Театр, або Той, Тойвово..

CHAPTER TWENTY-FOUR

The Theatre of the Absurd..
МЕНШОВАРТІ
2016. Edited 2022

If your goals set you apart from the crowd,
stay alone..

Театр, то не тільки про талановиті люди. Їх там, як і навколо тебе – приблизно чверть. Хто решта? Решта меншоварті. Так вже склалося. І ментально меншоварті, і взагалі. Чи це з ними так від народження? Ні. Скоріше, мабуть, від виховання. Ну, чи через його відсутність. Якщо ти не виховаєш своїх дітей, то це зробить за тебе умовний телевізор. Та й взагалі – спеціалісти кажуть,  що ми на порозі того, що діти перестануть розмовляти. Зараз – вони вже майже цього не роблять. А ми на порозі того, що перестануть зовсім. Ось такий поріг можливостей..
Тобто – це вже, майже, а може і вже пандемія. Дитині п’ять, а вона не розмовляє. Є такі, що вміють, але не хочуть. Ну, бо – а нашо?.. А потім вони виростуть…
Уявив – зустрічаються двоє і замість – «привіт, як справи?» втикають, кожен в свій, монітор і починають переписуватися через месенджер… А ти борися з курінням, звичайно.
Чи вони такі від телевізора? Ні, вони такі від смартфона. Від телевізора такі їхні батьки. Ті, котрі присунули їм смартфон для «на от’єбіс».
Чому ніхто проти цього не протестує? Нема часу – треба на «тік-ток» щось подивитися, а то й запостити, ну і піти з курінням поборотися.
Моя думка? Думаю, що це щастя присунула комуністична секта хабад. Чому так думаю? Бо це на них схоже і ще тому, що своїм дітям вони це «геймерство» забороняють категорично.
Недостатньо аргументів? Подивись прізвище власників компаній, котрі все це присувають.
Все рівно не достатньо? Йди боротися з курінням. Стій!!! Забув – перш, ніж йти боротися, піди зроби собі бустерну «вакцинацію». Вже сьогодні дві вколов? Красавчік – можеш йти боротися…

Взагалі то ця глава буде більше про мистецтво і зокрема театр. А то зверху, то була преамбула. Хоча, так – меншовартість не обмежена мистецтвом. Тобто давай спершу про меншовартість.
Був собі колись композитор, прізвище мав Моцарт. Створював різні прикольні композиції зі звуків. Був ще один – наперед зазначу, що створювати такі ж композиції він не вмів. Прізвище мав сальєрі і був інтриган в підарастичному значенні слова.
А ще був режисер. Звали його Мілош Форман і він про тих двох зняв геніальне кіно. Потрібен антагоніст? Його прізвище, не впевнений, що справжнє – бортко. Навіть не знаю як назвати його «професію»… Нехай поки що буде – професійний долбойоб. Цей був вихований есисерним телевізором…
Хочеш сказати – та як??? Та він же ж зняв «собаче серце»…
Та, ні – він його «злизав». «Злизав» з італійського “Cuore di cane” (режисер  Alberto Lattuada). Ти не знав? О – колись, то так схвилювало весь фійсбучний сегмент рф-педерації, а ти не знав. Всє, что обсчаютса на общєєврєйском язьікє імєні достоєвского – мало не плакали: Как??!!! Такой талант нє можєт бить плагіатором…
Ну, так – не може. Вже є.

А Мілош Форман сам зняв геніальне кіно. Глянь сцену, де сальєрі здалося, що йому вдалося, накінець, створити справжню музику. Але вдалося дійсно на кінець. Він прибігає з нею до Моцарта, той слухає і каже:
– Прикольно. Дивись – а, якщо ось тут і тут, ось так змістити акценти...
Починає награвати і з-під клавіш – “Турецький марш”..

Чому воно так? Бо творити можуть тільки вільні. Тобто незакорковані. Тобто unplugged. А пристосуванці – ні. Знову – так склалося.

Колись «іудєйствующій калмик» – нєкто «лєнін» назвав кіно – «важнєйшім із іскуств». Назвав кіно, бо не знав, що потім придумають телевізор.
Так – це той, що вже понад сто років лежить незакопаний посеред столиці московського каганату. Яке його справжнє прізвище? По матєрі бланк, по батюшкє ульянов. Чи справжнє дійсно? Не факт – бо на арабське не схоже, а автентичні прізвища в іудєєв арабські. Ну і серед калмиків навряд чи було слово «ульян». Але пес би з ними. Був той «лєнін»  некрофіло-маніяк і кіно його цікавило, як інструмент пропаганди – не більше. Ну бо – а нафіга меншовартому прекрасне? Меншовартому потрібні інструменти, які зможуть повести думки лоха в правильному напрямку. Їх, тобто інструментів,той «напівкалмик» понапридумував немало – настійка глоду, кривий револьвєр, «спєцмагазін», красная конніца, заградотряди, «митці» в трусах з начосом…
Так – та есисер, то було наймерзенніше державне утворення з усіх, що існували на планеті. Некрофільне керівництво займалося тільки тим, що геноцидили всіх, кого могли. Так – включно з калмиками.
«Митці» тому «лєніну» і решті хабадних рєволюціанєров попадались різні. Інколи талановиті – як маяковскій, іноді кончені – як дєм’ян бєдний, але всі – безхребетні і безпринципні. Як бортко…
«Митці» витворяли. Витворяли – пох шо. Для них головне було – пристосуватися і примазатися. Це їм так-сяк, але вдалося – є замовлення на булгакова – робим «собачьє сєрдце», сказали зробити про пітєрску братву – робим «бандітскій пєтєрсбуг», треба вкрасти в українців трохи історії – робим «Тараса Бульбу»… «Митець» виходив з міркування – сам, то я, звісно, що не вмію – але ж вкраду в когось… Вкрали. Але криво.
Коли не маєш чим зайнятися, то перепощуєш «умниє мислі» від ступки? Спитай в себе – чи можуть бути якісь, варті уваги, «мислі» в голові чувака, якому хватило розуму знятися в «кіно» у бортка, де – рузская таруса бульба усса рузса… В тому «кіно» – «козаки» тільки гімн ссср не співають…
Ой, та хотів той ступка трохи дєніх заработать – хочеш присунути ти? Ой. А, може, він вирішив – що януковічь, то вже навічно? Ну так, а бортко, мабуть, не припускав, що комусь попадеться те італійське кіно 1976 року?..
Між іншим, ці двоє – і один, і другий – перекрили собою дорогу комусь справді геніальному. Що ти там кажеш – чому немає шедеврів в українському кінематографі?..
Той, що «наш» – колись дійсно щось міг, то дорогу іншим вже перекривав своїми дітьми і внуками. Ну, бо – династія, йопта…

Моя думка про це? Така ж, як у всіх ментально здорових – прислуга. Банальна прислуга…

Таланту, з одного боку, легше – його знайдуть, покличуть і самі все дадуть. Приклад? Та он ступка і є приклад. Але, як бачиш – навіть таланту дуже просто скотитися до меншовартого. А там вже залишається лише себе постійно продавати. Треба лягати під владу і лягати з виразом шаленого захоплення на обличчі. Бо інші ляжуть – сірих багато…
Я от подумав.. А, як жилось і живеться, всім тим фрікам, які лягли під владу… Маю на увазі не побут, можливо там всьо ок. Але ввечері… перед сном… Думки ж якісь там повинні були бути – нє?.. Чи в голові тільки – що б ще придумати і, як ще відпихувати від корита собі подібних….
Навіщо вони жили, чи живуть?..

Був на московщині «царь». Хворий на всю голову. В Європі його прозвали – «iоан the terrible», а недоношені з рф-педерації досі називають «иван грозньій». Його чомусь вважають першим, хто особисту відданість цінував більше за можливий результат. Насправді це брехня. Думаю – там і до нього так було. В нього було інше – в особисту відданість він не вірив, тому – час від часу, чергового «жоржа мілославського» вішали на воротах… Ну – шоб боялісь сукі… Де тут інше?  Він від цього отримував насолоду. Тобто – був перший з відомих Історії «лєнінів». Так – це той що створив «опрічніков». Вже забув хто це? То такі долбойоби – їздили по московщінє на чорних конях. До коня була прив’язана відрізана голова пса і мітла. Їздили і кричали – ґойда!!! Коли я, там вище, написав – хворий на всю голову, то це означало, власне, хворий на всю голову.
Тобто – селекція, що тягнулася в часі ще з того часу спрацювала. І на вихлопі отримали те, що отримали. «Режисери» – «рижисерують», «артісти» – «грають». Оглядаються, чи ніхто не сміється, оглядаються – чи на боровіцкіх воротах ще не видно шнурка і режисерують далі…
Чомусь згадав розповідь про чекіста, в якого син почав сильніше заїкатися. Чекіст оперативно проводить розслідування і виявляється що малому: «бабушка рассказала, что дєдушка лєнін умєр, но всєгда жівой… і очєнь любіт малєнькіх дєтєй…». Ну – не виходить у меншовартих з творчістю…
Хоча, звичайно,  попит на нездарних в них був і є. Статус коммі потребує нижчого за статусом. Амбіції потребують амуніції. Ылітний потребує персонального клоуна.
Читав, що той цар «іоан» тримав в клітці польського карлика. Не годував його, а під час обіду випускав на підлогу разом з собаками. Потім кидав їм з-за столу шматок м’яса і поки вони дерлися за подачку, кричав: «Яську, а кусь тего пса…»

Нє тєшься иванушка – крім того, що той цар був дурний, він теж був меншовартий. Надіслав пропозицію англійській королеві. Хотів си женити… Коли та почала сміятися, то обідився і довго плакав. Потім відрубав голови двом опрічнікам, повісив на боровіцких воротах  коло пса і присів на «настойку с двух мухоморов»…

Джинсові «журналісти», а Ви в курсі, що Ви прямі нащадки бідолашного Яська?.. Як вам ото живеться – меншовартим?..

