Рекомендовано DPA:

Крива липа

Прото тіп срєднєй паршівості…

  1. May,24

Вошь ползёт по рассее. Вошь.

Вождь встаёт над рассеей. Вождь.

Буревестник последней войны,

привлекательный, будто смерть…

рассеянин, сьімай штаны!

Вождь желает тебя поиметь…

 

Розмальований всіма кольорами веселки, протоєврей ґарі давідовіч ґоцман стояв навпроти, як завжди засміченого, входу в станцію «метро именильватолстова» і обертав в руці мобільний телефон. Телефон був в яскраво-рожевому чохлі, а ґарі був однією з яскраво-виражених причин цієї війни. Сама ж війна була наслідком цих причин… Ґарі це знав.
– Шош мнє так нєхарашо – думав ґарік – хотя…, а шо я удівляюсь – я ж сєгодня  пушкіна єщьо нє чітал, а толстого так вроді вабще ні разу в жізні…
Мимо, ліниво вихляючи високими стегнами, байдуже пройшла блогерша Альона.
– О – снова в Антверпен на Пушкінскую… нє дала мне тогда блядь – скривився ґарік і набрав житомирську «письменницю наташу».

Наташа, «воспітанная на російском наслєдії», теж була однією з причин. Тобто – теж брала з кремля гроші.
– Алло, Гарік – очінь рада тєбя сльішать – сказала вона, пробуючи включити сексуальну ігрівость в голосі.
– Наташа, давай встрєтімся у пушкіна – толстого там пачітаєм, самагоночкі лупнєм…
– Йобнулся підар крашеньій – з ніжністю подумала наташа, натомість вголос сказала – мож Сашу набєрі, ілі Лєнку Лєрман, оні пушкіна тоньше панімают…
Гарік в її плани сьогодні не входив аж ніяк. Наташа вже чєтвьортиє суткі пилала пожаром і билася в конвульсіях над думкою – на чиїй творчості вона васпітана станом на зараз  – Тютюнника, чи Сосюри. А тому збила дзвінок від «друга» і поперла пішки в напрямку Шулявки…

Ґарік здивовано глянув на раптово втухший монітор телефону, хвилю подумав і набрав партньора по бізнесу:
– Альо, прівєт Саша.
– Здарова, Гара. Шо хотєл?
– Взял на Жітнєм мойви нєкошерной – давай по півасіку?
– Нє. Сєгодня суббота – с утра пушкіна чітаю.
– На хуя?
– Во пєрвих – я сам поет. Во вторих – цадік так сказал. Во трєтьїх – єслі час нє почітаю пушкіна, то потом нєдєлю єсть нє магу.
– Цадік? Пушкіна? А чєго нє Шолом-Алєйхєма, напрімєр?
– Ґара, ти рібу любішь?
– Смотря какую…
– Мойву.
– Єслі с Жітнєго, то да…
– Єслі лохі сєгодня снєсут пушкіна, завтра ти пєрєстанєшь єсть мойву. Будєшь єсть воблу… єслі поймаєшь… Іді – нє мєшай мнє.
– Гандон ти а нє поет – подумав ґара і поплентався в бік парку пушкіна. Водій бензину все ще не знайшов…

На вході в парк саме вигулювала свого пса Лєнка Лєрман. Чому там? Бо парк політехніки надоїв, ну і, як мінімум, там не було пам’ятника пушкіну. А тут був. Жвавий лєнкін рассел-тер’єр підняв задню ногу і обмочив постамент генію расєйской ізяшчной славєсності. Помітивши таким чином територію, він підняв очі і побачив наташу, яка прямувала до монументу. Помітити наташу, вже давно було в його спортивнім інтересі, і хитрий пес примірявся зробити це вже пару разів. До цього часу вдалось лише раз, бо з того часу вона стала прикриватися парасолькою від Гуччі з Троєщинського ринку.
– Слава Пушкіну!!! – привіталася наташа, забувши на хвильку про пса…
– Навіки слава!!! – відповіла їй Лєнка з явним задоволенням розглядаючи її мокру штанину…
***

Перекошений барак на, поки що російському, березі Байкалу. Квартира на останньому третьому поверсі. В квартирі двоє – дезертир з фронту сідоров і його коза марьяна. Обидвоє во хмєлю, а тому сидять з відкритими томиками пушкіна на колінах:
– Сатрі, ти відєл – новий вірус запускают…
– Какой?
– Обезьянью оспу. Говорят, что она только пєдіков берьот…
– То єсть в масках тєпєрь только пєдікі будут ходіть?
– Получаєтся, что тіпа да.
– Ну тєпєрь і узнаєм – пєдік Васілій ілі гєй.
– Ісчо навєрноє вакцінірованиє тоже…
– ????
– Ну – в той вакцінє гєн абізьяни, то вєрняк как то свяжут…
– І шо тєпєрь?
– Будєш с пєдікамі в маскє ходіть…
– Марьяна, ти договорішься, шо ща пушкіним наєбну…
***

