Трабл Shooter, або Характерник..

Рекомендовано DPA:

Крива липа

COFFEE BREAK..

CHAPTER SIX

Невеличка, голуба планета, безцільно носилася навколо локального сонця в сузір’ї Тау Кита. Ти хочеш донести авторові, що в цьому сузір’ї немає голубої планети? Ти знаєш – навіть сперечатись з тобою не буду. Ти ж працюєш в науково дослідному інституті. Ти за крок від Нобелівської.
Останнім часом не працював через ковід? Ну, в цьому випадку ти сам собі дохтур – ти ж на це повівся і інших переконував беззаперечно та безапеляційно..
Але, коли ти працював, то давав результат за результатом – я все правильно розумію? Наукові винаходи різні.. Пра? Ти ж не ходиш в свій інститут протирати штани? Нє..?
А маленька, голуба планета, робила черговий виток. Голуба – тому, що там жили самі підараси? Нє, підарасів там, звичайно, не бракувало, але такого кольору вона була через своє повітря – чисте і прохолодне.
У прохолодному весняному лісі, на сухих осиках, рядочками висіли задубілі державні чиновники, що весь вільний від сну час крали з бюджету. Тільки ті що крали? Так, але крали там вони всі. Інших просто не було. Крали б вони і зараз, просто в такому положенні це робити було незручно.
Від легенького пориву вітру, вони стукались один об одного, як бамбукові палички в стилізованому, під тау китайське, жалюзі. В момент дотику, чиновник відкривав очі, здавленим голосом говорив – ёбтваюмать і знову закривав очі. Тоді його візаві відкривав свої очі, казав – матьтваюёб і пробував мовою тулуба показати, що по ньому пройшов електричний струм. Їм там було весело в тому лісі..

На узліссі легенький вітерець перевертав землею розкидані марлеві пов’язки та закривавлені бинти.
На пеньку сидів Посполитий:
– Звідкіля ідеш? – запитав він з недовірою в голосі.
– В лісі гуляв. А ти чого тут сидиш, та ще й без марлевої пов’язки?
– Не хочу. Хватить.
– Догадався сам, що вона від вірусу, як волейбольна сітка від комарів, чи накінець почув когось, хто має моск?
– Просто заїпало. В Чилі поїду. Там зелень. Класно…
– Як тобі сказати.. На рекламних проспектах – так.
– А де класно?
– Тут.
– Там в лісі?
– На цій планеті.
– А там в лісі?
– Ну, за рік перетруться шнурки. Потім воно все перегниє, потім новими деревами заросте.. Років через п’ятдесят буде саме так, як треба.
– Я стільки не проживу..
– Чекай, а ти що не безсмертний?
– Ні.
– А на пса ти тоді.. Оті всі вигони з виборами комуністів до влади..?
– Я не любив шоколадного баригу. В мене не було варіантів. Не було за кого.
– А просто масово вийти на вулицю не здогадалися?
– Ну, то треба було якось всім домовитися… та й потім – сусіди могли напасти.
– Не напали?
– Напали.
– Ти справді вірив, що якщо будеш мовчати, то вони не нападуть?
– Так.
– А те, що сусідів з війною саме вони тобі привели, бо вони теж сусідcького племені – така думка тебе не бентежила?
– Вони наші.
– Ти завів собі воші і думав якщо не чухати голову то вони кусати не будуть?
– Кусають.
– Тобі не звикати. Вони ж в тебе все життя.
– Дай закурити..
Покурили.
– Кажуть колись у Фрігії був такий собі звіздюк за щось покараний. До чого б він не торкнувся перетворювалось на золото.
– Цар Мідас – я в курсі.
– Я не знаю за що покарані ці – він кивнув на дерева з повішеними – але до чого б вони не торкнулись, воно тут же перетвориться на ґафтно. І ти це знав.
– Не знав і не знаю!
– Сорі, Чувак. Розмова має сенс поки говорять правду..

Полем, край лісу, наближалася зграя здичавілих псів. Посполитий підтягнув до себе кам’яну сокиру – потріскану каменюку, примотану собачим повідком до ручки від мітли. Ручка була прикрашена чорною тау китайською ізоляційною стрічкою..

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“Книгарня Є”

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”