НАТАЛЯ..

CHAPTER TWELVE /скорочено/

Ще з тої першої зустрічі, Наталя, чи не єдина ніколи не писала оте чарівне: “спиш?”, а майже завжди – Їду до тебе. Я така – як тобі треба..
І жодного разу не помилилася – була дійсно саме така..

Тоді було літо 2012. Літо було затишне і, як потім виявилося переломне. Вся країна, включно з Донецьком тішилися жовто-блакитним прапором і поцоватих це налякало. Але тоді він цього ще не знав. Тоді він зустрічався з дівчинкою, котра називала себе “Miss Crane”. Мила, розумна і надзвичайно пластична. Колишня професійна гімнастка, з ногами, котрі можна було виставляти на вітрині, як еталон.
Початок тих відносин теж був цікавий. В сексі вона була незвичайна. Секс вона любила. Йому подобалось дивитися, як вона насолоджується сексом. Вона віддавалась не йому – вона віддавалась сексу.
Десь саме перед тим він створив для приколу лівий екаунт, котрий назвав для себе – “Брюс брутальний”. Це був екаунт нібито одруженого чувака, котрий любив брутальний секс і вів себе, як домінуючий самець в первісному племені. На той час ресурсом зацікавилися чекісти і адміни «мамби» почали створювати для них базу даних. Спочатку ставити фото в екаунт просто рекомендували, а потім без фото обмежили доступ до деяких сервісів.
Не довго думаючи, почепив фото Брюса Вілліса. Фото не затвердили. Написали:
– Это не ваше фото. Это Брюс Уиллис.
Відписав:
– Да. Брюс на меня похожий, но это его проблемы. А фото моё.
– Докажите, что вы похожи.
– Как?
– Прикрепите ещё пару своих фото и одно обязательно в полный рост.
Зайшов в «гуглу», вибрав три перші фото Брюса не з кіно, з них одне – «в полный рост» і прикріпив до екаунту. Написав:
– Убедились? Или ещё прислать?
Не відповіли нічого, але фото затвердили.

Жила “Miss Crane” на «площаді толстого» і того вечора хотіла просто прогулятися. Щоб їй було недалеко, зустріч назначив в “Еtno-кафе” на пушкінській. Домовилисьна 18:00.
Часу до зустрічі було ще багато і від нема чим зайнятися вирішив її розвести. Зайшов на «мамбу» з “Брюса”. “Miss Crane” була онлайн.
Почав штормити її з того екаунту:
– Привіт.
– Привіт.
– Давай я тебе трахну.
– Я не сплю з одруженими.
– Я багатий одружений.
– Тоді подумаю.
– Плачу штуку. Анал і глибокий міньєт.
– Півтори штуки.
– Тоді прийдеш на зустріч в платті на голе тіло і з написом – “тільки для тебе” на животі.
– Може збігати тату зробити?
– Ні. Синім фломастером нижче пупка.
– Де і о котрій?
– Хмельницького. «Піраговая у Нєколая» – знаєш?
– Куди підем?
– В мене там поруч квартира.
– О котрій?
– В 17:00.
– Можна раніше? В мене в 18 справи?
– Ти не поняла – тут я плачу, а не ти.
– Ок. В 17 буду.