Боровіцкіє ворота – що таке? То ворота в кремлю, через які здійснюється все господарське постачання та вивіз сміття. На них, час від часу, вішали ьілітних підлабузників. Іноді з псами, іноді без…

– Як ваш зять?
– На жаль, він не вміє грати в карти..
– Але ж це величезний плюс!..
– Це величезний мінус – він не вміє, але грає ...

Що то таке – шлєпер? Не знаю – то в януковіча питай. Він казав, шо він шлєпер, то йому, мабуть, видніше. Ну, може – то від слова «шлєпа»? Ну – може. Чув, що деякі угорці з оточення орбана так кажуть на слово «шляпа». А взагалі – ми ж тут ніби про театр – нє?..
Одного разу до нас в театр звідкись, здається з чєлябінска, але точно не з лєнінграда, приблудився  «актор». Такий весь модний – приїхав на периферію. Внєшнє красівий – дєффкі попідтікали. Потім пойнятно, шо виявився пєдіком, ну бо серед артістов то дуже модно. Але ми тут не про всякі модні серед артістов тренди, ми тут про меншовартість.
Артіст відразу ж попросився ввестися на одну з ролей. Персонажу по ролі необхідно було грати на гітарі і співати. Він це знав.
Директор назначив ввідну репетицію відразу на сцені – ну, бо бере звізду в театр. На тій репетиції-вводі він заграв і заспівав… Сміялися всі. Було зрозуміло, що чувак десь бачив, як грають на гітарі, було видно, що вона в нього в руках вперше. Апофеозом того шоу був його вираз обличчя. Не вимовляючи незнайомі йому слова – чувак робив вигляд, що все нормально… Він «співав» і «грав»… Лупив пальцями по струнах і на пафосі голосно «співав» – «де гніле баділля це росте…»
Всі, котрі прийшли подивитися на «звізду», захлиналися в залі істеричним реготом. Його це не зупинило і він доспівав до кінця.
Ні, я не сміявся. Мені не було смішно – не люблю клоунів. Клоуни, вони для того, щоб кусати тего пса…
«Артіста» в театр не взяли. Зате взяли в «управління культури». Менеджером… Певно потім допомагав іріні подуляк «реформу» писати.
Де тут меншовартість? Через багато років зустрів знайому актрису. Вона грала на гітарі посеред парку. Згадали з нею той випадок. Вона каже:
– А вдруг, єво тогда нєправільно понялі?.. Он жє отріцатєльного гєроя іграл – а вдруг ето у нєво била такая задумка? Так ти нє подумал?..
– Та, ні – «герой» там був якраз «положітєльний», без «а вдруг», і ти це знаєш, бо була зайнята в тій виставі…

Меншоварті готові собі пояснити все. Абсолютно все. Влада краде – бо то так треба… Бреше, ну  – бо, то так треба… А коли закінчуються «аргументи» то відразу сідають на улюблєного коніка – «тишо антісєміт?…»
Бачу, як секта хабад пхає в мережу новий-старий наратив – нужно всєх садіть в тюрьму за разжиганіє мєжнаціональной ворожнєчі…
Цікава фігня, до речі. Дивись, як все просто – закони однакові для всіх в державі і міжнаціональна ворожнеча за тиждень зникає. Якщо ж до сектантів і їх прислуги закони не діють, то міжнаціональна ворожнеча відразу знову з’являється. Така – тут-тук… як ви тут без мене, долбойоби? Заждалісь? Ну, то відкривайте двері – я прішла…
Коли, так звана «влада», а вона на всіх рівнях, чомусь, складається з совєтскіх єврєєв і їх прислуги, краде, як не в себе, то – це розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Коли так звана «влада» приймає «закон», котрий виділяє одну націю над іншими – то, це те ж розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Будеш садити її в тюрму? Нє? А чо?
Розказати чому? Це банально – тому, що ти сцикун. Розказати в деталях? Запросто:
Ти один з диванної сотні. Ти хочеш, щоб наші ту війну вже програли, бо ти устал. Тобі здається, що ти то якось виживеш і будеш навіть колись пошепки розказувати таким, як ти – «про наших хлопців, що полягли… Про те, що у тебе був брат у лєнінградє – і, що ти мав йти в нього стріляти?..»
Насправді – нема в тебе там брата. Він такий самий сцикун, як ти. Він знав про цю війну і міг той лєнінград покинути. Зараз він мріє, щоб тебе знищили, то може йому шо з твого добра перепаде – нє? То точно тобі брат?..
Ти боїшся казати правду, бо тобі відразу присунуть, що ти «за путєна»? А який зв’язок між правдою і «путєном»? Так званий «путєн» бреше в кожному вимовленому слові. Саме так – в кожному. Тобто, якщо ти кажеш правду, то ти за того, що її ще ні разу не сказав? Ще раз – зв’язок де?
То ти так петляєш?  А навіщо? Щоби що?..
Пам’ятаю, як нєкто шуфріч присував тобі через телевізор  в нєкто «савік шустєр» – ви что хочете поругаться з угорщіною?… Ви в свайом умє!!?..
«Держслужбовця» можна зрозуміти. Перекрий тут кордон з угорщіною, вони на другий день там перекриють йому доступ до «його» власності. Він вимушений працювати ротом. Чому «його» в лапках? Бо мав пес буду, а він власність в уґорщінє.  Накрасти тут і в уґорщінє наскладати, то ні разу не означає там щось гарантоване мати.
Цікавий в цьому контексті ти. Бо, не маючи власності в угорщінє,  почав присувати – ну, так не треба нам ругатіся з угорщіною, бо вона нам євросоюз перекриє… Згадав? Запитання – якого нах по всьому Закарпатті актівісти за дєньгі навішали угорських прапорів? Якого нах не розірвані дипломатичні відносини, після заяв опущеного сектою орбана? Якого нах актівісти за дєньгі не в тюрмі за  розпалювання міжнаціональної ворожнечі?..
Що ти зробив, щоб уґорщіну виключили з євросоюзу? Так – саме за  розпалювання міжнаціональної ворожнечі…
Що ти зробив, щоб роздані уґорщіною паспорти були анульовані? А їх роздача – це було розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в академічному значенні.
Ах – це був їх свідомий вибір з тими уґорськими паспортами?  Ок – що ти зробив, щоб анулювати українські паспорти тим, що свідомо отримали уґорські? Отримали – ну, то нема базару –  уґорщіна, це он там за річкою. Ну, бо такий, вже твій, свідомий вибір у відповідь на їхній не менш свідомий.
Чи це не було б з твого боку розпалюванням? Ні. Хочеш бути угорцем по паспорту, то будь ним в уґорщині. Саме для такого випадку людство і придумало кордони.
Розумієш в чому тут твоя меншовартість?

Як зрозуміти, що ти перестав бути меншовартим? І тут все просто – коли відчуєш, що пропаганда від секти тебе дратує, але ніяк на тебе не впливає..

А так званого «путєна» колись, як запідарасили всєм «крайкомом кгб ссср», то так юзають і до нині. Він в них там, як ґромоатвод.
Як це працює? Та примітивно. Законтачений «чєкіст» плете, що йому кажуть, щоб тобі тут же присунути – ти что с нім заодно?..
А Правда – вона одна..
Угорці і орбан – це теж не одне і те ж, якшошо.

Ти десь вичитав, що шлєпер, то ізраельське слово? Та може бути, а чого нє? По тому януковічу було видно, що він ні разу нєвєнгр. А взагалі – пох.
Цікавіше інше – хто десь накраде, той шлєпу на голову і в Ізраель. А хто десь запоре з «політікє», той відразу в рф-педерацію.  Прям два отстойніка. А тобі тут шлєпа в голові…
***

It depend on..

Згадав анекдот:
Після марної спроби привчити колишню дружину до нормальних анекдотів, я ляпнув, що прийшло в голову:
– А ось ще такий – корова йшла, йшла і впала !!!
Вона сміялася хвилин п’ять, потім витерла очі від сліз і сміючись запитала:
– Ожеледь, чи що..?

