Що хочеш..

William Sydney Porter
WHAT YOU WANT
Переклад Майк Новосад
2023. June, 27

Прийшов вечір і накрив собою величне прекрасне місто. Можемо назвати його, наприклад – Багдад-на-Сабвею. Місто накрило хвилею того чарівного гламуру, котрий тепер належить вже не тільки одній Аравії.
Це колись – дуже і дуже давно, монополія на гламур була лише в Багдаді. Вулицями вешталися одноокі дервіші, Синдбад-мореплавець виглядав красуню Персіянку, а нині покійного містера Ґарун Аль Рашида бентежили Алі-Баба і сорок розбійників…
Пройшли віки, але люди не змінилися. Зрозуміло, що їх одяг став на одинадцять століть модніший за той, що бачив Ґ. Аль Рашид, але під одягом вони залишились майже такі ж самі. Тобто і тепер, в розмаїтому маскараді вулиць, базарів та обнесених стінами будинків міста – ви знову можете запросто зустріти і маленького Горбаля, і кравця Фітбада, і Цирульника з його шістьма братами, і всю ту стару арабську банду…

Але давайте до наших муфлонів..
Старий Том Кроулі був халіфом. Він мав 42 000 000 доларів у привілейованих акціях та облігаціях забезпечених золотом. Це колись, щоб називатися халіфом, достатньо було просто мати гроші. В наш час бути халіфом по старому стилю ведення бізнесу – так, як його вів вищеозначений містер Ґ. А. Рашид, то вже не є безпечно. Спробуйте підійти до когось на базарі, в турецькій бані, або просто в боковій від Бродвею вуличці і запитати про його справи, бізнес, чи особисте життя – можете бути певні, що поліцейський суд вами не натішиться.
Тому Кроулі здалося, що він втомився. Втомився від клубів, театрів, обідів, друзів, музики, грошей та всякого такого. Тобто саме від того, що і робить тебе халіфом. Старому Тому почало ставати нудно зневажати все, що можна купити за гроші, а потім пробувати захотіти чогось, за що не можеш заплатити.
– Прогуляюсь певно містом.. легкою риссю сам один.. – подумав Том – спробую, чи не зможу щось замутити. Десь я здається читав, що колись якийсь, чи то король, чи якийсь кардіфський велетень, чи ще щось таке , ось так просто виходив в місто і, начепивши фальшиві вуса, чіплявся до людей, яким не був представлений. Вибирав з поміж тих у кого які трабли, потім давав їм золоті, здається, цехіни. Далі їх, або одружував, або прилаштовував на добру урядову роботу. Треба й мені щось таке замутити. Мої гроші за його не гірші, навіть якщо журнали і запитують мене кожен місяць, де я їх взяв. Думаю сьогодні ввечері я цю кардіфську епопею й впроваджу. Побачимо – як воно працює..
Одягнений по-простому, старий Том Кроулі покинув свій палац на Madison Avenue і ступив на тротуар. Спершу він вирушив чомусь на захід, а потім чомусь повернув на південь. Ще, коли він тільки ступив на тротуар, Фарт – той, що має свої центральні офіси в усіх зачарованих містах і тримає в руках кінці невидимих ниток, потягнув за одну з них і молодий чоловік за двадцять кварталів від Тома подивився на настінний годинник, а потім одягнув пальто.

