2022. June, 07

Stop руzкій нацизм!

Wake to see Your true emancipation is a fantasy
Policies have risen up and overcome the brave
Greatness dies unsung and lost, invisible to History
Embedded spies brainwashing our children to be mean
You don’t have long I am on to you
The time, it has come to destroy your supremacy..

На днях знайома «убєжєнка» повернулась з Берліну.
– Привіт, мала.. А шо такоє?
– Гроші закінчилися.
– Так там же – all inclusive..
– Так. По графіку. Я не попрошайка і плачу за себе сама, а добре там де ми є.
– Тобто – не попрошайка?
– Тобто – я п’ю каву коли хочу, а не коли мені пропонують.
– Респект. Люблю людей, котрі себе поважають.
– Там взагалі нормально і більшість людей адекватні, але є нюанси.
– Наприклад?
– Наприклад, нам назначили якусь притрушену..
– Що означає назначили?
– Ну – ніби, як волонтера.
– І що?
– Цікаво вона нам представилась – «Лидия Аликсеевна Аристович, русская еврейка из Казахстана, в Германии живу 30 лет…»
– О, як закрутила. Треба було спитати – а може бути, наприклад – еврейская казахстанка из росии (30 лет в Калмьікии)? Чи – казахстанская росиянка из Израиля (30 лет в Адьігее)?..
– Нехай її питають ті, що їй паспорт видавали..

Цікава тема – пра?
Чи дійсно та «притрушена» єврейка? Ні – вона не володіє ні ідиш, ні іврит. Можливо вона казашка? Скажи їй так – і вона спробує видерти тобі очі. Можливо вона росіянка? Теж ні – я взагалі не впевнений, чи такі існують.
Ой та ладно – не парся. Це – комуністка. Їх ще іноді називають «совками». Зараз ними дуже «улюблений», а до того ними ж заборонений пісатєль Булгаков, назвав їх колись «швондєрамі». Ось давайте на її прикладі й розкажу, що це, раз вже саме вона під руку трапилась. Отже:
Лідія Аліксєєвна Арістовіч, вона ж Швондєр. Розумом не вийшла – примітивна, як інфузорія туфелька. Через це бере на голос. Якщо вдається – іноді бере грішми. Володіє суржиковою російською, трохи калічно, але відносно легко розмовляє побутовою німецькою. Де тільки може, пробує присунути – нє смєйтє трогать нашого Пушкіна… Самотніми вечорами фантазує про МЖМ з путіним і мєдвєдєвим. Глушить свої фантазії дешевим шнапсом…
Колись німці перестануть її утримувати, і вона піде на смітник. Звідки свого часу її предки й прийшли. Там вона й прєдставітся.
Їх, таких калічних, в Німеччині декілька мільйонів. Це деменційні батальйони путінґа, його спецпідрозділ – «ой нєвсьотакоднозначно 1006 Reinhardt GT».
Я вже це писав, але повторю ще раз для тих, хто колись в темряві не побачив бетонний стовп прямо по курсу – тобто фанатам секти велікой російской культури:
Культура, як і релігія формують менталітет народу. «Вєлікая російская культура» сформувала те, що ви бачили в Бучі і не тільки. Ну і лідію аліксєєвну арістовіч-швондєр – «русскую «еврейку» из Казахстана, в Германии живьот
30 лет…» Крапка. Forever and ever.

ДЕСЬ В УКРАЇНІ..

