NATALY..

CHAPTER SEVEN /скорочено/

На «мамбі» Олена назвалась “Незнайомкою”..
– Їдемо завтра в Софіївку?
– Куди скажеш.
– Давно там не була..
Вона була класна. І зустрічалися вже досить довго. А ще – вона була єдиною з усіх, перед ким він відчував і відчуватиме провину. Ні – їй він теж нічого не обіцяв..
– Будь обережний. Мій колишній сказав, що бачив тебе. І ти був на відстані руки з ножем.
– От бандіт, внатурє. Де ти кажеш він працює?
– В “Дрім Тауні”. А що?
– Завтра заїду – нехай ніж покаже.
– Ой, та воно чмо.
– Якби був практикуючий самурай, то я б не поїхав. А чого ви розійшлись?
– Я хотіла нову квартиру. Він казав – ми не потягнем. Я купила і виплатила. Я хотіла машину. Він казав – ти не навчишся і її розіб’єш. Я її розбила, але потім зробила і навчилася. А він тільки розказував, як його не розуміють. Поки одного разу я йому не сказала – а давай ти переїдеш до мами назад. Він переїхав…
Олена була професійний лікар. Діагноз ставила безпомилково. Іноді їй дзвонили вночі. Вона ставила його по телефону. І знову безпомилково. Вона не вміла брати гроші з пацієнтів, тому закинула професію і пішла в бізнес.
Але колеги дзвонили їй постійно і він часто вислуховував ці консиліуми посеред ночі..
Вони поверталися на її червоному “Hyundai Getz” з Софіївки в шалену грозу. Вітер пробував знести їх кудись в поле, але вона вчепилася в кермо і втискалася в дорогу..
Потім лежала в нього на руці і ніби на приколі говорила:
– Правда ти не знайдеш кращу за мене?
– Звісно ні.
– Ну сам подумай – де ти ще знайдеш таку? Лікар, яких мало. Готувати не люблю. Весела весь час. Голова не болить ніколи. В попу люблю і даю..
Вони проспали і вона, бігаючи по кімнаті, шукала свій, розкиданий звечора, одяг.
– Куди ти така розбурхана? Причешись..
– Нема коли – нехай мені дєффкі заздрять.
– Тобто?
– Вони знають коли жінка ось така..
І вже вибігаючи з дверей:
– А кращу не знайдеш, навіть не пробуй..
Він і не збирався. Йому було добре. Але знайшов.
Вони домовились, що ввечері зустрінуться в неї і вона побігла на роботу, а він засів в “Статусі”. Міша грав так собі, було нудновато і тоді подзвонив телефон. Глянув на монітор – М Наташа Одеса. Колись, щоб не ритися в телефоні в пошуках номеру, перед іменами з «мамби» він придумав ставити позначку. Шоб всі були разом, а не розкидані по всьому алфавіту. Позначок було дві – М і МF. М – це потенційна MF. Хто така М Наташа він не пам’ятав.
– Алло. Привіт.
– Привіт, Красива.
– Згадав мене?
– Я й не забував.
– Чим зайнятий?
– На більярді шпіляю.
– Де?
– В “Статусі”.
– Це в універмазі “Україна”?
– Шариш.
– За півгодини буду. Покажу, як треба грати.
Коли вона увійшла, він не повірив сам собі. Між столами граційно йшла Королева. В залі якось відразу стало тихо. Вона підійшла, доторкнулася до нього щокою – ніби вони знайомі вічність, потім повернулася до Міші – дай кий, я за тебе дограю. Міші відняло мову і він мовчки віддав кий.
Грала вона сильно і вони зчепилися. Він навіть не помітив коли і як щез Міша. Потім вони пили каву і за півгодини вона розказала – де саме потрібно брати киї, де брати квитки на поїзд, де окуляри, де саме на Володимирському є чарівний кіоск з не паленими Ermenegildo Zegna і ще про все-все на світі. Ermenegildo вона вимовила невимушено і не затинаючись.
– Я вивчаю італійську і англійську.
– Чого ти не вмієш?
– Я вмію все.
– Що в нас в планах?
– Зараз ідем в кіно, потім до тебе. Але без сексу, бо ми ще не настільки знайомі.
– Яке кіно?
– Пох – це ж для знайомства. Я на машині – “Hyundai Getz”, тобі статус дозволяє?
Машину – сірий “Getz” вона запаркувала в апендиксі на розі між універмагом і готелем “Либідь”
– Бував в “111”?
– Так.
– Як ми там ні разу не зустрілися..
Він зупинився біля пасажирських дверей.
– Сідай, вони не закриваються. Треба зробити, але нема часу. Та й – як вкрадуть, то не шкода – пра?
Потім вони сиділи в “Ультрамарині” на Солом’янці. В кінозалі зайнятих місць було третина не більше. Сиділи в останньому ряді. Внизу коло виходу стояв хлопчина контролер. Впіймавши якусь паузу на екрані, вона гукнула малому: чувак, принеси нам два еспресо.. Все правильно? – повернувшись вже до нього. Фігня була в тому, що той приніс..
Було весело. Але була ще фігня. Невесела – смс від Олени: молодець, що влаштував собі приємний вечір. Міг попередити – я чекала. Фігня була настільки невесела, що вкарбувалась назавжди..
Олену він більше не бачив. Вона додалася в друзі на фійсбуку, але наживо більше ніколи.
Після “Ультрамарину” вони приїхали до нього. Він сидів на траходромі, вона стояла біля входу на балкон і роздивлялась щось на вулиці. Ноги в обтягнутих джинсах і така ж обтягнута майка. Ноги – поки що найдовші з усіх, які він бачив і майже повна відсутність грудей. Все, як він любив. І чорне хвилясте волосся. В голові ворухнулось щось таке, як тоді з Мері в Grand вагоні.
– Чувак, ти ще раз не закохайся – подумав.. Вона повернулася:
– Хто проектував отой ідіотизм?
– В мене враження, що ніхто.
– Правильне б було прізвище для нього – архітектор Андрій Іванович Ніхто..
– Я оцінив твої ноги.
– А попу встиг?
– Угу..
– Тобто мої бабські хитрощі спрацювали?
– Так. На відмінно. Раз ми без сексу – то бухаєм?
– Гарна ідея. І ще – я не беру в рот.
– Для мене ця опція не є обов’язковою..
На другий день вони каталися містом, фоткалися на дверях парламенту, замовляли якісь окуляри, купували джинси, верталися додому, знову кудись їхали.. Вона пробувала піднімати тему сексу, він нівелював натяки переводячи все на сміх.. Потім сиділи на балконі, пили чай і дивилися на вже майже нічне місто.
– Йдем спати?
– Так. Я в душ. Не втечи, поки я там буду – глянула зі сміхом в очах.
Він розвалився в ліжку. Вона увійшла, зупинилась коло дверей, нащупала вимикач і ввімкнула світло – це я щоб ліжко знайти..
Він дивися на неї – гола Королева.
Вона вимкнула світло і лягла поперек ліжка.
Віддавалася вона з відчутним кайфом. Коли він відвалився на бік і протягнув руку щоб зняти презерватив – відчув щось густе і липке. Піднявся, вийшов в коридор, увімкнув світло і подивився в дзеркало – весь живіт і ноги аж до колін в крові..
– Наташа, тут якийсь проблем..
Вона вийшла теж вся в крові.
– Вибач, мені позавчора робили припалювання, казала лікар два тижні без сексу.. Це неприємно, але не смертельно і легко поправиться. Видно в тебе трохи задовгий… Зате ми з тобою, як два вампіри..
Вона зібрала постіль, засунула в пакет і поставила коло вхідних дверей…
Наступного вечора він від’їжджав до Мукачева.
– Я з тобою.
– Не можна. Мені треба самому.
– Хто вона?
– Це вони. І не треба щоб тебе бачили – це для твоєї ж безпеки.
– Я заховаюсь.
– Мені потрібен відповідний настрій і вільні руки.
– Як скажеш.
Він сів в поїзд і тут же пішли смс. Переписка йшла нон-стоп всю ніч. Коли поїзд прибув він написав:
– Переконалася, що сам? Принаймні, руки весь час були зайняті.. А тепер поспи.
– Гарного дня.
Він сидів на “переговорах”. Йшлося про дуже великі гроші і ця розмова вимагала зосередження. Знову пішли смс..
– Мені скучно.
– Займи себе.
– Я хочу в ресторан.
– Гроші в піджаку на вішалці в коридорі.
– В мене є гроші.
Через годину:
– Я в ресторані.
– Молодець.
– На мене чувак дивиться.
– Не дивно – ти гарна.
– Він мені подобається..
– Совєт да любофф – написав він і виключив телефон.
Та мукачівська “розмова” зайняла десь три години. Коли все закінчилось, він включив телефон. Засвітився монітор і єдине смс – Ключі залишила на барі в “Шапіто”..

Вони зняли квартиру через два під’їзди від нього. Він сидів на балконі, вона пройшла під “Сільпо”. Зупинилась, вийняла телефон. Прийшла смс – якщо вдома виглянь, заціни – я купила нові джинси. Потім підняла голову на його вікна. Він підняв великий палець. Через день стук в двері. На порозі вона.
– Я ненадовго. Сказала коханому, що в магазин. Покуриш зі мною?
– Хто в нас коханий?
– Бандит з Дніпра.
Він напівлежав на ліжку, спершись спиною на стінку, вона сиділа на краю. Між ними лежала попільничка. На ній було тонке плаття і він вкотре зацінив фігуру.
– Сексу більше не буде. Я буду заходити на перекур.
– Так теж не буде. Хіба навчишся брати в рот.
– Сама кого хочеш навчу.
Вона підвелася і пішла. Через годину подзвонила:
– Вийди в “Шапіто”. Покурим.
– На ліжку мені зручніше.
– Ми з коханим встановили на телефонах геолокацію і бачимо хто де. Він не зрозуміє, якщо я десь в сусідньому будинку.
– Віднеси телефон в камеру схову в “Сільпо”. Нехай думає, що ти в роздумах який сорт гречки вибрати.
– Не хочеш – як хочеш..
“Коханого” він побачив через тиждень. До нього під’їхав контрагент – привіз гроші. Заїхав на тротуар, залишивши вузький прохід для пішоходів. Вони стояли коло капоту. З “Сільпо” вийшла Наташа з чуваком, той ніс два величезні пакети. Вона повела його так, щоб пройти мимо. Пропустивши її, зробив крок назад перед чуваком. Той обійшов його спиною до будинку. Не кіпішнув. Глянув на Наташу, потім до коханого:
– Соррі, старий – не помітив.
– Нічого, брат – все норм.
Піднявся додому. Задзвонив телефон:
– Опускати його потреби не було ні разу.
– Просто перевірив на характер. Чувак сильний – тримайся за нього.
Декілька разів бачив її на новій “Volvo”. Потім додалася в друзі на фійсбуку. Вже була нецікава. Десь через півроку йшов вниз Чеховським провулком. Мигнули фари. Сірий “Hyundai Getz”. Той самий. Всередині Наташа. На вигляд – десь на шостому-сьомому місяці. Зупинився коло водійських дверей.
– Привіт. Як ти?
– На тебе чекаю. Можна я поживу в тебе?
– Номер телефону загубила?
– Ні. Хочу щоб сказав в реалі.
– Кажу в реалі – ні.

