ХЕНДЕ ХОХ, або ТЮРМА..

2024. May, 16

Де вихід?
В нормальних – там, де вхід.
Ой, можна вийти й не через вхід – хочеш дуже швидко сказати ти?
Ой – можна. Можна через вікно, можна рити тунелі попід Бруклін, можна підпалити зсередини хату, можна попросити, щоб хтось підпалив знадвору… Все можна, але є нюанс. Там вище написано – в нормальних. Решті – можна все решта..
Можна створити, так званий, «нетфлікс» і присувати, що Білосніжка – то негр-гомосєксуаліст. Можна переписати всю Агату Крісті – прибравши з неї статуетки негренят, і замінивши їх на «небінарних солдатіків». Можна – але так, щоб «толерантно» – п’ять жовтих активних/п’ять чорних пасивних.
Запитання – в Агати Крісті згоди не хотіли спитати? Її вже нема то можна? Та мабуть можна, але… Чим то закінчиться розумієш?..
А ще – можна рити совковими лопатами «судноплавний» «бєломор-канал», котрий сім місяців на рік покритий кригою… Вирили. І що?
Ти, зараз, мабуть, не повіриш, але можна навіть «лєніна» закопати в землю. А «найвпливовішого» в світі міндіча вову примусово відправити на фронт…
Impossible? Ой – все possible, не включай дурака на голому місці. Того, шо «лєнін», зарити на смітнику в коломнє, другого назначити старшим сєрджантом батальйону «йобнута мар’яна»  – і де проблема? З кого створити той батальйон? З депутатів всіх рівнів і всіх скликань. Як їх мотивувати? Елементарно – дєньгі взял? Піздуй на сцену…
До речі:
Негри існують – їх створила Природа. Це – якщо ти не знав. Вони нормальні люди і обзивати їх афро-африканцями – расизм в академічному значенні слова. Це, щоб ти знав.
А ще можна спробувати переписати Біблію, щоб перетворити її на «підручник» з псевдо історії… Переписали, перетворили і що? Хтось в ту «історію» повірив? Ти повірив? Тим, що переписували, було важливо, щоб повірили нормальні. Якщо ти повірив, то ти не той, хто їх цікавить.
Кароч – спробувати можна все, але на вихлопі то все розіб’ється об банальне – «щоби що?».. І так буде завжди. Викривлена реальність? Реальність – це реальність. А викривлена, то лише спроби, котрі так і залишаться спробами. Це, можливо, дійсно цікаво подивитися – а що буде, якщо ту реальність викривлювати. Але то – якщо б ти раптом був вічний. А ти тимчасовий. Різницю розумієш?..

Чому ця глава має підназву «тюрма»?
Тому, що тюрма, це одне з базових понять в цьому світі. І будь яку з, так званих, «соціальних угод»слід починати з визначення – що є злочином і яке за нього буде покарання. А відразу за тим – яка буде тюрма. Це, якщо мета – жити в мирі і спокої.
А, якщо немає такої мети? Тоді взагалі все просто – всі «соціальні угоди» асоціальному «лєніну» під хвіст, а сам купив собі мачете і гуляєш поки не нарвешся на вправнішого мачетіста від себе. Все в цьому світі дуже просто, насправді. Якщо в тебе раптом немає мети, то тобі таку дуже швидко присунуть від рудого цукерберга. Чому він мені мумію нагадує, до речі?..
Я вже колись писав блог про тюрму – знайду і десь там нижче вставлю в якості «coffee break». А зараз дозволю собі ще раз нагадати: все, що просте – те від Всевишнього, а все, що складано-завуальоване – те від пархатого…

Мій колишній фейсбучний кєнт Вадімь Пєйсаховічъ зараз  прочитав те, що там зверху і втішився – «О!!! Прєступлєніє і наказаніє!!! Дастаєвскій, бляяяя!!!… Ща я єму расскажу»…
– Здравствуйтє, Нєколай.
– Хайрулла в набат хаджи, туди єво в хабат, булла-калє, Вадімь. Пачьом опіум для народа?
– Двадцать за дозу. Будєтє брать?
– Ні, дякую. І прихід від нього класний, і пре тонко, і світ навколо відразу  такий – похуй який класний, і – ні. Дякую.
– Я тожє нє употребляю, у мєня от наркотіков понос, а я часто гуляю с кузіной, а то нєкій діскомфорт, знаєті лі…
– Квіти машєаху сьогодні вже возложілі?
– Свободньіх срєдств нєту. А ви такі прізналі Достоєвского – ето радуєт.
– Та прям. Ваш «геніальний пісатєль», Вадім, насправді депресняковий маньячіна, що використав в назві одну з фундаментальних фраз. До речі, не пробуйте його читати (я знаю, що ви ще не читали) бо станете таким самим.
– Біблія гаваріт…
– Біблія, насправді, каже – будь вільним і твори добро. А те, що ви маєте на увазі, то не Біблія, а танунах. Ви, як воцерквльонний масковскім матріпархатом «ґрєк», мали би це знати. Вірніше – я знаю, що ви це знаєте.
– Я єщьо прєдставітєль партії зєльоних, а там у нас…
– Та, бля, Вадім – знайшов собі вільні вуха? Соррі, але не в цьому випадку. І взагалі – чому зелених? З огляду на колір шкіри, то було б правильніше блідо-фіолетових. Знову бужанскова піва напився? До речі, а чого у всіх твоїх, так званих попів, очі такі ж самі, як в совкових мєнтів? Чому бігають туди сюди? Теж крадуть?
– Мусора, бля, підараси…
– Взялі тєбя с ґанджубасом?
– Да нє. Мнє тут нєдавно хмирі табло начістілі. Я убрал літр водкі і начал шота пєть…
– Я в курсє, мені кузіна розказала. Казала, правда, про літру пива, але могла переплутати. А мєнти до чого?
– Гдє рассказала?
– Давай не буду говорити де, бо мені здається, що тобі то буде не зовсім приємно…
– Вот так значіт?
– Та все норм, і шо там з мінтами?
– Я ім звоніл, а оні нє прієхалі… А шо ви називаєтє танунахом, Нєколай?
– «Кнігу» – про опіум для народа..

