нічо не хочу робити, хочу асуждать

сиджу за столиком кав’ярні в себе під балконом, спілкуюсь, чай п’ю. тут іде дівчина в маєчці без станика. я давай її зразу асуждать. ну поасуждала в своїй голові. тут приятелька просить пройтись по сонечку, коло намотати, щоб відігрітись. йдемо, далі балакаємо. мимо Форуму вже йдем, аж тут дивлюсь, – шось на мене так деякі асуждающе зирять, і тут я згадую, шо як виходила з хати, то як вдома сиділа, так і вийшла. а як я вдома сиділа? в футболці і в джинсах. нє, ну є люди без бюсту, які вдома в станику сидять в спеку, шоб ніхто неприведигосподи не взнав, що вони без бюсту, але мені то зачєм? ну і от, доасуждалась я, одним словом. а ви за що любите асуждать?

зато шо! колись мене приятель один, архітектор, на Форум зводив, на дах. я довго не могла знайти ту пожежну драбину, по якій ми дерлись, а сьогодні от знайшла нарешті. можна буде повторити.

Оригінал Тут: