Рекомендовано DPA:

Крива липа

ТАНЯ..

CHAPTER FIVE

Він йшов через сосновий ліс. Лісова дорога була доволі широка – не менше трьох метрів від краю до краю.  Загалом без вибоїн, якщо не зважати на поодинокі ями з водою глиняного кольору. Де-не-де, край дороги, росли кущі ліщини. Вечоріло.
Ще дві години тому він побачив високого чорного коня, що переслідував його. Кінь був доглянутий – блискучий, з чорними очима і під дорогим чорним сідлом, з високими луками та чорним вальтрапом. З задньої луки звисав гострий гак, а на ньому скручений кільцями шнурок. Чорні крила і підкрилки по периметру обшиті білою ниткою. Тонкі білі лінії йшли посередині попруг і стременних ременів – теж чорних. Стремена були білі – платинового відтінку. Ось і зараз він стояв в кущах справа від дороги і, якби не ці білі смужки, то був би майже непомітним на фоні сутінків.
В повітрі запахло димом. Хтось розвів невміле вогнище – дрова були і сирі, і гнилі. Потім пролунав одиночний постріл з міліцейської «ксюхи».  Він уважно оглянув все по периметру і звернув з дороги в ліс. Запах вивів його на згасаюче багаття. Біля дотліваючого вугілля лежав його знайомий. Лежав навзнак просто не землі. Права нога розпухла і відведена в бік. Збоку лежала добре поюзана «ксюха». Він нахилився і підняв її – вона була розряджена. В метрі збоку – гільза.
– Тобі залишили один патрон? Ти використав його, як останній шанс щоб тебе хтось почув? Ну, ось – я тебе й почув.
Він нахилився і взяв за зап’ястя – рука була холодна, але пульс ще був. Він присів на пальцях ніг і закурив. Ось такі – the road we take, чувак..
Кінь підійшов нечутно. Відчувши чийсь погляд, він обернувся – кінь дивився на нього чорними очима і ні звуку.
– Ти б хоч щось сказав.. Щось на кшалт – добрий вечір, мене звати Евакуатор.. – нє? Я його на тебе не випхаю, бо важкий. Прив’язати за ногу і по землі волочити? Варіант. Але він кине коні, вибач за каламбур, вже коло он тої корабельної сосни.
Кінь підійшов і опустився спершу на задні, а потім на передні ноги. Знайомий лежав в короткій куртці застебнутій доверху, широких джинсах і синіх кросівках з білою підошвою.
– Холодно тобі було? Ліс, то штука не проста, щоб ти собі знав.. Він підійшов збоку і за комір куртки розвернув тіло головою до коня, потім підняв і наштрикнув комір на гак сідла. Кінь підвівся – знайомий завис, не дістаючи ногами землі. Куртка задерлася і рукавами підняла руки. Ліва в позі – подайте не минайте, а права обвисла в лікті, як жезл автоінспектора. З кишені стирчав край дванадцятого айфона. Він вийняв його, зробив пару фоток «вершника апокаліпсису» і поклав назад в кишеню. Розібрав «ксюху» і деталі розкидав лісом. Вогонь вже навіть не димів. Підвів до нього руку – згас. Стремено було високо, ледь діставши до луки – підтягнувся і заскочив в сідло. Ну давай, понтовий – єхать..
На узлісся вони виїхало під ранок. Ним виявилось не узлісся, як спочатку здалось, а просіка під асфальтовану дворядну дорогу. Узлісся було за кілометр від них з правого боку. Там ще світилася не виключеними з ночі ліхтарями АЗС. Він їхав кроком, відкинувшись на задню луку. Назустріч проїхала фура. Він уявив – якщо водій побачив його вантаж з піднятими руками – і смачно розреготався.
На заправці не було нікого, крім дівчинки за касою і двох заправників, що без особливої цікавості спостерігали за його маневрами. На тому боці дороги в ста метрах від них стояла легкова “Шкода-Фабія” на аварійці, а за нею, в перших деревах лісу, пофарбована в зелене ротонда.
Він під’їхав до «місце для куріння» з невеликим столиком і двома лавками, кивнув заправникам і зліз з коня. Разом вони зняли тіло і поклали на лавку. Підійшла дівчинка з каси:
– Що з ним?
– Що з ногою не знаю. А сам – скоріше за все просто тиждень нічого не їв.
– Я зараз принесу води..