Хочеш якої філософії? Запросто:
От тупа куріца – подумав ти хвилину назад? Можливо і так. А можливо і ні. Все залежить від many factors.. Уяви, що в неї просто багата уява. Ти не знаєш – якими саме анекдотами він пробував привчити до нормальних її. Ти не знаєш, які, з його точки зору, нормальні – нє? Тобто – не варто робити поспішних висновків.
Не варто, але хочеться? Базару нема – комуніст, то завжди долбойоб. Тобі розказували, що були нормальні? Не було – брешуть. Весь оцей trash, котрий пробує тебе оточити – тупий, але наглий чиновник, такий самий «менеджер» в тебе на роботі, корупція, зоо, педо та некро – філії, вова путєн і китай, заклики до безготівки, піліп кіркоров і віктор орбан – все це наслідки, придуманої сектантами з любавичів комунізьми. Це не весь список, зрозуміло. Всі ті явища можна перераховувати тиждень і, навіть, написати цілий словник хуйових слів. Але. Але, якщо розмотувати з чого почалося кожне з них, то впрешся в комунізьм. Навіть злодій-«залізничник» мустафа був сином пуштунських комуністів.  

Хватить з тебе філософії? Як скажеш. На тобі ще один анекдот:
Іде по вулиці п’яний піп в рясі. Іде, весело підстрибує, кадилом махає, шось приспівує…
– Батюшка, шо ви дєлаїтє?..
– Бєса гоню…

Ти не повіриш, але я ще застав нормальних священників. Один з таких мене хрестив. Я цього, звісно, не пам’ятаю, але розкажу як це відбувалося.
Спершу в хаті виключили світло – ніби полягали спати. Потім вікна завішали товстими пледами, крізь котрі не пробивалося світло. Потім дідо привів священника і ще одну пару з дитиною. Потім світло включили, а дідо стояв на вулиці  – сторожив це дійство від лихих істот. Хрестили мене ще з однією дівчинкою. Навіть знаю її ім’я і прізвище. Де вона зараз? Не знаю..
Чому так було? Тому, що комунізм, це антагонізм християнства – нічого складного. Тому, що християнство, це – просто, а комунізм, то – наскладано. Тому, що – створивши есисеру, комуністи  висадили в повітря пару десятків тисяч християнських храмів. Ще стільки ж – перетворили на «клуби» і склади есисерного непотребу… Як висадили? В основному динамітом.
Християнську релігію, в «отдєльно взятой ними странє», їм знищити вдалось. Віру ні. Тоді вони почухали рєпу і зайшли з іншого боку. Лєйба бронштейн, на «поганяло» «троцкій», почав присувати владіміру бланк-ульянову, на «поганяло» «лєнін», що рєлігія то інструмент не гірший, ніж кіно. Але той «лєнін» сприйняв це, як спробу похитнути його авторитет і кожного разу посилав того лєйбу нахуй. Тільки той «троцкій» відкриє двері до кабінєту, а «лєнін» його відразу нахуй. Ну, бо він був не просто «лєнін», а «лєнін» – «вєрний лєнінєц». Що таке «лєнінєц»? А то в них якийсь такий фетиш. «Артіст» валєнтін ґафт, за пару днів до того, як здих, то сказав про себе, що він совєтскій єврєй і вєрний путінєц – можеш загуглити, то було недавно. Хто такий «артіст» валєнтін ґафт? Та, такоє – ніачьом. Актор Зіновій Ґердт про нього якось сказав – ґафтно. Не помилився, якшошо..

Тре переключитись, бо задофіга інформації? Запросто. Це буде глава – наповнена есисерними анекдотами.
Есисерний анекдот:
Їдуть на конях через прерію індіанський вождь – Бешєний Бізон і есисерний маршал Васілій Блюхєр.
Бєшєний бізон –
– Смотрі, Голубой Хуй, ета крівая дорога вєдьот до пустині Чучавва…
Блюхєр –
– Вождь, сколько раз тібє гаваріть, что фамілійо Блюхєр с англійскаво нє пєрєводітса?…

Навіщо я все це пишу? Колись про мене скажуть – він, як міг, рятував світ від комуністичного апокаліпсису.

Кароч – перепочив? Пігнали до Історії.
Через недовгий час вєрний лєнінєц «лєнін» здих, як пацюк, котрий спробував погризти електричні кабелі. Ні – «лєнін» кабелі не гриз, він заробив сифіліс на надєждє крупской. Хто то така?  То була його внєбрачная жєна. Зовнішньо дуже схожа на єрьмака і її есисерний сєлєкціонєр, нєкто мічурін, пробував схрещувати з деревом вишні. Хто такий єрьмак? Вони казали – завоєватєль Сібірі. Але вона була схожа не на того, що казали. Хто такий мічурін? Ой, та воно тут не має ніякого значення.
Кароч – «лєнін» здих і його місце зайняв вєрний лєнінєц «сталін». Щоб видати, ідєю вєрного лєнінца «троцького» за свою і похитнути тому авторитет, він підіслав до троцького вєрного лєнінца з льодорубом. Авторитет від льодоруба похитнувся наповал і вєрний лєнінєц «сталін» почав будувати комуністичну церкву московського матріпархату. Половину «попів» навчили на таких в «висшєй школє кгб», котре тоді називалося «нквд», друга половина була з їх агентів «под прікритієм». І випускники «школи», і ті «прикриті» були, зрозуміло – вєрниє лєнінци.
Православно-комуністичні попи православно-комуністично себе й поводили. Недавно прочитав в новинах –
«П’яний піп, що влаштував ДТП, перебуваючи за кермом спорткара, як виявилось, звільнився з МПЦ і перестав бути віруючим ще за тиждень до аварії...»
Це вже про наш час якшошо. Потім був «священник» в Тернополі, який – п’яний в ґафтно, «зажигав» і «гнав бєса» в локальному ресторані.
Посполиті такий його вчинок, пойнятно, шо виправдали –
 «Ой, ну набухался батюшка… ну тёлок в барє позажімал… ну с кєм нє бываєт…»
Де зараз той «священник»? Не знаю – може який архімандріт вже, а може, навіть, цілий тобі патріарх – пох на нього.
А що Ватикан? А схоже, що почав змагання з ізраельом, хто більше накорумпованого бабла в себе наакумулює. А ті, в свою чергу змагаються з москвою – в кого більше есисерних прапорів буде на «дєнь побєди».  Ну, бо дєди той есисер же ж створили, то – а как  жє іначє? Ото двіж нє?
Але менше з тим – після Папи Іоанна Другого, його наступники за броньованим шклом їздити перестали. Видно акумулювати накорумповане – безпечніше, ніж казати правду. Шкода, що Іоан пішов, не сказавши – коли і ким в Біблію було дописано про «ізбранний нарот». Я цього від нього чекав..

Всі ми не дурні і розділяємо релігію і віру. Всі ми знаємо скільки коштує вступити до «богословської» «академії». Всі ми бачили, як охорона складає хрестик, на шапці головного московського попа, перед тим, як посадити його у лімузин…
А справжні священники ще є. Їх вже катастрофічно мало, але ще можна знайти. В якійсь маленькій і тихій сільській церкві.. Шукай – хто шукає, той знайде..

Як провести «реформу» в церкві? Елементарно –
Потрібно лише одне – перестати залишати там  гроші. Ось аж настільки все просто. Церква тоді збідніє і розвалиться? Ні. І в ній залишаться лише ті, що справжні. А істоти, що прийшли туди по Білий Лєксус і туфлі зі шкіри крокодила, відпадуть і підуть «працювати» в райдержадміністрацію. Ну, поки там ще можна красти…
Пам’ятаєш галицького регіонала васілія? Ну – того, що “мерс” московському «попу» в київську Лавру підігнав?.. Я з ним, навіть, недовго працював колись. Ні – не з «попом». Так от – той васілій, то був цілий цирк. Кожного разу хрестив чашку з кавою. Принесе секретарка каву, а він її так жєманно перехрестить і аж тоді  п’є.  Чи хрестив секретарку? При мені ні разу.
Нащо той “мерс” підігнав? Певно був переконаний, що то йому десь двері відкриє…
Як насправді сталось? Та, як – і йому то двері не відкрило, і тому ануфрію весь background – для проходу скрізь ворота на той світ, тим презентом попсував. Хоча – що там вже було псувати…

Якось, на якомусь «Talk Show» в рф-педерації, канадський журналіст спитав представника МПЦ:
– А ви не хочете попробувати вибрати собі патріарха з числа віруючих?
Той так і не знайшовся, що йому відповісти…