Владімір машков сидів в московській квартирі своєї дівчини дімітрії пєвцової.
– Дімка, шо ти там всьо врємя пішєшь? – з тривогою в голосі запитав він.
– Стіхі – відповів той, почухавши величезну літеру Zна давно невипраній футболці.
– Пра што?
– Сатіру. Путіну звізда, то сможем сказать потом, что ми билі в винуждєнном подпольє.
– И как?
– Слушай, – но ето пока наброскітоваріщ, путін, ви большой учьоний, но говорят, что ви жидомасон…
– Нє проканаєт. Цукерберг не пропустіт…
– От сука… а єслі так: но говорят, что ви жидонацист…
– Тєм болєє…
– Ну єсть єщьо третій варіант – но говорят, шо вьі шизонацист…
– Так лучше. Начало украл у Галіча ілі у Висоцкого?
– У Висоцкого кажется. А что узнаваемо?
– Да. І про шізонацист только вчера The New York Times напісалі…
– От бля підараси…
– Попробуй у Пушкіна чіво взять – єво вєрняк нікто нє чітаєт…
– Та пробовал… Прото поет, бля… Полная хуй ня. Кто єво вапсчє классіком назначіл…
– Лєнін.
– А єму то нахуя бьіло?
– Он сільно возбуждался на єго фото
– На фото Пушкіна?
– Да. Єщьо на фото Карла Маркса, і на фото голой лошаді.
– А на Енгельса?
– А на Енгельса, как на Крупскую – полное безразлічіє…
……………………

– Вова, у міня буря мглою бошку сносіт. Как думаєш? Пропєтляєм?
– Думаю, Дімка, что нам пізда. Не просто даже а – Протопізда!!!
– А безрукову? – усміхнувся чомусь своєму дімка.
– А безрукову – Протожопа…
***

 

Лєна і Наташа, водячи  висолопленими язиками за кінчиком гелевої ручки, записували в товстий талмуд на столі петицію «про сохранєніє пам’яті вєлікого пушкіна».
Рассел-тер’єр повільно підповзав з-за дивану до ще сухої ноги наташі.
Пацани пили півасік з некошерною мойвою…
……………………………………..

 

PS
Думки вголос. Тезово:

Людина, як біологічна істота, не може харчуватися піском, пальмами, нафтою, комп’ютерами… Список довгий. Навіть криптовалюта і та мимо.
Вона може харчуватися виключно їжею. Такою, наприклад, як росте в, поки що, твоїй країні.
Той, хто контролюватиме їжу, той матиме все, що захоче в обмін на їжу. Так на ту, котру саме зараз масово вивозять твої держчиновники «по контракту» в китай. Так – матиме пальми, нафту, комп’ютери і взагалі все, що забажає..
Я розумію, що нова виросте. Але чи побачиш це ти – тут є деякі сумніви. Я давно розумію, що добробут твоїх держслужбовців, для тебе важливіший за твоє існування. Тут навіть сперечатись не буду – це по тобі видно..
Саме зараз вони пропихають закон про дозвіл покидати країну людям призовного віку? Яким саме людям – здогадуєшся? Чи то може для тебе стараються? Ти ж спиш і бачиш, як запакувати багажник баблом і не венгерський кордон – нє?))
Тобто не хочуть твої чиновники воювати, хочуть пушкіна і «економіку будувати»? 

Або діюче законодавство, однакове для всіх, або сомалі. Я це писав вже – ще пам’ятаєш? Тоді це було на порозі війни, зараз це на порозі можливого.

Тобто:
Або Англія і США нам друзі і ми з ними, поляками, країнами Балтії і скандинавами створюємо паралельний євросоюз. Паралельно з цим – нах пушкіна, разом з тими, хто без пам’ятника йому на його вулиці його ж почитати не може, або…
Або хаос, Посполитий.
Такий як був сто років назад. Включно з Голодомором.
Почитай історію – червоні комісари зараз працюють по тих самих лекалах. А ти кажеш криптовалюта надворі…
І ще. Може ти не знаєш – хліб росте не в хлібному магазині, якшошо…))

And finally:
Або читатимеш книжки, або слухатимеш сирени.

Гарного дня, Тобі.

Слава Україні!

 

Хочеш класну футболку?

Це тут:

Я собі купив, якшошо..))