Вятка..

Глава з книги “Театр, або той тойвово..”

– Як ваш зять?
– На жаль, він не вміє грати в карти..
– Але ж це величезний плюс!..
– Це величезний мінус: він не вміє, але грає ..

Ну ось пьінька і підійшов до своєї deadline⁶. Поки я оце редагую, валодя повів війська у дамбас. Це нагадує польське – usramsię no nie damsię…¹
А що Department of State? А чекає і ліниво курить..

Мене смішить  коли пробують присунути:
– Та ти шо? В них атомноє оружіє…
Показати схематично телефонний дзвінок кремль – Техас..? Ну якось так:
– Алло! Вас турбує мале підприємство “Альфа”…
– Мале підприємство “Альфа” нас не турбує” – відповіли на тому кінці дроту і повісили трубку..

Був у мене в дитинстві товариш Олег Расік. Чувак такий – людина мотоцикл. Раз поїхали ми запікати в сирій глині кури. Поїхали в ліс коло села з милою назвою Зимна Вода. Чому туди? Бо там на його думку була правильна глина і жирні кури. З нами ще був пацан Коля – погоняло Псіх. Ми на мотоциклі від “Česká Zbrojovka”, а Коля на радянському моторолері «вятка». Пацани між собою були майже родичі – Расік був одружений на сестрі Колі. Але тут не про сімейні relationship а скоріше про атомноє оружіє. Вірніше про відносини між державами..))

Коля свій мотопед називав “Ласточка”, Расік пропонував замінити назву на «сатана». Коля казав що: – та ти васче дібіл і нє шарішь в мотьіках…
Щоб довести що «вятка» то кручє, Коля купив в селі мішок картоплі (ну – бо в Зимній Воді найкраща бульба в Україні) і загрузив той мішок на свою «сатану». Тіпа – а ти так можеш..? Расік на провокацію не повівся..
Отак і їхали.
На обочині траси, коло мінтовського «урала» з коляскою, курили два гаїшника. Побачивши чувака, що в мотошльомі їде на мішку бульби з колесами, ліниво показали де йому слід  припаркуватися.
Але так би тобі Коля на таке повівся. Пацан на ходу скидає ногами той мішок на асфальт і дає /як йому здається/ “по газам”. Почалася “запекла гонитва”. Ну – для того даїшного монстра «вятка» конкурентом не була ні разу (для чого вона взагалі була конкурентом?) і Коля це зрозумів, коли даїшники порівнялися з ним і на ходу почали питати його прізвище і адресу…))
Мінти були з почуттям гумору. Уявіть картинку –
Чувак на «вятці» несамовито крутить ручку газу… Поруч нього жовто блакитний «урал» з коляскою, з якої даїшник, притримуючи рукою кашкета, веде з ним “світську бесіду”:
– Шо малой, быстрее не едет…? Где ты её взял…? А где ты живешь…? А ты, что упёртый…?
Коля, роблячи вигляд, шо то всьо його не стосується, пригнувшись, як велосипедист на фінальній прямій Tour de France, газує “через нємогу”.. Поруч тримаючи його швидкість їдуть мінти, замикаєм кавалькаду ми з Расіком…
Траса була порожня, ніяких термінових справ видно ні в кого не було, то їхали так ми досить довго. Аж до депо – відстійника старих товарних вагонів.
Все це дійство продовжувалося вздовж довгого бетонного паркану депо. Побачивши вузький пролом у стіні, Коля  ласточкою ломанувся крізь нього….
Даїшники під’їхали, зупинились, закурили… Під’їхали і ми. Закурили..
Через пролом у паркані було видно, як Коля, періодично оглядаючись назад, на шаленій швидкості в шістдесят кілометрів /це все що могла  та «вятка»/  проїхав зліва – направо у просвіті між вагонами.. Через деякий час, з не меншою швидкістю, справа – наліво, вже за наступною колією, потім за третьою… Все ще оглядаючись і крутячи ручку газу… Usramsię no nie damsię…
– Нехай покатається – ліниво каже один з даїшників – тут тільки цей вихід, іншого нема..
Видно було, що Коля вже зрозумів – за ним ніхто не гониться, але він не здавався. Довго не здавався. Погонивши так ще десь з півгодини поміж вагонів у пошуках виходу він під’їхав до нас..

Це Вам нічого не нагадує..?  Оце і є війна пьіньки з Держдепом..
Тільки це пьінька вважає, що воює… Department of State чекає і ліниво курить..
То – як війна зулусів з бушменами. Ті з палками, а ті з карабінами. Зулуси, вам не тисне, що ви спасаєте накрадене бабло, а люди там гинуть по справжньому..? Вам вночі спокійно спиться..? Я в курсі, що ви вважаєте своє войско ніщебродами і бомжами.. Просто питаю – вночі як? спиться, ні..?

 Я вже десь це писав, але повторю. Диванна сотня загула – Байден нас здає…
Пацани, ви собі вирішили, що Байден має охороняти ваших держчиновників, поки ті крадуть, як не в себе? Він по вашому псіх? Ви може його десь бачили з мішком картоплі межи ногами??…
Байден дійсно може вас здати, якщо ви зможете його переконати, що вам накрадене бабло ваших держслужбовців–корупціонерів важливіше за вашу ж свободу і власний добробут… Переконайте. Будете з пьінькою за компанію бойових зулусів ізображать.. Після того, як його опрічнікі вас трохи попідарасять…

Не знаю, але дуже схоже на те, що для ьілітних кокс скінчився. Далі буде пральний порошок «лотос» з крейдою… Га, ьілітні..?))

А також:

Apple Books

і Rakuten Kobo

і: Smashwords