Дороги, котрі ми вибираємо..

Welcome:

Domini Canes

William Sydney Porter.
THE ROADS WE TAKE.
Переклад Майк Новосад.
2023.May,11.

“Sunset Express” зупинився біля водокачки за двадцять миль на захід від Tucson. Крім необхідної води, цей знаменитий експрес прихопив з собою ще дещо – вже не настільки йому необхідне..
Поки кочегар від’єднував шланг – Боб Тідбол, “Акула” Додсон та чвертькровний індіанець-метис з племені Крік, котрого звали Джон “Великий Пес”, вилізли на локомотив і показали машиністові три круглі отвори на кінцях стволів своїх кишенькових мортир. Ці отвори, а головне їхні можливості, справили на машиніста дуже сильне враження. Настільки сильне, що він раптово підняв догори руки, як це роблять вигукуючи: “Та ну нах..”
На коротку команду “Акули” Додсона, котрий виглядав на лідера атакуючих сил, машиніст зіскочив на землю і від’єднав паровоз з тендером від поїзда. Тоді Джон “Великий Пес”, сидячи на купі вугілля, як за столиком ковбойського салуну, направив на машиніста з кочегаром два револьвери, і невимушено запропонував їм запустити двигун. А потім відвести паровоз на п’ятдесят метрів, і там чекати на подальші замовлення.
Враховуючи потенційні можливості такої золотоносної жили, як поштовий вагон, пасажирів поїзда просто примножили на нуль, справедливо вважаючи їх низькосортною рудою. Іншими словами – на пасажирів просто не звертали уваги.
Провідника поштового вагону “Акула” Додсон і Боб Тідбол захопили зненацька. Той все ще був впевнений, що ” Sunset Express ” не бере нічого більш стимулюючого та небезпечнішого ніж чиста вода. Поки Боб вибивав цю помилкову ідею з його голови рукояткою свого шестизарядного “Кольта”, “Акула” Додсон вже дозував під сейфом чималий заряд динаміту.
Сейф вибухнув на суму в розмірі 30 000 доларів чистого прибутку. Деякі пасажири почали виглядати з вікон, щоб побачити звідки саме в ясний день гримить грім, а старший кондуктор потягнув за мотузку дзвінка. Але вона, не чинячи опору, обвисла не давши очікуваного ним результату.
“Акула” Додсон і Боб Тідбол, скинувши здобич в брезентовий мішок, вистрибнули з вагона на землю, і побігли до паровоза, спотикаючись на високих каблуках..
Похмурий машиніст, передбачав можливі наслідки, а тому накази виконував і погнав паровоз від нерухомого поїзда. Але ще до цього провідник поштового вагону, відновившись після активного спонукання Бобом Тідболом до нейтралітету, зіскочив на насип з гвинтівкою “Вінчестера” в руках і взяв активну участь у цій захоплюючій грі. Містер Джон “Великий Пес”, сидячи на вугільному тендері, зайшов не з тої карти – мабуть мимоволі імітуючи мішень, і провідник накрив його, як козирним тузом, кулею між лопаток. Бідний романтик з Великої Дороги впав на насип, тим самим збільшуючи частку своїх партнерів на одну шосту..
За три кілометри від водокачки машиністові було наказано зупинитись. Зробивши йому рукою прощальне adieu, грабіжники скотилися крутим схилом і зникли в густих заростях, що тяглися вздовж залізниці.
Через п’ять хвилин, продершись з тріском через хащі чапаралю, вони дісталися до галявини, де до гілки дерева було прив’язано трьох коней. Один з них чекав на Джона “Великого Пса”, але тому вже не судилося їздити верхи ні вдень, ні вночі. Грабіжники зняли з коня сідло та вуздечку і відпустили його на волю.
Перекинувши мішок через луку сідла, бандити сіли на двох інших коней і розважливо поскакали – спершу лісом, а потім первісною каменистою ущелиною.
Зненацька кінь, котрий ніс Боба Тідбола, послизнувся на вкритому мохом валуні і зламав передню ногу. Його тут же на місці пристрелили і присіли порадитись – як поступати далі. Проскакавши стільки довгою звивистою стежкою, вони ще мали запас часу. Між найшвидшою погонею і ними, все ще було багато кілометрів і годин.

