Вітальні листівки. Світанок. Сніданок.
Дорога притрушена попелом снігу.
Мені не цікаво про вірність, коханок…
Я знову вмикаю ту збуджену дзиґу.

Торкаюсь думок лише злегка. Забутись –
Єдиний девіз цих розірваних днів.
Як осаду й присмаку того позбутись,
Щоб зайвих тепер не розкидувать слів?

Від так недоторканим час залишити,
Розвіявши присмак гіркого вина.
Я знаю, що зможу й без тебе знов жити,
Твого божевілля напилась з повна…

Тримай свої страхи. Я вільна від болі.
Нового світанку вдихну відчуття.
Розірвано, начебто, лінії долі
Та цілі лишились чужих два життя.

01.01.20
О. Ґріґ

Оригінал тут:
https://www.facebook.com/olga.grig.98