А чи думали ви, що чекає вас на ранок після хмільної оргії святкування? Адже в умовах перманентної кризи далеко не всі зможуть влаштуватися на пристойну роботу – двірником, або, наприклад, вантажником на Нову Пошту. Не всіх візьмуть до себе в забій дружні чорномазі червоноградські шахтарі, не всім видадуть налобний ліхтарик і норму виробітку. За трієчників я, припустімо, більш-менш спокійна: це люди, які пізнали підступність долі, готові на все, а отже, готові до всього. У найгіршому випадку, вони можуть, зі своїм дипломом престижного вузу, претендувати в нашому міському цирку на вакансію дресированого гібона – а це, на хвилиночку, харчі, нічліг і витягнені у глядачів (при певній вправності рук) гаманці з дрібними грошима.

Але що робити з тендітними відмінницями на довгих модельних ногах? На що їм сподіватися, чого чекати? Найкраще відразу впасти в безодню відчаю, бо розчарування, на відміну від надії, не підведе вас ніколи. І нехай попервах їм вдасться проіснувати, харчуючись по ресторанах на скупі чоловічі гроші, але потім неодмінно поглине їх зла безодня національної економіки, тієї самої, яку вони вивчали на третьому курсі. Страшний це був час – пам’ятаєте, як обливалися ви слізьми розпачу, готуючи реферат «Сучасний стан та перспективи сільського господарства України»? Які «Знедолені» усіляких там Гюго чи «Принижені та зневажені» старого шулера Достоєвського зрівняються силою слова та яскравістю метафор з розділом «Розвиток промисловості» в підручнику «Економіка України»?

А тепер все набагато гірше, тепер вам не тільки читати доведеться, не тільки вчити, скільки мільйонів тон нафти видобуває Україна щорічно – тепер доведеться вам кинутися прямо в жорна, принести в жертву свою юність, красу, свої мрії і надії на спокійне життя – щоб на старості років бути виплюнутими з цієї машини десь під Волочиськом, з синьою наколкою на пальцях, одноокою болонкою, остеохондрозом, короткозорістю і пропитим голосом. І лише одна-єдина можливість ухилитися від жорстокої долі є у вас, ніжна, як крило метелика, чарівна, як кришталевий дзвіночок: магістратура …

Тільки вона на півтора роки зможе врятувати вас від заслуженої, не побоюся цього слова, кар’єри в бізнесі. Тут, тут єдине уповання ваше на те, що колись ви зможете проскакати веселим магістром повз менш щасливих ваших одногрупниць, що будуть плентатися затемна на офісну каторгу, побрязкуючи кайданами на ногах і підбираючи дорогою бички.

Так що схиліть голови, діти мої, і учіться!