Рекомендовано DPA:

Крива липа

 Прах бабці Анельки, або ПДВ..

 

2022. July, 22

 

Хто з коксом, хто з мангалом, хто в сльозах –
Ми покидали тонучий корабль…

А ми тую червону калину підіймемо.. Привіт тобі, пане-брате..
Тільки недавно видав книгу “Театр..”, а театр триває. Хоч бери і продовження починай..

Генеральна прокурорка пані Анелька під’їхала під будівлю офісу Високого Міністра. На вході, вальяжно відставивши вбік ногу, стояв лисий з кварталу. Одягнений, чомусь, в мундир капрала армії крайовей часів Юзефа Галлера, він тримав  в руках плакат на необструганій довгій палці. На квадратній фанері, недбало – червоною фарбою, було написано: Хочу на фронт!!!
Оминувши лисого, пані Анелька увійшла в вестибюль:
– Нєхуйовий собі офіс влаштував Високий Міністр… Як на журналіста з Білорусії, то очєнь даже нєхуйова…– подумала Анелька і піднялася широкими мармуровими сходами.
В приймальній, крім секретарки, сидів, чомусь роздягнений до пояса, товстий юzік. Його рот був заклеєний яскраво рожевим скочем, а в правій руці він теж тримав плакат. На рівно випиляному лобзиком з синього пластику квадраті, акуратними білими, вирізаними на плоттері з аракалу, буквами було написано – я теж хочу в Швійцарію!!! На юzікові були  коричневі кавалерійські галіфе, підперезані автентичним козацьким поясом епохи Наливайка і спущені гармошкою кірзові чоботи.
– Іпануліс мальчішкі – подумала пані Анелька і без стуку відкрила важкі високі двері..

Рвучко увійшовши в кабінет і загальмувавши аж в його центрі, пані Анелька з ходу зірвалася на фальцет:
– Шо ето за хуйня, я вас спрашіваю? Шіфіра вивєлі, Ваню виводітє – я шо тут у вас позавчєрашняя? Почєму міня нє увальняют???!!!
Високий Міністр, стараючись бути схожим на дона Коhлеоне, чомусь збився на тон секретаря  райкому комсомолу з Віцєбска:
– Ніхто вас не забув Ірино Валентинівно. Андрій Борисович сказав найвпливовішому, що ситуацію ми схоже не втримаємо,  тому срочно нужен номер на біс. Тобто – ссср версія 2.0 скоріше за все пролітає, а тому час починати непомітну евакуацію. Ви поїдете першою. Ми назначаємо вас послом в Швейцарію.
– Ок. Виїжджаю вже сьогодні ввечері. Чим мені туди їхати, ви кажете…?
– Почекайте – вас ще не звільнили. Завтра вийде указ. Ви з ним не погодитесь…
– Нє дурі, пацан!!!  Согласная я – в душі пані Анельки кобзоном заспівав розенбаум – це ж тепер ніяких сирен і кава на березі якогось там озера…
– Ви з указом не погодитись і звернетесь до парламенту. Скажете, що ви на своєму місці…
– О!!! Я Вас пойняла, пане Великий Міністр!!! Зараз же і звернуся…
– Не зараз. Після указу. Відразу після призначення можете збиратись. Заздрю вам.
– Ну Ви зможете приїздити до мене на каву хоч щодня…
– На каву у вас буде обмаль часу. Будете брати участь в прийомах дипломатичної пошти…
– Там що в посольстві нема кому брати, крім мене?
– Приймати пошту будете ви. То буде незвична кореспонденція. Диппоштою будемо вивозити кеш і різні цінні речі…
– Грузітє апельсіни бочкамі– залетіло звідкись в голову пані Анельки…
Кава на березі Женевського озера якось раптово втратила смак, а розенбаум заспівав голосом радіона газманова…
– Кокаїно? – обережно перепитала пані Анелька
– Пріма веро – бовкнув ні з того, ні з сього міністр.
– А  чому поштою? А що через «Дію»… через «Дію» хіба не можна?
– Через «Дію» – ну ніяк не можна. По перше – це додаток для лохів, а по друге – спробуйте, відправте через неї чайний сервіз…
– А… це тому цей жирний там з плакатом сидить?… Ми – всі валимо в Швейцарію?
– Ні. Тільки вибрані. Товстий… – він так точно не поїде… Відправим його керувати партизанським обрядом імені Ковпака.
– Що мені потрібно там робити? Яка логістика? Яка звітність?
– Замовлень буде дуже багато. Вам потрібно буде знімати під клієнтів квартири, віднімати від отриманого 25 процентів, решту складати в квартирах, фотографувати і відправляти фото клієнтам через вайбер. Разом з адресою квартири. З деяких будемо брати 75 відсотків…
– Вайбер – то надійно?
– Так. Його білоруси створили.
– А ну да, ну да …– промимрила пані Анелька…

