Сракоблок /Або пост без жодного матюка..
(Принаймні спроба..)
18+.

Квітень 2021.

И в чужие вслушиваться речи,
И под бубен прыгать невпопад,
Как нелепый этот человечек
С головой, повернутой назад…

Вже всі експерти написали про расіян на кордоні? Я не буду. Давайте краще про меншовартісних напишу. Чому не буду? Бо пох на них. Їм не повезло. Вони мають заржавілу бімбу. І корупцію. Корумповані – бімбою керувати не спроможні. Тому їх знищать. Як мавпу з гранатою. Шкода їх? Відносно. Вони самі собі дозволили утримувати уряд, котрий знівелював законодавство.
Хочеш з ними за компанію?

Меншоварті в мережі вже майже вголос подумали: а – най наступают… я пристосуюся…
Нащадки дєдушков теж дуже голосно думають. Без окулярів видно – як вони цього наступу чекають.Знову розчаруються. Шкода їх? Ні. Це карма. Спокута за дєдушков, що вчинили голодомор. Дєдушкі погуляли, у внуків відібрало розум..

Страшно? А ти бачив їхнє військове і не тільки керівництво біля кремля? Вони вже в ліс по гриби задихаються від надмірного споживання.. Інтелектуально? Не з їхнім щастям..
***

Меншоварті переповідають фейки від сракоблоку про мощноє сосєднєє государство. Нема там государства. Не просто мощного – ніякого нема. Сучасна росія – це фейк стейт. Чому так? Бо корупція. Бо відсутність адекватних законів. Бо керують не розумні а сракоблок. Чим це закінчиться? Радикальним зменшенням запасів бормотухи і перестрілками біля телевишки в останкіно. Потім, за третім разом, попадуть з танка в стіну парляменту, потім їм дадуть трохи куріних філєєк і запропонують передати бімбу на утилізацію в китай. Це все.
Ти точно хочеш з ними за компанію?
***

Блогер–патріот, але чомусь з головою повернутою назад пише: Чекати блискучих менеджерських рішень від держави яка сімсот років бідувала без героїв – це тупо дивно і навіть хамовито. Україна вціліла і вижила лише завдяки тому, що століттями переховувалась по селах, а до селян нікому діла не було. Аби працювали безкоштовно… Тому, на його думку, вимагати від українців жити нормально – це як від в’язнів концтаборів вимагати бігти стометрівку з такими ж результатами, як і всі інші, що в концтаборі не були…
Конгеніально. Це як бомжу запропонувати в душ і новий костюм, а він у відповідь: я не можу – я в костюмі не ходив з випускного в школі, і в душі був тоді ж… ви не можете від мене вимагати – я не можу…Що саме не можеш? Не вмієш ґудзики застібати, чи кран в ванній відкрити? Може ще згадати як мавпами були? І написати – не можна зараз чекати блискучих менеджерських рішень, бо ми колись були мавпами – нє..? А потім почекати ще сімсот років без душу і полізти назад на дерево – завершити цикл кругообігу лоха в природі?
Це справді єдиний вихід?

Чи може написати адекватні закони і заставити уряд по них жити?
***

Чому в країні все через сраку? Тому, що нею вже тридцять років керують представники сракоблоку. Котрі впевнені, що політика – це вкрасти собі трохи грошей. А щоб вкрадене зберегти – обставитися мінтами і «законами». Чи підуть вони воювати? Ні. Одні кажуть – то не моя справа, другі чесно кажуть – не можу, бо я сцикло, треті – якшошо то відразу аполітичні. Але разом з тим вони всі експерти. Так – експерти розійшлись і гуляють: Та їх аж 80 тисяч на кордоні…І шо? Уряду, котрий має 300 000 мінтів і антона горащенко??? Де тут проблема? Нехай йдуть на кордон і охороняють громадський порядок. А ще можна федину підключити – вона в телевізорі каже, що знає що і як правильно робити. Видати їм по біноклю – нє? Та вони їх, як терориста в Луцьку – до Сиквтиквкару будуть гнати у випадку чого.А якщо федина їм стратегію намалює – то ше далі. Навіть генералів не треба. Експерти самі все знають.
Тобто – де проблема?
***