– Ти зараз викличеш швидку і нехай вони вирішують що з ним робити. Я побуду з тобою, поки вони не приїдуть і все не оформлять. І ще – зроби мені подвійне еспресо.
Коли швидка поїхала, він вийшов з заправки і пішов в бік фобії на аварійці. Водійські двері були відчинені. Він підняв очі – в ротонді, спиною до дороги сиділа жінка з каштановим волоссям. До ротонди вела вузенька стежка і він пішов по ній.
Відьма підняла очі:
– Що там за кіпіш на заправці? Чого приїжджала швидка?
– Заправник переплутав гальмівну рідину з сиропом
– Напився?
– Залив барменші в машину.
– Отримав сковорідкою по голові?
– Копнула його в коліно.
Він закурив роздивляючись її. На ній було широке біле плаття вище колін і босоніжки на високому каблуці. На каблуках шкіряні лайфхаки – застіжки, щоб не обтирати задник об підлогу при водінні.
– Я тебе звісно впізнав. Але ми тоді так і не спитали імена одне одного.
– Ну то й обійдемось без імен. Я бачила, що ти звернув увагу на бусик в котрий я сідала. Ти знав, що я в тому готелі три дні. Не було бажання кави разом випити?
– Бачу, що теж впізнала.
– Я багато чого тепер бачу, про що ти й не здогадуєшся. І бачу, і відчуваю.
– Наприклад?
– Наприклад твій знайомий зараз вмирає в лісі в десяти кілометрах звідси. Нема бажання йому допомогти?
– Ані найменшого?
– Чому?
– Колись секта ні разу не венгрів присадила його на гроші і він втратив будь-яку цінність для оточуючих. А злізти з того коніка він вже не зміг..
– Я в курсі. Чому ти не завадив цьому?
– Я можу розказати, що буде результатом кожного вибору. А переконувати – соррі, то не до мене. У кожного своя дорога. До чого прагнеш – те отримаєш.
Вона заклала ногу на ногу..
– Дай мені сигарету.
Він підвівся, простягнув і клацнув запальничкою.
– А де твій муж, обєвшісь груш?
– Ти нівелював його тоді тим купе в нічному поїзді.
– Ну ось – тепер і в цьому винуватий.
– Та ні. Мені зараз кайфовіше, ніж було тоді з ним. В мене є до тебе прохання..
– Кажи.
– Вісімдесят кілометрів цією дорогою…
– Є готель “Villa Mirenza”.
– Так. Сьогодні там вечірка.
– Медики гуляють?
– Ти в темі?
– Просто пам’ятаю, що ти лікар.
– Там сьогодні класна party.
– І?
– Поїхали зі мною, а вранці я привезу тебе сюди назад.
– Навіщо?
– На неї можна тільки сімейним парам..
– Свінг-party?
– Майже. По паспорту я все ще заміжня. Тебе зватимуть Анатолій.
– Це незмінно? Ти не могла одружитися за той час з кимось, хто має інше ім’я?
– Тобі не нра Анатолій?
– Та хоч – Ейти. Мені по барабану. Як каже моя найчесніша подруга – Аліса, то й Аліса.
– Поїдеш?
– Яка твоя ціль?
– Хочу переспати з чоловіком нашої власниці.
– Шикарна ціль. Він тебе збуджує?
– Скоріше його гаманець.
– Ти бідна?
– Ні. Але кожна жінка в душі light проститутка.
– Дуже спірне твердження, але мене дискусії зараз не пруть.
– Ми їхали якось всі разом в поїзді..
– В СВ?
– Ні четверо в купе. Він весь волохатий і сивий… і ще – я хочу доторкнутися до місця його сили..
– Гострим язичком?
– Все ти знаєш..
– Що вона тобі зробила?
– Вона просто сука..
– Я зрозумів. Розкажи правила.
– Все просто. Готель зняли весь – чужих там не буде.
– Персонал в курсі?
– Ні. Персонал знає, що то тренінг. Там є невеличке фойє з барною стійкою..
– Я в курсі – рік назад пив там каву.
– Дрес-код – жінки в вільному платті на голе тіло. Чоловіки – джинси і біла сорочка..
– Прям як я зараз.
– Прям як ти зараз. Чоловік має право підійти і непомітно для персоналу засунути руку під плаття з боку спини. Але вибір – йти разом в номер чи ні – тільки за жінкою.
– Це не перша вечірка – я все правильно розумію?
– Щорічна. Минулого року була в Хорватії.
– Для зняття стресу за рік?
– Чому ти спитав про його дружину?
– Тому, що тебе збуджує не те, що ти озвучила. Я Трабл Shooter, мала.
Ти поїдеш зі мною?
– О котрій початок?
– В 22..
– В 18:00 чекаю тебе на виїзді з цієї заправки.
Він підвівся і пішов стежкою вниз.

