Гранітні обеліски,як медузи,
Повзли,повзли і вибилися з сил—
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.

Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить.Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо,від прокльонів посіріле,
Напевно б,репнуло від сорому й хули.

Тремтіть, убивці!Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте?На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!

Уже народ—одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

23.XII.1962