Газуєм..?
(Повний місяць – наше сонце..)

Лютий 2021

Потом ещё была уха и заливные потроха,
Потом поймали жениха.. И долго били.

Народ вирішив разом повідкидати сніг. Бо утрой надо везти детей в школу…
Спочатку махали лопатами. Потім підняли вічну тему – де чия стоянка. Потім їбошили лопатами один одного. Під вечірню каву було – весело. І цікаво.
Цікаво – чому ні один не сказав – а давай відпіздим забудовника, а потім чиновника, котрий видав дозвіл на будівництво.
Раби.
До речі – рабів до раю не пускають. Не забув?
***

Вова поїхав в черговий Оман. Бо піндоси – слухають все.  Навіть правітєльственну связь. А треба ж з братьями порішать. Бо як показує опит – співай «вставай страна агромная», не співай «вставай страна агромная» – не встає.. І що тепер – все нажите віддати? Нє – тре совмєстно придумати як порішать. І всьо..

***

«Журналісти» відімкнених каналів вийшли на протест. За свободу слова. Бля, пацани – ви озвіріли? Де ви, а де свобода слова? Ваше діло лизать міньєта – не відволікайтеся на те, що вам не властиве.
Рабів до раю не пускають.
***

Обговорили з адекватним пацаном знаного забудовника. Каже – люди його хвалять. Він гроші не вивіз, а тут забудовує. Саша, – те, що ідіот зробив з містом.. Для населення міста – краще він би ті гроші з’їв. Відразу всі.
***

Плінтусєвічі на тренінгах вчать недальоких  – як робити гроші. Недальокі пробують. В них не вийде – бо гроші можуть робити не всі, а лише вибрані. Недальокі в це плем’я не входять. Але я не про це (хоча насправді і про це). Вчать-що найвигідніше воду продавати в пустелі. І не скидати ціну – навіть якщо вмиратимуть… Тобто гроші поза мораллю? А потім на мітинг? Взывать к совєсті..?
***

Петро Олексійович впевнено-унило, як бульдозер, пішов вслід за ЮВТ. Туди де низькі рейтинги. Де не буває першого місця. Туди де елехторат. Правильні слова не підтримані діями – не купують. Там навіть плінтусєвіч безсилий.
Розумів він що це прогнозовано і наперед зрозуміло? Мабуть ні. Чому? Тому, що IQ високий, а EQ на рівні статистики.
Рабів до раю не пускають.
***

Люди з високим IQ легко досягають цілі там, де немає необхідності враховувати емоції інших людей. Наприклад винахідники. Щоб винайти, підкреслюю – самому, гіперлуп – достатньо високого коефіцієнту інтелекту. Для того щоб керувати людьми, потрібний емоційний інтелект. Без такого не вийде нічого. Тобто без EQ, там де потрібно враховувати емоції підлеглих, у будь-якому випадку, результат – туди де не буває перших місць. Туди де елехторат.
***

В понеділок під постом появиться нєкто Andyі вчергове запропонує вколоти всім чиновникам якого медикамента. Блін і Krikun кудись зникла..
Andy – не треба їм нічого колоти – це не гуманно. Їх треба просто звільнити. Всіх до одного.
Історія чомусь постійно ходить колами і тільки з розумними по спіралі. Все це вже було. І навіть вовка – вилитий тобі винниченко. Так – потім голодомор, капустін яр і тд…
А одиниці илітних чиновників, яким вдасться доїхати до Парижу, так само влаштуються там таксистами і швейцарами при готелях. Будуть арабам двері відкривати. Париж змінився за сто років…
Чому так? Рабів до раю не пускають. Тільки мундур з лампасами і danke schön за тіпси..
***

Andy- лише одне запитання. Чому незаконно огороджена забудовником земля – то його приватна власність? Вірніше – чому власне ви так вважаєте? Дякую.

M&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..

– Ех, зараз би додому, та в душ, та під такий м’якенький, ніжно-рожевий рушничок, поданий дбайливою покоївкою Катериною Михайлівною… – подумав Порфирій Данилович. Потім, згадавши щось, подумав вже з нотками патетики:
– Але не було більше ні Катерини Михайлівни, ні маєтку, ні ніжно-рожевого рушничка… Все це зникло того жахливого травневого ранку, коли НАБУ отримало секретний наказ – “Смерч у Кончі-Заспі”, що означав початок операції… А він, з двома охоронцями та Святом, неслися та підстрибували, на жахливих вибоїнах, по  дорозі в Барановичі…

Як би не було страшно – інших варіантів в нього не було і тому він вперто йшов.
Йшов – вдивляючись в густий зелений мох і обережно переставляючи ноги.  Змій все не було і Порфирія трохи попустило. Він навіть почав насвистувати   арію Чіо-Чіо-сан, а потім, ще трохи осмілівши, розправив плечі, трохи присів і, навіть, для чогось, принюхався… Потім підняв бамбукову палку і став з нею в позу самурая з катаною.
Його туфлі з крокодила – міцні, на тоненькій, некошерної свинячої шкіри підошві, певне від хвилювання, стали вологими і починали натирати мозолі..