Coffee break:
– Солдате, Сруль Мілованов!
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!!
– Подойдітє ко мнє.
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!!
– Ну, шо, синок? Лєтакі лєтять?
– Так точно – лєтять, товаріщ старшій сєрджант.
– А куди лєтять?
– Па нєбу, товаріщ старшій сєрджант…

 Так звані, кітайскіє учьониє, дуже хотіли сконструювати якого пароплава з «авіанєсущєй компонєнтой». Але їм ніяк не йшло. Вже навіть просили хабад, щоб ті їм викрали які чєртєжі, чи шо. Хабадники навіть спробували рити тунель в бік Пентагону, але вперлися в глуху бетонну стіну з написом: «Ахтунґ!!! Далі не рити, бо за стіною Гудзон – позаливає вам всі тунелі некошерною водою до курви мами».
Раз такая нєпруха – подумали кітайскіє учьониє – то ми си купим авіанєсушчій крєйсєр. Он, якраз, ліанід кравчук продає якийсь. А самі краще порахуємо скільки слів в танунаху – ну, щоб без діла не сидіти…
Підтягнули руzскіх учьоних з москви – ну проффєссоров там разних, вкупі з дацентамі всєвозможнимі, підключили ізраїльський хедж-фонд в якості керуючої компанії і порахували. Вийшло їм – 750 000 слів..
Хотіли долучити до проекту ще й індусів, але ті їм сказали – хінді ру́сі пхай-пхай – і пішли пити рисовий чанг з блідими креветками.  Ну – бо від нього в них морде аристократично блідо-фіолетові стають. Майже, як в карла маркса. Так званих москвічєй то дуже вкурвило і вони давай тим індусам кричати вдогонку –  «ой, зато у нас в «российской национальной библиотеке» хранится греческое четвероевангелие, написанное золотом на фиолетовом пергаменте — по преданию, рукой византийской императрицы Феодоры».
Присунули, та й пішли рахувати де більше слів – в витворах, так званого, лєніна чи, так званого, маодзедуна…
Тоді вже китайські члени угрупування – щоб останнє слово залишилось за ними, сказали, що знайшли в тексті танунаху прикру помилку і, замість слова – амінь, слід було написати – хенде хох. А так – то, назагал, все вірно..

А тепер прокидайся і включай уяву.
Всі ті «учьониє» стверджують, що танунах написали дві тисячі років тому. Писали тоді на пергаменті. В середньому на сторінку книги з пергаменту вмальовували десь 50 слів. Є в мережі фото сторінок отої «на фіолєтовом пєргамєнтє» – можеш сам порахувати. Тобто 750 000 слів, то 15 000 сторінок. Це не включаючи ілюстрації. Тобто, це 7 500 листків зі шкіри новонароджених телят. Тобто, це ще й 7 500 новонароджених телят. Чувак, котрий міг собі таке дозволити був не бідний, так виглядає. 7 500 новонароджених телят, то потенційно стільки ж корів. Тобто пустити їх на пергамент? Реально мільярдер по тих часах.
Але менше з тим:
15 000 сторінок, це 7 500 листків. Якщо взяти за товщину в середньому 2 мм (пишуть, що однакової товщини добитись нікому не вдалось), то «товщина» книги буде 15 метрів. Це – без обкладинок. То десь так – трохи вище, ніж половина дев’ятиповерхового будинку. Драбини такої довжини вже були на ті часи? Ну – щоб якось її читати? А як її захищали від вітру? То ж виходить не книжка, а п’ятнадцятиметровий стовп з пергаменту.  Підпорки якісь ставили? Бо, якби вітер звалив, то й драбина би впала разом з читачем – нє? Хоча сумніваюсь що вона і без вітру встояла б. Небезпечна була б книжка – пра?
Книжки зшивають нитками – ту певно зшивали сталевими тросами? Де взяли тоді троси? То їм маск привіз на гіперлупі?
Фарба (тоді книги не писали, а малювали) сохне мінімум день – ну, бо інакше сторінки склеються. Тобто – як не крути, а це мінімум сорок років чистого часу. Не хворіти, на Мальдіви не їздити, пива не пити – лише сидіти писати й сушити. Мільярдеру не було більше чим себе зайняти, ніж як писати про голіафа, що вибив глаз давіду з допомогою саморобної пращі? Адже – якщо почав в двадцять років, то це все подальше життя – нє?..
Тобто виглядає, що логічніше було б писати томами – по сто, наприклад, сторінок – тоді товщина буде плюс мінус 20 см і драбини не треба. Але то буде 150 томів. Але ж – пишуть, як про одну книгу, а не про полноє собраніє сочінєній в ста пятідєсяті томах….
Брешуть?
Так.

Як там було насправді?
Думаю книга була. І була вона про основи християнства. А християнство, це про добро і свободу, а не про те, як один шлємазл вибив око іншому..

Coffee break:
– Солдате, Сруль Стіффанчук!
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!!
– Подойдітє ко мнє.
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!!
– Прівєдітє мнє Юлю Вмєндєль. Я очєнь натьор ногу на войнє. Надо, чтобьі она нагрєла воду. Застєліла мусорным пакєтом міску, замочіла в воду мнє ногі і добавіла соду і мыло. Помыла мнє ногі, обработала йодом і заклєіла пластєрєм…
– На хуя?
– Я такоє прочітал про ізраельского содата і блондінку.
– Так вона ж нє блондінка…
– Іспалняйтє.
– Состоянієм на прямо зараз це нєрєально, товаріщ старший сєрджант!
– Пачєму?
– Юля Вмєндєль уїхала в Ґвадєлупу…
– Ну тогдьі… приведіть мені якусь корабельну сосну, але таку шоб – баба  да… да, баба, да – такую шоб…
– Всі в Австрії. Можу привести Максіма Бужанского.
– Ну хуй с нім – нєхай буде Максім. А шо лєтакі? Лєтять?
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!!
– Па нєбу?
– Так точно, товаріщ старший сєрджант!!! 