Про героїв? Запросто.
Де проспект Чорних Запорожців? А вони – і не здалися, і ні разу не програли. Площу петрушевича бачив, вулицю винниченка теж. Один продав дєнікіну прислані англійцями патрони, і його пацани відбивалися штиками, інший топив за большєвіків – аж густо пара йшла. То було давно? А вулиці названі зараз.
Де пам’ятник Василю Сліпаку? Стусу – де? Де пам’ятники загиблим на Донбасі? Ми будуємо монумент голокосту. Круто. То треба. Пропихаєм російський наратив – що українці антисеміти. Напишіть хтось будь ласка адресу меморіалу голодомору в Ізраїлі. То – не треба? Шептицький переховував євреїв? Допишіть адресу пам’ятника Шептицькому в Ізраїлі? То теж необов’язково?
Треба ще сімсот років почекати? Чи може таки спробувати відкрити кран в душі…
***

PS:
Шептицький не євреїв переховував, а людей котрих хотіли знищити. Були б то калмики – він би переховував калмиків. А от чи поставили б калмики в себе йому пам’ятник? Ті котрих переховував – однозначно. Всі решта… Питання відкрите..

PPS:
Чи зможе сракоблок то все розрулити? Ні. Не дано. Інтелекту достатньо щоб танцювати з бубнами в цирку – не більше. Чекати ще сімсот років, щоб остаточно в цьому переконатися? Питання теж відкрите..
***

Ну ось – в мене вийшло.. без жодного матюка – зауважте..
Всьо – піздєц, я тепер інтелігент, бля..))

Bonus track..? Запросто:

M&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..

На берег накочувалася лінива тепла хвилька. Одна, за нею інша. Десь там позаду залишився гамірливий Рангун, а тут була тиша і вічний кайф..

Опустивши ноги в підкочених штанах так, щоби хвилі доходили не вище колін, на березі напівлежав чоловік. Невисокий, худенький, з золотим браслетом на нозі та без двох передніх зубів. Він був одягнений у вицвілий, темно-синій сатиновий костюм і конусоподібний солом’яний капелюх “Non la” – зав’язаний під бородою коричневою шнурівкою.

Він був не один. Його товариш – набагато вищий, з чималим животом, довгим по плечі волоссям і густою кучерявою бородою, тинявся взад-вперед по мілкій воді, час від часу, поглядаючи в сторону далекого міста.
Волосся з правого боку було припасоване за вухо, мочку якого відтягувала масивна срібна сережка у вигляді човна з веслами. Старі, сильно обтріпані, широкі джинси, доходили йому трохи нижче колін. Низ джинсів був недбало обрізаний і скоріше за все навіть не ножицями, а чимось простішим. Так само були обрізані й рукави тільняшки, що була одягнена навипуск і вільно спадала на джинси. На правій литці свіжіло татуювання – на фоні заходу сонця, великий якір зі шматком ланцюга, що розвивався на вітрі. Під малюнком був напис: Vulcănești – tur turistic din estul Moldovei…

– А добре ми тому негрові натовкли? Правда, Фарм?
– Ага, особливо ти– сплюнув в пісок маленький – в наступний раз слідкуй за тим шо плетеш… цинкуй за бейзером…
– А що я сказав?
– Шо ти знаменитий чокліт стар… Знаєш, що це по їхньому означає? І взагалі, – мій гонорар тепер збільшується на два золотих зуби…
– А в тебе шо там золоті були?
– Хочеш в морду?
– Заспокійся, друже Фарм – хочеш золоті – най будут золоті..
– І ціна мотоцикла тепер не чотири а сім…
– Фарм, ми ж домовились. На зворотній дорозі забираю. Але… якщо він без документів то угода недійсна.
– Документи на “Восход” але номер двигуна співпадає.
– “Восход” то й “Восход”… але тоді не сім, а шість…
– Вісім. За ребрендинг і жадібність…
Низький чоловік глянув на небо і додав:
– Через дві години буде човен з Мадрасу… Лиш би негри нас не знайшли раніше…
Вищий оглянувся і пробурмотів під ніс:
– Ех зараз би яку котлету… Як задовбало – рис і чілі, рис і чілі…

Ліниві хвильки набігали йому на ноги..