– А шо з тим пушкіном не так?
– Та все не так.
– ?
– Ось уяви – коли він жив, то ще не було інтернету, будинки освітлювали «лучінамі», а сучасних розваг ніяких. Локальний народ в пітєрсбурзі тішила поезія. Тобто поезія була в тренді, а значить поетів було багато. Був серед них і пушкін.
– І що?
– І був одним з багатьох – не найкращим і не найгіршим. Наприклад зараз в недоросії є багато таких, що поезії пишуть значно сильніші за його, але інший час і інші потреби. На них ніхто не звертає уваги.
– Тобто тоді вірші пушкіна читали мало?
– Так. А зараз взагалі не читають. Але так сталося, що саме його комуністи назначили класиком. Це все.
– Тому невенгри знають творчість пушкіна, а творчість, наприклад, Хвильового вони знати не хочуть..?
– Творчість Хвильового ти теж не знаєш.
– Ну…
– Процитуєш мені зараз щось з його поезій?
– Ну, принаймні, хочу. Тобто…
– Тобто нікого вони не знають – ні того, ні другого, ні третього. Ніякого. І – знати не хочуть. Він для них і не поет, в принципі. Ним мітять територію так, як пес на вулиці дерева, стовпи і все на що йому фантазії хватає. Тобто пушкін – це мітка «руzкого міра». Не більше і не менше.
– А як вони самі розуміють цей «руzкій мір»?
– Тут теж цікава шняга. Цікава вже тим, що так званих росіян в недоросії може є відсотків десять, а може вже й нема. В більшості своїй населення недоімперії – це лідії аліксєвни. Так – вони всі пробують розмовляти «язьіком пушкіна». Комусь навіть вдається. Тобто – пушкін мітка, а лідія аліксєєвна апологет. І пушкіна, і птушкіна, і навіть – трохи плінтусєвіча. Ось вони і є «руzкій мір».
– Тобто в росії майже немає росіян?
– Уяви котел в який накидали шо попало і воно там вариться. Насправді я не проти змішування націй, але – якщо в них ціль Свобода.
– А в цих яка ціль?
– Напитися дешевої шмурди і щось таке п’яне варнякати. Розказувати всім – як правильно жити.
– І пушкін оте вариво об’єднав – заєбісьцє, як заканало пацану.
– Так. В нього в пеклі з лєніном певно щоденні дуелі.
– Ну так – ну, а бо чого він в натурє, бля?
– Так. Встає зранку мрачний і нєопохмєльонний і йде до ліжка лєніна. Підходить і каже – вставай, падлюко, будем си нині кочергою пиздили.
– А той йому?
– А будєм, батєнька. Ой как будєм. Настоящім образом будєм. Щас – только порткі одєну…
– Тобто це такий, об’єднаний «язьіком пушкіна», різношерстий кагал…
– Кодла  тих, шо дивляться де сьогодні вкрасти і тих, хто не проти це зробити. Але їм ніяк не вдається.
– А пушкін – це те, що тримає їх разом і якось, як їм здається, оправдовує цей мікс…
– З гівна і палок. Сорі – с гавна и валежника.
– Тобто – це, як фєня…
– Тобто не дотягує – скоріше, як фєнька.
– Фраєр Сєнька гаваріт на фєнькє…
– Фраєр сєнька мріє де б вкрасти каністру спирту, якось вигідно продати, а гроші пропити. Але не по Хуану сомбреро – тому ненавидить цілий світ.
– А шо плінтусєвіч?
– Каже, що дружіть нужно только с успешнимі.
– І звичайно – пьінька з його точки зору надзвичайно успєшний?
– А лідії аліксєєвні вартувало б з ним дружити. І вона б ні разу не проти, але, як кажуть недороси – рьілом нє вьішла. Тому дружить з сєнькою фраєром.