 

Нестор Іванович Плєйшнєр йшов вгору по парній стороні Blumenstraße. Настрій був піднесений – п’янке повітря свободи надавало йому крила і він зовсім забув про конспірацію. Ой, та вивчу я ту мову, а якщо не вивчу, то буду робити вигляд що знаю – подумав Нестор Іванович і зайшов в кафе навпроти дому номер дев’ять. Зайшовши всередину, він сів за круглий кутовий столик і замовив собі порцію фруктового морозива. В нього було зовсім обмаль грошей, але це його не лякало і він навіть подумав, чи не замовити ще й борщ. Замовивши жестикуляцією рук, нижньої губи і виразом обличчям морозиво, він дістав з потаємної кишені сигарету. Папір сигарети тріснув в кишені, а тому крізь тютюн виднівся скручений клаптик паперу. Але і без цього клаптика Нестор знав напам’ять – Blumenstraße 9… А там на столі лежить 28 мільйонів доларів… Могла й на підлозі поскладати щоб часом через вікно ніхто не побачив – подумав Плєйшнєр і заплакав…

Через годину, стоячи коло відкритого вікна з горшком традесканції на підвіконнику, Нестор Іванович почув дзвінок в двері – певне масажистка прийшла… таки зрозуміли мою французьку..– подумав він  і клацнув замком. На порозі, струшуючи з себе краплі дощу, стояли двоє. Один високий, синьоокий – справжній велетень, інший – худий, смаглявий зі скуластим лицем. На обидвох були сині куртки з написом “Police”…
– Здєсь продайотса слов’янський шкаф? – спитав з акцентом насмішливо худий.
– Ваш вайбер навіть сомалійські пірати читають – додав високий.
– Давно мене на піздили – подумав Плєйшнєр…

 

 

Військовий госпіталь в білорусії. На ліжках коло вікна лежать двоє. Один – псковський дісантнік. На ньому, поверх гіпсу, натягнуто морську тільняшку. Інший омоновєц з ікатєрінбурга. Той – весь перемотаний пожовтілими бинтами:
– Братішка, а гдє вас так размоталі то?
– Под Мілітополєм. Нарвалісь на іх зондеркоманду «Криворіген партізанен клац клац»… Пулімьотамі нас покосілі…
– Нічєво, братішка  – нам російскім націоналістам шо водка, шо пулимёт – лишь бьі с ног сбивало…

 

PS:
– Аллo! Галoчка? – кричала в стані крайнього збудження пані Анелька в телефонну трубку – тьі сійчас умрьошь! Якін брoсіл свoю кікімoру, а мьі всє єдєм разворовьівать швійцарію…

PPS:
Ну – от і де тут про ПДВ писати? Сказав же, що в наступному пості. Це – якщо Вова Беню громадянства не позбавить..

PPPS:
Ти не зрозумів що то за тонучий корабель? Все норм – то держапарат, що прокрався і йде на дно…

Україна? Вона саме перетворюється на елегантну білосніжну яхту з жовто-блакитними смугами на бортах. Твоє завдання дожити до цього, пане-брате. Бережи себе.

Слава Україні!
Слава ЗСУ!

……………………………………….

Фото з Мережі.. 

МЕНЮ – ASTORE – PAPERBOOKS –

M&або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..)
Хочеш підтримати Автора?
Можеш зробити це тут: