Та ну нах..

Альтернативний Танунах..

Про структуру цієї книги. Перша глава, це – пунктиром від першого «ісходу» до майже наших днів. Ця /друга/ глава охопить час, так званого, есисеру та його недовгу історію. Тут коло сект звузиться до секти міндічів, котрі той «есисер» і сотворили. Теж пунктиром. Третя і наступні глави – те, що називається «more details», але без хронології. А, якщо нічого з того, що відбувається зараз не зміниться, то ця книга може отримати підзаголовок – «от пєрвого ісхода – і до послєднєго».. Принаймні так воно станом на зараз виглядає..

Ну, і нагадаю – як казали наші з Великого Лугу – брехнею світ пройдеш, але назад не вернешся..

Секта міндічів робила рєвалюцію…
Потребуєш якого епіграфа? Прошу:

 Фельдман:
– Товарищи, скоро во всем свете будет власть советов!
Голос из толпы депутатов: – Сего не буде!
Фельдман яростно: – Это почему?
– Жидів не хвате!
Іван Бунін «Окаянные дни»

Так норм? Ну, то поїхали:
Секта міндічів робила рєвалюцію…
Вони ще не юзають слова єврєй, а називають себе за звичкою – жиди. Це трохи пізніше, вони спеціальним указом від партії полукалмика-полулєніна, поміняють – з «жиди» на «єврєі». Ну, а поки що, вони ще жиди і роблять свою локальну рєвалюцію.
Локально де? Локально – по всій, так званій, «расєйской імперії». Колись нєкто колєктівний путєн її остаточно розвалить, ну а поки що, вона ще існує – з царямі, ізвозчіками, поліцмєйстєрамі і разним прочім схожим збродом. Включно з селом Любавічі в, так званому, «бєлоруzском гєнєрал-губернаторствє» і прастітуткамі вздовж твєрьской-ямьской дорогі…
На фіга їм була та революція? Хотіли створити «есисер», а за ним «рф-педерацію». Ну, принаймні – саме так їм вдалось.
Як пояснювали свої наміри? Казали, що так званий царь їх дуже гнобив. Як саме гнобив? Ну – гуляти з ними не хотів, за стіл до себе не пускав – там по всякому було. А, крім царя, ще й його поплєчнікі  угнєталі. Як саме? Та – обзивали різними, в основному мало приємними і здебільшого некошерними словами. Та й взагалі – жидів вже давно крило. Ше з того часу, як шабтай цві зробився мусульманином. А то, на той час, вже ціла купа років пройшло. Не витримали наруги, кароч..
Хто то був такий той – цві? Кажуть – вуличний несповна розуму. Маргінал, що вів асоціально-загадковий спосіб життя. Тобто – грав собі на тумбалалайці і крив всіх матом через слово. Все це було відразу після Хмельниччини, тому жиди хотіли на ручки і може якого неякого мошєаха. Зловили вони того шабтая і кажуть – ти тепер мошєах, а ми нічого не знаєм. Якщо маєш якісь претензії, то тільки через апеляційний суд. Він проти нічого не мав, скорше навпаки – роль мошєаха йому настільки зайшла, що вже думав подавати до того апеляційного заяву з клопотанням. Хотів через рішення суду отримати звання заслуженого артіста рф-педерації. Чим то скінчилося? Нарвався на султана, котрий йому сказав – або в іслам, або кастрація. Іслам переважив. Ще кажуть, що він потім реінкарнувався в якогось шабтая калмановіча, і навіть давав бабло «на звукозапісь» якійсь аллє барісовнє пуґачьовой. Але – це не точно. Я теж в таке не вірю. Як і взагалі у всіляку містику..
А ще, ну – ще до того, як робити рєвалюцію, то ті жиди створили собі таємну секту під назвою – «от сєрца к сєрцу». З огляду на те, що в секті шабтайно цвів гомосєксуалізм, то правильніше було б – «от жопи к жопє», але то їх трабли. Шо таке шабтайно? А то їх главний так казав – можно, но шоб нікто нє знал, шоб тайно всьо било…