Був у мене в дитинстві товариш – «Расік». Чувак такий – людина-мотоцикл. Клав мотоцикл на швидкості в повороті. Ні, не ‘”Kawasaki” – тоді таких ще не було. Тоді були «Яви» і «Чезети». Але мотоциклісти вже були. Цікавий був випадок, коли ми вперше побачили припаркований біля тротуару японський спортбайк. Ми обійшли його по колу, товариш – теж з мотоциклістів, зацінив об’єм двигуна і каже – бля, то відпустив зчеплення і вбився нахуй…
«Расік» мотоциклів не боявся і якийсь час ми з ним дружили. Раз поїхали запікати на вогнищі кури в глині. Ну – хтось нам розказав, що то крутий рецепт. Треба зловити курку, обмазати глиною і спекти на вугіллі. Глина стає, як кераміка – розбиваєш її і вона відвалюється разом з пір’ям. Поїхали ми в ліс коло села з милою назвою Зимна Вода. Чому туди? Бо там, на його переконання, була правильна темно-синя глина і дуже жирні кури. Глину ми там не знайшли, а курей в лісі дійсно не бракувало. Ну – тобто, як не знайшли. Ми її й не шукали.  Ну, бо спершу треба було «припиздити» курку. Аж на стільки голодні ми не були, тому поганяли на швидкості помежи дерев і поїхали назад.
З нами ще був пацан Коля – поганяло «Коля-Псіх». Чувак, без сумніву цікавий. Жив з сестрою в порожній чотирикімнатній квартирі. З одного боку – рєдкій пєздабол. Каже «Расіку»:
– Ти, що може думаєш, що я в армії не служив? Я служив в танкових соєдінєніях.
Расік «рже»:
– Ким танкістом?
– Яким, блять, танкістом, я дєсантнік.
– Я понял, ти танковий дєсантнік – від реготу ікотка.
– Шо ти ржеш дебіл? Я тобі зараз покажу запрєщьонний дєсантний прийом.
– Покажи.
– Кароч, бойова поза називається – колєнно-локтьова…
– Коля, блять, колєнно-локтьова, то коли баба раком стоїть…
– Ну, я тобі від самого початку казав, що ти дебіл…
Насправді Коля ні в якій армії, зрозуміло, не був. Мав довідку про психопатію і це всі знали. Тобто з одного боку – такі пєздабол.  З іншого – раз попали ми на колективну «улічну драку» і Коля клав там «опонентів» на асфальт кулаками з обох рук. Пройшовся через тих, як косаркою.
Ще одного разу – заходжу до нього, а посеред хати стоїть трохи потрьопаний станковий кулемет. Сестра відкриває двері і каже – о, добре, що ти прийшов. Скажи тому ідіоту нехай то викине, бо і його закриють, а то ще й хату відберуть…
Коля сидить на підлозі і напильником, щось там підпилює – бо ж підараси, всьо неправильно тут зробили…
«Расік» потім з його сестрою одружився, і вони свою кімнату закривали від Колі на ключ. Тобто, на момент тої курячої епопеї – пацани між собою були майже родичі. Але тут не про сімейні relationship, а скоріше про «атомноє оружіє». Вірніше про стратегічні відносини між двома державами…
Поганявши по лісі, а потім по селі – їдемо назад. Ми на мотоциклі від “Česká Zbrojovka”, а Коля на радянському моторолері «вятка».
Коля свій мотопед називав “Ласточка”, “Расік” пропонував замінити назву на «сатана». Коля казав,що: 
– та ти васче дібіл і нє шарішь в мотьіках нехуя…
Щоб довести що «вятка» то кручє, Коля купив в селі мішок картоплі (ну – бо в Зимній Воді найкраща бульба в Україні) і загрузив той мішок на свою «сатану». Тіпа – а ти так можеш?.. «Расік» на провокацію не повівся.
Отак і їхали..
На обочині траси, коло мінтовського мотоцикла – «урал с коляской», ліниво курили двоє ледарів при погонах. Побачивши чувака, що в «гаішному» «мотошльомє» їде на мішку бульби з колесами, мусорські неквапливо показали – де йому слід  припаркуватися.
Але так би тобі Коля – мотопсіх на таке повівся. Той мішок з бульбою він поставив перед собою і притримував ногами. Побачивши сигнал зупинитися, Коля на ходу скидає мішок ногою на асфальт і дає, як йому, мабуть» здавалось – «повний газ». Мусорильських такий його маневр, видно, зачепив за живе, бо вони кинулись до свого «урала – М-67» і  почалася – «запекла гонитва.
Ну – для того даїшного монстра, а це була злизана вірними лєнінцями копія з мотоцикла  “BMW – R71”, то ота Коліна «вятка» конкурентом не була ні разу. Вона взагалі ні до чого не була конкурентом. Хіба би може для есисерного ровера «орльонок», але і то не факт. І Коля це зрозумів, коли даїшники порівнялися з ним і на ходу почали проводити процедуру опроса. Тобто – питати його прізвище, ім’я та по-батькові і домашню адресу.
Нестандартність ситуації додала мінтам почуття гумору. Як це виглядало? Та ось так –
Чувак на «вятці» несамовито крутить ручку газу і дивиться в синю даль на горизонті. Паралельно з ним – жовто-блакитний «урал з коляской», за кермом якого мусор, котрий навіть на дорогу не дивиться – тупо розглядає Колю. Інший, сидячи позаду першого та, притримуючи рукою свого кашкєта, пробує вести світську бесіду з власником «сатани»:
– Шо, малой – скоріше не їде?.. А ґдє ты єё взял – га?.. А де ти живеш?.. А ты, что упёртый?.. А шльом в тебе звідки?..
Коля, роблячи вигляд, шо то всьо його не стосується, а якщо й стосується, то ні разу не його, пригнувшись, як велосипедист на фінальній прямій Tour de France – газує і ще більше прогинає спину для зменшення опору повітря. Мінти  їдуть поруч з ним, тримаючи його швидкість. Замикаєм кавалькаду ми з «Расіком».
Траса була порожня, ніяких термінових справ видно ні в кого не було, то їхали так ми досить довго. Аж до депо – відстійника старих товарних вагонів.
Коли «кавалькада» проїздила вздовж довгого бетонного паркану депо, Коля помітив в стіні вузький пролом і  ласточкою ломанувся крізь нього.
Даїшники зупинились,  заглушили свій недоBMW і закурили. Ми з «Расіком» припаркувалися поруч.
Через пролом у паркані було видно, як Коля, періодично оглядаючись, на шаленій швидкості в шістдесят кілометрів за годину, це був максимум того, що можна було витягнути з його «вятки» – «промчав» в Напрямку Зимної Води. Хвилини через три і вже за наступною колією, але з все ж тією ж швидкістю і оглядаючись – пігнав в сторону від Зимної Води. Ще через пару хвилин вже за третьою колією і знову в зворотньому напрямку…
– Нехай покатається – ліниво каже один з даїшників – тут тільки цей вихід, іншого нема...
Потроху паніка відпустила і Коля зрозумів – за ним ніхто не гониться. Але він не здавався – довго не здавався. Погонивши так ще десь з півгодини поміж вагонів у пошуках виходу, він таки під’їхав до нас…

До чого тут – про стратегічні відносини між двома державами? А тобі ця гонитва нічого не нагадує? Оце і є протистояння «колєктівного путєна» з Держдепом.. То – як війна зулусів з бушменами. Ті з палками, а ті з карабінами.
Хабадники, вам не тисне, що ви спасаєте накрадене бабло, а люди там гинуть по справжньому?.. Вам вночі спокійно спиться?.. Я в курсі, що ви вважаєте своє «войско» ніщебродами і бомжами… Просто питаю – вночі, як? Спиться, ні?..

Де тепер «Расік» і Коля? Не знаю. Через багато років я потрапив під будинок, де була та квартира, Там вже жили інші люди. «Расіка» в останнє бачив, коли з малим «Харламом» носили його на перев’язки в поліклініку – умудрився вилетіти з мосту в річку. Може десь там нижче розкажу як. Колю? Та десь теж тоді – вже й не згадаю..
***

Я вже десь це писав, але повторю. Диванна сотня загула – Байден нас здає…
Пацани, ви собі вирішили, що Байден має охороняти ваших держчиновників, поки ті крадуть, як не в себе? Він по вашому псіх? Ви може його десь бачили з мішком картоплі межи ногами??..
Байден дійсно може вас здати, якщо ви зможете його переконати, що вам накрадене бабло ваших держслужбовців-корупціонерів важливіше за вашу ж свободу і власний добробут… Переконайте. Будете з колєктівним путєном за компанію – бойових зулусів ізображать.. Після того, як його опрічнікі вас трохи попідарасять…

Не знаю, але дуже схоже на те, що ьілітним кокс скінчився. Далі буде пральний порошок «лотос» з крейдою… Га, ьілітні?..