– Звідки вони взагалі взялися на нашу голову?
– Це триває вже досить довго. Захопивши якийсь народ, недоімперія тут же присувала їм умовного пушкіна: – всє ваші паети гафтно, на тібє пушкіна і матрьошку… І васчє – будішь гаваріть па руzкі, то будєш інжінєром, а нє – то будіш дворніком, ну ілі татаріном… Тобто вибір залишали небагатий – або – пушкін і матрьошка, або – рагуль і чурка йобаньій…
– Бляяяяя..
– Так. Саме так було у Львові після другої світової, так було в Києві після першої, так було в Башкирії, в Бурятії…
– Ну тих не шкода.
– До речі – про «бойових бурятів». Зараз вони ще трохи в тренді, то розкажу на їхньому прикладі. Тим більше, що вони скоро зникнуть, як народ.
В «бурятській» землі є нафта. Її можна продавати, а натомість купувати костюми від Бріоні і кокс. Теоретично нафта нібито належить бурятам. Якби належала практично, то вони б ходили всі в ролексах, золотих цепурах і не слухали моргенштерна. Хоча – що значить вони б ходили? Там , навіть, домашні пси мали б по кабріолету і золотій цепурі. Але – нє для тєбя, бурят, цвєточєк алєнькай. Для тебе в невенгрів був язьік пушкина, метадон і настойка боярьішника. Тішся. Слухай моргенштерна.
– Урочистий набір бурята…
– А в них без варіантів – роботи для бурятів в Бурятії немає. Є метадон і участковий міліціанєр. Метадон можна. Якщо мовчки – участковий буде робити вигляд, що не бачить. Піднімеш голову – в тюрму аж бігом. Метадон коштує грошей, а роботи нема? Так – йди в армію…
– Самі собі винуваті.
– Maybe. Але саме через це – «вторая армія в мірє» виявилась збродом алкоголіків, наркоманів і, як наслідок – олігофренів.
– Чому буряти не пошлють нах ту москву?
– Сцикотно їм.
– Ти сказав, що вони скоро зникнуть…
– Особи чоловічої статі, які в стані розмножуватись, поляжуть в землю донбасу, а їхні жінки полягають під китайців.
– Але ж вони кажуть, що вони славянє..
– Там є десь мільйонів тридцять етнічних малоросів. Оце і є – і славянє, і основа руzкого міра.
– Українці???
– Ті, що туди поїхали – вони хотіли бути недоросами. Вони ними й стали. Їх побут там, до речі, трохи кращий, відносно  решти педеративних «республік». Бо для тих в москви є лише метадон і бормотуха.
– І «вторая в мірє» армія…
– Так. І наратив від кремля – захватітє Маріуполь, то квартіри вам там дадім. А хахлов із Маріуполя сюда в Бурятію пєрєсєлім…Так було тоді в Києві, так було тоді у Львові, так вони хочуть зараз в Маріуполі. Ось цей геноцидний мікс з гівна і крові – це і є «руzкій мір». Там немає ніяких росіян. Там немає ніякого міра. Там є «історік» путін, і ціла купа або комуністів, або потовчених ними.
– А що б ти їм сказав?
– А це сформулювали вже давно, тому нічого нового – сіль вам в очі, камінь на груди..
– Це щось з..
– Про це щось буде в наступній книжці..
– А яке твоє бажання станом на зараз?
– Щоб наші викинули тих лаптєногих маніяків за парєбрік, а Україна вступила в НАТО. Цього мені достатньо.
– А уряд? Він теж цього хоче?
– Без того, щоб вступити в НАТО.
– ?
– Бо не буде чим комунальні за хату в Австрії платити.
– А москва?
– А москву ще чекає багато дивних сюрпризів..