«Піраговая», то був реально гендель, а вибрав її, бо це було рівно півдороги до “Еtnо”. Час підібрав, щоб потім не чекати, якщо вона раптом продинамить “Брюсу”. Якщо ж не продинамить, то вийде пікантна ситуація.
До «Нєколая» підійшов в 17:15. Зайшов всередину – нікого. Вийшов на вулицю. До “Етно” ще рано. Закурив. Постояв. Зібрався йти. В припаркованій біля тротуару машині відкрилося вікно. В ньому “Miss Crane”:
– Ти не на мене чекаєш?
Вийшла з машини:
– Чого тут стоїш?
– Пирогів захотів.
– Смачні були?
– Та ні – кулєбяка якась.
– А ти?
– Та в мене тут була запланована зустріч. З міліонером, між іншим. Але тепер вже все – куди ж тепер його чекати, раз вже ти тут? Потім підняла вгору плаття – Ти так мав на увазі?
Під платтям не було нічого. “Тільки для тебе”– синім фломастером, але вверх ногами. Перехожих було не багато – як звично на Хмельницького в такий час..
– Класно тебе розвела?
– З машиною – так. Але ми з тобою здається не тут домовлялися? І про плаття я нічого не говорив.. Куди йдемо?
– До тебе. Я хочу в попу і глибокий..
На другий день:
– В мене сьогодні зустріч з друзями. Підеш зі мною?
– Де?
– В парку Шевченка. На траві футбол дивитися.
– Хто такі?
– Жора й Наташа.
– То якісь твої родичі?
– Ні. Вони з Харкова. Недавно переїхали. Жора вірменин. Такий смішний з великим носом. Наташа працювала в нього секретаркою. Потім все там покинули і переїхали сюди.
– Пішли. На котру?
– Та як футбол почнеться – я не пам’ятаю, зараз уточню.
Прийшли в парк – вже було під вечір, але сонце ще світило. Було мило й затишно.
– Жора, до речі, так хоче мене трахнути, аж пищить.
– А Наташа?
– А Наташа трахнути мабуть ні, хоча вони цікаві – вже пару разів натякали, що було б круто зняти квартиру і організувати якусь party..
Ніс в Жори дійсно був добре помітний. Наташа – цікава мовчазна блондинка. Сиділи про щось балакали – футбол нікого не цікавив. Наташа декілька разів засвітила йому чорні трусики. Вечір починав ставати млосним..
– Йдемо прогуляємось – запропонував він.
– Я б випила віскарика – сказала Наташа.
Решта промовчали. Взяв управління в свої руки і повів їх “гуляти” – по прямій до себе з заходом в “Сільпо”. Там взяли віскарик. Вже аж в нього, на підлозі при свічках, Наташа сказала – ми взагалі то гуляти збиралися. Вип’єм та й підем – пообіцяв їй Жора.
Розмови, через пару анекдотів, все більше почали переходити в русло, де в основному про інтим. Він сидів під стінкою. Ліворуч Наташа, праворуч “Miss Crane”, навпроти Жора. Наташа була в блідо-рожевому платті. “Miss Crane” в коротеньких шортах і білій блузці. Віскі піднімав тонус. Розмови ставали все відвертіші.
– Жора, нам не пора? Може їм вже хочеться відпочити від нас?
– Наташа, та ще рано. Чи..? – підвів той очі.
– Та нам рано не вставати. Дивіться, як вам.
– Мені вставати рано – сказала Наташа – Жора викликай таксі.
Той не спішив і вона викликала сама. Жора сидів і заворожено заглядав на бюст “Miss Crane”. Було помітно, що це Наташу напрягає.
“Miss Crane” сиділа поруч, склавши під себе ноги. Розстебнув на ній блузку. Вона відчутно захвилювалася. Зняв блузку. Прикрилася руками. Опустив їй руки.
– Що, Жора – подобається?
– Очєнь – прохрипів той.
– Хочеш доторкнутися?
– Да.
– Дозволяю.
“Miss Crane” мовчала, не опиралася і нею мілко трусило.
– Жора, Журавльова вже майже гола, а Наташа чомусь ні.
– Я сєйчас – Жора кинувся до Наташі.
Та відвела його руки – я сама.
Приїхало таксі. Наташа піднялася – значить іншим разом…
Піднявся – пропустив в темний коридор Жору, за ним “Miss Crane”, потім Наташу. На виході з кімнати зупинив її, розвернув спиною до стінки. Задер плаття. Вона скинула його через голову. Зірвав ліфчик. Біля вхідних зі стелажа почали падати коробки з взуттям. І голос Жори – Наташа, атмєняй таксі..