Одного разу сиділи зі знайомим ресторанним лабухом на якійсь солянці в палаці “Україна”. Зі сцени співали всілякі співаки і співачки. Всі  народні і заслужені артісти. І всі їхні «хіти» чувак своєрідно коментував. На кожну пісню – наспівував її західний аналог-оригінал.. Всі – absolutely.. Всі до єдиної…Все вкрадено. Все!!!… Композітори, бля…

Все таки цікаво, як той “Расік” з мотоциклом з мосту впав? Ну – мотоцикл в воду не падав.  Поїхав він з вагітною дружиною до знайомих на Замарстинів. Коли виїжджав вже від них з двору, на мотоцикл почала кидатися якась собака. Далі пряма мова від нього:
«Виїхав з воріт, якась шавка на тачку кидається. Я спершу ногою відганяв, а потім газанув, щоб відірватися. Видно рука пішла вправо – повертаю голову переді мною перила мосту. Далі удар. Далі – я сиджу по шию в тій жижі, збоку Лєнка сидить, піднімаю голову, а над нами на парапеті мій «Іж Планєта Спорт» гойдається. Вилізли на берег – в мене нога від п’ятки до коліна розірвана…»
Впали вони в Полтву. Хто не знає – це річка в яку йде каналізація з всього міста. Через це ногу не зашивали, а чекали як вона себе поведе. Сказали, що зашиють через два тижні, щоб потім назад не розрізати. Тобто рана була оброблена, але не зашита. Ми з Віталіком приходили до нього, складали руки навхрест, він сідав нам на руки і ми перли його до поліклініки на «перев’язку». Ну – класичної перев’язки не було, ногу чимось мазали і ми перли його назад.
Чи нас то не зайобувало? Зайобувало.
***

Чи я не знаю часом – хто то такий «троцкій? Тобі повезло, бо якраз знаю.
То був «видатний син єврєйского народа». По паспорту, кажуть, ніби – лєйба давідовіч бронштейн. А ще кажуть, що льогко міг зібрати натовп і чесати їм по три години без зупину про новий берег Сахаліну. Мабуть міг би стати яким цадіке дуже нєхуйовим, але вибрав собі складну дороге до комунізьми.
В есисеру був такий сталий вислів – «піздіт, как троцкій». Спершу думав, що малося на увазі про риторику. Коли побачив вову, то зрозумів, що саме малося на увазі.
Чому по паспорту ніби? А, то в них якась критично-цільова проблема – вони всі чомусь встидаються своїх оригінальних прізвищ. Ось вчора сучасний нєокомуністічний нацист-пропагандіст «соловйов» сказав, що то він лише по батюшкє єврєй, а по мамє, то він взагалі-то – маргаріта сімонян. І, що той його будинок на озері Комо, то в нього зволочі з hitlerjugend відібрали…

Залишаєм «соловйова» «путєну» – вертаємся до бронштейна. Життя в лєйби, без сумніву, було цікаве, але не довге. Прислав йому «іосіп сталін» (прізвище не справжнє, звичайно) енкаведіста з льодорубом. Але, поки той лєйбу не зарубав, то була в нього мрія. Звична дівоча мрія – набіть рот канхвєтами і камандовать?.. Ні, глобальніша – перевести якомога більше піплу навколо себе в розряд лохів, а перед собою поставити вазу з цукерками. Придумав лєйба свою схему і назвав її «трудовая армія». Лохи повинні були ходити у однаковому одязі і тяжко працювати. Паралельно, співаючи при цьому веселих пісень про льову і, іноді, про лєніна.
Така схема «сталіну» підійшла, але форма подачі була – ну, не та. Тому він її підправив і, майже,втілив в реалі. При ньому пів країни працювали в однаковій полосатій робі. Пісні, правда, співали вже не про лєйбу, а про самого іосіпа…
Чому лише «майже» і чому їм не вдалося з другою половиною країни? Сам подумай – ні в одного, ні в другого не було: ні «дії», ні «дії-сіті», ні «дії-сіті+», ні «дії-сіті++», ні «фйодорова», в кінці кінців. Були лише «чекісти» і прочі опрічнікі та «спєцслужбісти», але їх виявилося недостатньо.
До речі – не знаєш, чому всі «спєцслужбісти» не задіяні в «дії»? Це просто – щоб відчули свою винятковість, і рьяно захищали владу, коли ти бунтанеш.
Чи ти бунтанеш? А куди ти подінешся? Ще не було жодних рабів в світі, котрі б не бунтанули. Ти від тих нічим не кращий і не гірший – ти такий самий.

Тобто ідєя лєйби не пропала, як бачиш. Лише, замість офіційної назви – «трудовая армія» – ну, як в тих двох тодішніх дебілів, осучаснена ідея отримала серед осучаснених дебілів назву неафішовану – світовий електронний концтабір.
Ідея, до банального, проста. Ну, бо – що таке свобода? Свобода – це незалежність. Що дає незалежність? Гроші.
Гроші в кишені – це ще не крила, але вираз обличчя та манеру ходити міняють. Це коммі розуміли. А раз так – подумали нащадки – то… відміняєм кешеві гроші, нахуй і всьо…
Звісно, що вони боялися і переживали. Гасла різні для лохів придумували. Тіпа – «нема готівки – не буде криміналу». Ну, бо пішов злодій, обікрав квартиру, а далі його action не має сенсу – продати нікому, нема в людей кешу… Красти можна буде тільки ковбасу в «сєльпо». А для посполитих, то буде краса неземна – у кожного буде електронна картка, вона ж електронний паспорт, на ній же електронні «гроші» і GPS-навігатор. Ну, так – про всяк випадок – якщо хтось, раптом, в лісі заблудиться.
Тобто – дійсно боялися, але лохи справилися і без гасел. Ходили і один перед одним елєтронними картками вийобувалися…
А як бути з однаковими костюмами? До цього ще не дійшло, але то вже не проблема. Що буде в«магазині», те й носитимуть. Он в есисеру сімдесят років так носили. Тре тільки потенційно незгодних яким локальним конфліктом прополоти…
А потім, совєршєнно для посполитих нєожіданно, електронні «гроші» перейменуються на «бали»… якось так – самі по собі…
Народ, ще деякий час співатиме пісні про щастя і успішний успіх, а потім.
А потім викликають дядька до райкому партії, соррі – держадміністрації і кажуть:
– На, бери костюм – вдягай і поїдеш у Луганську область кавуни збирати…
– Кавуни? Які кавуни?
– Полосаті. Ну, чи міни які… ну, то вони – не полосаті, але теж зелені…
– Шо–шо?.. Я не хочу у Луганську область. Не поїду. Йдіт до сраки!
– Не хочеш – ну, то  як хочеш…
Приходить той дядько у «сєльпо» за хлєбом, а там кажуть, що його картка заблокована… Покрутиться дядько пару днів та й піде в той «райком»:
– Давайте вже той костюм і білєт до Луганська...

Тобто – ніяких freedom of movement and travel. Ваш travel тепер – на кавуни в Луганськ!..

21ше століття? Ну, так. А, шо тобі – не так?..

Ти собі застолбіл мєстєчко і в тебе з балами проблєм не буде? Недавно мав розмову з одним, колись не дурним чуваком. Годину пробував мені розчісувати, як то всім з балами класно буде. Натякаючи, що він иліта і в нього взагалі все буде ок. Можеш, навіть, разом з ним потішитися на пару, якщо хочеш. Можу вам, навіть, нагадати українське прислів’я – дурень думкою багатіє… Воно, як і всі решта, до речі, ну – дуже  глибоке..
Знаєш де вами обома нєучтьонная хуйня? Той лєйба був не сам такий розумний. З ним було багато таких самих «друзєй і соратніков»…
А потім той, що був «сталін» зробив вигляд, що горскіє єврєі илітніші. І в 37му році пройшовся по «друзьях і соратніках», як камунальний работнік садового китайськими бензопилами по деревах в місті. Ну, так – тими, що через бялоруzсію куплені.
Як то «сталіну» «спєцслужби» дозволили? А вони власне і були тими – «друзьямі і соратніками». На ті спєцслужби, знайшлися інші спєцслужби. Ну, щоб ті спєцслужби не почали вдруг забагато про себе поніматі…
Тобто – навіть маючи «сіті+++ексклюзівеVIP+», ти від нічого не застрахований.
Тобто – ти думав, що записався в мінти і всьо заєбіс? Йди – вчи українські прислів’я. Вони, це кристалізована віками правда..
Що тепер з тим всім робити? Перестати бути долбойобом – все дуже просто, як бачиш..

PS:
Є в мене тут, серед френдів, юристи? Підкажіть, чи є чітке визначення законом, що таке підпис? Йду в банк картку міняти, бо скінчився термін дії. Ну, то придумав собі смішну фішку..