– А чому наші за його пам’ятники чіпляються?
– То не наші, то лідії аліксєєвни. Так – саме чіпляються. Кістлявими пальцями.

Ти все ще в роздумах – залишити вулицю імені пушкіна, чи ні…?
***

А сьогодні ще одна подружайка написала з Берліну. Там в неї тато живе. Тут в неї все було рівно – квартира в Києві, будинок в Ворзелі і молодша сестра. Молодша сестра тричі замужем і всі три рази успішно – кожен наступний муж був на пару мільйонів американських грошей багатший за попереднього. Ще була суперська собака Кася – прийняла мене з першого погляду, кидалася на кожного, хто підходив до мене, а коли я йшов, то весь час поривалася йти зі мною і пох на всіх.
Тобто типова єврейська щаслива сім’я, котра живе з корупції. Дівчинка постила на фб  всяку хрєнь про ковід (не – Stop Fake Pandemic, а якраз навпаки), рецепти (крабових салатів) і режисера Бабиного Яру (з московського патріархату). Тобто нічого особливого – все, як у всіх.
Коли почалася війна, за неї я переживав найменше – був впевнений, що виїхала в Німеччину ще 23 лютого… І ось пішли смс на месенджер:
– Привет, как жизнь молодая?
– Норм. Шо тьі?
– В Германии. Уже все норм. Еле вьірвались. Бомжую по Европе.
– У папьі?
– Да
– Сестра с тобой?
– Сестра в Лондоне
– В Ворзеле все уцелело?
– На сегодняшний день – да.
– Ну значит все норм. У меня товарищ полями без фар ночью ехал..
– Товарищу повезло. У Мартиной одноклассницы младшую сестру убили.
– У тебя уже все ок.
– Война еще не закончилась.
– Для тебя уже.
– В общем побыла без всего… света, воды, еды 10 дней. Это был пиздец. Собака начала кушать дешевый рис с макаронами. Ребёнок – гречку…
– …
– Я честно, не верила, что такое может быть. Вроде, братские народы. Ты думаешь, что все будет хорошо?
– Братские? Какие именно? Кто кому там брат? И я думал, что путин умнее. Оказалось псих. Я думаю – что росии не будет больше. Ее уничтожат вне зависимости от того, что будет здесь.
– Уверен?
– Да.
– Очень хочу домой. Все говорят, чтобы не спешила. В том числе и ВСУшники
– Понятно шо не спеши. Раненая крьіса опасна, а тьі с ребенком. Но войну они уже не просто проиграли. Они сами понимают, что проиграли. Ето последнее наступление и ето для них уже жест отчаяния.
– Я не настолько оптимистична.
– Бьівает
– В общем, не нравится мне Европа. Хочу домой. В Европе все морально устарело.
– Вспомнил “Шкипер”. Закат. Безмятежность.. А ведь реально Ворзель – ето рай.
– Уже нет.
– Да ладно.
– Пусть все уже веб… т с нашей земли… хочу домой, и чтобы все было как раньше

Якось так. Смішна дівчинка Крістінка. Колись в мене був з нею прикольний діалог:
– Коля, тебе евреи не давали коммунизм строить???!!!
– Да нет. Скорее – я им не давал…))

Думаю вона вже не повернеться. Комунізм пройшовся по її Ворзелю бойовими бурятами…

***

Всі зараз пишуть про війну. Тобто про наслідки. Ніхто не хоче писати про причини. Причина виникла під час другого Майдану. Комуністична ьіліта побачила, що ось вона – їх дорога на смітник. І навіть шляхбаума якого і того нема – йди не хочу. Панятно шо вони не хотіли. Європа і НАТО – це яке-не-яке, а Верховенство Права. А в комуністів єдине Верховенство – бурятам метадон, нам ніштякі. Метадон за гроші, зрозуміло. Пішли найпростішим шляхом – країну з конфліктом в НАТО не беруть, то влаштуємо конфлікт. Конфлікт тягнеться з 14го року, якшошо.
Заваривши всю цю кашу, совкова ьіліта розтіклася Європою. І звідти сподівається, що все буде, як колись. Засилають посполитим «умньіе мьісли».
Засилають мовою пушкіна звісно:
«На войне политики дают боеприпасы, богатые дают еду, а бедные — своих детей… Когда война заканчивается, политики забирают оставшиеся боеприпасы и пожимают друг другу руки, богатые поднимают цены на продукты, а бедные ищут могилы своих детей».
Тобто ти зрозумів де твоє місце на Землі? З їхньої точки зору.

Ті «елітні», що залишились тут – прикрилися «законом». В них бронь. Але навіть тут корупція. Знаєш хто має право перетинати кордон? Згідно «закону» – «ліца заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади». Тобто оті всі пацанчики на паркетниках. Але не все так просто. Все значно простіше – при собі їм треба мати звернення від керівника до погранслужби… Тобто – корупція forever..
– Андрійванович, хочу до Польщі. Підпишіт звернення…
– В Галини Іванівни був?
– А певне шо так.
– Заніс?
– А певне шо так.
– Давай, підпишу…

На днях попалося мені звернення «народного депутата». Що пише? Та те, що вони вже 30 років пишуть – «нам демократам тре об’єднатися і створити нову партію – Партію Перемоги…»
Тобто – знову всі ті самі, вчергове – раз вже й не порахуєш який, хочуть перейменуванням задурити посполитому голову. Як по мені – то може бути будь яка партія. Навіть без назви. Лиш би без вас, товарішчі «дємократи». А вам дружня порада – назвіться Партія Деменціалів і йдіть нахуй вслід за «крєйсєром» москва». Ви вже 30 років доказуєте, що якщо є що вкрасти, то – ні жар, ні холод не спинять вас..

