Театр, або той тойвово..

CHAPTER SIX

МАТРОСОВ..
2016. July

All the world’s a stage,
And all the men and women merely players:
They have their exits and their entrances;
And one man in his time plays many parts,
His acts being seven ages..

В театр я зайшов через широко відкриті ворота. Ніхто мене не зупинив і я увійшов у двір – метикуючи до кого б тут звернутися. На сходинках центрального входу сидів чувак, років під сорок – п’ятдесят. Одягнений в потерті джинси, яскраву сорочку і на голові кремовий ковбойський “стетсон”. Ми зміряли один одного поглядом і я направився до нього.
Я особливо не парився з дрес-кодом і влаштовуватися на роботу прийшов одягнений, як звично – нулячі джинси, футболка з написом “July Morning..” і військовий френч з підкоченими рукавами. Френч, зрозуміло, з відірваними ґудзиками. Ще якісь шльопки на босу ногу – оце і все.  Ну – це, якщо не враховувати католицький хрест на шкіряному шнурку і волосся – хоча і пущене за вуха, але ж довжиною таки до пояса.. Комуністів я не любив і в такий спосіб демонстрував їм висоту гори, з якої я на них ложив.  Тобто – Rock’n’Roll  forever.. Комуністи ж, звісно – що мене не любили взаємно і, мабуть на зло мені, одягалися всі однаково-ніяк. Щось таке сіро-коричневе і одного фасону.. Це, якщо слово фасон тут взагалі доцільне.
Матросов – а це був він, вислухав мене і сказав, що мені тут навряд чи що світить. Тут піонерів вчать любити радянську батьківщину і правильно переходити дорогу на червоне світло. А мій прикид, як йому чомусь здається, говорить про те, що я далеко не апологет радянського і можу своїм зовнішнім виглядом хилитнути маятники в головах, ще не до кінця сформованих піонерів не в той бік. Та й взагалі – тут передова ідеологічного фронту і таке всяке різне… А потім все таки відвів мене до директора театру – якраз до того, що я у книзі “Хіпстер” знайомив з харківськими бомжами-чекістами.. Директор мені з ходу поставив умову – постригтися і змінити стиль одягу. Потрібно віддати йому належне – нюх на творчу індивідуальність у нього був. Крім нюху, у нього ще була проблема – годину перед цим, з театру звільнилася група освітлювачів. Їхній прєдводітєль, нєкто Ерік Морнієкус, сказав своїм пацанам: шлемазлы, нам уже давно пора употреблять каждый день ведро шампанского и яишницу из ста яиц, а потому – ломимся на Москву!!! От на москву, перед тим як я увійшов у двір, вони всім кагалом і ломанулися. Тому, ми з директором, після недовгих переговорів, а в переговорах я завжди маестро – дійшли до компромісу. Тобто – я не стригся, але ховав волосся під піджак, щоб не будити в піонерів бажання стати особистістю..
Не знаю чи мені там щось дуже насвітило – не мені судити, але я їм так засвітив, що всі газети про то писали.. Ок – буду скромним (пруф десь там нижче кину), а тут розкажу про, так звані комуністичні канони.
За цими канонами, великими і малими – вершиною проявлення особистості було декілька варіантів. Наприклад – кинутися на кулеметну амбразуру і закрити її собою. Або, наприклад – відморозити собі ноги в лісі, неподалік від станції Боярка. Це саме в той час, поки старші за рангом чекісти крали гроші і, в стані надзвичайного захвату та сильного збудження, ховали під підлогу. А потім лягали на ту підлогу зверху і падали в тимчасовий стан повної нерухомості… Мій зовнішній вигляд до амбразури не кликав аж ні разу – скоріше до лісів Холодного Яру, тому віднеслися до мене з підозрою, але не мали свалу. Директору було шкода свого часу, бо тратити його на пошук персоналу означало відкласти вбік більш нагальну справу, а саме піонерення грошей з держбюджету.

За місяць перед цим, я мав невдалий досвід вступу на архітектуру в політехнічний. Я вже здав малюнок доценту, до якого на курс хотів потрапити і який реально був геній. Пройти в нього малюнок означало дев’яносто дев’яти процентний вступ. Але..
Він перестрів мене в коридорі і сказав: Ти вже поступив, бігом в школу і принеси довідку про вступ  у комсомол… Навіть про волосся нічого не сказав..
У комсомол.. – ґґґ..))
Більше я його не зустрів ні разу. Як і реалізованих його проектів. А був реально геній.. Чому так? А нах комуністам його проекти? Вони вміють будувати «квадратно-гніздовим способом» Їм цього достатньо. Як виглядає та їх будова? Розкрий очі – вона навколо. Затори в містах вже круглодобові, а пацани будують…
Тобто – з архітектурою тоді довелось відкласти. Я то потім надолужу і попрацюю навіть з відомими в цілому світі архітекторами. Правда вже – як керівник проектів, але все одно – нє?..

А тоді свалу не було і на пропозицію директора я на деякий час пристав..
Але Матросов..
Порядна людина. Талановитий організатор. Кайфове почуття гумору. Він
працював завідуючим постановочної частини і паралельно керував
монтувальниками декорацій. Серед них було немало інтелігентів – деякі після трьох і більше ходок.. Тобто авторитет серед них тримати непорядний не осилить. Він тримав. Поважали.
Одного разу мав проблему з його братом. Юрій Михайлович, на той час був в “глухій зав’язці” і якось ми з ним приперлися до його брата. Я навіть не знав що в нього є брат. Той був з блатних. Не авторитетний, але системний. Тримав блат-хату на Привокзальній. Що вони там ділили – я пропущу.То не моє пиво. Тут про чуйку. Я бачив, що образив брата, словом, але він замість того, щоб газувати, став якийсь надто лагідний. Ну – я аналітик ще той і спрогнозувати поведінку і вчинки людей умію як ніхто. Тепер це називається мікротаргетінгом, а тоді чуйка сказала прямим текстом: Коля, а зараз – свал.. Виходжу з квартири і, безшумно, сходами вгору. Через паузу – чую знизу тупіт багатьох ніг – брат таки викликав підмогу. Не знаю, що він їм наплів, але пацани вже перед дверима були з ножиками в руках… Спускаюсь сходами – ті  ідійоти нікого не залишили внизу, перебігаю через дорогу і сідаю на сходинках брами навпроти. Дві-три хвилини і пацани вилітають з брами. Покрутились вліво-вправо і посунули в сторону Ельжбети..
Я дочекався поки з брами вийшов Матросов, переконався, що все окау і тихо розчинився в натовпі..))

Потім Матросов зірвався і “розв’язав”.. Після тижневого запою – у тім самім “стетсоні”, у тому самому дворі, він розказував парторгу театру, що він думає про партію, про радянський союз і про самого парторга.. Про того, якому зараз блище. Розказував – з сарказмом, по-злому.. Я дивився як людина іде останнім парадом.. Його звільнили і більше  я його не бачив. А жаль. Реально був порядний чоловік. Єврей, якшошо..

Edited – Серпень, 2021

Холодний яр – остання барикада спротиву українців більшовикам зі сходу. Холодно́ярська Респýбліка /1919–1922/  – самопроголошене державне утворення на землях Української Народної Республіки, у Чигиринському повіті Київської губернії /нині Чигиринському районі Черкаської області/, в районі лісового урочища Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники.

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1