Наступне таксі приїхало, коли вже розвиднілося. Вони з Журавльовою стояли на балконі. Вона в розстебнутих шортах і топлес. Махала їм руками. Ті від машини їй. Наташа кричала що наступного разу чекають нас в себе. Побудили всю вулицю. Напевно.
Увійшли в кімнату. Підняла очі:
– Що ми? Спимо?
– Ти хотіла в попу і глибокий – йди в душ. То була преамбула.
– Про попу то було вчора, але я за..

Наступного разу не було. “Miss Crane” поїхала на два місяці в Крим і більше вони не бачились..
Того дня прокинувся десь коло 11 ранку. Зайшов на сайт. Побачив онлайн Наталю:
– Привіт, мала. Давно не бачились.
– Привіт. Маю до тебе делікатну справу..
– Яку саме?
– Ти ж мною не дорожиш – пра?
– Шо за гон? Ми друзі.
– Маю на увазі – ти ж одружуватись зі мною не збираєшся?
– Ні. Але не з тобою конкретно, а взагалі абсолютно ні з ким.
– Мені не дуже зручно..
– Зі мною не зручно??
– Я хочу спробувати мжм..
– Де проблема? Тут кожна друга пропозиція про це.
– Постав себе на моє місце. Я і двоє заведених мужиків. Щось піде не так, як я хочу. Ні з ними не справлюсь, ні в поліцію не пожаліюсь. Потрібен хтось, кому я довіряю. Крім тебе в мене таких нема..
– Ок. Зроблю тобі такий презент.. Наберу пізніше.

В нього були якісь знайомі мачо, котрі «всю ту мамбу вже по два рази вздовж і поперек». Набрав одного – та ну… я не знаю… стрьомно… Давай іншим разом… Набрав іншого – те саме. Набрав Макса. Макс виявився не понтовіла, але каже:
– Нема базару, відтрахаєм так твою принцесу, що два дні ходити не зможе. Я в Харкові, післязавтра повертаюсь – набирай.
– Післязавтра мені пізно.
– А Міша де?
– Перелякався Міша.
– А я завжди тобі казав, що Міша тільки на словах мачо.
– Ладно. Щось буду думати..
Згадав про Жору. Написав “Miss Crane”:
– Привіт. Як ти?
– Норм. Тут невеликий готельчик прямо на пляжі. Знайома попросила ним покерувати. Буду тут до кінця сезону..
– Мені потрібен номер Жори.
– Жори? Не Наташі? Ти нічого не переплутав?
– Наташин в мене є.
– А в неї є його.
– Тут Наташа буде не при ділах.
– Ого. Записуй..
– Кинь смскою.
– Ок..
Жора повівся відразу. Спитав через скільки може бути – сказав за дві години. Набрав Наталю:
– Привіт. За дві години зможеш?
– Так. Я сама планую свій робочий час.
– Звідки я знаю. Може нараду яку назначила. Ок – наступного разу питати не буду. Буду ставити перед фактом.
– Хто він?
– Значить все буде так – через дві години в “Шапіто”. Через десять хвилин після початку зустрічі я витягую свій телефон. На нього від вас прийде дві смски – “так”, або “ні”. Якщо два “так”– йдемо до мене. Якщо одне “ні” – п’єм каву і розбігаємся. Йому я це вже озвучив.
– Круто. Мені підходить..