Секта без партії – то кейс напівпорожній, тому створили партію. Назвали її «бунд». Далі, не  через апеляційний суд, але провели офіційний rebranding – перетворивши той «бунд» на – «всєросійская комуністічєская партія большєвіков – вкп(б), бля». Потім подумали і «бля» прибрали. Оте – «бунд» в перекладі означає – «союз». Тобто «есисер», то було не щось таке – ні сіло, ні впало, а цілком продумана акція. Там був один звіздюк, звали карел собєльсон, то він пропонував назвати – «Ein Bund Schlüssel», але йому сказали, шо він дурний наркоман і нехай йде нах. Він обідився, але партію назвали просто «бунд». Потім її ще два рази назвуть «слуга народа», але приживеться назва «кпсс». Тобто – комуністи, що виникли, як сукупність відходів життєдіяльності напівсекти «бунд», офіційно з’явилися в світі десь на початках минулого століття. Про деталі їх рєвалюції, я ще десь там нижче напишу, а тут лише зазначу – вона їм вдалася…
Законало!!! Вдалося!!! – заверещали яростно міндічі – Хавана Ґіла!!! Уру-ру!!! Заверещали і почали танцювати. Що танцювали? Фінський народний танєц «лєтка-єнка» (кошерна реп-адаптація – автанділ саакян, стилістика образу – вадім пєйсаховічь).
Ти внєзапно подумав, що не знаєш – шо то таке «кошерний»? Це просто. Якщо копито не роздвоєне, то таке для міндіча – недосконала архітектура нижніх кінцівок і гастрономічна контрабанда. Чому так? Бо в пархатого не роздвоєні. Як можна їсти подібне на свого ідола? Ти, шо – не соображаєш??..
Але менше з тим – потанцювали міндічі, потім ше трохи поверещали і почали робити з себе илітну иліту. Ну, бо – а шо? Шо – не можна чи шо?..
Щоб бути илітою потрібні були, так звані, ніщєброди і послідовники, тобто пріхвостні. Тобто – бодай фоном, але таки потрібні. Ніщєбродів в тій недоімперії завжди було навалом. Послідовники? Теж ні разу не проблема. Неписьменних ідійотів в тих краях – ну, просто ніколи не бракувало. Ідійотам, аж бігом, дали знати – якщо ти дурак, то тільки з нами маєш шанс стати дуже важливою персоною. Дураки міндічів якось відразу почули. Посідали на коней і ну давай один одного шаблями по голові звіздошити. А, щоб не було нудно, обізвали то всьо – гражданская вайна. Тої війни їм видно було замало, тому вони на куражі придумали завоювати цілий світ…
Почати вирішили з Італії. Чому з неї? Ну, як чому ­– море, тьолкі, Ріміні.. Шо ніясно?..
Як це виглядало?
Нєкто «лєнін» написав нєкто «сталіну» телеграму:
– А можєм лі мы, к прімєру, товарішчь Сталін, завоєвать Італію?..
На що той «сталін» відписав:
– Можєм, хулє там завоёвывать...
Тоді «лєнін»:
– Завойовывайтє!!!
Той «сталін» був міндіч горскій – покликав мойшу тухачєвского і каже:
– Давай, товаріщь Тухачєвскій – через Польшу і на Ріміні. Ты пацан мощный, то с поляками вєрняк справішься…
Поскакали комуністи на Польщу. Але там поляки їх завстидали. Як саме? Та дали тягла. Чи сильно дали? Та сильно – пулямі пробілі дніщє котєлка, маркітантку юную пробілі… А потім, лисим курам на сміх – ще й самі пішли в наступ, і погнали войско міндічів за всходні креси. Гнали би й далі, бо теж увійшли в раж, і по дорозі кричали – бєндзє Польска до Амура, але «лєнін» швиденько дав їм бабла і запропонував мирного «універсала». Поляки на свою голову погодилися і гроші взяли..
Ну там ще той нєкто «сталін» сказав тому нєкто тухачєвскому:
– Я тібє дніщє прочіщу, сука дирявая, вєк волі нє відать, так прочіщу.
А той, сховавшись за нєкто «лєніна», тому нєкто «сталіну»:
– Пашол нахуй, ніщєброд лаґєрний…
Але то вже буде про сєрєбряний вєк руzской поезії, тому повертаємось до дипломатії.