Відкрити тобі двері до головного секрету «освіти»? Прошу – маєш цілі ворота:
Знаєш скільки в Україні проффессорів? Я теж не знав. Передбачав, що не менше, ніж дон Хуанів в Rio de Janeiro, але точної кількості точно не знав. Потім поцікавився. Державна статистика каже, що станом на 2021й рік – 13 000….
Бля – тобто по 600 штук на кожне обласне місто??? Ото ми, ще раз бля, науковая страна – нє?
Але, то лише професорів. А ще є понад 52 000 доцентів. Або по 2 300 на область. Але, то станом на 2021й рік. Боюсь, що зараз їх число вже подвоїлось.
Звідки їх стільки взялося? Та, як звідки взялось – міндічі розводять, як колись гуцули овець. Навіщо? Для того ж, що і «екскурсоводів» – для демонстрації лояльної лояльності. Для коментів в фійсбуці. Яких саме коментів? Як яких – «а прічом тут Андрій Іванович до відсутності води…» Нічо такий інкубатор – нє?..
Знаєш яка в міндічів, вже понад дві тисячі років, базова проблема? Вони не вміють красти. Але дуже хочуть. Що значить не вміють? Про тих, що вміють ти просто не знаєш – тому, що вміють. Ці не вміють. Але дуже хочуть. Тому крадуть з бюджету. Щоб втриматися коло бюджету розводять собі лояльних. Як колись гуцули овець….
Станом на зараз? Тримай – 16 000 докторів наук і понад 65 000 кандидатів та PhD. Міндічі плодять «вчених» швидше, ніж китайські комуністи лєві навушники. Про що вони тобі плетуть? Про чудіса китайської комуністичної економіки. Хочеш написати гнівний комент? Не маєш права. Після того, як міндічі смачно плюнули тобі в їпало лєвою «дисертацією» «міністра» «освіти» – не маєш. Воно так працює.
Ти студент і не розумієш – за шо ті твої батьки тим бовдурам гроші платять і взагалі – то якийсь розводняк… Ось ти маєш право. Можеш попросити свого «преподаватєля» закрити конспект і повторити все те, що він щойно сказав своїми словами. Буде по-пріколу – обхохочєшся. То буде ще кручє, ніж переходити на язик пушкіна пєрєд тьолкамі.
Ти навіть собі й не уявляв, що живеш в час «великого наукового пробудження»? Ну, то уяви витрати з бюджету на їх утримання?.. Чи не забагато за примітивну імітацію бурхливої діяльності?.. А за «дисертації», скопійовані одна з одної?..
Як зменшити кількість проффесорів з 13 000 до 1 300? Елементарно – записуй:
Визначити законодавчо рівень знань, котрими необхідно володіти чуваку, котрий одів на себе звання – професор. Відразу за тим – рейд по місцях, де вони кучкуються. Там хапати і в автобус. Як хапати? Так, як, так звані, «тцк» гуцулів. До речі – а чому «тцк» лише пішоходів ловлять? В дорогих машинах їдуть ті, що вже й комісію пройшли – права з медичними довідками вони ж не купили – нє?.. То з «ОП» таке розпорядження? То – шоб «своїх», тих що нарозводили,  не хапали? А , може, все таки – краще шлагбаум на дорозі, ніж вотетовотвсьо?…
Але пес би з ними. Тобто – наловили проффеессорів і в Трускавець. Там тест-екзамен по схемі «ЗНО» і нахуй з пляжа Copacabana. Що далі? Свабодєн до Урала…
Це я щойно зекономив державі десятки мільярдів доларів. На голому місці. Мало того – так, як всі ці болвани ще й пробують «чогось» (тільки їм відомого «чогось») «навчати» підростаючі покоління, то я врятував державу від ходіння по замкнутому колу чванливого ідіотизму…
Кажу ж – все просто..
Нема такого бажання? Слухай сирени.

Подумав і сумніваєшся, що все аж так ніяк? Кажу тобі як є – якщо завтра зникне вікіпедія, тотальна більшість з цих «науковців» не зможе пояснити, чим атом відрізняється від молекули. Вчора на власні очі бачив, як чувак зробив помилку в слові «сусід»…
На днях зустрів знайомого професора. Кажу:
– Ванька, а шо то за кіпіш з Гарвардом?
– Та там зібралися одні лєвакі і хіппі, які війни не бачили, і виступають проти війни в Ізраелі. Але голова хедж-фонду, що спонсорує цей універ, взяв список тих бунтуючих студентів і оприлюднив в мережі. Оприлюднив і каже – «я їх до себе на роботу не візьму. А я всяких беру і всіх на фінансових аналітиків. То масажиста якого візьму, то інструктора з лісу…»
Ванька все це відтараторив, як добре завчений урок – на одному видиху. Особливо мені зайшло про «лєваків». «Лєвак» – то взагалі-то  комуніст. Комуністів взагалі-то придумали міндічі. Тобто комуністи дожилися до того, що обзивають комуністами опонентів? То вже якась ціла криза – нє?
Хоча…. В міндічів завжди так було – самим примазатись до чогось святого, а свої гріхи розмазати по всіх навколо. Так вони і до Біблії примазалися. Але про це десь там нижче, а тут про той шухєр в Гарварді. От – бля мене там не було. На другий день ті всі студенти жили б, як хіппі в палатках, коло офісу того оприлюднювача списків. А на палатках плакати – вимагаємо перевірки звідки гроші в того дядька. А так, як він глава хедж-фонду, то це б його настрашило нєпадєцкі. Чому б настрашило? Бо відмивання грошей від торгівлі продуктами рослинництва Афганістану і околиць – за законом все ще кримінал.
За нього вступилися, так звані, конгресмени? Ну, то по ходу – нехай і конгресмени покажуть звідки «прибутки». З попередженням – відповідь «виграв в казино» не прийматиметься, як невірна.
Що то за поц отой «оприлюднювач»? Цікавий тіпок. Колись хотів в сороса «гербалайф» віджати. Пішов віджимати, а потім прийшов до тата і каже:
– Папа, я прішьол і ім говорю – а ну отдавайтє мнє взад «гербалайф», йоп ваша мать!
– А оні шо?
– А оні мнє полний рот пісєк насовалі…
Папа його погладив по голівці і каже – нічьо синок ми пайдьом другім путьом…
І пішли.
Як думаєш хто фінансував «пандемію»? Вгадав. Як думаєш – хто «заробив» на ній пару ярдів? Вгадав. Як думаєш – хто присуває біткоїн? Вгадав. Саме він – оприлюднювач списків. І як то ти так легко вгадав? Ааа – ти мабуть знав…
Ок. А про те, що руки там все рівно зі сраки, і в голові, крім спогадів про повний рот пісєк від соросів, більше нічого – теж знав?
А шо сорос? Та, кажуть, що саме на межі – «уйдітє навсігда». От і скажи тепер – нашо він жив? Нашо проффесорів розводив? Всьо пішло некошерному лєніну під хвіст…
Нє, ну той «оприлюднювач» всім розказує, що так то він – філантроп, а не мошеннік. Каже, що крім Гарварду, то ще утримує – і «конгресменів», і так званий центр єврєйской історії, і дмітрія ґардона. Хто то такий той дмітрій, то він не знає, але утримує – бо філантроп.
Чому руки зі сраки? Тому, що витворили цілу епопею про те, як накінець-то в Києві, нєкто ліберман продав першу в історії квартиру за біткоїн. Потім, правда, відразу ж виявилося, що продав її той ліберман сам собі. Кажу ж – дуже хочуть красти, а не вміють. А красти треба – бо за що утримувати «провєрєнних масажістов і работніков лєса»? А поета жидана за шо? А «центр єврєйской історії» – за шо? А – «докторів» «наук»?..
Чим той центр займається? Розповсюдженням легенд. Оті бабки з «бібліями» на тротуарах – то від них. Кліп в церкві від жидана – теж.
Тобто – розповсюджують, так званий антісінєтізм? Тобто – так.
Що буде, як нарозповсюджують його повну Америку? Лажа буде – бо вєліка́ планєта, а атступать то  большє і нєкуда…
13 000 професорів-ухилянтів – це ж яка багата ресурсами держава…

