Іспит
(COVID-19)

Шириться світом невтішна новина,

Що COVID росте, ніби сніжна лавина.

У кожного в думці: «У чім та провина,

Що знов на Землі є смертельна данина?»

Напевно, життя в нас без віри – рутина,

Та ще й без любови у нас кожна днина,

Й добра є замало – лиш слізна краплина,

А щирість така, як у маку зернина?

Тому-то і світ наш не є ще родина,

До того ж і влада – як онкопухлина.

Навколо сумна надзвичайно картина,

Бо радісна пісня стає лебедина,

Як поруч вмостилась уже домовина,

Надію ж несе лиш маленька дитина.

А тихі слова вилітають із губ:

Це людство само учиня самогуб,

Що в інших краях його звуть суїцид,

Бо віри замало – страшний дефіцит!

А «родичка»-смерть, як «ваша величність»,

Викриє легко суспільную міцність,

Потиху покаже усім, яка вічність,

Та ще й подолає космічну циклічність –

Живим привідкриє життєву ритмічність.

Такий маєм іспит на віру та гідність.

Львів, 16.03.2020 р.Б.
Валерій Калинюк