Джеймс Тернер працював на Sixth Avenue – в одному з тих маленьких закладів для чищення капелюхів, де пожежна сигналізація алярмить, коли штовхаєш вхідні двері, і де вашого капелюха “чистять при вас”, але два дні.
Джеймс цілий день стояв біля електричної машини, яка обертала капелюхи швидше, ніж це могли б зробити найкращі марки шампанського з будь-якою головою, під будь-яким капелюхом.
Не звертаючи уваги на вашу легку зухвалість у почутті цікавості до особистої зовнішності цього незнайомця, я дам вам лише модифікований його опис. Вага – 55. Колір обличчя, волосся і мозку – світлий. Висота – один метр і сімдесят сантиметрів. Одягнений в костюм з зеленувато-блакитної саржі за 10 доларів. В кишенях – два ключі і шістдесят три центи здачі.
Але не робіть помилкових висновків, якщо цей опис звучить вам як Загальна Тривога про те, що Джеймс або загубився, або помер. Все з ним ок.
Його посада вимагала від нього – стояти. Він і стояв біля тої електричної машини цілий день. Ступні Джеймса були дуже ніжними і надзвичайно чутливими до будь-якого впливу на них ззовні, а тому весь довгий день вони палали, завдаючи йому багато страждань та незручностей. Але робота приносила дванадцять доларів на тиждень, які були необхідні йому, щоб триматися на ногах, навіть якщо ті відмовлялися тримати його.
Джеймс Тернер мав власну концепцію того, що таке щастя. Так само, як ви і я. Але з вашої точки зору – насолода, це ганяти світами на яхтах, чи автомобілях і кидатись золотими дукатами  в диких птахів. Моя насолода, це – викурити надвечір сигарету, спостерігаючи,  як борсук, гримуча змія та сова, одне за одним, заходять до свого спільного дому в тихій прерії. Уявлення Джеймса Тернера про блаженство було іншим, але це було його уявлення. Коли робочий день закінчувався, він йшов прямо до свого пансіону. Після вечері з невеликого біфштексу, бесемерської картоплі, печених  яблук і настою цикорію, він піднімався до своєї кімнати в задньому коридорі на п’ятому поверсі. Там він знімав черевики й шкарпетки, притуляв підошви своїх запалених ніг до холодних прутів залізного ліжка і читав морські небилиці Кларка Рассела. Вишуканий рельєф прохолодного металу в поєднанні з його палаючими підошвами були його нічною радістю. Його улюблені романи ніколи не набридали йому, а море і пригоди мореплавців були його єдиною інтелектуальною пристрастю. Жоден з мільйонерів ніколи  не був щасливішим, ніж  Джеймс Тернер, що ліг відпочити.