Десь тут на днях прочитав в якогось наївного – « …я знаю, что делать. Нужно сделать героин бесплатным и раздавать. Те, кто склонен быстро вымрут, а те, кто не дурак, то он им и бесплатно не нужен…»
Чувак, ти не шариш – а де тоді брати бабло на утримання «журналістів» і орбана з жиданом? Не подумав? Йди ще подумай над тим – кто віноват і что дєлать…

А всі прям розтеклися соєво-гірчичним соусом по дискусії – легітимний вова, після травня, чи ні. А до чого тут травень? Нелегітимний від самого початку. Так звана «предвиборча кампанія» – афера від того ж «хедж-фонду», котрий вперся під Брукліном в стіну з написом Ахтунг!!! Далі – Оман, постійний обман і хворобливий ігнор Конституції. Така ж хвороблива спроба все «цифровізувати». Де тут місце для легітимності? Що тут обговорювати?… На щастя від нього нічого не залежить, тому пох на його легітимність.
Мабуть дійсно важливіше обговорювати – як лікувати міндічів від клептоманії. Це не лікується? Тоді, як відправити їх на довічне в санаторій «Тау Ерец Ісраел»..

Так, а шо – тих двох підарасів, що зірвали прапор України в Умані – їх вже зловили? Чи спеціально навчені спеціалісти їх все ще шукають? З секундантами і секундомірами шукають? Ну, щоб жорстоко покарати?..
Так, а шо – ціни на сигарети вже повернули до нормальних, чи все ще нема інших доходів діпутатам на конверти?..

Краще розказати про мольфарів? Як си скажеш..
До речі, в гуцулів є цікавий звичай..
Якщо в селі помирає «мольфар»… Тут, правда, треба розрізняти, що мольфар і характерник, це зовсім про різне. Мольфар – від слова «мольфа». «Мольфа» – це лялька, котру «творять» дев’ять місяців, щоб потім штрикати в неї голкою. Так от – коли вмирає «мольфар» і в селі стаються якісь негаразди, то небайдужі йдуть вночі на цвинтар і викопують його з могили. Потім відрізають голову, вставляють її покійному межи ноги і закопують де попало. Землю розрівнюють – щоб ніхто не знайшов. Бо – воно не має права на могилу. Останнім часом тіло вкладають в чорний целофановий пакет для сміття. Ну, бо технології…
Дуже цікава традиція..
Тобі таке виглядає дико і примітивно? «Корабельні сосни» в «уряді» тобі дико і примітивно не виглядають? Нє? А чо?.. А два підстарілих парубки в дивних спінджаках і мохнатих кастрюлях на голові, що взявшись за руки ходять взад вперед підстрибуючи – вони тобі дивно теж не виглядають?..

«Штучка», то звичайно фігня примітивна, але іноді мене пре. Коли з її допомогою пробують зробити якусь «милоту» – тіпа танцюючих котиків, то ті «котики» виглядають, як мерці, що втекли з могили. Що приперло? Перший раз – вова з друшляком на голові. Ну – там, де він грає виделкою на сковорідці. Зараз – йуля, котра скажено крутить колеса інвалідного крісла в бік кордону, і з голосом сєні яйцмана за кадром – «Йууля, ти кудиии?..» Реально – і один, і другий ролик дивився разів по десять підряд.

