Вересень, 2020

Из логова змиева,
Из города Киева..

Три огонька, на берегу, в белом тумане…
Я покидаю этот город навсегда…

Досить мила, ні разу не бідна Країна, розташувалась собі в одному з закапелків нашої Планети. Розташувалась в хатинках білих, закутаних садками вишневими.
У спадок від, колись найстрашнішої імперії за історію людства, Країна отримала уряд і державу. Уряд поголовно складався з патологічних злодіїв і долбойобів. Ось такий симбіоз..
………………………………

Я знову покидаю це Місто, щоб повернутись. Я знову повертаюсь, щоб знову його покинути. Хто сидить на місці – той не я.
Будка на розі Хрещатика і Прорізної. Тут я купив свої перші сигарети. Сквер на розі Гончара і Коцюбинського – тут, на лавочці, я викурив свою першу сигарету. Чкаловський сквер..
Повертаючись – завжди починаю новий відлік з тієї ж лавочки. Перший шмурдяк, з горла, теж був тут. І перше побачення.. Скверу скоро не стане. Чому не стане? Бо уряд продовжує складатися з патологічних злодіїв і долбойобів.
……………………………..

Місто для життя. Його параметри давно продумані. Вони складалися віками, кращими архітекторами і будівельниками. Складалися, щоб розбитися об уряд, що дістався Країні у спадок.
Якийсь ідіот підрозказав солнцевським, що найкраще відмивати бабло через житлове будівництво. От чого б йому було їм не підчесати, що найкраще – то будівництво автобанів. Так хоч би в толк то все пішло…
Все, що треба знати про будівництво я вже описав. Щоб не шукати по всіх постах – це тут: Аслан Апокаліпсису..
Місто для життя стає містом, в яке не варто повертатися..
…………………………………….

Якось, в якомусь селі, на кордоні Вінницької і Хмельницької областей, бачив прикольну сценку. Пацан, років десь так на 12, пас корову за селом. І чогось йому так добре стало, що він розмріявся. Може в думках вірш писав який – про хрущі, що над вишнями гудуть.. А корова, скориставшись його натхненням залізла в чужий город. Тут з’являється бабка з палкою. Палка така – довжиною метри три. Малий, миттєво оцінивши і обстановку, і дислокацію ломанувся на ноги. Бабка погнала за ним з геніальним текстом:
– Стій!!! Куди побіг!!? Стій – я тебе висповідаю..
…………………………………..

Дивлюсь інтерв’ю Іванова з Бутусовим. Все рівно, аргументовано – приємно дивитися. До першого незручного запитання – а чому бригаду гірькіна не розстріляли в чистім полі? Тут Бутусов став петлять, як той малий, городами, від бабки з палкою. За його версією – їх не можна було рухати до повного розслідування. А якщо, наприклад, бригада бомбанула ювелірний, перебила інкасаторів і тікає дворами.. Її теж не можна рухати?
А призедент, котрий з друганами, вже порушили стільки законів, що можна довічне давати? Вони теж мають право не притягуватися? Якщо так, то єдиний вихід їх висповідати? Стоп – вони всі з комуністів, тобто їх не сповідати треба, а звіздошити..?
………………………………….

А Чкаловського, мабуть, скоро теж не стане..

Я тут подумав. Якщо та баба з Рави Руської… то що це дасть? Скоріше за все з’явиться ще декілька нових забудовників… Вгадаєш звідки?
Почнуть будувати поперек Хрещатику… Мабуть дійсно варто – покидать этот Город навсегда… Не даремно, мабуть, Наталка періодично втікає – то до Харкова, то на берег Індійського океану..
…………………………………….

Що буде коли почати иліту сповідати?
Я про це книжку написав)), якщо цікаво – то це тут:

M&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..