Театр, або той тойвово..

Виставу грають рівно до того моменту,
поки є ті, що згідні її дивитися..

Sweet Child in time, You’ll see the line.
The line that’s drawn between Good and bad..

Life is about the people you meet..

CHAPTER ONE

INTRO..
2021. September..

За вікном Сінтябр
дурака включаєт..

Привіт, Посполиті. Йдем в театр – нє..?))

Загула Мережа – Ізраїль знову попереду всіх в черговій вакцинації… Та нє – я не проти. Прошу-прошу. От тільки незрозуміло – рік назад говорили, що всі громадяни Ізраїлю першими вакцинувалися і їм вже на все пох. Тепер нова вакцинація (видно тоді не все «заробили») і вони знову мають шанс першими вакцинуватися. Знов буде на все пох? Тобто тоді не спрацювало? Брехали тоді, чи зараз? Чи і тоді, і зараз..?
Коли вперше об’явили, так звану пандемію, я подумав: ну що – добавилися в толерантність з комуністами?  Припхали вам коммі вірус..?
Ну тобто стан був тривожний. Але шукати винуватих ніхто не спішив, вся боротьба з загрозою для всього живого  на планеті обмежилася обмеженнями пересування та марлевими пов’язками. Тривога відійшла, бо зрозумів – так ось ти який, привид комунізму…
А потім крізь туман пропаганди проступили обриси хабадних «фарм компаній»…

Так склалося, що я не люблю комуністів. Що значить – не люблю.? Я люблю тих, кого люблю, а тих котрі хочуть, щоб я їх любив, не маючи для цього жодних підстав, я просто множу на нуль.. Їх для мене не існує.
Чому так? Бо коммі наполегливо пробують знищити такі поняття, як честь, гідність, порядність.
І головне – вони вкрали мій час. Твій теж, до речі..
Вони ще й зараз навколо нас. Недолугі, злі, зателепані. Вони намагаються вижити, а я хочу, щоб їх ніколи більше не було. Щоб навіть пам’ять про них зникла, Щоб хтось колись не написав знову – комуністи вкрали мій час..
***

Київ. Пару років тому. Веселий Трагічний Клоун – Ґарій Кара-Коцкі пише у себе в фійсбуку:
«А вы знаете, я вчера заметил, что существует некий параллельный мир и они, прикиньте, нас обсуждают…»
Хто такий Ґарій?
Хлопець з волоссям кольору льону прапорів лгбт-спільноти. Син та внук потомствєнних радянських комуністів. Робить вигляд, що бізнесмен.
До кого звертався?
Нібито до пострадянської «нео-ыліти». Насправді до «ніщєбродів», котрі мали б ним захоплюватися.
Що на вихлопі? Нічого. Видав бажане за дійсне.
Як казав один ображений з поки що, так званої рассєї –
Покидька суспільства миттєво видають його знання про дорогі годинники і понтові автомобілі…

Київ. Ж. К. Чірвоніц. Сумний Найкращий Менеджер Країни. Дуже поважний та обласканий Асоціацією Американських Таксистів, а особливо Великим Єврейським Конгресом.
Хто такий?
Ще один ылітний «бізнесмен та політик». А особливо автогонщик.
Чим відомий? Мені тим, що п’яний вмудрився виїхати на розподільчу огорожу на Брест-Литовському проспекті. І на ній зависнути. Разом з машиною. Зараз більше знаний за фразою – жах, я ж кажу – який жах… та п’яним співом через, так званий телевізор.
В 2008 заявив: «Никогда мы больше не будем платить менеджерам высокую зарплату. Хватит…» Правда після цього геніального рішення його «бізнес» конкретно підсів, але він звичайно ж знайшов вихід, про що і розповів через той же телевізор: «Я, как лучший менеджер страны, у себя на фирме проверяю всех. И поймал. Знаете, на чём? На закупках туалетной бумаги. Вот так, шоб вы знали…» Кажу ж – радянський ьілітний бізнесмен, йопта..
Чому він автогонщик, менеджер, а заодно сумний, найкращий та обласканий?
Не знаю. То він сам так про себе каже. Може шо знає..

Хто ці двоє? Типові представники пострадянської «нео-ыліти». Чому власне вони? Нічого особистого – просто вони найбільш театралізовані.

