E– піпл..
(Антон, щоб твоєю мордою просо молотили..)
18+.

Березень 2021

Когда не стало интернету, мы вышли из своих домов.
Друг друга трогали руками, пытались даже говорить…

Прокинувся. Покурив. Заліз в Мережу. Хтось кинув лінк і я вже три години наспівую:
And every single day, he has to save the bridge
That’s why every bitch knows Arsen Borisоvich..

А Мережа гуде розфарбованою будівлею.. Я так і не пойняв – шо за кіпішь? Чого всі так спереживалися? Збудувати сараюшку на Андріївському можна було? А чого будівлю розмалювати то вдруг стало – вандалізм? Як там казав Паніковський – Шура, а вы поедьте в Одессу.. Побачите – що то таке вандалізм. У Львові на центральній площі збудували вандалізм. Мало тим рагулям було одного вандалізму, то знов пів площі обгородили парканом – будуть будувати ще один вандалізм…
А головне – хто б казав. Це – як ніби асенізатору зранку щось кава в кафешці… ніби гівном смердить. Чувак, то не кава смердить, то ти штани переодіти забув…

But his butt zhym-zhym....
***

Третя з половиною планета від Сонця, зденервовано літала нічним космосом. Залізничники планети (назвемо їх для зручності – жд) вже сто сорок сьомий раз пробували створити міровоє правітєльство. Жд хотіли їздити онлайн поїздами. А ще – вирощувати онлайн пшеницю, грати на скрипці під онлайн деревами, а головне – хотіли онлайн грошей… Забув – ще онлайн казино, зі скрипкою на рекламі..
Дещо їм навіть вдалося. Вдалося підняти в космос ціни на сигарети, вдалося поділити пересічних на скептиків і параноїків, вдалося навіть позакривати все, де пересічні могли б випити неонлайн кави і покумекати – а чому воно всьо оте во саме ось так… Але дещо їм вдавалося і раніше – вже сто сорок шість разів. Тому залізничники підняли ставки – вони пішли ва-банк…
Тільки похмурі вершники Апокаліпсису з жовтими очима понурі моторолопедисти Короновірусу з жовтими рюкзаками за спинами розсікали нічними містами..
Може залізничників дрочити навчити? Будуть мати заняття і то їх попустить від бажання покерувати..?
***

Бля – а може.. Може – не треба там нічого відмивати? Може – то найкраща візитівка страни затягнувшегося комунізма. Це ж на халяву отриманий бренд. Без діджиталізації і капіталовкладень.. То вам навіть любий маркетолух так скаже..

А мережа – вона, як коньяк.. Якщо з розумом, звичайно. Бо, якщо випити відро Courvoisier, то в голові відразу почнеться вандалізм…
***

Bonus track:
M&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..

В повітрі прошелестіли крила і на спинку крісла поруч з Маргаритою приземлився граціозний птах.
– Ти хто? – невдоволено запитала вона – Ти і є той Беркут?
– Прошу називати мене – Laughing Falcon – відповів птах. Бачу, що ти мені не рада, але мусиш терпіти, поки я віскі сьорбну. Сама й винувата – я якось не розраховував на сніг в кінці липня. В мене ще гніздо на зиму не накрите..
– А що з твого боку теж сніг падає??? – підійшовши до столика, запитав чоловік?
– А ти поверни голову і подивися, якщо не важко – розсміявся своїм клекочучим реготом “Laughing Falcon” – летів сюди то – omijałem, kurwa, ліси, гори, доли – і повернувши голову до Даші – mała, ja poproszę 10 deka..

– Вибач, зараз ми все поправимо.. – сказав чоловік, а потім звертаючись до Маргарити додав:
– Я винен перед ним.. Я колись збив його машиною на трасі Харків – Полтава..
– Так то був ти???? Я так і знав!!!
– Ну не зовсім я.. але в тій машині я був..
– Так і я ось ніяк не можу тебе уявити з довгим каштановим волоссям і золотими сережками – розреготався Беркут..