« Авианесущий крэйсер «Кузняцоў»
ідзе Ла Маншам і дыміць як паравоз….»
(з якогось білоруського сайту)

Але це все було колись тоді… До. Так – саме сьогодні 24 лютого 2022року…
Локальний конфлікт переріс в повномасштабну війну…
Про те, що було далі, напишу може десь там внизу. Тут в перервах між сиренами буду закінчувати редагування. Поїхали –

Почав цю главу з бездарного, а тому меншовартого «кіно-режисера» бортко. Але ж книга називається “Театр”?.. Ну і що? А глава називається – меншоварті. Ну, добре, йдемо до театру – там меншовартими теж, як засіяно. Що вони там шукають? Слави і визнання. Чи розуміють, що це не реально? Через якийсь час – так, а на початках – дурень думкою багатіє.
Що в такому випадку там колись тоді загубив я? А «при есисеру» в театрі було вільніше. Комуністи, правда, говорили, що це «вістря ідеологічного фронту», але там реально було більше вільнодумства. Виглядає, як абсурд? В житті багато такого, що навіть на перший погляд виглядає, як абсурд.
Тоді – в 80ті, Україною все ще керував совєтскій єврєй щєрбіцкій. Офіційно – «дєсятий пєрвий сєкрєтарь цк кпу»  У нього теж була мрія – хотів під кінець покерувати ще й есисером. Тобто замість «цк кпу» – «цк кпсс». Навіщо? Хотів слави і визнання. Тому старався і пихтів, як хворий на пневмонію паровоз – внєдрял общєєврєйскій язик імені пушкіна, ловив дисидентів, заселяв Львів совєтскімі єврєямі, міняв українські вивіски, дозволив бажаючим офіційно пропускати уроки української мови, знову ловив дисидентів, ну і все в такому дусі. Дещо йому вдалося…
Ні – слави й визнання він не отримав, але Львів на короткий час став наполовину паруzкуязичним. Десь, аж поки не привідкрили так звану «залізну завісу» і совєтскіє єврєї, котрих щєрбіцкій напереселяв з караганди, разом з язиком ломанулися в «Бундес», Штати і Палестину. Як їхали?  Демонстративно рвали есисерні паспорти і комуністичні «партбілєти» на трапє самальота та й їхали. Ну, так – летіли. Так, це ті, що зараз, всі до одного, громко пишуть у фійсбуку – есисер ето мая любімая родіна…
Про абсурд?.. А, це вище – то не про абсурд?
Хочеш на побутовому рівні? Отримай те:
Була у Львові «хіпісовська» кафешка. Називалась «Армянка». Там збиралися ті, що не симпатизували есисеру. Мова спілкування – переважно «язик». Ще раз – вільнодумство і зневага до всього есисерного. Власники «партбілєта» туди не ходили. Чому не ходили? Боялися, щоб спєцслужби не запідозрили їх в симпатії до дисидентів. Спєцслужби відвідувачів тої кафешки постійно проріджували. Так було тоді.
Був там недавно – тепер воно «Вірменка» і там збираються дрочери за совком. Спєцслужби їх чомусь не рухають. Того щєрбіцкого теж звали владімір, до речі.
Ось так там все тепер змінилося. Один «хіппі Алік» незмінний. Хоча – теж ні. Тоді  він був – “Woody Child”, а зараз «Дзідзю-Пусьо». Так його кохана дівчина через фійсбук називає.
Тобі стало аж невдобно за «Вірменку»? Та це просто приміщення – колись там були ще інші люди. Просто зараз там тимчасово оселився есисер.

Достатньо абсурду? Ще хочеш? Ну то йдем до театру, бо ж казав, що там його не менше, ніж на «Вірменці».
Гола порожня сцена в чорному «одязі». Посередині – дерев’яний зруб-колодязь. Над ним «журавель». Це все.
Мінімалізм? Ні – «режисер» і «сценограф» бачили, що так робили ті, кого називають талановитими. Тому ходять двоє по порожній сцені і цмокають язиками, навіщось задираючи голови і розглядаючи місця де прикріплені куліси. Тобто – награють заклопотаність творчим процесом. Награють бездарно, бо видно, що не вміють. Але, як колись сальєрі, сподіваються – що колись все ж вдасться. Сподівання марні, бо нема що шукати режисеру, там де куліси прив’язують до штанкета. Режисер – це про інше..
Про цього «режисера» я там десь вище вже писав – здається, в першому томі. Заслужений дєятіль іскуств рф-педерації. Так – той, що приймав активну участь в моїй першій зустрічі з «Черепом» на Євбазі.  Про «сценографа»? Нічим не цікавий – просто марьян. Тоді ще навіть не заслужений діяч мистецтв – шо про нього писати? А про «режисера» – вийшло показово:
Зайшов недавно  на ю-туб канал придворного «ютубера» «жінки «мера». Побачив фотку Аліка «Дзідзю Пусю» і клікнув. Говорили вони ніачьом – то почав перемикати. Далі теж ніачьом – бородатий «художнік» розказує про львівських блатних, що тусували навколо Храму Ельжбети. Ну, бо кому, як не йому знати про жізнь воровскую. Знову перемкнув – товстий «радіоді-джей» розказує про братву з «Роксу» – ще один «експерт». Ну, бо ж заробив на вічних  «стрєлках» апетіт, роз’їв живіт і тепер навіть спит з пісталєтом. Хто вам краще за братву розкаже? Ще раз перемкнув  – якийсь, обмотаний ланцюгами і заклепками, чувак рекламує свою книжку і розказує про Кузю «Ґадюкіна». Пиздить, як троцкій, бо в половині розказаних ним «фактів»  та епізодів я був присутній і все було – ну трохи не так.
А далі в «ютубера» мабуть закінчились ідеї і він пішов перевіреним шляхом – зйомки на цвинтарі. Вже хотів перемикати і раптом – «о, дивись, якийсь мирон лукавецкій – певно був якийсь артіст, бо он маска театральна на каменю намальована…» Тобто і тут під каменем  – ні слави, ні визнання. Певно був якийсь артіст… Оце і  все – і слава, і визнання, і какао с чаєм…
Але вертаємось на сцену:
На сцені колодязь з «журавлем»… Взагалі-то, це була «вистава», ніби-то про вимираючі села в Білорусі і про зникаючих журавлів. Але то була клікбейтна частина і обгортка, а всередину, «промєжду строк», автор «п’єси» запхав – і краткій курс вкп(б), і єгипетську частину танунаху, і, навіть, дві глави могільовського талмуду від сєрафіма шляйфмана. І все це на фоні вимираючих журавлів. Журавлів – власне птахів. Але «режисер» і «сценограф», мабуть, подумали, що то буде піздєц як алегорично та іносказатєльно, а глядачі в екстазі будуть кричати всю виставу браво, а потім повбивають одне одного в шаленому захваті від такої алюзійності.  На сцені встановили колодязь і «журавля». Не в курсі що то таке? То такий пристрій для підіймання відра з водою. Високий стовп, на ньому рухома перекладина з противагою. До перекладини прив’язана довга тичка, а вже до неї відро.
Для того, щоб довгий дрин «журавля» опускався «тіпа глибоко в криницю», а не впирався в дошки сцени, в сцені вирізали отвір. Ну, бо чого тільки не зробиш для «головного «режисера» і паралельно – главного деятєля іскувств рфсеер. «Сценограф» спершу сам пиляв ту сцену якимсь лобзіком – ну, щоб засвідчити свою максимальну лояльність, а потім дуже устал і пішов покликав столяра.
Через отвір, відро опускалося в трюм під сценою – прямо поруч з входом в тиристорну. А я, сидячи за столиком, дивився на те відро, яке літало туди сюди, як у Ослика Іа – то входить, то виходить…
Якщо «режисер» дебіл і не може сформулювати акторам завдання, то їм нема, що грати і, тоді вони самі чіпляються за якісь деталі – ну, бо щось же робити на сцені треба. А так, як з оформлення був лише колодязь…. Все вірно – кожен хто з’являвся на сцені, одразу чіплявся за дрин журавля. Навіть не знаючи, що перед ним, цю ж мізансцену вже використали вісім разів підряд. Глядачі браво не кричали, одне одного не вбивали і, взагалі – ніяк не демонстрували свій захват від дотепної алюзії…
Але менше з тим всім. Пульт і тиристорна тоді ще були в одному приміщенні під авансценою. Жанна з пульта веде виставу, я сиджу за столиком біля відкритих вхідних дверей і дивлюсь на відро, яке постійно літає вгору/вниз.
Кажу: Жанна, як думаєш – нам його потім бракуватиме, коли це все припиниться, а той «спєктакль» спишуть?..
В трюм сходами спускаються два моїх «собутильнікі» Юра і Вадік – актори з сусіднього театру. Заходять, ставлять на стіл пакет з вином і кажуть:  ну, що – починаєм, чи на Вову будем почекати?..
Вова, це актор нашого театру, який сидить в глядному залі – йому вводитися у цю «виставу». Він собі запланував подивитися з люка від Жанни, але вона його порив проігнорила і він пішов в зал.
Я кажу:
– Пацани, ви мене відірвали від філософських роздумів про літаючі відра і поступово зникаючі села Білоруського Полісся, а тому починаємо вже, а Вова підтягнеться...
П’янка була розкішна – «вино» «Ізабелла», «шоколадка» «Чайка» і «такой хороший мужской трьоп»…
Сидимо, заходить Вова і зі сміхом:
– Пацани прєкращайте так курити, бо то, бля – вашчє...
– Що не так?..
– Та там метри сцени такі монологи ваяють потужні, а з криниці густий дим стовпом валить….
Ну, так – про пропиляний спершу лобзіком, а потім столяром отвір ми якось не подумали… Жанна могла, звичайно, нам сказати, бо однозначно бачила, але в неї до диму тяга була. Їй подобалось, коли промені світла промальовані димом… А ще – не любила п’янку на своєму робочому місці…
Якби на тій «виставі» були комсомольські «критики», то написали б – особливо вразив задум режисера, про дим з криниці. Це, як образ, яким режисер показав невмирущу силу комуністичної партії та її роль у відновленні популяції журавлів...