Заправка була порожня. Та й дорогою машин проїхало не більше десяти. Він сидів за столиком – «місце для куріння» і пив каву. Почув збоку тихе – карр. Повернув голову – вона без сил сиділа на асфальті. Вимучена до краю. Присів коло неї – потім обережно взяв і посадив собі на плече..
До 18 ще був час і він знову перейшов в ротонду. Посадив Ворону на стіл, а сам ліг на лавку і задрімав..

 

Мері з подругою поїхали в “Адмірал”. Його не кликали. Він лежав в ліжку і курив. Потім згадав, що ніяк не вдавалося знайти часу на Аллу і її подругу. Колись Алла назначила йому зустріч в “Кофе Хауз” коло посольства Ізраїлю. Зустріч передбачала подивитися одне на одного, щоб переконатися в доцільності подальших зустрічей. Прийшла в дуже дорогій шубі, сказала, що в неї обідня перерва і обмаль часу. Потім допила каву, попрощалася і пішла. Ввечері написала – ти нам підходиш. Все це було ще взимку і відтоді він так і не знайшов часу з ними зустрітися.
Так ось же цей час – подумав він і вийняв з задньої кишені телефон. Привіт – написав смс. Привіт, пропажа – отримав відповідь.
Через хвилин десять
– Ми зараз на івана кудрі, номер.. – можеш під’їхати?
– Буду на протязі години.
– Зустріч шістсот гривень. Формат МЖМ. Ти другий М.
– Хто перший?
– Таня.
– Без проблем. Скоро буду.
Згадав як була одягнена тоді Алла, посміхнувся – шістсот гривень, це таке почуття гумору..?
“Шансон” привіз під п’ятиповерхівку. Пенсіонери на лавочці біля під’їзду, зелень – літо.. Квартира на другому поверсі. Відкрила висока коротко стрижена брюнетка:
– Привіт. Заходь. Мене звати Таня.
– Привіт..
Вийшли троє на балкон. Дівчата сиділи навпроти. Він сів просто на плитку підлоги. Внизу було чути кожне слово з розмови тих, що на лавочці. Дівчата не приховували що під халатиками нічого немає. Алла більш округла з кучерявим каштановим волосся до плечей. Таня спортивно підтягнута і з ідеально рівними ногами. Докурили, вернулись в кімнату і Таня закрила балконні двері, а потім важку товсту штору.
Посеред кімнати стояло широке двоспальне ліжко і поруч невеликий диванчик. Дівчата вийшли. Він приліг на диванчик вийняв шістсот і поклав на маленький столик. Увійшла Алла з кляпом-кулькою в роті і лягла в ліжко. Потім Таня.. На Тані був шкіряний пояс з немаленьким чорним єлдаком. Він кивнув на столик:
– Ось ваш гонорар. Скажу відверто – я буду просто дивитися. Якщо це театр – я поаплодую і піду. Якщо не театр, тоді підключусь.
– З Аллою можеш робити, що хочеш. Я табу..
Він підключився не пізніше десятої секунди. Таня дерла Аллу так, що…
Він зайшов з-за голови і вийняв в неї з рота кляп.. Таня працювала жорстко, як відбійний молоток. В якийсь момент він зайшов з-заду за Таню і нахилив її до Алли. Вони промурчала щось про табу, але він таки увійшов їй в туз..
Потім вони всі троє лежали в ліжку. Алла з закритими очима і десь не тут. Потім Таня сказала – йдем покурим на кухню. Він вийшов на кухню сів закурив – мені прям стрілку набили.. Таня увійшла причесана і в білих шортиках. Закурила. Якщо ти хочеш повторних зустрічей, то ще раз – мене рухати не можна.. Він підвівся, обійняв її і поцілував в шоку. Потім розвернув і нахилив над столом лицем до дверей в коридор. Вона піддалася і лягла грудьми на стіл:
– Другого разу не буде..
– Мала, зніми шортики..
– Сам зніми
Він провів рукою по виїмці внизу спини..
Вона не міняючи пози опустила руками шортики, відкинула їх ногою і розставила ноги. Він знову увійшов і знову анально. В коридорі появилася сплюндрована в нуль Алла. Нею хитало. Глянула – о мого бойфренда остаточно цнотливості позбавляють – і пішла в ванну. Аллу він більше не бачив. А Таня ще декілька разів приїжджала вже до нього. Але то було потім. А тоді він їхав додому і думав, що буде розказувати – де він був до першої ночі. Розказувати не було кому. Мері приїхала в сьомій ранку. Це був останній їх день в тій квартирі.