Міндічі того позорного «універсала» підписали, але злость в головах  – вскіпала, как волна… 24 на 7 вскіпала… Ну, бо – ні тобі Ріміні, ні бабла, котре «лєнін» полякам повіддавав. З тої великої злості обізвали кожного п’ятого, зі своїх пріхвостнів та решти пересічних почесним званням – «враг народа», і відправили – во глубіну сібірскіх руд – храніть там гордоє молчаньє… Ну – бо, щоб самим «нє ісчєзнуть как класс на голом мєстє…» – казав один із них, а саме все той же карл бєрнґардовіч собєльсон – партєйна клічка «карел радек».
Як ті міндічі виглядали? Та – не дуже. Чув про барана і нові ворота? Повір – щоб побачити «вираз обличчя» барана, вартує зробити нові ворота. Воно дійсно того варте. Ось приблизно так вони і виглядали. Як виглядали їх пріхвостні? Та точнісінько так само, як і зараз – вираз обличчя, як в стіфанчука, все решта індивідуально. Пріхвостєнь – воно і є пріхвостєнь. В мене, наприклад, перша асоціація на такого незграбного, брудного, кудлатого пса з поганялом «Барбос». «Барбос» – тупий, іноді він може навіть вкусити. От – пояснити навіщо він це зробив, то вже не зможе – запас слів недостатній – книги не читав. «Барбос» 24 на 7 в постійному пошуку – де б що вкрасти, а якщо зловлять чи побачить палку, то відразу кричить – рукі прочь от лгбт. Діагноз? Та прошу-прошу – психічних захворювань немає. Просто дурак.
Вся оця фігня тривала на фоні першої світової війни. Воювала тоді Англія з Німеччиною. Там з обидвох сторін були ще союзники, але тут не шкільний підручник, а тому – без надмірних деталей. Отже – обидві сторони підтягнули союзників, паралельно винайшли кулемет і жара пішла така, що їм аж шинелі позаверталися. Загинуло в тій війні найбільше французів, котрі були союзниками Англії, але то таке. Німці тоді програли і їх злість теж кипіла, як donner wetter в суху погоду. Німців крило, як німфу на повний місяць. Але треба було трохи віддихатися..
Ну, а міндічі, відправивши через сибірський напівпортал в кращі світи всіх незгідних і тих, що такими були назначені, вирішили трохи розслабитись. Тобто – почали черговий ребрендинг своєї «партії» і її каральних органів. Форму та структуру, приблизно, змавпували з неаполітанської мафії. Ну, бо – шоп красіво било. В них, до речі, завжди все – приблизно. Все крадене, але і вкрадене – приблизно. Приблизно – це взагалі  їх улюблене слово.
Згадав есисерний анекдот –
Заєць приходить до Вовка:
– Волк, одолжі мнє кілограмм солі.
– Косой, у мєня нєт вєсов… я тєбє, прімєрно – «на глаз», отсыплю…
– На болт сєбє отсыпь, собака сєрая…
Отже форму та структуру, на скільки дурним клепки вистарчило, приблизно змавпували, а потім те, що вийшло, щедро  прикрасили атрибутикою еритрейських племен, що оргазмували від шкляних коралів. Тобто – обвішали свій витвір «ордєнамі», «транспарантамі» та іншими блискучими шкельцями. І, як апофеоз – в центрі москви на центральній площаді, запакували в шкло труп свого вождя – «лєніна». Щоб вождеві там не було надто одиноко, то  поруч з ним почали закопувати ще й основних комуністів, які, дякуючи «своїм», жили цікаво, але не довго. Ну, так – з часом і «лєнін» їм вмер, і «сталін» тухачєвскому дніщє надер. Воно то, може, навіть й логічно – розстріляли і відразу тут же коло «лєніна» закопали. А потім можна ще й «піонєрів» туди водити – віддавати честь героям. Ну, бо нема шо десь далеко возити – і бензин дорогий, і піонєр всєм рєбятам прімер. Закопаєм туво на красной площаді і всьо. Мошєах? Ні, не прилетів…