Я люблю журавлів.. Та й всіх інших птахів теж. Вони всі справжні. Тобто – фальші нуль. А от комсомольців не люблю – там, крім фальші більше нічого. Одні нічого не варті фальшиві лозунги.
І меншовартих не люблю. В них в голові єдина «скрєпа» – щоб мати, треба викричати ротом і вирвати комусь з горла…
Так, я теж бачив армагедон на вокзалі в перші дні війни. Коли тисячі комсомольців – держчиновників втікали на Захід. Бачив, як тягнули за собою своїх перестарілих комуністів. Це були ті, що потратили на себе мільярди з державного бюджету. Ті, завдяки «підарастічєскому образу жізні» котрих, кремлівські істоти наважились на цю війну. Я бачив їх «жєнщін» біля палаток Червоного хреста. Бачив, як вони кидали волонтерам тарілки – шо вьі мнє дайотє??!! Ваш етот суп нєвкусний… Навіть тепер вони зуміли переплутати волонтерів з офіціантами…
Я бачив їх в магазинах – бачив, як вони купували продукти. Навіть тут не було логіки – якщо б воно то все з’їло, то отримало б заворот кишок…
Меншоварті всі пройшли через комсомол – поцікався хто його створив і навіщо.

Любиш присунути в розмові фразу Черчіля про  – отримаєте і ганьбу і війну? Посполитий, ти собі думав – най вже крадуть, лиш би не війна?
Ти отримав – і злодіїв, і війну… Інакше не буває..
***

Сьогодні попав на «виставу» в «театр» ще одного «генія». Все ніби рівно, але все чуть-чуть не так. Ось тут – тільки поправити і буде супер… І тут, і ось тут… Та вони, що – сліпі були, коли це робили? Ось же ж очевидне рішення і буде геніально…
Не бачать. Не дано.. Поруч ходять і не бачать…
А потім заглядають в очі – може похвалиш?..  Декілька разів хвалив – був гріх. Але потім зрозумів, що не моє це – казати бездарності, що все добре там, де воно так не є..
Посполитий, як навчишся витиснути з себе і сказати чиновнику – ти злодій і підарас, замість – добрий день, лише тоді почнеться Україна..
А зараз що? Про зараз в Історії буде – за часів правління проворовавшіхся насквозь совєтскіх єврєєв…

24.02.22. 10 ранку. За цим кріслом я ненадовго заснув після перших ракетних атак від пігдогів…

Назвав цю главу «Меншоварті» і перше слово, котре прийшло на думку – комуняка… Противне – згоден. Брудне і огидне. Перша асоціація на це слово? і тут теж без роздумів – брехати…
Комуняку на гіляку – то було тоді не про клікбейт. Скоріше – про підсвідоме прагнення логічного. Ну, бо комуняка – то не просто щось таке абстрактно-негативне, це про усвідомлене бажання знищити логіку і створити хаос. Вони цього і не приховують і, навіть, написали про це тони макулатури. Від «краткій курс вкп(б)» і далі, аж до «скрєпа – руzкій мір». Навіщо їм це – то вже наступне питання. На нього відповіді в їхній макулатурі немає.
Як влаштована комуняка? Примітивно, як наташавлашчєнко.  Спершу з ентузіазмом знищують все до чого дотягнуться, а коли починає під ними підгорати, то стартують апелювати до людських цінностей. Таке тіпа – ви ж не будете мене бити? Ви ж не антісєміти…
На прикладі? Ой – та це просто. Спершу накраде, як істінний большєвік-лєнінєц, а потім тобі – але ж ти не будеш в мене то відбирати – ти ж нє большєвік?.. Згадав – скільки раз ти таке бачив і чув?..
Є ще один цікавий момент. Комуняка вирощена в Україні, як илітна, так і така, що не дуже – з якогось завжди відчуває себе меншовартою по відношенні до комуняки вирощеної в москві. Мало того, що московська комуняка чується перед Заходом, як пропагандіст «соловйов» коло «свого» дому на озері Комо, то комуняка, вирощена в Україні гнеться й облизує ще й ту – вже й так меншоварту, московську. Шо – мєщаніни во дворянствє, внатурє, бля. От реально, іноді аж підкурвлює.
Ну, бо – якщо тобі пішов, аж такий нефарт і ти виродився в сім’ї комуніста, то хоч фасон який тримай – нє? Он – як “Коля Псіх” там вище  на «вятці», чи – як павлік морозов, який небудь, наприклад…
Думаєш – то воно, може, так дурака включає? Як дімон мєдвєдєв? Бля знайшло з кого приклад брати – нє?..
Нагадати – хто такий дімон мєдвєдєв? Запросто:
Комуніст. Ще підлітком зрозумів, що при його зрості, лікарю-окулісту, котрим він мріє стати, буде дуже важко переконати пацієнтку роздягнутися. Зрозумів і пішов до «путєна» в політікє…
Тут, правда, вже мені незрозуміло – якого всі ті, що виросли аж до півтора метри, так пруться в те політікє? Нема кому їм розказати, що візуально від того вони вищими не стануть?.. Бля, може – організуйте їм який «театр на ходулях» – нє?..
Ну, бо поки що в того «мєдвєдєва» все мрачно.
Чому саме він включає дурака по чотири рази на день? Ну, бо – тіпа, з дураків нєту спроса. Запитання до комуняки вирощеної в Україні – бля, а ти тут яким боком?… З якого ти вважаєш його илітнішим за себе?..
Не знаєш хто то був павлік морозов? То був такий піонєр-долбойоб, який написав донос на свого батька за те, що той не любив есисеру. Папаню разстрєлялі…
Що далі з ним самим сталося? Та нічого аж такого особливого: Я с’ємь тєбя, Красная Шапочко!!! – закричав на пафосі божевільний піонер і зжер свою пілотку… А ще далі? А – похуй.
Так – я розумію, що в «української» комуняки є трабли. Збудувало хату на вісімсот метрів квадратних, а зарплати держслужбовця, якщо не красти, то не хватить навіть на половину  оплати комунальних послуг. Але кого то має хвилювати, крім самої комуняки? Ти комуніст і не розумієш про що тут? Тут все просто –  одні крадуть, інші їх за це пиздять – нічого нового. Тебе теж будуть пиздити. Ти, головне, не забувай, що Сонце встає на сході і сідає на заході. І – ні в якому разі не будь антісємітом.
Ти не комуніст, а живеш собі і всьо? Про що тобі не забувати? Про те, що українська музика здебільшого  у Фа-мажорі, а не в Ре-мінорі. Тобто – залиши «мурку» «расєянам»…
Тобі так буде скучно і ти яких понтів хочеш? Давай розкажу тобі один кумедний випадок:
Десь років з 20 тому, у Львові появився «нєкій «шевальє» з Франції. Такий весь моднявий – на чорній сорочці білий мальтійський хрест, а на спінджаку звізда давіда. Ну, так і в мештах від «Brioni». Появився і ну давай локальним чиновничкам різні дворянські титули за бабло продавати. Половина з них си вкупили. Начальнік «ґаі» – баронет, главний прокурор – ґраф, главна суддя – ерец ґерцоґиня… Навіть майбутній мер си дворянство вкупив – Маґістр Золотой Звізди і Ґолубой Ґерцоґовіни Флор…
Друга половина иліти на ту аферу не повелася – хтось був просто розумніший, когось жаба давила, аж до задухи, але теж собі титула не купили. Потім, та друга половина тій першій два місяці, при кожній зустрічі, розказувала анекдот:
– Ґраф, ідете, може, ввечері до Опери?..
– Та, ні – їду в село картофлі копати...

Чим закінчилося? «Ґрафи» свого титула не афішують – лише для домашнього вжитку…

Ти теж спочатку, взагалі-то, хотів бути лікарем? І то – не окулістом, як той дімон, а хіба, може –  гінєкологом яким? О – який ти хитрий пацан. Давай розкажу тобі ще й про лікарів:
Ще в часи лєніно-блюхєро-троцкого, перед комуністами постала дилема – талановитий, але вільний, або послушний, але ерзац..
А так, щоб – і талановитий, і послушний?.. Ні – так, на щастя, не буває..
А тоді комуністи подумали, приложили один одному хуй до носа, потім ще раз подумали і вирішили – талановиті небезпечніші… Ну – всякіє музиканти, актьори, журналісти разниє, то такоє… Трабл полягав в тому, що такий самий вибір був у всіх професіях – або/або.   Або професійний лікар, або послушний… Вибрали – послушного…
І «лікарів» відразу постав легіон.
На візитці – кандидат медичних наук, а в кожному реченні по декілька помилок. Помилки граматичні – другий клас середньої школи. Бачив навласні очі. Повні голови ідеологічного хламу. Плутають Франка з Мазепою – теж на власні очі, якшошо.
І нібито – та й хрєн би з ними, але ж..
Це часом не ти постив у фійсбуку фото Супрун з підписом – Доктор Смерть? Не ти?.. Ну – добре…
Хочеш сказати – а їм граматика й не потрібна? Поки що – так точно ні. Кожен «лікар» має в кишені список – яка фармкомпанія, за яке призначення, скільки платить. Все, що потрібно «лікарю» – це не помилитись в оцінці оплатоспроможності пацієнта. «Лікарі» – як продовження медичного репрезентера… Хто там Доктор Смерть ти казав?..

