрєйку, кожух… А она прічітаєт. Хахол перемативаєтся пулємйотнимі лєнтамі, застьогіваєт пояс с гранатамі, вєшаєт на шєю автомат… Жєна – та хоть скажі куда тєбє пісать то?… Піші просто – в плєн…»
Їх заставлять проти нас воювати? А вони і зараз проти нас. Ще й за наші гроші. Нехай їх краще палковнік наздратєнко утримує… Та й солдати з них – ну, такоє..

Глянув те кіно про Пугачьову. Єдине, що в ньому цікаво – як вона пробує мірятися піськами з Мадонною. Ні – я ні разу не фанат Мадонни і, крім, як на «La Isla Bonita» кнопку «play» ні разу не натиснув. Але Пугачьову криє. Каже – нє називайтє мєня прімадонной. Ну, бо дійсно – оте «прі», то якось не альо. Їй, якось, навіть порадили змінити на Пріма Донна, але то теж виглядало не альо – і по балєтному, і на мінімалках… Нє то пальто, кароч… Чому так? Це теж просто – нє в ту двєрь вошла, як казав її супруг філіп кіркоров…
Ітого? Вона була найкраща з есисерних лабухів. Крапка. Есисер совєтскіє єврєї вже давно знищили. Дайте їй спокій…

Тобі хтось розказав, що в Ізраелю немає корупції і тому ти всім це розказуєш? Ізраелем зараз керують комуністи. А в них без корупції не буває. Тобто, поцікався питанням глибше – перш, ніж пхати пропаганду поперед себе. Якщо боїшся побачити, що корупція там не менша – то не цікався. Тут – або/або.

Все ще думаєш про корпус імєні віннічєнко? Без цього – ніяк..