А німці трохи відійшли від того schäm und scheiße, переконали самі себе,  що то якийсь unД’Білебел і, що  не можна то такво Англії прощати. І взагалі – ні каплі в рот ні сантіметра в жо… А нє – то не вони, то той пєдік з міськради так казав. Той, що вирішив зав’язати – і з тим, і з тим. А німці просто почали другу світову війну.
Міндічі тут же собі вирішили – так ось же ж він той момент, коли можна тим полякам за ту всю псю крев віддати. Відімститися, так би мовити, за неотримане Ріміні. Уклали таємного «універсала» з німцями і разом поляків таки добре потовкли. Але в цей момент і для Англії сталося непередбачуване – французи, певне наївшись якихось француватих грибів, знову масово мерти за Англію не захотіли. Випили бургундського і здалися німцям. Unbelievable – подумали англійці і вирішили, шо то так діла не буде. Своїх шкода, то треба тих француватих на щось міняти. Подумали і стравили есисерних коммісаров з німецькими гауляйтерами. Як двох бойових барбосів стравили.
Червоні комісари англійські сподівання виправдали – обігнали Францію по людських втратах рівно в двадцять разів. Саме так – рівно в двадцять. Чи був в них свій план? Був звичайно. «Розвідка» їх проінформувала, що в німців патронів не набагато, але все таки менше, ніж солдатів в «рабочєй красной армії». Палюбе пабєдім – подумали комісари. Видали посполитим нові котєлкі і знову погнали в поля над Віслой сонной…
І хоча ідєя «сталіна» – під шумок захопити всю Європу, включно з Ріміні, пойнятно, з глибоким сумом провалилася, вони ще й досі чешуть самі собі про  вєлікую пабєду. Особливо – як горіляки нап’ються. Виглядає це – як гордість «Барбоса» за себе, після того, як ним повитирали підлогу. Навіть, якщо йому який ордєн на ошийник повішати.
А потім велика война си скіньчила. Не отримавши Ріміні, «сталін» запив. Щоночі до нього приходив синій мойша тухачєвскій і свистів попід вікна. «Сталін» того не витримав і вмер. Але міндічам вже на нього було, приблизно, похуй. Під час тої війни вони собі напиздили по всій Європі чайних сервізів, губних гармошок, грамофонів, порожніх пляшок з-під шнапсу (з красівимі етікєткамі) і привезли то всьо додому. З таким «добром» відчули себе вже вкрай илітними. Деякі, інколи, навіть вмиватися почали. А деякі навіть зуби чистити пробували…
Потім поклали «сталіна» коло «лєніна» і замислилися – як не крути, а той Бунін написав правду – жидів не хватало. А яка власть над світом, коли ресурсу нема. Хотіли поробити «совєтскіх людєй» з тих же поляків, та румунів. Але не пішло. Поляки далі мріяли про – бендзє Польска до Амура і всьо, а румуни казали – нам Чаушеска жінка дасть. Прийшлось підтягувати знову своїх ніщєбродів.
Ти, мабуть чув вираз – «он вылєтєл с обоймы». «Обойма» – це найвищий пріоритет в секті міндічів. «Обойма» розподіляє, «обойма» дає владу. Коли ти в «обоймі», то матимеш все – чайний сервіз, губну гармошку, пляшку з-під шнапсу, а то, навіть, циганський «вашерон константін». І головне – вчитися не треба. Навіть приблизно.
Щоб ця глава  не стала рефератом, розбавлю її реальними людьми. Тими, що зустрілись мені на моїх дорогах..