Але вертаємось до перезахоронень. Чому отой фінальний ребрендинг «мольфара» саме з головою межи ногами? Ти звичайно чув вираз – поцілуй себе в сраку. З моменту перезахоронення «мольфар» стає самодостатньою замкненою системою, котра може займатися тим, мабуть йому дуже цікавим процесом, практично  вічно. Чому мабуть? Бо знав чим закінчить..
Розказати тобі скільком підарасам варто розрівняти могили? Сам знаєш, а тому повернутися до теми «мольфарів»? Як си скажеш..
Колись, коли ще був наївний, попросив знайомого, котрий заробляв гроші по Карпатах тим, що дув у все, де була дірка, познайомити мене з мольфаром.
Кажу:
– Мирон, а ти того з Верхнього Ясенова знаєш? Можеш влаштувати мені з ним зустріч?
– З ним особисто не знайомий, але знаю його брата, він в тих краях начальник.
– І шо?
– Казав – не треба тобі з братом знайомитися, бо він лихий чоловік.
– О, а то чого він так про брата?
– Та, я потім в людей питав, то кажуть, що то через те, що він його жінку виграв..
Потім мені стало ще цікавіше і я взнав серед гуцулів, що той «мольфар» обслуговує лише приїжджих, а самі гуцули до нього не ходять. Ну, бо клоун – який з нього толк?..
Потім мав зустріч з внучкою примівника з Шешор. Каже – «та той придурок до нас приходив через день. Прийде – сяде і сидить в дворі. Дідо йому каже – Михайле, йди до сраки, я нічого тебе не навчу і не ходи мені тут, але той ходив і ходив»…
Навіщо ходив? Щоб потім пускати туман – чий він тіпа учень. Чи розкопали його могилу? Ні. Кажу ж, що місцеві до нього відносилися, як до клоуна..
А що той з Шешор? Дуже боявся, щоб після його смерті в селі не сталося якого лиха. Спойлер – не сталося, не викопали. Правда, лихі люди, по його смерті, вбили його чорного кота. Що з ними самими потім сталося? Сталося дуже хуйово з кожним – можеш перевірити, якщо маєш бажання.
Тобто – не рухай чорних котів. Всіх інших котів – теж не рухай..

Ще про чорних котів? Давай краще про «відеоблогирів». Ті, що «політичні», то обсмоктують тему – ой не справдився прогноз від пейсатого пророка-самоучки сруля про закінчення війни 15-го січня. Ти теж сподівався? Нагадаю тобі примівку з Космача – бородатому срулю вірити, то себе не поважати.
За що живуть «політичні блогери»? Вони в секти на утриманні. Чи довічне те утримання? Ні, звичайно. Секта платитиме ще місяць, після того, як ти перестанеш їх дивитися, залишати комент, ставити лайк і робити донат. Чому місяць? В надії, що ти повернешся.
Ну, а поки секта ще платить, то вони імітують експертну експертність. Роблять вигляд, що вони позашлюбні діти очільників таємних масонських лож та прибиральниці з «кабінету міністрів». Натякають про своїх таємничих інсайдерів, котрі як тільки щось взнають, то бігом до блогира дзвонити і ділитися інформацією. Що буде, якщо ти перестанеш звертати на них увагу, і секта перестане їм платити? Нічого. Ми просто втратимо цей чистий, недистильований, на всі боки іскристий ідіотизм. Це все.
Ну, так – ще ж є «тревел-блогери». Цих навіть інколи дивлюсь. Особливо зараз. Чому зараз? Бо саме зараз пішла Карпатами хвиля окультизму. Дурні ґо́цули собі вигнали, що то отакво можна стати «мольфаром» і далі ніц не робити. Чому їм таке в голову прийшло? Надивилися на «політичних експертів». Як ті роблять вигляд, що починають свій день з кави в урядовому кварталі. Що вони всі вибрані, і влада їм, аж бігом, на тій каві звітується про свої помисли – ну, щоб мали про шо в відосіку розказати. Ну, то дивиться той дурний ґо́цул, як ті «експерти» читають прям з голови «топових політиків»; як розбираються абсолютно у всьому; як «новості» винюхують на банковій прям, як собачка Джульбарс жовті сліди на снігу… Ну, а де тому ґо́цулу взяти урядовий квартал в Верхньому Ясенові? От і юзають «мольфарію».
Що розказують? Ядовиту суміш із народних прикмет, прогнозів погоди і китайських гороскопів. Розказати про ядовитих?
Одного разу мав зустріч з однією цікавою чувіхою. Вона мені чесала, що є примівницею від гадюк, я їй казав – ґи-ґи-ґи. Дорозмовлялись до того, що зайшли в ліс над Пістинькою. Дивлюсь – до нас змія повзе, ще одна і ще… Кажу – ей, вони мене не покусають? А вона каже – моє діло було їх покликати, а покусають, чи ні – то вже твоя справа і вміння… Не покусали.
Є в мене знайомий коваль в Криворівні. Такий, що гроші заробляє працею. Кажу йому:
– Пане, Богдан, щось цього року гадюк не видно. То шо – примівники їх загнали за Прут?
А він каже:
– Та, ні – то з Румунії борсуки вернулися і гадюк поїли.
– А що борсуки їдять гадюк?
– Ще й як. До речі знаєш, як називають гадюк за отими горбами?
– Як?
– Щезло.
– Щезло?
– Ага. Так і кажуть – йду, дивлюсь на стежці щезло лежить. Я палку в руки, а воно в траву і щезло..
Чи міг би він бути «мольфаром»? Ще й яким з його знаннями та вміннями. Чому не є? Бо вміє працювати руками – навіщо йому бути клоуном?..
Але до блогерів –
Зловили два таких якогось пуцько-ґо́цула в Ясенові і давай в нього інтерв’ю брати. А потім до компанії ще й його жінка приєдалася. Така висушена постійною гризнею з сусідками бабка… Як той «мольфар» виглядав? Як Кастанеда – якщо його три тижні не вмивати і поїти підігрітою текілою по два рази на день.
Блогер:
– А ви Мольфар?
– Та Мольфар, а чо не Мольфар.
Жінка збоку – він дуже моцний Мольфар.
Блогер, не звертаючи на неї уваги:
– А хто вам знання передав?
– А, шо тут передавати? Нечая хата вон з того боку гори, то я в нього й перейняв.
– А ви до нього ходили?
– А чого б я до нього ходив? То був афєріст, котрий йно си дивив, як би яку кожну бабу виграти…
Жінка збоку – та то був такий мошеннік же ну…
Я б в цьому місці в неї запитав, чи ходила до нього вона, але блогер продовжував її ігнорити. Каже до «мольфара»:
– А ви Гоя з Шешор знали?
– Знав, чого не знав.
– Розкажіть.
– Та ото здохла в мене корова.
Жінка збоку – я ти казала жє тота сусідка кулєрска.
«Мольфар» продовжує:
– Поїхали ми з братом до Гоя. Купили 10 пачок «Верховини»
Жінка збоку – пітнайці пачок.
– Купили ми 10 пачок «Верховини» і поїхали. А в маршрутці з нього насміхалиси по всякому. Приїхали – заходим. Він подививса на нас і каже – я знаю чого ви приїхали, але розказуйте. Я кажу так і так – корова здохла. А він каже – хоч ви всю дорогу в тій маршрутці мене бакланили, але я вам скажу через шо. Сидіт тут, а я зараз прийду. А сам йде до комори. А там в нього чорний кіт жив. Але насправді то був не кіт, а василько…
– Хто?
– Василько – то ми Мольфари так чорта називаєм.
Жінка збоку – на Закарпаттю кажут – юрко…
– Ну, то виходит він з комори, а кіт йому вже все розказав. Каже – давайте ті папироси жє в вас в сумці, бо я вам розкажу. То ваша сусідка отравила за то шо корова їй буряки поїла…
Далі «мольфар» сказав єдину розумну фразу – «скажіт – шо та корова винувата? Вона шо розум має? Бачить – буряки, ну то й їсть – ну, нє?..»
Але от краще скажи – ну, хто так відео про мольфарів знімає? Шо не могла його жінка свистіти в чотири пальці час від часу і кричати дурним голосом в розкриті двері – Васильку, молока ти дати? А пампухів? Ну, а як би ще пританцьовувала при тому, як ті два в мохнатих кастрюлях на голові – то то би вже був цілий тобі нікіта міхалков і марк фрадкін в шаленому симбіозі…
Та й ім’я той «мольфар» собі якесь вибрав якесь ні разу не мольфарське. Нє шоб казати – мене звати Валєра Бешан – ну, нє?..

