КВАДРАТУРА КОЛА..

Welcome:

Domini Canes

William Sydney Porter
SQUARING THE CIRCLE
Переклад Майк Новосад
2023 November, 05

Цій розповіді про бурхливі емоції, ризикуючи втомити твої, але має передувати розмова про геометрію.
Природа рухається по колу. Мистецтво за деякими виключеннями – в прямих лініях. Природний завжди округлий, а штучний складається з кутів. Людина, що заблудилася в снігу, блукає ідеальними колами, а ноги міської людини, денатуралізовані прямокутними вулицями та поверхами, несуть її подалі від самого себе. Круглі очі дитинства символізують невинність, звужені очі кокетки свідчать про вторгнення мистецтва.
Краса — це природа в досконалості і кругле є його головним атрибутом. Подивіться на повний місяць, наприклад. З іншого боку, прямі лінії показують, що природа була відхилена. Коли ми починаємо рухатися прямолінійно і повертаємо за гострі кути, наша натура починає змінюватися. Наслідком цього є те, що природа, будучи більш адаптивною, ніж мистецтво, намагається підкоритися його суворішим правилам. У результаті часто виходить досить цікавий продукт, наприклад: голуба хризантема, віскі з древесного спирту, штат Міссурі, що голосує за республіканців, або мешканець Нью-Йорку.
Найшвидше природнє втрачається у великому місті. І причина цьому геометрична, а не моральна. Прямі лінії вулиць, прямокутність законів і суспільних звичаїв, непохитно прямі тротуари, суворо-депресивні та безкомпромісні правила у всьому (включно з відпочинком) – холодно демонструють глузливу непокору кривій лінії природи.
Тому можна сказати, що велике місто продемонструвало вирішення проблеми квадратури кола. І можна додати, що цей математичний вступ передує розповіді про долю вендети з Кентуккі, яка була імпортована в місто, яке має звичку прив’язувати свій імпорт до своїх кутів.