Я дуже б хотів, щоб в мене був такий президент, як Рейган. Або, як Байден. Мене ні разу не пре – ні шоколадний барига, ні клоун. До речі вчора читав блог одного «з Могилянки». Замовну статєйку про кравчука… Панятно, шо кравчук в нього – красавчік і маладєц. Але народ бідному кравчуку попався тупий і нерозумний. То він взяв і пішов тому народу назустріч. Блогер має на увазі – продати флот китаю, а гроші зкомуніздити? Це так назустріч нерозумному народу ходять? Не полінюсь нагадати те, що писав вже разів з десять. Не буває нерозумного народу. Бувають керівники – злодії. Між народом гітлера і народом Аденауера всього десять років. А ніби два різних народи нє?
Панятно, що «могилянщика» в коментах забакланили, але замовникам того тексту він сказав: коменти потім повидаляєм, а моя стаття лишиться в історії. Так шо гроші віддавати нема чого…

Років з десять тому я написав блог про єдиний вихід України з політично-корупційного кола. Цей текст актуальний по нині, бо це єдиний варіант, що веде до результату. Коротко:
На два роки запросити Президентом когось з колишніх Президентів, наприклад зі Скандинавії. Який йому резон? Як мінімум зможе написати книгу – “Як я був Президентом двох держав”. Разом з ним весь суддівський корпус. Я би брав з Англії. Їх завдання – привести до ладу калічне законодавство, розписати структуру держапарату, і набрати в неї випускників вузів, котрі можуть підтвердити свої знання незалежним тестуванням. Що робити з Партією Деменціалів? Розпустити – forever and ever.
Хто б мав запросити? Маю надію, що ця війна висуне своїх лідерів. Що буде, якщо цього не зробити? Тоді ця війна буде до останнього жителя країни.

Нарешті побачив хатинку андрійвановича. Нічо така. Місце гарне – ні одного зрубаного дерева навколо, ніяких багатоповерхівок і ущільненої забудови. Видно шо брав архітектора, а не застройщік з сумгаїта йому фасади на коліні креслив. Тобто для себе він не ідійот. Хоча… Воно так виглядає, що єдиний вихід для нього зараз – це написати звернення – я знищив ваше місто, щоб створити собі особистий рай. Виходячи з цього – віддаю цей будинок під сиротинець, а сам переїду на останній поверх найвищої новобудови, на яку давав дозвіл… Але він так не зробить. Тобто таки ідійот.

Коли чуєш – не на часі закривати російську «церкву» в Україні, знай – перед тобою ьілітний комуніст.
Що буде з недофедерацією?
Був такий анекдот при совку: в китайськім готелі покоївка до радянського командированого:
– Товарісц інзінєр, будєтє – цай, ілі – нуєвонахуй?
Але так було при брежнєві. Тепер, якийсь час, буде навпаки – сідорова марьяна буде так звертатися до китайського інзінєра…

Чому уряд Ізраїлю не хоче визнати геноцид України росією власне геноцидом? Чому з їх точки зору – в Бучі нєвсьотакоднозначно? Не знаю – можливо вважають, що ті замордовані в Бучі були не достатньо успішні…
Сумно? Бля – не тільки сумно.
***

Ще одна знайома зранку написала. З польського кордону. Пише: побачила напис Україна – як почала ревіти від радості…
З поверненням додому тебе, Сестро..

Слава Україні!

………………………………………

(Сh 12 з нового блог-роману – 2022.. або Пазорная звізда)

……………………………………….

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1