2022. April,04

И чьорт попал за бешеньіе гроши,
Свою Марьяну он бьістро заудил..
(А. Вертинский)

Густий, блідо-рожевий туман окутав нічний вхід до главного «храма» вооруженьіх сіл российской педерации. Туман просочувався через нещільно підігнані двері і дві досить широкі шпарини, котрі залишили після себе будівельники таджики.
Нацьістка марьяна  підійшла до вхідних дверей – з шпарин потягнуло холодом і запахом сірководню.
– Сексом пахнет – подумала нацьістка марьяна і прислухалась. Десь там всередині почулося виразне басисте рохкання – як від двох добре вгодованих кнурів.
– Ну так правильно, вайна же ж – подумала нацьістка – наверно нужно взобраться на колокольню… Вона поправила рюкзачок на спині і почала обходити «храм» по периметру.
Була глупа ніч, а ретроградний Меркурій вже тиждень ігнорив  сидеричний період Венери. Мало того, він ще й ніяк не хотів входити в зону її прецесії…
З тим треба було щось робити. Тому марьяна, в силу свого захоплення ультра націоналістичною ідеєю величі російської раси, й лізла зараз по хлипкій дерев’яній драбині. Їй було вкрай необхідно зрозуміти – а чтоже будит с родиной и с нами…

Видершись на найвищу горизонтальну «константу» колокольні, марьяна перевела дух. Потім прислухалася, втягуючи носом нічне повітря. Їй потрібно було визначитися – з якого боку йтимуть вібрації квантової синергії. Але вібрацій не було. Був покинутий кимось червоний пластиковий контейнер з під кока коли.
От підараси – подумала марьяна і поклала на нього свій рюкзак.

А взагалі в неї була мрія. Навіть дві. Але ні, навіть не дві – в марьяньі було аж три мрії. Зловити в річці валшебну щуку – це раз, знайти забуту кимось каністру спирту – це два і підняти з колін рассєю – це три.
Каністри зі спиртом на площадці звісно не було. Ну і, якщо по-чесному – то в аж такий надзвичайний фарт вона й не вірила. Та й щука та – то теж такоє. Гірше, що не було вібрацій енергії… Тобто взагалі ніякої. Виходило так, що треба було складати магічний квадрат Ло Шу.
Складу на слово хряк – подумала нацьістка і підійшла до парапети. Знизу на неї пафосно дивився нічний «парк «патріот».
На жаль парапета була густо засрана якимись, певно білоруськими, птушками. «Парк» теж, але він був засраний, в основному, побутовим сміттям, а тому – якось більш патріотично, ніж проста парапета «колокольні».
Не зрозумів як це? Ой та дуже просто. Парапет «колокольні» банально засрали «поналєтєвшіє с бялорусії голубі…». А «парк» – «понаєхавшіє с бялорусії птушкіни…». Різниця в тому, що «парк», на відміну від «колокольні», був засраний велично і пафосно. Ось і все.

А ночью ничьо так – гламурненько , нє то шо дньом – сказала сама собі марьяна і дістала з рюкзачка дєдову стару біноклю. Потім вперлась ліктями в парапету і направила біноклю на темні хмари, що закривали собою, як їй здавалося, «созвєздіє водолєя».
Насправді те созвєздіє було позаду неї, але на її нумерологічні прогнози це ніяк не впливало.
Колись марьяна дуже хотіла заміж за нацьіста машкова, але нацьістка Вєрка їй всьо обломала. Сказала, що машков – нацьіст-гомосексуаліст… А Вєрка знає – в неї племенниця в театрі імені табакова реквізитором працює. Казала, що то власне сам нацьіст табаков того машкова до того такого і привчив. Привчив і вмер…
– От я звізда… – опустивши руки з біноклем, пробурмотіла нацьістка марьяна – тре було в сідорова який каліматор взяти, чи тепловізор який…
Так – розчарувавшись в машкові, вона вийшла заміж за  нацьіста сідорова, що тоді саме захопився величчю російської нації. Марьяна йому відразу сподобалась і вже на другий день він став називати її – маяказаблять…