ps:
Включив чайник, підійшов до вікна. На підвіконнику лежить мій чорний кіт. Внизу два «елєктріка» – йдуть по пояс в снігу до щитової – робити «планове відключення». Кажу котові – от підараси зараз вимкнуть і чайник не встигне закипіти. Ті підходять до металевих дверей і не можуть їх відкрити. Копають ногами – пох. Закипає чайник. Двері відкриваються. Світло щезає..

pps:
Йуля гнала по шосе на інвалідному кріслі. Швидко, як доннерветтер. Її руки шалено крутили колеса, наближаючи швидкість крісла до максимальної швидкості мопеда «Верховина». Вона крутила, і в повний голос співала – Лєвандовка, ножик і воровка – мая актьорская судьбаа… І лише голос яйцмана за нею шлейфом – Йуля, ти кудии? Йуляя…

ppps:
Треба віддати йому справедливо-належне – коли яйцман був прем’єром, ціни на сигарети не піднімали.

pppps:
Хочеш стати мольфаром? Це неважко. Для цього треба всього лиш пройти пішки вздовж Пістиньки – від Космача до Коломиї. Не гарантую, що станеш мольфаром, але розумнішим – гарантовано..

ppppps:
Знайома дзвонить:
– Привіт, бачив новину?
– Міндічі ціни на сигарети опустили до 30?
– Схоже, що «дію» закривають.
– Зрозуміли, що вибори через неї не зробиш, то пробують приховати кінці в воду?
– Схоже, що так. Цікаво – а гроші за неї в бюджет хто повертатиме?
– А кого зловлять, ті і повертатимуть..

До речі, в гуцулів є один цікавий звичай..

Написала мені мила дівчинка в коментах – ну то й займайтесь самомилуванням, а я пішла. І пішла. Куди пішла? Шукати себе в секті свідків пороха. Чи знайде? Ні. Ця секта свою рапсодію на сцені Історії вже відіграла, і пішла в гримерку переодягатися. Чому дівчинка себе там не знайде? Бо в секти немає майбутнього. Їм залишилось банальне – поступово відмирати. А дівчинці ще зарано. Чому так написала? Живе в Норвегії, а я написав, що всі, хто покинув свою країну не мають морального права вирішувати її майбутнє. Тобто – вибирати і бути вибраними. Чому так написав? Бо це єдино вірна дорога. Сказала мені – це порушення Конституції. Відповів – ось саме зараз міндічі Конституцію знищують, а ви, котрі повтікали – ви там проти цього десь протестуєте? Нагадайте, де саме ви це робите. Ще хотів написати – нагадайте, де саме ваш «порох» проти знущання над Конституцією боровся, але забув.
Що таке «порох»? Іноді – горюча суміш, іноді – банальна пилюка. В контексті секти? Пилюка.
Чи було там самомилування? Ні, звичайно – мені таке не цікаво. Чи вмію? Звичайно:
Колись почав писати з малої літери прізвища і топоніми, котрі не викликали поваги. Потім, з якогось, посполиті це підхопили. Потім, так звана «влада», навіть, видала якийсь указ, за яким писати «росія» не вважалося помилкою. Потім їм подзвонили з хабадного тунелю пейсаті «комерсанти», дали песди, і вони той указ відмінили. Указ відмінили, але посполиті писати продовжували. Пейсаті подзвонили, так званому, портнікову:
– Отложи пока бакланіть Хмєльніцкава…
До речі, я думав, що я перший почав так писати. А потім прочитав Олену Пчілку. Вона так писала століття назад. Видно до освічених людей така потреба приходить з Космосу. Вона була дуже освічена, якшошо. Тобто – я це почав писати перший в наш час. Достатньо самомилування? Поїхали далі:
– Отложи пока бакланіть Хмєльніцкава…
– А кого мнє бакланіть?
– Срочно пєші, шо пісать «путін» с малєнькой букви,  ето демонстрація безпомічності.
– Я уже пісал…
– Пєші ісчо.
Дисклеймер – не забуваємо, що все описане в цій книзі відбувається на третій від сонця планеті в сузір’ї Тау-Кита. Ну, це якщо хтось раптом забув. Тобто всі збіги випадкові – не більше.
Ну – то, щоб той тау-портніков потім два рази не вставав:
В українській мові на Тау-Кита є слово «жид». Тому, що слово jew в вимові ближче до «жид», ніж до «єврєй». В тау-польській, до речі, теж. І, навіть, в тау-словацькій. І, навіть, не тільки – а в більшості мов світу. Крім есисерної мови в рф-педерації. Ну, бо там сто років назад прийняли указ про те, що більше «жидів» нєту, а єсть «єврєї». Як людина максимально-можливо толерантна – не маю нічого проти. Це їх мова і їм вирішувати – там нехай говорять, як хочуть, і то є їх проблема. Мало того – якщо мені вдруг захочеться порозмовляти на їх мові, а я її знаю краще, ніж 99 відсотків жителів рф-педерації, то теж буду говорити «еврей», бо так воно є на їх мові. Спойлер – не захочеться.
«В нас теж спілкуються на язикє птушкіна, і є руzскоговорящіє євреї, в конце то концов» – хочеш припхатися ти зі своєю меншовартістю?
Так. І теж проблем не бачу – українською «жид», так званою – «еврей». Якою хочеш такою й розмовляй.
Сектантам з хедж-фонду таке не пондравиться? І це теж не мої проблеми. Вони ж в негрів не питали – чи можна їх афро-французами обзивати – в конце то концов.
Тепер чекаю поки, так звана «влада», це слово своїм «указом» «узаконить»..
Достатньо самомилування? Хочеш ще? Прошу:
Міндічі – вам мабуть не нра цей текст? Не толерантний вам нихуя? Ой, та вихід є завжди. Нате вам – «initial outreach»:
Я проживу ще 25 років. Тобто – 10 000 днів. В день трачу приблизно сто доларів. Рахувати вмієте? Що далі? Збудую хату в покинутому селі Буркут. Так в тому, котре ви знищили. Буду там писати детективи. Про що? Про Андрія Івановича, його Катьку, всіх його «андрійків» і пана Кацека. Ну і про Мавку з Кайзервальду, звичайно. Ви нарахували – мульйон сто? Невірно – півтора. Я там ще дерев’яну церкву збудую. Ну, на місці тої, котру ви знищили, як «дорогу в лєс» будували. Ну – бо село без сільради бути може, а без церкви ні.
Ще можу, як troubleshooter, вивести вас з тупікової ситуації, в котру ви самі себе загнали. Але це дорожче – п’ять. У вас немає тупікової ситуації? Тому вам troubleshooter і потрібен, бо ви її не бачите. А вона є. А ви не бачите. А вона є. Думайте..
Я знаю, що ви зараз хитро посміхнулися, але Логіка веде крізь хаос і – там, куди вона вас заведе вам не сподобається ні разу. Давайте – проілюструйте , як жадность губіт фраєров…
Spoiler – мошіах не прилетить..
Якщо проживу більше, як 25? А то вже не будуть ваші проблеми.
Безплатно? Лише єдине – не пускайте Зяму в синагогу. Решта за гроші.