Наташа приїхала перша. Скрипнули вхідні двері. Вона підняла очі – якщо це він, то без смс і вже – ні. Він повернув голову – в дверях стояв Жора.
Жора привітався і присів навпроти на вільне крісло. Через пару секунд прийшло смс. Вийняв телефон – там було “так”. Та понятно, що так – таких в нього ще не було. Вона текст побачила. Чекати два дні на Макса не хотілося. Підвівся:
– Мені тут не нра. Пропоную піднятися до мене – вип’єм за знайомство і розбігаємся, бо я ще маю справи.
Наталя сіла на край ліжка, Жора на підлозі навпроти. Всі мовчали. Налив віскі. Чокнулись – за знайомство. Наталя вийшла на кухню. Взяв сигарету і вийшов на балкон. Прийшло смс: Ні. Але ще його не відпускай. Набрав смс: в рот без презерватива в нього не брати. Відправив. Увійшов в кімнату. Сів на ліжко, підклав до стіни подушку і сперся на неї. Увійшла Наталя, сіла поруч, завівши його руку собі за голову. Поцілував її в щоку. Почав щось розказувати. Обнявши за шию – доторкнувся великим пальцем її губ. Її помітно труханило. Лизнула палець. Повернувся до неї. Розстебнув блузку. Під нею нічого не було. Провів рукою по грудях. Вона взяла палець губами. Розвернувся до неї, опустив руку на талію і поцілував в губи. Жора рванув з місця і засунув руку їй в спідницю. Вона відштовхнула його ногою. Він сів назад під стінку. Підвелася і пішла в душ. Вийшла обмотана рушником і стала колінами на диван, спиною до Жоріка. Підвівся до неї, зняв рушник і повернув до себе спиною. Потім опустив в доггі-стайл. Вона стояла раком на краю ліжка. Зняв джинси і увійшов. Жорік знову підвівся і став перед нею. Вона одною рукою розстебнула ремінь, опустила йому штани і взяла в рот. Жорік стояв не рухаючись – на його вираз обличчя дивитися без сміху було нереально. Щоб не розсміятися сказав: Наталя, а ти виявляється Блядь.. Вона лише простогнала у відповідь. Розвернув її лицем до себе і увійшов глибоко в рот. Їй бракувало повітря. Вийшов – вона шумно вдихнула. Знову увійшов на всю довжину. Жора одів презерватив і почав ритмічно працювати ззаду. Швидко кінчив. Зняв презерватив, зав’язав його вузлом і поклав в передню кишеню джинсів. Такий “лайфхак” тоді побачив вперше. Видно, що мав десь пацан з тим проблему.
Наташа вже слабо уявляла де вона, тому швидко дійшов, вийняв і кінчив їй на лице. Нею затрусило, опустила голову на зігнуті в ліктях руки. Потім підвелася і пішла в душ. Показав Жоріку великим пальцем – всьо норм, потім на вхідні двері. Жора зробив міну – все пойняв, Шеф і тихенько вийшов в під’їзд. Зняв з ліжка плед і кинув біля балкону. Ліг на спину закурив.
Наталя вийшла гола. Подивилася на нього довгим поглядом:
– Ну я пішла..
– А хто тебе відпустив? То була прелюдія. Сьогодні підеш ще не скоро..
Через годину в тому ж ліжку:
– Йдучи в “Шапіто”, я думала – то буде наша остання зустріч. І потім.. вже тут..
– А – це чого, наприклад?
– Ну я думала, що більше ти до мене не доторкнешся..
– Я що сам собі дурак? Ти на себе інколи в дзеркало дивишся?
– Дивлюсь.
– Йди зроби нам чай. І повідміняй все, якщо щось запланувала. Сьогодні ти ночуєш в мене..
***

Сидів в кухні. На підвіконнику стояв букет в золотисто-шоколадних відтінках. Великий букет, де замість листочків цукерки. То був подарунок від Наталі на день народження. І це було три тижні назад. А сьогодні день народження в неї….