Джеймс вийшов із майстерні для чищення капелюхів і пройшов три квартали вбік від свого звичного маршруту додому, щоб оглянути товари в букіністичному кіоску. На його тротуарних стендах він не раз брав томик Кларка Рассела в паперовій палітурці за півціни.
В той час, як він по-вченому згорбившись, схилився над уціненою ринком макулатурою, старий халіф Том саме шпацерував собі  мимо нього. Проникливе око халіфа, збагачене двадцятирічним досвідом у виробництві прального мила, миттєво ідентифікувало бідного, але проникливого науковця. Тобто, гідного суб’єкта – вартого його халіфанських капризів. Том спустився двома невисокими сходинками на тротуар і не вагаючись звернувся до об’єкта своєї задуманої щедрості. Його перші слова були не гірші і не кращі за банальні привітання.
Джеймс Тернер холодно підвів очі, тримаючи в одній руці “Перекроєний кравець”, а в іншій “Шалений шлюб”:
– Вали звідси – сказав він – я не хочу купувати ані вішалок для одягу, ані земельних ділянок у Hankipoo,  штат New Jersey. Біжи пограйся зі своїм ведмедиком Тедді.
– Молодий чоловіче – промовив халіф, не звертаючи уваги на легковажність чистильника капелюхів – я помічаю, що ви маєте старанну вдачу. Навчання – це одна з найкращих речей у світі. У мене ніколи не було нічого такого, що варто згадати, але я із захопленням бачу це в інших. Я родом із Заходу, де ми не розуміємо нічого, крім фактів. Можливо, я б не зміг зрозуміти поезію та алюзії в тих книгах, які ви вибираєте, але мені подобається бачити, як хтось знає, що вони означають. Я коштую приблизно 40 000 000 доларів, і з кожним днем стаю багатшим. Я піднявся, виробляючи “Срібне мило тітки Петті”. Я винайшов мистецтво його створення. Я експериментував протягом трьох років, перш ніж отримав потрібні пропорції розчину хлориду натрію та суміші їдкого калію. І після того, як я взяв приблизно 9 000 000 доларів з мильного бізнесу, я заробив решту у ф’ючерсах на кукурудзу та пшеницю. Мені здається, що у вас є літературна та наукова схильність і я скажу вам, що я зроблю. Я заплачу за вашу освіту у найкращому коледжі у світі. Я готовий платити за те, щоб ви рилися в мистецьких галереях по всій Європі, а у фіналі прилаштую вас до доброго бізнесу. Вам не треба буде робити мило, якщо маєте щодо цього якісь застереження. За вашим одягом та зашмарованою краваткою я бачу, що ви дуже бідний і, що ви не зможете дозволити собі відмовитися від такої пропозиції. Ну – коли хочеш почати..?
Чистильник капелюхів підняв погляд на Тома і той побачив око Великого Міста. Око, що виражає холодну й виправдану підозру. А ще – осуд, підвішений так високо, як повісили Гамана. І ще – самозбереження, виклик, цікавість, непокору, цинізм та, хоч як це дивно вам не здасться – дитяче прагнення до дружелюбності, яке треба приховувати, коли гуляєш серед “чужих банд”. Бо в Новому Багдаді, щоб вижити, ти повинен підозрювати всіх, хто сидить, живе, п’є, їздить, ходить, або спить у сусідньому кріслі, будинку, будці, сідлі, доріжці, чи кімнаті.
– Скажи, Майкл – твій бізнес, то шнурівки для взуття? – відповів Джеймс Тернер – я не купую нічого. Мені не потрібні шнурівки. Так само, як авторучки, золоті окуляри, які ти щойно знайшов на тротуарі, трастові сертифікати і все таке інше. Чи може я схожий на одного з тих, що спустилися з Helicon Hall по уявній пожежній драбині? Чувак – шо тебе накриває?
– Сину – сказав халіф найхарунішнішим тоном – як я вже сказав, я вартий 40 000 000 доларів. Я не хочу, щоб усе це поклали в мою труну, коли я помру. Я хочу пустити їх на щось добре. Я побачив, як ти тут риєшся в цій літературі і подумав, що підтримаю тебе. Я підтримую місіонерський фонд на $ 2,000,000, але що я з цього маю? Нічого крім розписки від їхнього секретаря. А ти той тип молодого чоловіка, в якого я хочу вкласти, щоб побачити, що гроші можуть з нього зробити.
Того вечора в “Old Book Shop” було чомусь неможливо знайти Кларка Рассела. А роздратування Джеймса Тернера від палаючих ніг не послаблювало його темперамент. Він хоч і був скромним чистильником капелюхів, але мав дух, рівний духу будь-якого халіфа.
– Слухай ти, старий машеннік – сказав він сердито  – іди, куди йшов. Я не знаю у що ти там граєш – хочеш розміняти фальшивий чек на $ 40,000,000? Ну, я не ношу при собі так багато, але при мені завжди є витончений хук  з лівої і ти його отримаєш, якщо не заберешся звідси нах..
– Ти звинувачуєш мене, малий гівнюк? – скипів халіф.
І з ходу отримав від Джеймса, анонсований перед тим, короткий лівий. Кроулі тут же схопив Тернера за комір і тричі підряд навернув ногою. Чистильник капелюхів відразу перейшов в клінч і вони перевернули два книжкові стелажі. Потім надійшов полісмен  і відвів їх обох до найближчого постерунку.
– Бійка і дрібне хуліганство – сказав полісмен сержантові.
– Триста доларів під заставу – сказав сержант категорично, але з цікавістю.
– Маю шістдесят три центи – сказав Джеймс Тернер зі злим сміхом.
Халіф обшукав кишені і зібрав дрібні купюри та здачу на суму чотири долари.
– Я коштую – сказав він – сорок мільйонів доларів, але..
– Замикайте – байдуже наказав сержант.

У своїй камері Джеймс Тернер, розмірковуючи, ліг на ліжко:
– Можливо у нього є гроші, а можливо нема. Але, якщо є і, якщо нема – якого він хоче влазити в чужі справи? Коли людина знає чого хоче і може це отримати, то для неї це те саме, що для нього $ 40,000,000..
Після цього Джеймс побачив те, що викликало на його обличчі задоволений вираз. Він зняв шкарпетки, присунув ліжко до дверей, розкішно витягнувся й поставив свої змучені ноги на холодні ґрати дверей камери. Правда щось тверде під ковдрою створювало певний дискомфорт його спині. Він потягнувся і й дістав звідти томик Кларка Рассела під назвою “Коханка моряка”. Великий кайф задоволення огорнув його..
Потім до решітки дверей його камери підійшов охоронець і сказав:
– Чуєш, малий, той старий балван, якого закрили разом з тобою, виявився не просто так собі. Він подзвонив своїм друзям і зараз сидить за столом зі згортком купюр розміром з подушку у вагоні Пульмана. Він хоче взяти тебе на поруки, щоб ти вийшов і побачився з ним.
– Скажи йому, що мене немає вдома..

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1