Поки пейсаті пацани думають – розкажу про «патріотів»:
Як написав на дуже «патріотичному ресурсі» «збруч», поки що дуже відомий та авторитетний «політолух» і «журналіст», нєкто портніков – пам’ятники Хмельницькому треба знести і всьо!
До чого цей текст? До – поки що. Бо, як тільки тунельний хедж-фонд перестане вливати реальне бабло, то за три місяці вся його відомість зникне в біло-голубий unreal.. Бо воно так працює – поки вливають, то відоме, а перестали – і за три місяці ніхто не згадає. Це про авторитетність. Ну, зрозуміло – ніхто не згадає – це, якщо йому повезе.
Зараз той виталій пише, що писати «путін», чи «рассєя» з маленької букви, то демонстрація безпомічності, але він дочекається поки знову почнуть писати з великої… Ото дємон – нє?..
Якщо часом не дочекається? Варіантів всього декілька. Один з них – напишуть про нього красіву легенду в танунах. Зайшла ідея і написати вам легенду? Без проблем. Можу цілу книжку – але то дуже дорого. Чи не вмію часом в стилю «билін» рф-педерації? Я вмію все. Почати з легенди, а про книжку ви ще подумаєте? Та запросто:
І хаос бил… І у рєкі – собралісь дєвкі і собралісь мужікі. Собралісь – шоб квасу покушаті, да на бой кулакамі таращітса. Бой за гранти на відєролікі – мєж двух міндічєй, еслі получітса…
І вишєл на бой сьіромятньій тот – сам Ґардон Фалафєль ібнъ Кобзоновіч. Мощний вєсь – как завод сталєварєнний, і угрюмий – как сопка маньчжурская. Лисий бил – как гора над промзоною. Рикал – как бронєпоєзд на прістані. Вишєл – вєсь в спінджаке от Юдашкіна, а с нім трєнєр с двумя прастітуткамі…
А напротів стоят нєбінарниє – тє, что лайкі єму понаставілі…
Говоріт тот Ґардон опрометчіво:
– Кто сразітся со мной, нєдальокіє? Кадикі вам момєнтом повирву всєм – об сарай головой опріходую. Послєтаєт с грудєй аплікація… Виході – кто єсі добрий мо́лодєц…
Говоріт і морожєнко кушаєт – по сємнадцать копєєк за порцію…
Отозвался, всрєді небінарних тєх, юний парєнь – в руках с камєнюкою. І с тату на груді – двє полосочкі – тайний сімвол, что блоґєр в законє он:
– Я сражусь с тобой, лисий – как задніца, а потом твоі уші покушаю. Я  сражусь здєсь во імя Булгакова! Нє уйті тєбє в лєс за покришкамі…
На рубахє єго сєроклєтчатой – сіній Лєнін напьорсткамі вишітий…
– Ти кто такой, прідурок? – говоріт Фалафєль єму вкрадчіво.
– Абрікос Едуардовічь Портніковъ – отвєчаєт тот парєнь нєістово. Отвєчаєт і вишітим Лєніном на впалой спінє хорохорітса.
– Ти?? Со мной??? Едуард Абрікосовіч – мухомором чтоль водку закусивал? І на что ти, дєбіл, сподіваєшся?..
– Я набю тєбє в лисую бороду, а жєну твою сдєлаю дворнічкой.
– Посмотрі вон в калюжу, как в зєркало – ти похожій на кості от скумбрії, ілі даже – на ручку от тамбура…
Абрікос тот реально бил худєнькій, но іскри мєтал іскромьотния із двух глаз – очєрьодно із каждого.
І пока оні так прєпіраліся, Фалафєль то кругі всьо заужівал – побєдіть думал в счьот габарітності…
Но он і нє знал, что в портках у Віталія, пістолєтік імєлса «Макарова»…
Тут мєтнул Абрікос камєнюґу ту – нє попал, но дєвкі зажмурілісь. Камєнюґа об стол срікошетіла і вибіла окна в «Кєбабніце»… Но достал пістолєт із кармана он – с гравіровкой – «Мойсєю Уріцкому»…
Продовження? Запросто, але воно платне..
Нема бабла? Ну, то допишете самі, а потім ту легенду везіть на околіцу Бейрута. Там на базарі Саул її намалює на пергаменті і папірусі. Потім про неї напишете – «ісчо одін світок Мйортвого моря нашлі намєдні. Напісан бил 12 000 лєт назад. А значіт – уже тогдьі пісалі – памятнік рєцидівісту Хмєльніцкому нужно снєсті і всьо… А то, что там внізу – «лєнін всігда жівой» напісано – так то уже опосля какой-то шлємазл допісал – ну із тєх, что на заборах «хуй» пішут… Какой вандал, внатурє»…
А може й не напишете – то як вам повезе..