…………………………

Потім лежав на спині. Був абсолютно ніякий. Думка була всього одна – живуть обидві на Оболоні.. як би то їх зараз разом відправити, а самому виспатися..
Надулись обидві – кожна хотіла відправити одна одну, а самій залишитися. Але в кінці-кінців поїхали обидві в одному таксі. З дороги Наталя подзвонила:
– Тут на Майдані зараз щось буде. Мінти стягуються колонами. НЕ вздумай туди йти..
Ага – якраз. Тут з ліжка злізти проблема..
Прокинувся зранку – весь інтернет писав про побиття студентів на Майдані.
***

Відьма вивела на гарну галявину. Зупинились коло велетенського дуба, що ріс на самім її краю:
– А давай ти нам зробиш каву – таку як ти вмієш?
– А давай..
Розпалив вогонь і ліг в траву дивлячись в небо. Відьма зняла блузку і залишилась в одних штанах:
– Люблю сонце.
– Я теж.. Нам ще далеко?
– До вечора встигнемо. Ще один сосновий перелісок і ми на місці.
– Була в мене знайома. Звали Іра.
– З «мамби»?
– Ні. Подруга Мері. Хоча на «мамбі» теж побувала. Щось навіть пробувала мені там писати. Я написав – Ірка, хочеш щоб я тебе трахнув, то де живу знаєш. А для світських бесід маєш мій номер телефону.
– І що?
– Не знаю, мабуть думає.
– А чого згадав?
– Та там теж було про сосновий перелісок.
– Розкажи.
– Тут треба спочатку описати. Маленька, худенька, без грудей, вага певно сорок не більше і, разом з тим, сексуально приваблива. Можеш таке уявити?
– Так.
– Ну то уявляй далі. Носила такі коротесенькі платтячка – такі, ніби дитячі, а в очах іноді навіть не вогонь, а ціла лісова пожежа. Працювала бухгалтером і носила з собою в поліетиленовім пакеті великі суми грошей. Могла залишити пакет за столиком, а сама піти в туалет.
– Бухгалтери часто так роблять.
– Бачив голу – міряла при мені купальник.
– А так роблять не всі бухгалтери..
– Одного разу запросила нас з Мері до себе на дачу. Каже – заберу вас від метро “Славутич”, бо ви не знайдете. Сіли до неї в машину. Зі стоянки виїхала якось так невпевнено. Світлофор і вона в’їжджає в зад якомусь таксисту. Той вискакує з машини – такий кілограм на сто двадцять, дивиться і каже: бля, я так и знал. Вискакує вона – така маленька і кидається на нього: ето тьі так и знал???!! Ето я так і знала!!!..
– )))) Чим закінчилось?
– Швидкість була маленька, пару подряпин, то я залагодив. Інший випадок – каже: – Я познайомилась з міліонером – хочу вам показати.
– Хто такий?
– Власник «Познякижидбул».
– Звідки знаєш?
– Катав мене вчора, по номерах машини пробила…
Домовились зустрітися на “Червоній калині”. Лежимо в шезлонгах – Я, Мері і Лана. Приходить Ірка. Через хвилин двадцять підходить міліонер. Такий собі хлопчина – вірменин. Поліз в воду, поплавав..
– Там на “Калині”? То ж там коло “Чорторию”? Там можна плавати?
– Колись в дитинстві я там сам плавав. Дніпро ще чистий був.
– В дитинстві і дерева були високими.
– Менше з тим. Викликаю таксі. Ірка каже – ми вас підвезем, правда Армен? Я виклик не відміняю. Виходимо на паркінг – там всього дві машини. Таксі і темно-вишнева «черрі».
– Охоронець власника?
– Водій.
– ))))))
– Ірка дивиться і каже – Армен, ти єдь давай, а я с рєбятамі на таксі..
– )))
– А ще в неї був постійний бойфренд. Погоняло Сирота. Я його раз бачив – такий дійсно сирота на вигляд. Чувак одружений і в них була вічна тема – коли він розведеться і вони поженяться.
– Ніколи.
– Я в курсі. Або в перший же день, або ніколи. Їдуть вони з ним, він каже, що йому потрібно в «Антошку». Паркується і виходить. В цей момент в нього з кишені випадає телефон. Вона бере, а там море переписок з «прастітуткамі Кієва». Ірка сідає на водійське місце, заводить його “Акорд”, вирулює на середину перехрестя..
– То там на Лесі Українки?
– Так. Перекриває полосу. Глушить мотор. Всі сигналять. Виходить з машини, демонстративно кидає ключі в клумбу і йде собі.
– Смішна дівчинка.
– Потім в них стало на потік. Кожен понеділок починався з її фрази – ой що вчора було!!! Поїхали ми з Сиротою в ліс потрахатись. В нас там своє місце є. Приходим – воно зайняте. Ми ще глибше. Знайшли, залягли. Тут звуки якісь незрозумілі. Розсовую кущі, ви не повірите – поруч порнофільм знімають.
Щось таке було кожного понеділка і ми вже чекали – в що вони влипли цього разу…
– Ой, що вчора було!!!
– Їздили з Сиротою в ліс?
– Так.
– Ваше місце було зайняте?
– Ні. Потрахались.
– А що було?
– Їдем назад. Кажу Сироті, щоб зупинив – мені треба папісать. Зупинилися в хвойному переліску. На землі ялинкові гіляки. Я на них присіла. Сиджу і бачу – рука торчить. Я як закричу – прибіг Сирота. Піднімає гілки, а під ними труп. Викликав міліцію, то до одинадцятої вечора пояснення писали..
– Це ж треба мати такий фарт..)))
– Ну так – в лісі жмури під кожним деревом не валяються. Навіть в сосновому..)))

