На першу вимогу..

Welcome:

Domini Canes

William Sydney Porter
A CALL LOAN
Переклад Майк Новосад
2023. July, 03

В ті часи ранчеро тупо їздили верхи на Фарті. Вони були вельможами трави, баронами корів, королями яловичини і кісток та володарями лісу. Вони б могли їздити навіть в золотих фаетонах, якби їхній смак мав до такого тягу чи схильність. Долари тоді огорнули скотаря і йому здавалося, що грошей у нього більше, ніж це пристойно. Ну, бо коли він купив собі годинник з дорогоцінним каменем вставленим у корпус, і то таким великим, що той камінь натирав йому ребра.. а потім каліфорнійське сідло зі срібними цвяхами та ангорською шкірою.. а ще замовив для кожного, кого зустрів, віскі в барі – то на що ще йому було тратити свої гроші?..
Хіба лише ті герцоги лассо, котрі мали жінок.. так – ті були не настільки обмежені у своїх можливостях щодо зменшення надлишкового багатства. У грудях статі, що створена з ребра Адама, геній зменшення маси гаманця може дрімати роками, очікуючи свого часу, але ніколи він не згасне повністю.

Отже Довгий Білл Лонглі, цілеспрямований своєю дружиною чоловік, вийшов з зарослів чапаралю поблизу Bar Circle на Frio – щоб протестувати радощі урбанізованого успіху. Він мав на кишені щось схоже на півмільйона доларів і це при тому, що прибутки його невпинно зростали.
Білл Лонглі свій диплом випускника отримав на ранчо та стежках прерій. Фарт та заощадливість, холодна голова та око-телескоп, підняли його з ковбоя бродяги до коров’ячого магната. А потім настав бум поголів’я великої рогатої худоби і Фортуна, обережно ступаючи між колючками кактуса, прийшла і витрусила все зі свого рогу достатку на порозі його ранчо.
У маленькому прикордонному місті Chaparosa, Лонглі збудував дорогу резиденцію. Там він став полоненим, прикутим до золотої колісниці суспільного існування. Він став приречений бути провідним громадянином міста. Якийсь час він навіть боровся з цим, як мустанг, що вперше загнаний до коралю, а потім повісив на цвях свій гарапник і шпори. Час подіти було нікуди і він організував The First National Bank of Chaparosa. Тоді ж був обраний його президентом..

Одного дня, чоловік з ознаками хронічних розладів шлунку, одягнений в подвійні збільшувальні окуляри, просунув службове посвідчення в віконечко каси банку. П’ять хвилин потому, весь персонал банку танцював у реверансах і поклонах перед ревізором.
Цей ревізор, містер Дж. Едгар Тодд, виявився ревізором досить ретельним. Наприкінці ревізії, він одягнув свого капелюха і покликав президента, містера Вільяма Р. Лонглі в його офіс.
– Ну, як там справи? – ліниво запитав Лонглі – надибали щось, що виглядає не так, як вам подобається?
– Все в банку в порядку, містере Лонглі, – сказав Тодд – всі позики оформлені добре. Все добре, але за одним винятком. Ви маєте один дуже поганий листок паперу. Настільки поганий, що ви мабуть й не усвідомлюєте, в яке серйозне становище він вас ставить. Я маю на увазі позику в розмірі десять тисяч доларів, з виплатою на першу вимогу, видану Томасу Мервіну. Це не просто перевищує максимальну суму, яку банк може позичити фізичній особі на законних підставах, але й видано без поруки та забезпечення. Таким чином ви двічі порушили закони про національний банкінг і підлягаєте кримінальному переслідуванню Урядом. Коли я дам знати про це Валютному Контролеру, а я зобов’язаний так зробити, то це без сумніву призведе до передачі цього питання в Департамент Юстиції щодо винесення покарання. Ви бачите, яка серйозна це справа…

