СТРИЖЕНИЙ ПЕС..

Welcome:

Domini Canes

William Sydney Porter
SHEARING THE WOLF
Переклад Майк Новосад
2023 November, 05

Джефф Пітерс завжди був красномовним, коли обговорювалась етика його професії.
– Єдине – казав він – що у нас з Енді Такером іноді не сходиться, це моральні аспекти.
У Енді були його стандарти, я мав свої. Я не схвалював деякі його схеми для отримання внесків від громадськості, а він вважав, що я дозволяю своїй совісті занадто часто втручатися в фінансове благо фірми. У кожного були свої високі аргументи, а одного разу він навіть сказав, що я нагадую йому Рокфеллера.
– Енді – сказав я йому тоді – ми занадто довго були друзями, щоб я образився на це. Тим більше, що ти сам про це пошкодуєш, коли охолонеш. Ну і я ніколи не пробував зіграти в корупцію з суддями, врешті-решт..

Одного літа ми з Енді вирішили трохи відпочити в гарному маленькому містечку під назвою Grassdale, що в горах Kentucky.
Локальні вважали нас за торгівців кіньми і дуже порядних громадян, що приїхали на літні вакації. Ми їм в цьому не заперечували, навіть більше – між собою ми з Енді оголосили про тимчасове припинення бойових дій. Поки ми були там, то навіть форзац від проспекту концесії на каучук нікому не показали. Блиск бразильських діамантів теж, якшошо.
Одного дня провідний місцевий торговець залізними виробами заходить до готелю, де ми зупинилися і присідає поруч покурити. Ми його знали по грі в металеві кільця – кидали разом в дворі місцевого суду. Він був гучним, рудим, часто і важко дихав, а ще був товстим і без причин поважним.
Після того, як ми поговорили про всі горезвісні теми дня, цей Муркісон – бо таке було його прізвище, недбало, витягує з кишені пальто листа і обережно передає його нам.
– І що ви думаєте про це – каже він, сміючись – такий лист мені???

Ми з Енді з першого погляду бачимо, що це, але вдаємо, що читаємо до кінця.

То був один з тих старих машинописних листів щастя, де пропонували за 1000 доларів купити 5000. В купюрах, які експерт не відрізнить від справжніх, з поясненням, що це відтиски з пластин, вкрадених співробітником казначейства у Вашингтоні.

– Ви тільки подумайте – надіслати МЕНІ такого листа! – знову каже Муркісон.
– Багато людей отримують таке – каже Енді – якщо ти не відповідаєш на перший лист, то вони більше тобі не напишуть. Якщо відповідаєш – вони назначать зустріч щоб здійснити бізнес.
– Але як? Як вони написали це мені? МЕНІ !!!.. – обурюється Муркісон.

Через декілька днів він знову приїжджає:
– Пацани – каже він – я знаю, що з вами все гаразд в плані порядності, бо інакше я б вам не довіряв. Тобто, я написав їм – просто так, заради розваги. Вони відповіли і сказали, що мені треба приїхати до Чикаго. Сказали зателеграфувати до Дж. Сміта, коли буду готовий. Я маю чекати на певному розі вулиці, доки не підійде чоловік у сірому костюмі й не кине переді мною газету. Тоді я маю запитати його – як там сьогодні вода?.. Він знатиме, що я – це я, а я знатиму, що він – це він…
– А, ну так – каже Енді, позіхаючи – все та ж сама стара гра. Я часто читав про таке в газетах. Він приведе вас до приватного готелю, де вже чекає містер Джонс. Там вони покажуть тобі абсолютно нові справжні гроші і запропонують брати скільки завгодно по одному за п’ять. Ти побачиш, як вони кладуть гроші в сумку і знаєш, що вони там. А потім відкриєш, а в сумці звичайний коричневий обгортковий папір.
– А ось хрєна лисого – включив мурчика Муркісон – хрєна лисого вони мене зроблять. Я б не створив найкращого бізнесу в Grassdale, якби був лохом. То ви кажете, що вони показують справжні гроші, містере Такер?
– Самі найсправжніші з тих, що існують. Я завжди показував… тобто я завжди читав про це в газеті – каже Енді.
– Джентльмени – каже Муркісон – мій розум каже мені, що ці мерзотники не зможуть мене обдурити. Я покладу пару тисяч у свої джинси і піду туди. Вони пропонують п’ять доларів за один, то вони так і віддадуть, якщо Білл Муркісон візьметься за них. Тобто я поїду в Чикаго і зіграю в 5 до 1 проти Дж. Сміта. Гадаю – вода буде така як треба…
Ми з Енді намагаємося випхати з голови Муркісона цю фінансову ідею, але з таким же самим успіхом могли б утримати людину, яка катає арахіс зубочисткою по столі, від ставки на обрання Трампа. Ні, сер, він зібрався виконувати громадський обов’язок і піймати цих шахраїв на їхній власній грі. Він навчить їх розуму…

Після того, як Муркісон покинув нас, ми з Енді трохи посиділи в своїх мовчазних медитаціях. У години бездіяльності ми часто вдосконалювали своє вище “я” шляхом раціонального та ментального мислення.
– Джефф – каже Енді подумавши – я нерідко вважав за потрібне порахувати твої корінні зуби, коли ти присував мені про свій сумлінний спосіб ведення бізнесу. Можливо, я часто помилявся. Але ось зараз той випадок, коли я думаю, що ми можемо дійти спільної думки. Я вважаю, що було б неправильно з нашого боку дозволити містеру Муркісону піти одному, щоб зустрітися з тими чиказькими фінансистами. Є лише один варіант, як це може для нього закінчитися. Вам не здається, що ми обидва будемо почуватися краще, якщо так, чи інакше втрутимось та завадимо цьому бізнесу?
Я підвівся і мовчки потиснув Енді Такеру руку.
– Енді – кажу – я, можливо, мав одну-дві важкі думки стосовно бездуховності вашої корпорації, але забираю їх назад. У вас все-таки є ядро добра у внутрішній частині вашої зовнішності. Я просто думав саме про те, що ви зараз висловили – цьому дійсно варто завадити.
– Правильно, Джефф – каже Енді.