Натрапив на просторах фійсбуку на комент від колишнього парторга театру. Пойнятно, що він тепер «народний» «артіст» України» і, певно, має цілу купу металевих орденів. Серед пріхвостнів, до речі, існує один, не зрозумілий мені, парадокс. Есисерний слєсарь дядя вася, чомусь, вдає, що він розуміється на космосі. А совковий космонавт накупив собі слєсарного інструмєнту і, у вільний від польотів на гіперлупі час, свердлить стіни. Вони навіть назву цьому придумали – «гнать умняк». Щоб часом не відстати від поточної версії суспільної парадигми, парторг теж «включив умняк». Пише під постом про режисера, що виграв тендер на керівника черкаського театру – «…пане Петре, а що вам блище? Система Станіславського чи Єжи Гротовського?.»
Яке чудове слово – «блище», подумалось мені. Молодець артіст – розвиває мову. Це ж, якщо блистить, то воно просто блистить, а якщо вже блище – то значить не менше, ніж собачі яйця, чи рубіновиє звйозди над кремльом.. Блище.. Відчуваєш силу слова?.. Блище!!!…
Зараз парторг старанно приховує, що він з комуністів, але комунізм це, як сифіліс – остаточно не вивітрюється. Сліди залишаються у будь-якому випадку. На цьому сліди залишились у вигляді  банальної малописьменності. Ну, бо йому, як і решті вопартійвльоних ніщєбродів було ближче вступити до комсомолу і потім «розвивати» мову, ніж вчитися. Вчитися це довго, нудно й нецікаво, а хочеться слави і влади. Хочеться вже, а не колись. Ну, бо міндічі ж ясно пообіцяли – «кто был нікєм, тот станєт всєм…» Ну, бо то «Барбос» мав буду і його самооцінку буда тримала на потрібному йому рівні. Ну, а він, він жє ж нє тварь бессловєсная, він же майже win-win, він жє право імєєт…
Парторгу, до речі, не повезло.  Недавно помер, так і не ставши – ні доцентом на кафедрі міжнародних відносин, ні сантехніком. Хоча набір розвідних ключів навіщось купив…
Друге слово, після «обойма», в секті – це слово «схєма».
В 1917му – влаштувавши свій грандіозний комуністичний start up, міндічі паралельно створили голод. На початках розподіляли між своїми, відібрані в посполитих продукти. А потім якийсь кагановіч допер – «слушай, а это ж классная схєма – распрєделять блага, блять»... З того часу в їхній лексикон це слово й увійшло. Розвивати «схеми» і розподіляти «ніштякі» могли тільки вищі члени секти. Головне з «обойми» не вилетіти. Тому й тримаються за неї, як соломон марковіч за стіл в райдержадміністрації.
«Ніштякі» розподіляють по сьогоднішній день. Вже, звичайно, не продукти – тепер, це посади.  Вінцем розподілу, свого часу, стало «золото партії».
«Золото партії» – назва умовна, а загалом – це все те, що есисер «нагосподарював» за свої сімдесят років, включно з заощадженнями його сітізенів. Заощадження звісно ж реквізували – ну, бо, а як же інакше?..
Ти ніколи не думав, що дев’яносто дев’ять зі ста сьогоднішніх «успішних «бізнесменів» та олігархів – агенти «вчк»-«кгб»?.. Подумай – не заробляються такі гроші за такий час. Фізика з математикою не дадуть. Тобто – коли чекісти «напоролісь на западло» в кінці вісімдесятих, то розклали яйця з однієї корзини в різні, з тим, щоб «добро» часом не пропало? Тобто – розподілили «добро» есисеру між агентами?.. Тобто – так. Агентам, правда, суворо наказали, щоб розуміли чиє то бабло і нє вздумалі викінуть какой фортєль.
А агенти подумали – там видно буде і гроші взяли…
З одного боку секта, аж ні разу, не вважає їхні гроші їхніми, а з другого – агенти вже встигли звикнутись зі своїм статусом, повірили в свою винятковість і зовсім не проти зіскочити з комуністичного поїзда. З третього боку – на кожного з цих д’Білів в «чєкістів» є стільки компромату, що він скоро взагалі втратить всякий сенс. З четвертого – всі агенти вихляють дупою і шукають, як знятися з гачка. Особливо активних, час від часу, утилізують. Комуністичний розподільник… Театр абсурду… От жопи к жопє…