Білл Лонглі сидів у своєму кріслі. Заклавши руки за голову, він повернувся і подивився в обличчя ревізора. Ревізор з подивом побачив посмішку, що розповзалася по грубих устах банкіра і добрий блиск у його світло-блакитних очах. Якщо той і усвідомив всю серйозність справи, то ніяк не проявляв цього усвідомлення.
– Звичайно, що ти не знаєш Тома Мервіна, – сказав Лонглі, майже привітно – так, я знаю про цю позику, вона не має ніякого забезпечення, крім слова Тома Мервіна. Але я якось зауважив – якщо на слово чоловіка можна покластися, то це і є найкраще забезпечення. Звичайно я знаю, що Уряд так не думає. Я побачусь з Томом на рахунок цього листка паперу..
Диспепсія містера Тодда, здавалось раптово загострилася. Він з подивом глянув на чапараль-банкіра через свої подвійні окуляри.
– Розумієш – продовжив добродушно Лонглі – Том почув про дві тисячі двохліток біля Rocky Ford, на Rio Grande, які коштують по вісім доларів за голову. Думаю це старий Леандро Ґарсія переправив їх контрабандою і мабуть хотів поскоріше здихатись. Цю худобу можна продати по п’ятнадцять доларів за голову в Kansas City. Том це знав і я це знав. Він мав шість тисяч доларів і я позичив йому ще десять, щоб його діло вигоріло. Його брат Ед взяв їх і поїхав туди ще три тижні назад. Не сьогодні – завтра він повернеться. Коли він приїде, Том одразу поверне гроші в банк..
Ревізор був шокований. Мабуть його обов’язком було бігти на телеграф і доповісти про все Контролерові. Але він цього не зробив. Вклавшись у три хвилини, він підкреслено-дошкульно дав банкірові зрозуміти, що той стоїть на межі катастрофи. А потім запропонував крихітний варіант для порятунку.
– Сьогодні ввечері я їду до Hilldale, – сказав він Лонглі, – щоб перевірити тамтешній банк. На зворотному шляху я проїду через Chaparosa. Завтра о дванадцятій годині я зайду до цього банку. Якщо та позика буде закрита до того часу, то я не згадаю про неї у звіті. Якщо ні – я повинен виконати свій обов’язок…
З цими словами ревізор вклонився і пішов..

Президент The First National посидів на стільці ще з півгодини, а потім прикурив легку сигару і пішов до будинку Тома Мервіна.
Мервін, одягнений у коричневу парусину – на вигляд бродяга ранчеро, але з поглядом мислителя, сидів, закинувши ноги на стіл і плів гарапника з сирої шкіри.
– Томе, – сказав Лонглі, спираючись на стіл, – ти вже щось чув від Еда?
– Ще ні, – відповів Мервін, продовжуючи своє плетіння, – думаю, що він повернеться за декілька днів.
– Був банківський ревізор, – продовжив Лонглі, – облазив все і встав в позу, коли побачив твою розписку. Ти і я, ми знаємо, що все гаразд, але ця штука не стикується з банківськими законами. Я був впевнений, що ти повернеш гроші до чергової перевірки, але той скурвий син приїхав зненацька. Зараз я просто не маю кешу, а то б заплатив за тебе. Маю час до дванадцятої ранку завтра, а потім я повинен показати готівку замість тої розписки або..
– Або що, Білл? – запитав Мервін, дивлячись як Лонглі завагався.
– Ну, я думаю, це означає, що Анкл Сем дасть мені з обидвох задніх ніг..
– Я спробую повернути тобі гроші вчасно, – відповів Мервін не відриваючись від свого плетіння.
– Ок, Том, – завершив Лонглі, повернувшись до дверей, – я знаю, що ти зробиш якщо зможеш..