Ми поїхали до Муркісона.
– Ні, хлопці – каже він – я не можу погодитися, щоб пісню цієї чиказької сирени розвіяв літній вітерець. Я або підсмажу трохи жиру на цьому нерозумному вогні, або пропалю дірку в сковороді. Хоча, буду відвертий – було б не зле, якби ви проїхали зі мною. Допомогли б поскладати оті, що п’ять до одного…

Далі Муркісон розказує всім, що їде з нами на кілька днів до Західної Вірджинії прицінитись до копалень залізної руди, а ми виїжджаємо до Чикаго.
В дорозі Муркісон розважає себе передчуттями та майбутніми приємними спогадами:
– У сірому костюмі – каже він – на південно-західному куті Wabash Avenue і Lake street. Той кидає газету, а я запитую – як там сьогодні вода?.. О, мій кицю солодкий…
А потім сміється протягом п’яти хвилин.
Час від часу Муркісон стає серйозним і пробує обговорити свої міркування:
– Джентльмени – каже він – десять тисяч доларів то круто, але навіть за десять тисяч я б не хотів, щоб про це довідались в Grassdale. Це б мені там все зіпсувало. П’ять доларів за один кажете містере Дж. Сміт? Вам доведеться їх віддати, якщо ви почали бізнес з Біллом Муркісоном…

До Чикаго ми прибули близько 7:00 р.м. Муркісонова зустріч була призначена на 9:30.
Ми повечеряли в готелі, а потім піднялися до кімнати Муркісона.
– Тепер, хлопці – каже Муркісон – давайте зберемо до купи наші міркування і створимо план перемоги над ворогом. Я це бачу так – поки я обмінююсь паролями з тим в сірому костюмі, ви ніби випадково проходите мимо і кажете – О, привіт, Муркі! Тоді я кажу тому шлеперу – це Дженкінс і Браун, вони теж з Grassdale, і теж не проти розбагатіти. То беремо їх з собою – скаже він – якщо вони теж хочуть інвестувати, то чому ні? Як вам така схема, джентльмени?
– Що скажеш, Джефф? – каже Енді, дивлячись на мене.
– Лише те, що скажу – відповідаю я – ми закриємо це питання прям відразу ось зараз.
З цими словами виймаю з кишені нікельований, 38го калібру Кольт і пару разів прокручую барабан:
– Ти є брудний, жирний кабан, пане Муркісон. В Grassdale ти ходиш до храму і прикидаєшся там правильним громадянином, але приїхав сюди, щоб пограбувати іншого. Ти і такі, як ти – нібито поважні громадяни, ви завжди шукаєте щось, щоб отримати це нахаляву. Ти і такі, як ти придумали підставні фірми і фондові біржі. Через таких, як ти створено в’язниці та будинки суду. Ти хотів прийти освячений соціальним станом переплетеним в респектабельність і кинути цього Сміта на гроші. Якщо б він їх отримав, ти б викликав поліцію, якщо б їх отримав ти, то він пішов би продавати своє сіре пальто, щоб повечеряти. Ти гірший, ніж цей Дж. Сміт, а тому поклади на стіл свої дві тисячі.
Він кладе гроші на стіл, а я встаю і кладу їх у внутрішню кишеню:
– Діставай свій годинник. Ні – він мені не потрібний, стрижений ти пес. Просто поклади його на стіл і чекай поки він відрахує одну годину. Потім роби, що хочеш. Але, якщо ти піднімешся з-за столу раніше цього часу, чи спробуєш підняти кіпіш, то весь Grassdale взнає про твій сьогоднішній бізнес. Думаю твоє становище коштує тобі більше ніж ці дві тисячі доларів.
Далі піднімаю капелюха і ми з Енді йдемо..

В поїзді Енді довгий час мовчав. Потім каже:
– Джефф, ти не заперечуєш, якщо я задам тобі запитання?
– Можеш – два, хочеш – сорок.
– Ти знав, що все буде саме так, ще тоді, як ми виїхали з ним до Чикаго?
– Так, звичайно. Як і ти.
Десь приблизно через півгодини Енді знову заговорив. Бувають в нього моменти, коли він – ну зовсім не розуміє моєї системи етики та моральної гігієни:
– Джефф – каже він – якось на дозвіллі.. накресли мені діаграму своєї совісті.. але таку – детальну. Я б хотів інколи нею користуватися..

&&&&&&&&&&

Майк Новосад. “M&M, або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..”Видавництво “EuropeLiberal..” 2020.

Придбати можна на офіційному сайті видавництва..

В інтернет магазині“КнигарняЄ”

Не подобається електронна комерція? Можна в звичних книгарнях:

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
(“Книгарня Є”)
Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель ”Жорж”)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ “King Cross Leopolis”
(“Книгарня Є”)
вул. Федорова, 4 (“Книгарня на Федорова”)
вул. Володимира Великого, 34. Центр української книги.
пл. Ринок, 3 “Книгарня #1