Повністю в нуль почуття, якщо вони були, зникають через сім років. Це було перевірено досвідом і він міг це стверджувати, А тоді ще не пройшло й семи днів. Він сидів на кухні і рвав якісь документи, фотографії. Привітальні листівки – від всіх закладів козирної карти і всіх банків, і всіх брендових магазинів і.. І раптом йому попався заклеїний непідписаний конверт..
Він відкрив його. Це був лист-привітання від Мері. Він мабуть разом з іншими вітаннями закинув його на підвіконник, а вона не сказала – прочитай. Зараз він читав і його розривало. Вона в деталях розписала, що таке щастя і він був в кожному з пунктів. На якийсь час його серйозно накрило. Він просидів в кріслі не рухаючись не менше години. Потім перейшов на балкон. Ліг горілиць на плитку і закурив. З моменту написання того листа пройшло пів року..
– Чувак, або ти зараз переключишся, або тебе розірве зсередини..
Він зайшов на «мамбу»..

Наталя приїхала десь за годину. Мила, смішна, з волоссям під беретом і в зовсім несексуальному одязі. Вони пили чай, про щось говорили, вона щось розказувала про себе. Вона фінансист, любить свою роботу, сама з Луганська, недавно розійшлися з чоловіком і таке різне..
– Наталя – сказав він – ти не на той ресурс попала. Тобі потрібні відносини, квіти і побачення, а це дуже цинічний сайт.
– Я розумію..
– Я вчора закінчив з відносинами..
– І як?
– і ще вчора попав на маленьку оргію..
– Цікаво було?
– Буде цікавіше, коли з голови все вивітриться. Ти класна – давай будемо просто друзями. Нам одиноко зараз – дзвони, я завжди вип’ю з тобою каву..
– Добре.
–  Я не готовий до відносин, а головне – я не хочу бути до них готовим..
Він викликав їй таксі. Вона подзвонила в одинадцятій вечора:
– Ти сам?
– Так.
– Мені скучно. Давай заїду – покурим, пабалтаєм..
– Давай. Чому ні – ми ж тепер друзі. Код домофону…

Вона увійшла – з розпущеним волоссям, з вечірнім мейк ап і в надзвичайно короткому платті салатового кольору. Вони цілувались в темному коридорі. Під платтям не було нічого. Вечір починав ставати класним, а Наталя виявилась класною на всю голову німфою..

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

 

 

Майк Новосад. “Хіпстер..” Видавництво “EuropeLiberal..” 2021.

В інтернет магазиніКнигарня Є

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1”

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазиніКнигарняЄ

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1