Написати весь цей текст в стилю пана Кацека? Запросто:
«Первісний лад. Вийшли з печер. Спробували осідлати Печерські Пагорби. Йшли по спіралі. Законтачили спіраль і пішли по колу. Рєволюція пожіраєт своіх дєтєй. Біг по колу. Швидше. Ще швидше. Стоп – є контакт. Змія наздогнала свій хвіст. Все спочатку. Круглий квадрат. Слава кпсс… Від жопи до  сраки…»

Тим часом надходили «буремні» 80–ті. В міндічів, якщо ти помітив – всі роки «буремні», але то такоє. Есисер хилитався і бєзнадьожно взвізґівал. Міндічі з останніх сил махали червоними прапорами, але він взвізґівал і падав. Ситуація ставала позаконтрольованою. Міндічі знову пішли по спіралі – знову знайшли кущ сальвії, курнули і придумали. Спершу «реформу павлова» для розгону, а коли лохи це проковтнули, то вже банально перетворили заощадження лохів на «золото партії», котре вивезли в тунелі центрального офісу секти. Ну, бо треба ж було якось, той впалий есисер, назад піднімати. Піднімати вирішили знову війною. Тобі настільки пощастило, що ти можеш бачити цю війну прям вже і прям в режимі online. Тішся.
І все ніби продумали – «свої» керували з обидвох боків, лохи проковтнули «пандемію» – тобто виглядали на послушних. Лідєри з обох боків мали рейтинги і кокс. Всі засоби масової інформаціїпропаганди були приватизовані і поливали всіх навколо, як зі шланга…  І знову напоролися на фразу з роману Буніна…
Ще не напоролися? Вже напоролися. Ще тоді. З того часу нічого не змінилося.
Чому так? Бо неможливо зробити з негра мотоцикл, чи з «Барбоса» трактор. Саме тому..

Не пойняв про «обойму»?
То така собі псевдо масонська лажа. При тому, лажа така – абсолютна. Її база на теренах рф-педерації, а філіали розкидані по світу. Вона, це такий собі своєрідний кар’єрний ліфт.
Чи важко було в той ліфт потрапити? Ні – достатньо було відмовитися від честі, гідності, а головне забути про порядність.
Чи міг, наприклад, я?
Запросто. Зараз був би олігархом.
Чому не сів в той ліфт?
По-перше –  я не д’Біл. По-друге – банальна огида.
По-третє – для мене попередніх двох причин було цілком достатньо.

Не пойняв про війну? Що саме не пойняв? Хочеш сказати, що найвпливовіший міндіч каже, що він українець і не може бути зрадником? А він і не є зрадник. Зрадником стане, якщо зі страху зрадить секту. А тобі він нічого нє должєн.
Але ж він каже… ти сам чув по телевізору….
Є в мене один знайомий злодій. Ну, то він зранку до ночі каже – мої руки нічого не крали. Отак зранку прокинеться і відразу каже. І руки перед собою виставляє…

А секта міндічів робила рєвалюцію…