Вона повернула руль вправо і дала в газ. Знизу летів “Range Rover”. Півтори літри “Getz’а” І гальма “Rover’а” не дали здійснитися неминучому. Ну і – ще реакція чувака в “Ренджі”.. Спустився Чеховським до Гончара. Повернув голову. “Range” все ще стояв поперек дороги..
***

Відкрив очі. Відьма сиділа за столом з його телефоном в руках.
– Ти не блокуєш телефон?
– Навіщо?
– Хто хоче може залізти.
– Чого іншим знати не можна – те лише в голові.
– Твої “MF” аналізую.
– Получається?
– Так. Я аналітик.
– Була лікар.
– А ще була дєвушкой юнаю.
– Тобі й зараз нічого не бракує..
– Рахував свої “MF”?
– Ні.
– Їх більше, ніж двісті.
– Твого номера там нема.
– Тому й кажу більше.. Багато таких, що без номера?
– Не рахував. До речі – після тебе я часто це витворяв
– Ти про СВ?
– Так.
– І як? Я одна така розбещена?
– Був випадок – один в один, як з тобою. Навіть проспали, як з тобою. Але вона не наважилась на той останній сантиметр, а я заснув.
– Як заснув??? І що – не розбудила?
– Розбудила провідник на вокзалі – а вона демонстративно при мені переодягалася. А раз дівчинка сказала – ви не проти, якщо я допишу листа, а потім вимкну світло? Поки вона клікала по клаві, я вирубився. В той день пройшов 40 км пішки і мене тупо звалило. Провідник будила мене за плече. А дівчинка окинула мене поглядом – таку ніч зіпсував… Тобто було пару разів і без сексу, але без флірту ніколи..
– Ну може тобі не попадалися нерозбещені?
– Хіба би..
– Ти двісті раз розбив мрію.
– Там мало одноразових.
– Тобто?
– Тобто я декілька тисяч разів зробив їх щасливими. Нехай і ненадовго.
– А потім розчарування?
– Якщо я навчив когось плавати, то це ні разу не означає, що я несу відповідальність за те, що вона не стала чемпіонкою світу.
– Ну, як тобі сказати.
– Не треба говорити. В тебе в руках телефон – вибери кого хочеш. Я наберу при тобі і запропоную зустрітися. Якщо хоч одна відмовить – я зроблю все, що ти скажеш на сьогоднішній вечірці.
– Блін – вечірка. Поїхали – ми вже спізнюємось через твій телефон..

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“Книгарня Є”

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”