Вечоріло.
– Ще курим і йдем?
– Розкажи – хто такий Макс.
– Цікавий чувак був. Тато топ чиновник при кучмі – тіпа бабло було. Виходив з дому з десяткою баксів, до вечора закінчувалася.
– Дєффкі, клуби, кокаіно?
– Саме так, але в зворотному порядку.
– Там у них всіх одна дорога була.
– Цікавий був. Я любив до нього заходити. Він жив на Оболоні недалеко від “Меланжу”. Там була прикольна фігня. У нього в дворі було чотири «свічки». Він жив в двоповерховому, двісті сорок квадратів пентхаузі. В сусідній «свічці» жила його перша дружина з дочкою – пентхауз, два поверхи, сто двадцять метрів і “Mercedes ML” – його тато купив. В третій жила його друга дружина – пентхауз, два поверхи, сто двадцять метрів і “Mercedes ML”. В нас був друган Міша..
– Той, що на мжм не ризикнув? ….

…………………………

– В Макса офіс був біля мого будинку. Заходжу до нього. Сидить в монітор втикає. Каже – глянь яка мала до мене завтра приїде.. Дивлюсь, а на моніторі гола сестра Мері.
– Навіть так?
– Світ дуже тісний. Кажу Максові – це сестра моєї колишньої. Прикинь – знаю її десять років, а голу побачив в тебе на моніторі. Він – ну, старий, то сестра, а не колишня..
– А ти що?
– А я подзвонив його Ані і запросив на більярд.
– А потім додому?
– На четвертий день тільки поїхала від мене. Наробила купу селфі в моїй квартирі, в моїй футболці на голе тіло і розвісила в мережу. Футболку колись Мері привезла з Ніци..
– Бачила?
– Так. Написала – більше ніколи тобі нічого не подарую..
– А Макс?
– Ще пару разів здзвонювались. Раз просив його з Харкова забрати, бо не в стані сидіти за кермом..
– Розійшлись дороги?
– Ні. Просто в цей час я покинув Місто..

Сонце сідало. Відьма крутила в пальцях невеличку кульку з фольги:
– Тут два грами.. Зараз чи на озері?
– Як скажеш. До речі, а що там? Чого ми туди йдем?
– Koncert Spełnionych Marzeń..

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“Книгарня Є”

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”