Знаєш, де хєрня і ніпонятка, посполитий? Мошєаха-самозванца міндічам султан опустив, як ти пам’ятаєш. Знести памятнік султану в них бажання чомусь не виникає. Чого б це.. Ну, так – восток, то дєло тонкоє, як казав єльдар ельбрусовіч хазанов…
Все, мені на сьогодні самомилування набридло, бо міндічі «включили «світло» і я си йду на ранкову каву. Гарного дня. See You later..
А з дівчинкою шо? А, як казав музикант Макарєвіч на своєму концерті в лєнінградє – жаль, что ушла дєвушка..

Так і не знайшов той пост про тюрму, Ок – напишу ще раз. Тим більше, що є нюанс – побачив вже декілька своїх постів, де звідкись взялося  таке, що мені навіть під грибами б не наснилося написати. Цифрова ера – хулє. В кого сервер в того і паролі – все логічно.
А починати нову еру потрібно саме з тюрми. Думаєш я на приколі? Ні разу. Першими туди закрити всіх до єдиного суддів. Це – як кота в нову хату.. За ними всіх злочинців цієї війни, і всіх, хто на таке заслужив…
Тоді я писав, що збудувати її потрібно на місці Донецького аеропорту. Саме йшла його героїчна оборона і були такі емоції. З того часу емоції скінчилися і тепер знаю точне місце для неї – острів Зміїний. Аргументи? Звісно:
Чому починати треба з тюрми?
Тому, що до цього часу юзається совкова тюрма, яку створили і придумали міндічі ще при «лєніні». Це не було про, так зване, «перевиховання», то був  інструмент приниження та обезцінення. Потім, з часом, то все перетворилось на «державу в державі» – зі своєю структурою і ієрархією. «Державу», де 99 і 9 відсотків «мешканців» наркомани. В тюрмах колишньої «імперії зла» станом на сьогодні «проживає» близько мільйона, так званих, «зеків». Це один мільйон доз щодня, тобто – двадцять мільйонів доларів. В слова «зек» цікава історія, до речі. Слово походить від «зк» – скорочення від слів «заключьонний канала». Якого каналу? Та саме отого «бєломор-канала». Ось так все просто – ось такий нафталін…
Так – двадцять мільйонів доларів щодня це дуже круто, але – чому когось мають хвилювати фінансові проблеми «хедж-фондів». Нехай собі придумають інший бізнес – нє? Але, менше і з тим – така тюрма від міндічів, це не про покарання за злочин, це – про геноцид, так званих «зеків» і, мабуть, «зекинь». Га, філологи від тунельного комунізму – як вам фемінатив?..
Як повинна виглядати нова тюрма?
Візуально – висока біла будівля з вікнами на море. Всі камери одиночні. Мусорскім буде незручно провозити наркоту на острів? Ну так – деякі незручності будуть, але майбутнє країни цього варте.
Поза тим – кожен повинен бути свідомим того, що за скоєний злочин суспільство ізолює його від себе на чітко визначений час. Рівно на такий, щоб його було достатньо, щоб обдумати своє подальше життя. Від декількох місяців, чи навіть тижнів, до декількох десятків років.
Лише одиночні камери? Саме так. З інтернетом і бібліотекою. Читати і дивитись можна все, що завгодно, писати на волю ні. Ніякого спілкування ні з ким. Тебе тут закрили, щоб мав час обдумати – де саме ти вибрав не ту дорогу. Член суспільства повинен знати – думка з острова нікого не цікавить. Свої думки висловлювати можна тільки покинувши стіни закладу, а там –думай те..
Чому одиночні? Бо відсутність інших людей дуже класно стимулює роздуми. А ще унеможливлює створення вище означеної «держави в державі».
Камери повинні бути чисті і комфортні зі всім необхідним для людини. Тобто – чисті білі стіни. Ну хіба для «зекинь» з ромашками. Людину, навіть злочинця, немає потреби принижувати, бо це веде лише до озлоблення.
Якби це робив я, то зробив би «елітні» камери. Для так званої «еліти». Чим би вони відрізнялися від інших? Крім таблички «vip» на дверях – нічим. Навіщо? Для тих, хто любить понти. Для вови, наприклад. Для якого саме вови? А він ні разу не один такий. Сидить такий собі віп-вова у віп-камері – віп-морько за віп-окном… лєпотаааа то какая…
Терміни ізоляції від суспільства?
Однозначно в рази коротші. Немає потреби тримати там людей віками. Однозначно – без вищої міри. Без довічного. Після досягнення 75-ти річного віку випускати можна будь-кого. З певними обмеженнями, для деяких конкретних категорій, але всіх. Людина в цьому віці, провівши якийсь час сам з собою, вже фізично ні на що не здатна.
А, якщо все ж скоїть злочин і в такому віці? Назад на острів – які проблеми?
Чим їм там займатися, наприклад? А це, наприклад, ні разу не чиїсь проблеми. Вчитися можна – надолужити все, чого не дала комуністична, так звана «школа». І повикидати з голови все, що та «школа» надала.