Evening News
latexflora..
всі носяться зі ”здоровим харчуванням”. а я сиджу, колупаю ту пластикову броколі і тепличні помідори, якими череп можна проламати, якщо в голову кинути, і думаю – навіть, якщо припустити, що там нема зайвих хімічних сполук, яких там бути не повинно, то чи там є в достатній кількості ті сполуки та вітаміни, які там бути б мали від матінки природи. пам’ятаю, як був хайп довкола ГМО, а коли я казала, що то не становить такої загрози, як гормони, якими зловживають у скотарстві, то мені лице готові були обгризти ”борці” із ГМО, мовляв яка я темна і неосвічена.
а ще в мене була знайома, яка дуже стидалась свого походження, тому корчила з себе львівську пані, а мені все не пропускала можливості, щоб закинути, що я плебс, бо люблю домашні молочні продукти, а це – фу, як негігієнічно, бо вона тільки з молокозаводів такі речі їсть. а коли я питала, звідки вона родом, то все казала, шо з Дрогобича. а потім мені її співмешканка, яка бачила її паспорт, розповіла, скільки ше кілометрів від її села до Дрогобича. і от мені то тепер так смішно, як людина в голові своїй робить підміну понять, намагаючись стати ”аристократом”.
так, я люблю овочі з городу. інколи немиті полуниці з грядки, ягоди їсти на дереві, яблука витирати об джинси, і домашню сметану, і коли мені розказують, що вона занадто жирна, я завжди посміхаюсь, бо я б там ще щось сказала, але кусаю себе за язик і хіхікаю. і хай там що мені не розказують, і яку плебейку з мене не роблять за це, але так, я вважаю, що тільки це і є ”органічні” продукти харчування, а не синтетичний пластик із вітрин супермаркетів. тому мій кулінарний рай закінчиться, коли зникне так явище, як ”базар” із бубуськами, які то все привозять.
чи воно супер гігієнічне? зівісно ні. а що – людство всю дорогу в стерильній чистоті існувало? чи могли там також щось зайве сипнути і удобрити? звісно могли, але то лиш ймовірність. а от в промислових масштабах вирощування городини і скотарстві – там 100% щось сипнули.
я не за те взагалі – кожен їсть, зщо йому до душі, і вистьобується як вміє. інколи їжа стає предметом вистьобування, що от я, мовляв, їм тільки таке все ”еко” чи веганське, і всім раджу, а всі хто їсть не так – некультурний плебс. от з мене завжди робили такий плебс, бо я не прихильниця екосупермаркетової синтетики, а як простолюдинка ходжу в гастробутік, яким є базар.
бо на базарі смачніше, бо з городу завжди смачніше 🙂
*********
Борислав сміється, а Дрогобич шось не дуже
я постійно стібусь із галичан і православних греко-католиків. і ніби всьо ок, ну трапляються час-від-часу ображені, на яких воду возити можна, але то таке. без того ніяк.
а в людей є така особливість – дуже люблять сміятись з когось, але божеупаси, коли хтось і з них постібеться, гіршого нема ворога, як той, хто пожартував, і не важливо – справедливо пожартував чи ні. і я тут недавно необачно постібалась з одної дівчинки в тексті, яка так встидалась назвати назву рідного села, що казала, що вона з Дрогобича. ну мій стьоб стосувався того, що то нормально бути звідти, звідки ти є, бо ми не обираємо – де і коли народитись, але це комічно, коли людина того так соромиться, що бреше і каже, щось на кшталт, що зі Львова, а на вихідні дудоми їде. чому з цього стібатись – та не знаю, але я не знаю чому з цього і не стібатись. і стібалась я ж саме з оцього, а не з того, звідки є та людина. але люди завжди як можуть, – тим і читають, так і розуміють, ну образивсь на мене один чарівний дрогобичанин, бо була б я написала Здолбунів, замість Дрогобича, то напевно всьо ок би було, але то ж я Дрогобич сміла згадати. а Дрогобич не можна, бо то ж святе. ну я і натякаю, що я там не про то і не так писала, а мені і далі, що от раз він смів не погодитись із моєю точкою зору, то я зразу обізвала всіх дрогобичан хворобливими, бо підколола, що мої знайомі з Дрогобича дуже носяться із родоводом і хворобливо сприймають будь-які посягання на їхній аристократизм.
народ, та мені байдуже – Дрогобич, Борислав, Здолбунів чи Львів – суть одна і та сама: в Дрогобичі рівно так само днем з вогнем не відшукаєш аристократів, як в тому самому Львові, бо всі ці Львівські сноби з претензіями на елітарність родом з того самого Дрогобича, і пора вже збиватись з того рагульського снобізму і хворого почуття меншовартості. бо в світових масштабах – всі ці шо львови, шо дрогобичі – дика провінція одного рівня дикості. а комплексувати на ту тему, що ти з провінції – то те саме, що носа дерти, що ти народився в сім’ї Рокфеллерів. не твоя провина, якщо ти внук каторжника, і не твоя заслуга, якщо внук національного героя.
звідки отака болісна реакція на жарти? і після цього мені люди закидають, що в них нема комплексу меншовартості та провінційності? скажу так – вам смішно, коли я з себе сміюсь? то не дуйтесь, коли я і з вас позволяю трохи. але саме цікаве і не це, а те, що я інколи позволяю собі просто абстрактно висміяти певні риси, а в тих, в кого то болюче місце, одразу починається запуск на орбіту 🙂
а взагалі – краще б за аристократизм духу дбали, а не з походженням і родоводом носились, особливо коли там і носитись нема з чим, бо в інших все так само.
*так, я така, я тепер буду висміювати подібні епічні зашквари зі своїх коментів.