Мервін кинув батіг і відправився в ще один банк, що був у місті. Приватний банк – Cooper & Craig.
– Купере, – звернувся він до партнера, котрого так звали, – мені треба десять тисяч доларів сьогодні. Або завтра вранці. Я маю будинок та ще дещо, вартістю близько шести тисяч доларів. Це все, що я можу заставити. Але у мене вигорає одна справа і це принесе мені набагато більше протягом кількох днів..
Купер закашлявся.
– Але тільки не скажи ні, – продовжив Мервін – я позичив цю суму з зобов’язанням повернути на першу вимогу. Ось зараз ця вимога й прийшла. А з чоловіком, який її озвучив, я ночував під одною ковдрою по таборах рейнджерів десять років. Він може попросити все, що я маю. Він може попросити кров з моїх жил і він отримає її. Зараз йому потрібні ці гроші, бо він потрапив в нехорошу ситуацію. Коротко – йому потрібні ці гроші і я зроблю це для нього. Ти добре знаєш моє слово, Купере..
– Аж ні разу не сумніваюсь в цьому, – ввічливо погодився Купер, – але я маю партнера, як ти знаєш. Я не вправі сам приймати рішення по кредитах. І потім – якби ти мав навіть найкращу заставу, то ми не змогли б надати тобі кредит раніше, ніж через тиждень. Ми якраз відправляємо п’ятнадцять тисяч доларів Myer Brothers у Rockdell, щоб купити бавовну. Гроші від’їжджають вузькоколійкою сьогодні вночі. Це робить нашу касу на деякий час порожньою. На жаль ми не зможемо зробити цього для тебе…
Мервін повернувся додому і продовжив плести свій батіг. Близько четвертої години дня він відправився в The First National Bank і нахилився над поручнями столу Лонглі.
– Я постараюся отримати ці гроші для тебе сьогодні вночі.. я маю на увазі завтра вранці, Білл..
– Гаразд, Том, – тихо сказав Лонглі.

В дев’ятій годині того ж вечора, Том Мервін обережно вийшов з дерев’яного будиночка в якому він жив. Це було на самому краю містечка, де мало кого можна було зустріти в цей час. Мервін був в крислатому капелюсі і з двома шестизарядними на поясі. Він швидко рухався самотньою вулицею, а потім пішов по піщаній дорозі, що проходила паралельно вузькоколійці, поки не дістався до цистерни з водою за дві милі нижче від міста. Там Том Мервін зупинився, пов’язав чорну шовкову хустку на нижню частину обличчя і насунув капелюха нижче на очі.
Через десять хвилин нічний поїзд в Rockdell під’їхав до цистерни, прибувши з Chaparosa.
З револьвером в кожній руці Мервін піднявся з-за кущів чапаралю з наміром стартувати. Але ще до того, як він зробив три кроки, дві довгі сильні руки обхопили його ззаду, відірвали від землі і кинули лицем в траву. Важке коліно притисло його спину, а залізні руки охопили його зап’ястя. Таким чином він, як безпомічна дитина, був утриманий до тих пір, поки локомотив не набрав води і поки поїзд, прискорюючи швидкість, не зник з поля зору. Тоді його відпустили і, підвівшись на ноги, він побачив лице Білла Лонглі.
– Ця справа не потребує бути вирішеною аж таким чином, Том, – сказав Лонглі – я бачив Купера ввечері і він розповів мені про що ви з ним говорили. Після цього я спустився до твого дому і побачив як ти виходиш з двома гарматами на поясі. Я пішов вслід за тобою.. Пішли назад, чувак.
Вони пішли поруч.
– То був єдиний шанс, який я бачив, – сказав Мервін – ти попросив погасити кредит і я спробував зробити це. Що ти тепер робитимеш, коли вони тебе хапнуть?
– А що б ти робив, коли б зараз хапнули тебе? – відповів Лонглі.
– Ніколи не думав, що лежатиму в кущах, щоб наїхати на поїзд, – поволі промовив Мервін – але заборгованість на першу вимогу, це справа особлива. Білл, ми ще маємо дванадцять годин, поки той шпійон прийде до тебе. Ми мусимо підняти десь це бабло.. Може ми можемо.. Ого! О Великий Сем Х’юстон!!! Ти чуєш це?..
Мервін кинувся бігти, Лонглі не відставав.
Нічого ніби й не сталося, лише десь з темноти почувся досить приємний свист. Хтось насвистував «Плач ковбоя»..
– Це єдина мелодія, яку він знає, – крикнув на бігу Мервін – роблю ставку..

Вони підбігли до дверей будинку Мервіна. Той з ноги відкрив двері і спіткнувся об стару валізу, що лежала посеред кімнати. Загорілий, весь в дорожній пилюці молодий чоловік з твердими щелепами, лежав на ліжку пихкаючи коричневою сигаретою.
– Ну як, Ед? – видихнув задиханий Мервін.
– So, so – розтягуючи слова промовив той – щойно приїхав. В 9:30. Продав по п’ятнадцять. Чувак, не розвали мою класну валізу, що тримає в своїх габаритах двадцять дев’ять тисяч в зелених доларах..

Go back

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“Книгарня Є”

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”