Витерши об джинси руки, вона знову піднесла біноклю до очей, але на цей раз іншим боком. І вона побачила… Чорно-сірі хмари, що через стару цейсівську оптику виглядали майже, як дим від паровоза імені рози залкінд розступилися і почала прибувати вібруюча енергія…
– Гой Да!!!! – заверещала чомусь не своїм голосом нацьістка марьяна в порожній парк – Гой Да!!! Путин поднимет Расию с колен. Просранная страна снова станит первой в мирє…
Воно дурне й не здогадувалося, що це взагалі-то страна, котра навіть десятою в мірє ніколи не була і, що це страна, якою весь час керували виключно злодії-дегенерати… від першої згадки про неї і до тепер…
Гой да!!! – неслось над «воєнно патріотічєскім парком культурьі и отдьіха» – Гой да!!!… станит первой в мирє…
Її слова, як ті птушкі з бялорусі – ще часто та невпевнено махаючи крилами, але вже розтинали нічний простір в напрямку далекої Коломньі…

В цей же час, за сто метрів від «колокольні», насолоджувався комфортом від вигину ліній китайської пластикової лавки – нєкто  мошко чушкєвіч. Езотерик, апологет синедріону та великий магістр акроніму – він чотири години тому прибув сюди з Віцєбска. Прибув – яко спеціаліст з нотарікону та різноманітної ґематрії. Вигином лавки він насолоджувався вже хвилин з сорок і навіть подумав, чи не провести тут тепер залишки життя. А потім, відкриваючи чергову капсулу з настойкою пустирніка, поранив пальця. Ось саме в цей момент над «парком» і злетіло його хрипке та надсадне – «ах тьі ж йобаньій же ж тьі насрать…»
Вереск марьяньі і хрип моїсея зустрілися в польоті. Рівно посередині, між «колокольньою» і пластиковою лавкою. Зустрілися, подивилися одне на одного, потім обнялися, сплелися в одне ціле і закружляли в жагучу колгоспну кадриль. А потім вознеслися над деревами і полетіли…
Куди полетіли? Може в далеку вірменію, може в ще дальшу еритрею, може до курвої мами… З «парку» того видно вже не було. Навіть з «колокольні». З тої, з якої нацьістка марьяна ще довго не могла злізти, бо вниз воно завжди важче, а…

…а нацьіст-пєдофіл і історик-самоучка вова путін Свінасабачу страну з колін таки трохи підняв. Ну, не так щоб підняв, але принаймні коліна їй випростав. Лікті, правда, залишились впертими в землю, але то таке. Підняв він її, і – не розуміючи, що з нею далі робити, почав за талію розвертати сракою в бік кордону з китайом. Таке ось галубіноє озєро..

Два китайці стояли на лисій сопці і дуже уважно – як заповідав товаріщ мао, розглядали по черзі, вже в свою китайську біноклю, той балет з зеленою відсиньки Свінасабакією.
– Ну шо? Идьом вдуєм? – пропищав той, що був трохи молодший.
– Шоб увидєть пропльівающій сквозь наш Байкал труп врага, надо нимнога падаждать. Падаждьом пока у нєйо ноги ширє разйедутса – командирським тоном відповів йому старший – вьістрелят все сваи ракетьі, то будєм драть, как сидорову казлу. Я тибе обещаю. Мьі им пакажем и Сопчака, и сопки Маньчжурии…
***

МОСКВА. КРЕМЛЬ.