Кінь “Акули” Додсона, тягнучи по землі вуздечку і поводячи боками, безтурботно скуб траву вздовж струмка в ущелині. Боб Тідбол розв’язав мішок і радіючи мов дитина, вигріб з нього акуратно заклеєні пачки кредиток та мішок з золотими монетами.
– Скажи, старий волоцюго – дружньо звернувся він до “Акули” Додсона – Ти сказав, що ми зможемо це зробити – і ми змогли. В тебе голова фінансиста – всю Арізону можеш на роги поставити..
– Що нам робити з конем для тебе, Боб? Нам не можна тут залишатися. Вони ще до світанку нападуть на наш слід..
– Я гадаю, що твій “Болівар” деякий час повезе нас обох – відповів збуджений Боб – а там візьмемо першу ж коняку яка нам трапиться.. Але підняли ми круто.. якщо вірити написам на цих пачках, то тут тридцять тисяч доларів.. по п’ятнадцять тисяч на кожного..
– Це менше ніж я сподівався – сказав “Акула” Додсон ворухнувши носком чобота пачки асигнацій. Потім замислився роздивляючись мокрі боки свого коня.
– Могутній старий “Болівар” дуже стомився – повільно вимовив він – мені дуже шкода, що твоя гніда зламала ногу…
– Звичайно шкода – погодився Боб – але сил твого “Болівара” вистачить щоб винести нас туди, де ми змінимо коней. Але, холєра смішно, що такий східняк, як ти, зміг прийти і роздати нам, правильним пацанам з Заходу, карти в цьому бізнесі відчайдушних. Ти з якої частини Сходу взагалі?
– Зі штату Нью Йорк, – відповів Додсон присідаючи на валун та покусуючи стеблинку – я народився на фермі в Ulster County. Втік з дому, коли мені було сімнадцять. На Захід я попав випадково. Йшов дорогою несучи в торбі свій одяг. Дійшов до роздоріжжя і повернув ліворуч. У мене була ідея – зробити багато грошей. Я відчував, що можу це. Під вечір нагнав цирк мандрівних ковбоїв і вирушив з ними на Захід… Часто мені цікаво – а що, якби я повернув тоді в інший бік, на іншу дорогу…
– Думаю все було б те ж саме, – життєрадісно відповів Боб по-філософськи – справа не в дорозі, яку ми вибираємо. Те, що сидить в нас обирає собі дорогу..
“Акула” Додсон встав і прихилився до дерева.
– Мені дуже шкода, що твоя гніда зламала ногу – повторив він майже з жалем.
– Мені теж – погодився Боб – бо класна була коняка. Але “Болівар” нас вивезе. Мабуть нам слід рухатись далі. Зараз я все зберу і валимо..
Поскидавши в мішок гроші, Боб підвів очі і побачив дуло “Кольта” сорок п’ятого калібру.
– Залиш цей гумор – вишкірився у посмішці Боб – нам час їхати..
– Сиди, Боб. Ти нікуди не поїдеш. Мені не в кайф це говорити... Але поїде звідси тільки один. І це будеш не ти. “Болівар” стомлений і він не вивезе обох..
– Ми три роки працювали в парі, Додсоне. Не раз ризикували життям. Я завжди ставився до тебе чесно. Я чув про тебе дещо недобре, але не вірив. Якщо це такий жарт то сховай револьвер і поїхали. Якщо ж вирішив стріляти, то стріляй. Якщо зможеш..
Додсон сумно зітхнув і промовив:
– Ти уявити собі не можеш, як мені шкода, що твоя гніда зламала ногу…
Вираз обличчя Додсона раптово змінився. Його душа виглянула лише на мить – так, як виглядає з вікна респектабельного будинку чиєсь зле лице. На його обличчі бились в агонії холодна лють та фатальна жадібність.
Бобу Тідболу не судилося встати з місця. Постріл з сорокап’ятикаліберного наповнив ущелину ревом, повернувся обурливим відлунням і стих.
“Болівар” – несвідомий співучасник злочину, швидко поніс останнього з учасників пограбування ” Sunset Express “. Йому не довелось виносити обох..

Поки Додсон гнав коня галопом, дерева здавалося розпливаються перед ним. Револьвер у правій руці перетворився на вигнутий поручень крісла з червоного дерева. Сідло пом’якшало і розплющивши очі, він побачив, що ноги впираються не в стремена, а в ніжки стола з мореного дуба.
Отже містер Додсон, глава маклерської контори “Dodson & Decker” на Wall Street, розплющив очі. Коло свого стільця, не наважуючись заговорити, стояв конфіденційний клерк Пібоді. Десь там було чути приглушений гул коліс та заспокійливо гудів електричний вентилятор на стелі.
– Пібоді?.. Я здається задрімав – моргнувши сказав Додсон – і бачив дивний сон… Що сталося, Пібоді…?
– Там містер Вільямс з компанії “Tracy & Williams” чекає на прийом, сер. Він прийшов розрахуватися за акції “X.Y.Z.” Він пролетів з ними, якщо пам’ятаєте..?
– Пам’ятаю. Яка ціна на них сьогодні?
– Долар вісімдесят п’ять центів, сер.
– Значить нехай так і платить.
– Вибачте, сер – сказав хвилюючись Пібоді – я мав розмову з Вільямсом.. Він ваш давній друг.. Ви викупили майже всі акції “X.Y.Z.” Гадаю.. ви могли б.. тобто.. Може пам’ятаєте – він продав вам акції по дев’яносто вісім.. Якщо він розрахується по сьогоднішній ціні, то збанкрутує.. втратить все.. навіть власний будинок..
Вираз обличчя Додсона раптово змінився. Його душа виглянула лише на мить – так, як виглядає з вікна респектабельного будинку чиєсь зле лице. На його обличчі бились в агонії холодна лють та фатальна жадібність:
– Він заплатить по долару вісімдесят п’ять. “Болівар” не винесе обидвох…

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“Книгарня Є”

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”