А що зараз власне в театрі? А його немає. Структуру управління захопила, так звана гей-спільнота, І робить вигляд, що театр є. А його нема.
Є окремі актори, режисери. Є окремі постановки. Все решта – суєта і лицемірство. Не лицедійство, а власне лицемірство.
Хочеш заперечити? Ок – назви одну виставу, що підкорила світові сцени. За тридцять років незалежності могли ж хоч на одну спромогтися? Що – не могли? Знаєш чому? Поки не відмінять радянські звання й регалії – не спроможуться.
Не варто оцінювати рибу за її здатність лазити по деревах?..
Не варто – згоден.
***

А світ продовжував сходити з розуму:
MBA-революція, гей-революція, BLM-революція, талібан-революція..
Я ні разу не расист, чи антисеміт. Я навіть не проти, щоб для гомосексуалістів придумали середній рід і навіть не проти, щоб це записували їм в паспорт. Наприклад: стать – чоловіча, жіноча, лгбт. Я проти надання переваг не за розумовими здібностями, а за сексуальними збоченнями, кольором шкіри, чи національною ознакою.
Чи White Live – то вже No Matters ..?

До чого це все? А ти не задумувався чому вже тридцять років твоя країна ­– відстала, феодальна і без діючого законодавства.
Від чого відстала? Від поїзда – це як мінімум..

Wish You Good Luck, Нєгодяї..))

CHAPTER TWO

ТЕАТР. ВПЕРШЕ..
2016. July.

Такий дубак надворі, що
бодай його шляк трафив…
Конфуцій. 555  до н.е.

Слова..

– Мишко, а твій тато комуняка.. і мій тато сказав, що скоро всіх комуністів будуть вішати…
Такими словами зустрів колись театр.
Цей текст з вистави «Зухвалець» був першим, який я почув, трохи відхиливши задні праві двері в глядацький зал. Актриса-травесті Олеся Гришко, говорила ці слова настільки органічно і переконливо, що я подумав: о, – та мені тут нудно не буде..
Нудно, дійсно, не було ні разу..))

Вперше..
Завжди щось в житті відбувається вперше. Вперше до цього театру я потрапив ще навчаючись у школі. Навіть назву вистави пам’ятаю – «Гавроші Брестської фортеці». Власне, саму виставу я майже не бачив. Ми з Довгим та двома нашими шкільними girlfriends знайшли собі затишне місце  /міні фойє, зліва на другому поверсі, якщо лицем до сцени/.
У нас були сигарети, деякі теми до обговорення – тобто все те, що спонукало школоту романтично усамітнитися..))
Але щось мене там, таки видно, торкнуло.. Я вже писав в одній з книг¹, що часто міняю, як локації, так і компанії. Компанії людей мається на увазі. Тобто – хто може всидіти на місці, той не я..))
На той час, я зависав «на площадці» у дворі кінотеатру «Піонер». Якось, дорогою туди і, проходячи повз театр, побачив відкриту вакансію. А чому, власне, ні?. – подумалось мені..
Тусовку “під Піонером” тоді тримав Рома. Авторитетний жулік та професійний шпілєвой², він любив про себе казати: три побега, восемь ходок, сам себя теперь боюсь..
Говорив Рома швидко, дуже багато – я випадав в осад, коли він розмовляв на, так званій тарабарській мові. Виглядало це так – не зупиняючись, з інтонаціями, з виразом обличчя і – нескінченний потік неіснуючих слів. “Слова” повторювалися не часто, композиційно оправдано і складалося враження, що людина дійсно говорить живою мовою. Рома казав: в житті не раз знадобилося прикинутись таджиком з гірського аулу, котрий не розуміє російської..
Що могло поєднати несумісне – хіппі з людиною, у котрої за плечима авторитет зароблений роками тюрми..? Нонконформізм і підсвідоме прагнення до Абсолютної Свободи.. Він не любив владу і я не любив владу.. Є такий вираз – “бути на одній хвилі” /частота 432 Hz/³.
Очі Вовка.. вони вловлюють погляд собі подібних. Комуністи таких як ми знищували.
Коли я заявив, що збираюсь в театрі попрацювати, пацани підняли хай: Ти собі гониш, театр – це одні пєдєрасти… На що Рома сказав: Малий, не парся – це модно тільки серед артистів, а ти художник. В тебе пальці кишенькового, або піаніста, але в душі ти художник – це видно..

¹ “Хіпстер..”

² Професійний картяр.

³ “Стрій Верді..”

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1