Нацьіст-пєдофіл вова путінґ сидів собі з ногами на кожаном діванє і дивився на нацьіста-дєбіла лаврова, що стояв, тримаючись за спинку крісла і важко дихав.
Перед тим махал івановіч влаштував «етому дєбілу» тренінг. Нацьіст лавров, тричі підряд, проспівав у відкрите вікно «врагу нє сдайотса наш гордьій Варяг» і двічі «славноє морє, священньій Байкал».
– Ну шо, Лаврушка, вайну мьі схоже праиграли…
– Вайна хуйня, главноє маньоврьі – викрикнув той, тонким фальцетом, все ще важко дихаючи…
– Нам нада срочно отвлєчь вниманиє…
– А Суровикин і Рогозин ночамі в Храм на Патріотє ходят, дєбіли, бля – мож на ніх? Вот и сегодня бьіли…
– …и привлєчь сторонніков. Кого будєм привлєкать?
– Еритрєю и Армению?– обережно перепитав нацьіст лавров.
– А вот хуй тьі угадал. Привлєкать будєм сємітов.
– А то шо хіба нє сєміти?
– Нє тупи, бо на слєдующий тренинг оденешь на горб седло Будьоннова и пайдьош гольій раком по Красной площаде его коня изображать.. Кстати – а шо тьі делал ночью в Храме?
– Хотел посмотреть как вьігдядіт ево сєдло, а там два етіх дєбіла, бля…
– А ну так-то ладно. Оні туда по вдохновеніє кстаті ходют. А поднимать надо семитский мир на вайну с Израэлем. Заяви шта Гитлєр, эта… – бьіл євреєм…
– Уже руzкий блять подняли – подумав нацист лавров, натомість вголос сказав – но они наши єдинствєнниє партньори  во всьом мире … Сваю звизду на наших матрьошках лєпят на первое мая…і в другіє дні тоже…
– Ой, я тибя таки умаляю – они партньорьі всєм гдє дєньги єсть. Єсли завтра лукашенка у сєбя брюлики где-то в Барановичах раскопаит, они сваю звизду  на ево Миколку прилепят. Петлять нам нужно. Если это всьо нє раздуть, то наши нищєбродьі допрут раньше времени за что имєнно они ваюют… У тебя есть кудьі тикать? У меня тоже нету. А там половина рускоговорящих – спасай не хочу.  С цвєтами наших дєсантников встрєтят.
– Уже блять хахльі встрєтили. Всє семьдесят три процента, как тьі и говорил – подумав нацист лавров, але вголос спитав – а за шо наши лохи там ваюют?
– За нас с тобой Лаврушка, за дитєй наших с тобой… Шоб жили они в счастье, бабле и в радости…
– А нам войска хватит на два фронта?… – бабьі мєдлєнно ражают…
– Запустите производство презервативов с дьірками… Скажите –  для вентиляции.
– Заказали во Вьетнаме – уже делают. Но вьірасти ж не успеют…
– Так ото ж и говорю – надо на них спустить арабов, они пол мира своим ковидлом заебали, привлечем пол мира на свою сторону. А спасать будем  когда наши подрастут. А до того времени будем на их повидло серп и молот клеить.  Карочє, дєлай заяву – на крайняк потом прикинемься психами. Психи нєподсудньі – может пропетляєм…
– Нє подсудньі?…
Нацист лавров стрімко підійшов до відкритого вікна і заспівав «славноє морє» ще раз. Жирні кремлівські голуби, на цей раз з підвіконника вже не втікали, а просто з цікавістю спостерігали за придурком.
– Сирйожа, психи нє падсудньі, а идиотьі впалнє сибє…

Десять хвилин по тому:
– Алло, Шльома Лазаревич, передайте Ицхаку, что гнусная лошадка уже пострьібал на телевидение…
***

Нацьіст-гомосексуаліст машков їхав вечірньою москвою до нацьіста-гомосексуаліста пєвцова. Ночноооооє рандеву – наспівував він собі під ніс. Чого їхав? Писати сценарій до патріотично-пластичної  композиції на батуті – «хахльі сами себя бамбят натовскими тарпедамі і всяческі угнєтают хасідов і бялорусов». На вечірню «кулєбяку по-домашнєму» був запрошений ще й нацьіст-зоофіл безруков. Саме йому віз машков замовлену тиждень назад в никаса сафонова картину з зображенням голой лошаді на фоні сафонова молодшого. Той сидів позаду такої ж товстої коняки – з гамбургером в одній руці і спершись другою на патьортоє сєдло з червоною звіздою на ньому. Поруч стояв рояль з відкритою кришкою.
Ночноє рандеву в фейєрвєке грьоз – наспівував собі під ніс нацьіст машков, даючи руля влєво…
***

– А що в нас?
– А в нас депутати – як німі до суду, періодично пруть до парламенту законопроект про амністію накраденого.
– Знову приперли? Які цього разу аргументи?
– Кажуть, що це треба для поповнення бюджету у воюючій країні.
– В таке навіть нацьіст сідоров не повірить,
– Так. Але вони, як німий до суду – пруть раз за разом і хоч їм кіл на голові.
– Цікаво, це вони,  щоб тих тринадцять годинників псуркісам до Монако вивезти? Чи – то те, що через венгерський кордон вже вивезли пробують легалізувати?
– Підараси, Мем..

– Скорше – вьіблядкі від марьяньі, Сер..
***

……………………….

До чого цей текст? До різного. Включно з тим, що тупорилим, перш ніж комусь пред’яву нести в нацизміі таке всяке – спершу варто дуже уважно подивитися на себе в дзеркало. Навіть в не помите…

……………………..

(Сh 4 з нового блог-роману – 2022.. або Пазорная звізда

……………………………..

Майк Новосад
“Театр, або той тойвово..”

Apple Books

і Rakuten Kobo

і: Smashwords