Серпень, 2020

Білоруський рабочій показав
російському телепропагандисту
геніталію в прямому ефірі…
(з газети «урядовий кутюр’є»)

Ґеморой відпустив. Відступив, як рабочє-крестьянская красная армія мойші тухаческого, перед армією на роверах юзефа пілсудського в, так званих – боях «под Нєманом»…
Дуже втішившись, цим вагомим для себе фактом, лєанід макаровіч кравчух, накинув на плечі синю курточку з символікою команди олімпійського резерву, та вихляючи дупою і почісуючи на ходу геніталію, пострибав на кухню. Там він облаштував собі домашній портал для виходу на, так зване «расійскоє тєлєвіденьє»…
Побачивши на екрані цілого «патріарха» українской політікє та ще й по-домашньому – на кухні і в біло-синіх сліперсах, порузкуговорящая єврєйка із Монголії, тєлєпропагандістка скабєєва, буквально протекла від щастя.
Ні – лєанід макаровіч їй ні разу не нагадував тих дєсять рослих мулатов, про котрих вона мріяла щовечора. Навіть того найменшого з них не нагадував. Але ж – поумнічать в прямом іфірє з цілим тобі патріарх-прєзідєнтом…
Тобто – відчувши обопільно-генітальний приплив крові, пропагандістка та резервіст-патріарх відразу жваво обсудили, які геніталії кращі – 86ти річні, чи 42 річні. До спільного висновку не дійшли – бо, щоб не нарватися на «новічок», скабеєва не ризикнула задіти тонкі струни внєшніх полових прізнаков, вже свого, «патріарха». Ну – бо той «новічок», то вам не пеніс каніна, а тому вона на декілька хвилин втратила ініціативу. Цим тут же скористався патріарх-резервіст і ці декілька хвилин, наполегливо натякав, що він якраз жєрєбєц огого. Потім – для «пущєй важності» два рази вжив фразу – імпатєнт в сорок два роки…

Моя думка? Запросто. Які нах мулати бабі з задишкою і хворою печінкою? Їй і від одного стане зле. Навіть від того найменшого…
Про «патріарха»? Та – бля. Якось воно то всьо не альо. Ну бо підключіть до ефіру вову – це ж у вас про нього був тонкий намйок. Нехай вова з вами подискутує – чи таки вісімдесяти шести річні, чи можливо все таки сорока дво… Ну, та й взагалі – бо, а  шо ви його за глаза обсуждаєте, як байстрюка? Ну і посполитим такий диспут був би цікавіший. Ну – нє?

В гуцулів є цікавий звичай, до речі… хоча, про нього десь там нижче..
……………………..

Атероматозний склероз відступив перед старечим маразмом і вітольд павловіч фокінґ теж дуже захотів комусь припхати, що і він – ще і огого, і жєрєбєц. Тому відклав вбік планшет і набрав лисого, як геніталія бабуїна, «дмітрія – проповєдніка за хорошій ссср». Набрав і запропонував, щоб той взяв в нього інтерв’ю. Дмітрій брати в вітольда павловіча не хотів, а тому тонко з’їхав. Сказав, що генітальне зараз безумовно дуже в тренді, але його слід подавати впереміжку з правдивим есеєм про трудящий люд бамбасу. І, як тільки такий есей буде готовий, то тоді відразу… І відразу в вітольда павловіча почався умствєнний мєнінгіт. Ним і товкло, і теліпало, але впхати щось генітальне в свій есей про трудовий бамбас ніяк не вдавалося. Виходило, або про трудовий люд, або про буфєтчіцу Дусю. Але так щоб і про те, і про те, та ще й разом, то ніяк…
Вихід він звісно знайшов – витяг свою чьорную тєтрадку, знайшов там адресу і написав куданадо донос на дмітрія – щоби не був такий дуже розумний… Ну і відразу на цілих вісім хвилин таки відчув себе огого жєрєбцом.

Брешу? Так. Ні фіга він не відчув. Спробував, але  – возраст знаєтє лі… А от про тєтрадочку – то все правда.
……………………..

А на березі Нємана, в кущах відразу за болотом, в будиночку з милою назвою Вілла «Чырвоны Кастрычнік», аляксандер рігоровіч лукашєнков вже третю добу поспіль дивився ролик про останню годину муаммара каддафі. Муаммар каддафі вже 422й раз залазив в трубу під дорогою. Час від часу аляксандер звертався до своєї помічниці з однією і тою ж самою фразою: ты ж  глядзіш – яны ж звярюгі… Потім перемотував на початок і дивився знову.
Помічниця ліниво підтакувала, паралельно розмірковуючи – ну, дзе могл гэтай гермафрадыт схаваць скрынку з брулікамі..?
………………………..

Дитяча мрія вови, а саме – стати всесвітньо відомим, таки здійснилася.  Тепер він, вже всесвітньо відомий, основоположник генітального фортепіанізму…
Він теж сидів і, третій раз підряд, переглядав відосік про муаммара каддафі. Марлева пов’язка сповзла йому на бороду, але він, не звертаючи на неї уваги, метикував – цікаво, от як би ото відібрати в брата єрмака свій албанський паспорт…
***

До речі, в гуцулів є цікавий звичай. Якщо в селі помирає «мольфар»… Тут, правда, треба розрізняти, що «мольфар» і характерник, це зовсім про різне. Мольфар від слова «мольфа». «Мольфа» – це лялька, котру «творять» дев’ять місяців, щоб потім штрикати в неї голкою. Так от – коли вмирає «мольфар» і в селі стаються якісь негаразди, то небайдужі йдуть вночі на цвинтар і викопують його з могили. Потім відрізають голову, вставляють її покійному межи ноги і закопують де попало. Землю розрівнюють – щоб ніхто не знайшов, бо воно не має права на могилу. Останнім часом тіло вкладають в чорний целофановий пакет для сміття. Ну бо технології…
Дуже цікава традиція..

Запитання:
Ти дійсно вірив, що будь-який з отих персонажів, хоч раз в житті, подумав – як би оце почати розвивати країну? Чи – як би оце зробити щось корисне для людей?..

Ти дурний і живеш з ідіомою – «Які, бля, закони… Треба робити касу!!!»?
Варіант, але варто звернути свою увагу на те, що такий життєвий стайл завжди закінчується для дурного якоюсь несподіваною для нього хуйнею. Грандіозною хуйнею… Завжди..

………………………..