Твоя зізраелізована «влада» чеше тобі, як круто все в Ізраелю і, як їй важко з тобою. «Правітєльство» дуже наполегливо хоче  провести реформи – в суді, медицині, освіті… Хоче провести люстрацію корупціонерів і навести лад, але ти не даєш. Ну, бо ти ніякий, тупий і не такий, як треба. Тебе треба водити сорок років пісками навколо Ізраїлю… А з огляду на географію – то це, майже, неможливо…
Можна водити навколо Вишневого, по Кільцевій і на Оболонь? Можна, але «правітєльству» не кажи, бо будуть водити…
Навчити твоє «правітєльство» зробити яку реформу? Запросто. З тим реально все просто:
Всього два етапи. Перший – диктант за п’ятий клас загальноосвітньої школи. «Влада» дуже добре знає, що цей бар’єр нездоланний для 73% «лікарів». Чому добре знає? Бо гроші, які були заплачені «за вищу медичну освіту» непогано «владу» збагатили… Жоден «лікар» не матиме підстав оскаржити таке рішення в суді. Ні за національною ознакою, ні за сексуальною орієнтацією. Немає дискримінації – є малописьменність.
Другим етапом, ті що залишаться – нехай підтвердять свій диплом. Тестом на знання необхідні в професії. Це все..
Як на безкоштовну пораду, то цього думаю достатньо. Хочеш ще ідей – звертайся. Номер телефону кину десь там внизу..

Тепер ти розумієш чому в ссср’у не було нічого свого? Не було кому своє робити. «Свої» не вміли, а так, як вміли – то краще б не робили.
Але комуністи продовжують ліпити свій горбатий театр. З усього – з театру, з музики, з освіти, з медицини, з церкви… Помпезний, похмурий і безтолковий театр абсурду…

Ще про яке кіно наостанок розказати? Давай розкажу:
Дурні поляки зняли кіно-агітку «Волинь». На хуя? Канєшно. Уточнюю – дурні поляки. Ще раз уточнюю – меншоварті поляки. Так – такі існують і це не є найсекретніший секрет.
Отже – меншоварті поляки зняли на замовлення «путєна» і за гроші секти хабад кіно-агітку «Волинь». Це теж не найсекретніший секрет. Навіщо то тій секті? Вільні Українці – це предмет їх найбільшої ненависті. Замовили меншовартим – щоб трохи розхитати. Тобто дали дурним трохи пеньонзев, сказали – хитайте. Дурні хитають…
Запитання – якого блять лисого хуя в тій агітці загубили «українські» актьори? Розумієш різницю між Вільними Українцями і меншовартими «українцями»?..
Чи є серед митців нормальні поляки? Так. І це теж не найсекретніший секрет. Вони зняли  “Ogniem i mieczem” – кіно без сумніву епохальне. Не без своїх закидонів, пойнятно. Ну – вперлося їм, щоб акванавт домагаров Богуна зіграв. Але за роль Кривоноса – хуй би вже з тим домагаровим. Та й не тільки за це. Там багато класного всякого..
Увага запитання – куди дивилися розумні поляки, коли ті долбойоби знімали для марк«солоніна» «Волинь»? Куди дивилася їх польська дефензива?..
Самі ж показали, що стається з Польщею і Україною, коли вони між собою воюють… Так – вони обидві на довгий час зникають з карти світу.
Чому не в тюрмі ті, хто гроші на ту «Волинь» у «путєна» брав?.. Чому досі українське громадянство в тих, що в тій пропаганді знімалися?

Хто такий марк«солонін»? О – то ше та коняка. Таке – дімон мєдвєдєв, але засушений. Працює в секті на посаді аґєнт-маніпулятор.
Ти його дивився і він дуже розумний? Можеш вже починати сміятися, але й це не найсекретніший секрет – на його «розум» працює цілий колектив. Він просто говорящая голова. Могли б і симпатичнішу вибрати? Видно вирішили, що для тебе якраз така – то саме те, що треба.
Щоб втертися до тебе в довіру, колєктівному марк«солоніну» дозволили бакланити «путєна». Просто «путєна». Ну, бо вже не шкода – він своє в хабадній п’єсі  відіграв. Колєктівний марк«солонін» «путєна» й підбакланює. Приплітаючи, через слово, про атомну бомбе і сілу руzкого оружія. Ну – щоб ти часом не перестав боятися. А, паралельно до бомбе, промєжду строк,  присуває – і про краткій курс вкп(б), і єгипетську частину танунаху, і, навіть, дві глави могільовського талмуду від сєрафіма шляйфмана. Ось така нелегка робота в того колєктівного марка…
Далі треба було розвивати «успіх» «Волині» і марк«солонін» випускає кіно про Бандеру. Завдання – і в меншовартих поляків, і в засушеного дімона було однакове – показати українців, як злих, недолугих, кровожерних, фашисто-потвор. Але «солоніну» здалося, що він вже вхопив за мохнатую звізду наташувлашченко і, що тепер – він вже авторитетний, як мошіах. А тому тепер йому повірять – що б він тільки не плів. Тобто включив банальну лінь. Каже – єсть лі у мєня доказательства? Да конєчно єсть – сматрітє самі... І включає кадри з есисерного художнього кіно «іді і смотрі»…
Чуваки, ви там, може – зніміть йому в половину зарплату, відведіть на стайню і відпиздіть батогом для профілактики. Ну, бо зовсім пездюк лінивий став…

Не знаєш, як доказати сусідці, що чєбурашка існує? Мультик їй включи – чим ти  гірший за марк«солоніна»?..

Анекдот? Запросто:
– Сер, Ваша лошадь пала.
– Как ето?..
– Нізко, Сер. Куріт, пьйот, конєй навела…
Марка «солоніна» смотріт…

Ще анекдот? Запросто:
A pessimist sees a dark tunnel. An optimist sees the light at the end of the tunnel. A realist sees a freight train. The train drivers sees three idiots standing on the tracks...

Кажуть:
Те що я винен записано в податковому кодексі. Що не повинен – в кримінальному. Решта на мій розсуд.

А ще кажуть –
Не бійся, що не вийде. Бійся, що не спробуєш ..

І ше раз:
У Світі немає хороших і поганих націй, є дві величини – Добро і зло… Вільні люди і комуністи. Добра більше, бо як тільки стане більше зла – не стане Світу.
І – кнопки  “Cmd Z” в реалі не існує..

Уточнюю – в рф-педерації не існує нації. Її мешканці – це мікс з колись поневолених народів. Ніяких руzкіх не існує – це совки.

Про що ця війна? Про гроші. Про накрадені комунякою гроші. Комуняка вже зрозуміла, що підкорити світ напевно не вдасться і цього разу. Зараз боїться втратити контроль над Україною і рф-педерацією.
Чи вдасться їм? Ну, тут, як казав марк«солонін» – знав би те, чого не знаю, мав би те, чого не маю…
Надто туманно? Ні – не вдасться.

А, що «солонін»? Неколективний поїде в село картофлі копати. Ну, так – в кібуц, перепрошую  – копати корінь таро…

PS:
Уяви картинку. Метро. Голос диктора – станція площадь Мавзолєйная. Слєдующая станція – уліца Некрофілєйная, переход к станціі – колумбарій №27…
Ти піднімаєшся ескалатором нагору і бачиш головний мавзолєй. Від нього розходяться вулиці – комсомольская, лгбтешная, зоофілєйная… Вздовж вулиць, скільки видно оком – мавзолєї папрощє стоять. В них, на стелажах, штабелями лежать комуняки. Ти йдеш – он мавзолєй путєна, он – кім ір сена, он – баскова з кіркоровим, он – кравчука з маргарітой сімоньян…
Ну, бо якого один лєнін там лежит? Шо то за хуйня нєсправєдліва, внатурє…
Що робити з тими, що вже закопали? Повикопувати – шо ніясно?
Ти, просто, лише уяви – гуляєш собі з вулиці на вулицю, навколо підсвічені вітрини. За вітринами трупи лежать… На кожному мавзолєю по звізді і полосатій лєнточці… Біля входу в метро кулєбяку продають… І ти такий – виймаєш комсомольскій білєт і тобі продають без черги… Ну – москва ж, йопта… А нє вотето вот всьо с італьянскімі курантамі, блять…