Іспит
Іспит
(COVID-19)
Шириться світом невтішна новина,
Що COVID росте, ніби сніжна лавина.
У кожного в думці: «У чім та провина,
Що знов на Землі є смертельна данина?»
Напевно, життя в нас без віри – рутина,
Та ще й без любови у нас кожна днина,
Й добра є замало – лиш слізна краплина,
А щирість така, як у маку зернина?
Тому-то і світ наш не є ще родина,
До того ж і влада – як онкопухлина.
Навколо сумна надзвичайно картина,
Бо радісна пісня стає лебедина,
Як поруч вмостилась уже домовина,
Надію ж несе лиш маленька дитина.
А тихі слова вилітають із губ:
Це людство само учиня самогуб,
Що в інших краях його звуть суїцид,
Бо віри замало – страшний дефіцит!
А «родичка»-смерть, як «ваша величність»,
Викриє легко суспільную міцність,
Потиху покаже усім, яка вічність,
Та ще й подолає космічну циклічність –
Живим привідкриє життєву ритмічність.
Такий маєм іспит на віру та гідність.
Львів, 16.03.2020 р.Б.
Валерій Калинюк