Вендета почалася в Камберлендських горах між родинами Фолвелл і Харкнесс. Першою жертвою домотканої кривавої помсти став пес Білла Харкнесса, що був тренований на опосума. Сім’я Харкнесс компенсувала цю жахливу втрату, вклавши вождя клану Фолвелл. Фолвелли були оперативні – у відповідь вони змастили свої шотганс і дозволили Біллу Гаркнессу слідувати за своїм псом до землі, де опосуми самі спускаються з дерев, не очікуючи поки їх зрубають.
Вендета процвітала сорок років. Харкнессів стріляли за плугом, крізь освітлені вікна будинку, по дорозі з церкви, на дуелі, тверезими й навпаки, поодинці й цілими групами, підготовленими й нерозкаяними. Фолвеллам обрізали гілки генеалогічного дерева аналогічним чином – як це і було передбачено та дозволено традиціями країни.
В кінці кінців, після такого скрупульозного обтинання, в кожній родині залишилося лише по одному представнику. І тоді Кел Харкнесс, мабуть, міркуючи, що подальше продовження суперечки додасть вендеті аж занадто особистого відтінку, раптово зник із Камберлендів. Проблема в тому, що цим вчинком він залишив без єдиної мішені свого єдиного опонента Сема Фолвелла.
Через рік Сем Фолвелл дізнався, що його спадковий і ще непридушений ворог живе в Нью-Йорку. Сем перевернув на подвір’ї великий залізний чан, нашкріб трохи сажі, змішав її з салом і начистив цією сумішшю чоботи. Потім одягнув свій, колись горіхового кольору, а потім перефарбований в чорний магазинний костюм, білу сорочку з коміром і напакував килимовий мішок спартанською білизною. Зняв в сінях з гачка свою рушницю, але, задумавшись, зітхнув і повісив її назад. Якою б морально-етичною та само собою зрозумілою не була ця звичка тут в Камберлендах, Нью-Йорк можливо не зрозуміє це полювання на білок серед хмарочосів вздовж Бродвею.
Стародавній, але надійний револьвер Кольта, який він витягнув з шухляди бюро, виглядав йому більш доречним для столичних пригод та міської вендети. Його, разом з мисливським ножем в шкіряних піхвах, він теж засунув в килимовий мішок.
Верхи на мулі, по дорозі до залізничної станції, Сем повернувся в сідлі і провів похмурим поглядом групку білих могильних плит під кедрами – фамільне поховання Фолвеллів.
До Нью-Йорка Сем Фолвелл прибув вночі. Все ще рухаючись і живучи у вільних колах природи, він не помічав грізних, нещадних, неспокійних, лютих кутів великого міста, яке чекало в темряві, щоб закритись навколо округлості його серця й мозку, щоб трансформувати їх до своєї форми, як мільйони переформатованих жертв до цього. Таксист підібрав його з натовпу, як сам Сем часто підбирав горіхи з розкиданого вітром осіннього листя, і відвіз до готелю, відповідного його чоботам та килимовій сумці.
Наступного ранку останній із Фолвеллів здійснив вилазку до міста, яке прихистило останнього Харкнесса. Кольт був засунутий під піджак і закріплений вузьким шкіряним ременем, а мисливський ніж висів у нього між лопатками і його руків’я було на три сантиметри нижче коміра пальта. Він знав тільки те, що Кел Харкнесс керував швидкісним фургоном десь тут, і що він, Сем Фолвелл, приїхав його вбити. Коли він ступив на узбіччя, його очі налились кров’ю, а серце жадобою помсти.
Гул центральних проспектів тягнув його до себе. Він щомиті очікував побачити Кела, що йде вулицею назустріч – в сорочці, з глечиком і батогом в руці. Але минула година, а Кел не з’явився. Можливо, він чекає у засідці, щоб застрелити його з дверей, чи вікна. Деякий час Сем пильно стежив за дверима та вікнами.
А близько полудня місто втомилося бавитися своєю мишкою і миттєво стиснуло його своїми прямими лініями.
Сем Фолвелл стояв там, де перетинаються дві великі прямокутні артерії міста. Він подивився в чотири сторони й побачив, як планета зірвалася зі своєї орбіти й за допомогою рівноміра та рулетки сплющилася до площини з рівними краями і кутами. Все живе рухалося по коліях, по канавках, за системою, в межах, назустріч. Коренем життя був кубічний корінь, а квадратна міра була мірою людського існування. Люди пливли рівними рядами, а жахливий шум і гуркіт приголомшили його.
Сем притулився до гострого кута кам’яної будівлі. Обличчя оминали його тисячами, і жодне з них не повернулося до нього. Раптовий дурний страх, що він помер і став привидом, а вони просто не можуть його побачити, охопив Сема. А потім місто влупило його самотністю та одинокістю.
З людського потоку випав товстий чоловік і став на відстані півтора метра, очікуючи на свою машину. Сем наблизився й крикнув йому у вухо, перекриваючи галас:
– Та пойнятно, що свині Ренкінсів важили більше, ніж наші. Але в них в околиці і жолудів більше було, і самі жолуді кращі, ніж в нас внизу…
Товстун відразу відійшов і купив смажених каштанів, щоб приховати переляк.
Сем відчув потребу в краплі гірської роси. Навпроти через дорогу чоловіки входили й виходили через розсувні двері. Короткими проблисками можна було побачити блискучий бар і його оздоблення. Месник перетнув вулицю і спробував увійти. Але мистецтво знову виключило знайоме коло. Семова рука не змогла знайти дверної ручки – вона марно ковзала по прямокутній латунній пластині та полірованому дубі. Збентежений, він почервонів і з розбитим серцем відійшов від безглуздих дверей та сів на сходинку. Поліцейська палка вперлася йому в ребра:
– Ти тут вже досить давно тиняєшся – сказав поліцейський – йди погуляй собі в іншому місці, малий..
На наступному перехресті у вухо Сема влетів пронизливий свист. Він обернувся і побачив, що якийсь чорнобровий лиходій нахмурився на нього крізь дим від арахісу, що смажився на чорній паровій машині. Сем пішов через дорогу до нього. Раптом якась машинерія – без коней, з голосом бика та запахом закіптюженої лампи, просвистіла мимо, обдерши йому коліна. Кеб-драйвер зачепив його віссю від колеса, а потім показав, що добрі слова були впроваджені для використання в інших випадках. Водій таксі дзвонив йому своїм диким дзвінком і вперше в своєму житті виступив солідарно з кебменом. Велика дама в мінливій шовковій блузі штовхнула його ліктем в спину, а пацан – продавець газет, кидав в нього шкурками від банана, примовляючи:
– Я ж ненавиджу це робити – але якщо хтось побачить, що я пропускаю таку нагоду…

Кел Харкнесс закінчив роботу, поставив свою експрес-фуру на паркінг і повернув за ріг будови, котрій архітектори придали форму безпечної бритви. Повернув і серед натовпу людей, що спішили назустріч – в трьох метрах від себе, побачив останнього зі своїх кровних ворогів.
Він зупинився і навіть на мить розгубився – заскочений зненацька і без зброї. Але гостре око мешканця гір вже помітило його. Сталася раптова весна, потоком перехожих пройшла хвиля, котру накрив крик Сема:
– Привіт, Кел! Який же я радий бачити тебе…
А на перехресті Бродвею, П’ятої Авеню та Двадцять Третьої Вулиці месники з Камберленду потиснули один одному руки..
***

В цьому місці, Посполитий, ми попрощаємось з геніальним mr. O’Henry і далі підемо без нього. Є в планах перекласти його “Cabbages and Kings”, але це десь там – потім..

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1